Під словом «доброчинність» (благодійність) розуміють надання безоплатної допомоги тим, хто цього потребує. Люди надають таку допомогу іншим добровільно, за власним бажанням та самі обирають, коли і кому допомагати. У ХХ–ХХІ ст. доброчинність поширилась в усьому світі. Благодійники спрямовують частину своїх статків на розв’язання нагальних проблем як своєї країни, так і світу.
В Україні нині діє багато благодійних фондів. Великі компанії та мережі магазинів, підприємці й фермери, митці й телеканали допомагають сім’ям українських воїнів, ветеранам, пенсіонерам, малозабезпеченим громадянам, переселенцям, багатодітним сім’ям, дітям та дорослим, які потребують негайного лікування, медичним установам, соціальним центрам, перераховують кошти на захист довкілля та безпритульних тварин.
Про яку благодійну діяльність розповідають світлини? Які висновки можна зробити? Як ти думаєш, чому люди стають благодійниками?Безкоштовна їдальня для нужденних. США (2019 р.)Контейнери для збору вживаного одягу у ЛьвовіБлагодійна акція “Дітям від дітей” у Мукачеві для деокупованих міст Харківщини (2022 р.)
На українських землях доброчинність поширюваласяз утвердженням християнства. Церква утримувала лікарні,богадільні, опікувалася освітою, допомагала нужденним. Християнство визнавало доброчинність чеснотою гарнихправителів. Про це згадували в їхніх життєписах, промовахі творах на їхню честь. У період середньовіччя осередкамиблагодійності були не тільки церкви, монастирі, а й братства.Із ХІХ століття благодійність активно розвивалась, до неї залучались українські підприємці. Створювались і діяли благодійні установи — притулки для дорослих і дітей, будинки інвалідів, народні читальні, виховні будинки, ясла, майстерні, різні медичні та навчальні заклади тощо. Історія України зберегла імена людей, які своїми справами щонайкраще уособлювали доброчинність. Галшка Гулевичівна. Рід Терещенків
Василь Симиренко (1835-1915) — український підприємець і меценат. Василь Симиренко очолив заснований його родиною торговий дім «Брати Яхненко і Симиренко» та розгорнув в Україні цукроваріння. Він все життя займався доброчинністю: 10% своїх прибутків віддавав на розвиток української культури, фінансово підтримував декілька видань «Кобзаря» Т. Шевченка, газети «Київська старовина», «Україна», «Рада», видання творів українських письменників і громадських діячів Μ. Драгоманова, Μ. Коцюбинського, Б. Грінченка, діяльність українських науковців. Весь свій статок у 10 млн. крб. заповів Товариству допомоги українській літературі, мистецтву та науці. Майже завжди фінансову допомогу меценат здійснював анонімно.*Меценат — людина, яка опікується мистецтвом, освітою, надаючи безкорисливу допомогу.1. Які галузі української культури підтримував Василь Симиренко?2. Які писемні джерела набули поширення завдяки Василю Симиренку?3. Які з названих діячів української культури були тобі відомі, а чиї імена є новими? З яких джерел ти зможеш про них дізнатися?4. Чому діяльність Василя Симиренка була важливою для розвитку української культури?
У XVIII—XIX ст. волонтерами називали солдатів-добровольців. У сучасному світі термін «волонтерство» означає добровільну безкорисливу діяльність. Волонтерство виключає отримання будь-якої винагороди за добрі справи й не передбачає фінансових витрат. На початок XXI ст. в світі було понад 100 мільйонів волонтерів. Поширення волонтерського руху в Україні пов’язане з Революцією Гідності і початком військових дій на сході. Завдяки волонтерам бійці отримують сучасний військовий одяг, технічні засоби та транспорт. Своєю невтомною працею волонтери сприяють зміцненню української армії. Волонтер (від лат. «voluntarius» — воля, бажання) — людина, яка за власним бажанням допомагає іншим.
Волонтерство увійшло в наше повсякденне життя. Волонтери збирають речі, іграшки чи прилади для нужденних, проводять заходи й свята з участю різних людей, допомагають утримувати тварин у притулках та знаходять їм домівки, збирають кошти на благоустрій громад, чистять джерела й річки, звільняють ліси від сміття та ін.