Презентація. Комунікативна компетентність учнів на уроках української мови та літератури : формат реалізації – пошуково-дослідна робота.

Комунікативна компетентність учнів на уроках української мови та літератури : формат реалізації – пошуково- дослідна робота. Вчитель української мови та літератури Вощанцівського НВК «СЗШ І-ІІ ст. –ДНЗ» Озимко Галина Михайлівна

Сучасні суспільно-економічні відносини змушують людину виявляти активну життєву творчість, мобільність, самостійність. Мова йде про постійне самовдосконалення особистості, яка може керувати швидко змінюваними процесами в навколишньому середовищі, а не залежатиме від них.

Сьогодні школа має готувати не лише носія знань, а й творчу особистість, яка здатна використовувати здобуті знання для конкурентоспроможної діяльності у будь-якій сфері суспільного життя, тобто формувати компетентну особистість.

(затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392) дається тлумачення понять "компетентність", "ключова компетентність", "компетентнісний підхід": компетентність - набута у процесі навчання інтегрована здатність учня, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці; У Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти

передбачає переорієнтацію змісту навчання на формування основних компетентностей , оволодіння якими допоможе учням усвідомлювати реалії життя і знаходити шляхи розв'язання проблем. Серед них своєю важливістю та необхідністю виділяється комунікативна. Концепція 11-річної освіти

—       оволодіння всіма видами мовленнєвої діяльності й основами культури усного і писемного мовлення, вміннями й навичками спілкування в різних сферах і ситуаціях у відповідності до досвіду, інтересів, психологічних особливостей мовця; —     здатність засобами мови вирішувати актуальні для мовця й суспільства задачі спілкування у побуті, суспільній, виробничій та культурній сферах життя; — вміння використовувати мову і мовлення для реалізації цілей спілкування. Розвиток комунікативної компетентності учня передбачає:

− уміння представити себе усно і письмово, письмово написати анкету, заяву, резюме, лист, привітання тощо; − уміння представити свій клас, школу, країну в ситуаціях міжкультурного спілкування, у режимі діалогу культур, використовувати з цією метою знання іноземних мов; − володіння способами взаємодії з оточуючими і віддаленими людьми і подіями; уміння виступити з повідомленням, поставити питання, коректно вести діалог; − володіння способами співпраці в групах; прийомами дій у ситуаціях спілкування; уміння шукати і знаходити компроміси; За А.Хуторським, комунікативна компетенція включає

характеризується цілою низкою інших здібностей людини, що виявляються у швидкості, глибині та міцності оволодіння засобами і прийомами діяльності, таким як: - умінням слухати, сприймати і відтворювати інформацію; - вести діалог; - брати участь у дискусіях; - вести переговори; - уміння переконувати і відстоювати свою точку зору, тобто спілкуватися.   Комунікативна компетентність

В епоху масового поширення спілкування через електронні носії відбувається, на жаль, знецінення безпосереднього живого спілкування. Отже, формуванню комунікативної компетентності особистості слід приділяти велику увагу.

полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно доцільно користуватися засобами мови — її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо), тобто забезпечує належний рівень комунікативної компетенції. Основна мета навчання української мови

—    урізноманітнення комунікативних ролей учня у процесі навчання; —  розробки різноманітних методик систематичного розвитку комунікативних навичок учнів; —   розробки спеціальних комунікативних тренінгів, ігор. Цього можна досягти шляхом:

—    Розвиток комунікативної компетентності в урочній діяльності (на уроках української мови та літератури). —   Розвиток комунікативної компетентності в позаурочній діяльності (позакласні заходи, факультативи для учнів 10-11 класів «Орфографічний практикум», «Пунктуаційний практикум») —   Розвиток комунікативної компетентності в роботі з обдарованими учнями. —   Розвиток комунікативної компетентності в виховній роботі. Напрямки роботи

Тренінгові технології: —   Міні-лекція (надання необхідної інформації) —       Обговорення в групах —       Навчання практикою Інтерактивні технології: •       Робота в малих групах •       Робота в парах •     “Мікрофон” (репродуктивна бесіда) •       Розігрування ситуацій за ролями Урочна діяльність (українська мова)

Тренінгові технології: •   Метод розігрування ролей •   Метод інсценіювання Інтерактивні технології: •  “Мозковий штурм” •  “Займи позицію” •  “Вільний мікрофон” •   Робота в малих групах В урочній діяльності (українська література)

1. Проведення факультативів для учнів 1-11 класів (Орфографічний практикум, Пунктуаційний практикум). 2. Позакласна робота з предмету. В позаурочній діяльності: 

•         Лекції (підготовка та проведення); •  Робота в групах; •  Збір інформації (робота з літературою, використання ІКТ, анкетування (учнів-старшокласників та їх батьків); •  Тестування; •   Інтерв’ю-опитування; •   Виступ у ролі навчаючого. Форми і методи роботи:

Форми і методи: •   Діагностування (написання творів-есе, уроки-диспути, уроки-дискусії, тренінги); •   Вивчення джерел інформації; •   Підготовка та захист дослідницьких робіт (реферати, проекти, науково-дослідні роботи); •   Підготовка творчих робіт; • Використання інтерактивних технологій (“Відкритий мікрофон”, “Ток-шоу”, “Коло ідей”). В роботі з обдарованими учнями

Проектна технологія Форми роботи: •       Підготовка до проектної діяльності (визначення теми, мети); •       Планування (визначення джерел, методів аналізу, представлення результатів); •        Збір інформації (спостереження, робота з літературою, анкетування); •       Формування висновків; •       Оцінка результатів (усний звіт за вчасно встановленими критеріями) У виховній роботі

Для формування комунікативної компетентності доцільно, в першу чергу, використовувати можливості продуктивного навчання, а саме:   1.     Обговорення проблем. 2.     Формування власної точки зору. 3.     Вміння доводити власну позицію. 4.     Розвиток культури мовлення. 5.     Вміння презентувати свій продукт. 6.     Можливість для безпосереднього спілкування. 7.     Адекватне ставлення до критики. 8.     Стимулювання критичного ставлення до себе. 9.     Вміння адаптуватися в мовному середовищі.   ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ

Діяльність учителя Використовує діалогічні методи. Організовує дискусії . Розробляє правила ведення дискусії (краще спільно з учнями). Спонукає висловлювати власну думку. Стимулює надання аргументованих відповідей. Вчить правильно ставити запитання та відповідати на них. Слідкує за культурою мовлення твору, есе, листа до товариша, звіту про експедицію, віршів з певної теми навчальної дисципліни. Створює проблемні ситуації. Проводить нестандартні уроки, що розвивають комунікативні вміння – урок-суд, подорож, прес-конференцію тощо, практикує захист учнями творчих робіт та проектів. Використовує інтерактивні методи навчання та прийоми педагогічної техніки комунікативної спрямованості – мозковий штурм, ділові ігри тощо. Діяльнісний підхід до формування комунікативної компетентності

Висловлює свою думку . Вміє аргументовано її довести. Робить доповіді. Вміє написати тези, план,  реферат. Проводить захист рефератів, проектів. Ставить запитання до учнів та вчителя. Відповідає на запитання учнів і вчителя. Здатний до толерантності у спілкуванні : визначає свої помилки, уникає категоричності, додержує культури дискусії. Використовує адекватну лексику.   Діяльність учня Діяльнісний підхід до формування комунікативної компетентності

Пріоритетними є сучасні педагогічні технології, які забезпечують активні форми діяльності учнів, залучають їх до творчого процесу пізнання, дослідження проблем, формування власної думки.   При проведенні уроків доцільно запроваджувати  інтерактивні  і інформаційно-комунікаційні, проектну технології навчання, технології розвитку творчої особистості і створення ситуації успіху.   Успішність та ефективність формування ключових компетентностей учнів, залежить від форм та методів організації навчально-виховного процесу

По – перше, такі завдання здебільшого є пошуковими. Вони ставлять учня перед необхідністю самотужки знаходити шляхи розв'язання, а отже, розпізнавати, аналізувати мовні факти, зіставляти їх і формулювати висновки. По – друге, робота з цікавої мови створює позитивну мотивацію учіння, пробуджує бажання знати і нерідко стимулює прилучення до праці над словниками, науково – популярною мовознавчою літературою, що формує вміння учитися, виховує культуру праці. По – третє, самостійно відкриваючи для себе певні мовні явища, учень дістає задоволення, впевненість у своїх здібностях, що зумовлює самореалізацію особистості. Використання цікавих, ігрових мовних матеріалів винятково важливе з погляду розвитку мислячої особистості.

Типи вправ для формування комунікативної компетенції: Комунікативні вправи (спеціально організована форма спілкування в якій учень самостійно реалізує акт мовленнєвої діяльності) Умовно-комунікативні вправи (передбачають мовленнєві дії в ситуативних умовах) Некомунікативні вправи (передбачають дії з мовним матеріалом поза ситуацією мовлення) Інтерактивні вправи (робота в групах, в парах, ігри, колективне розв’язання проблем)

Проблемна ситуація- викликає певний психічний стан учня й допомагає йому усвідомити суперечність між необхідністю виконувати завдання й неможливістю зробити це з тими знаннями, які він має. Усвідомлення цієї суперечності й пробуджує потребу пошуку нових знань. Учнів уводять у проблемні ситуації за допомогою проблемних запитань чи завдань, логічно пов’язаних із змістом навчального матеріалу. Проблемне запитання має бути такою мірою складним, щоб викликало потребу пошуку нового, і такою мірою доступним, щоб учень прийняв його й міг самостійно шукати відповіді на нього, воно має відповідати інтелектуальним можливостям учня й передувати викладу навчального матеріалу. Проблемна ситуація - потреба пошуку

Виклад навчального матеріалу повинен виходити з проблемної ситуації і відповідати пізнавальній потребі, що виникла. Наприклад: 1.Чим є кінцева частинка -ти в інфінітивах: суфіксом чи закінченням? Обґрунтуйте свою думку. 2.Чи може граматична основа речення бути словосполученням? Чому? 3.Простими чи складними (враховуючи походження) є за будовою числівники одинадцять, чотирнадцять, двадцять?

вчить думати логічно, науково; формує не просто знання, а знання-переконання, які є основою для наукового світогляду; формує в учнів елементарні навички пошукової, дослідницької діяльності; розвиває позитивне ставлення, інтерес до певного навчального предмета. Саме проблемне навчання

Таким чином, організація пошуково-дослідницької роботи учнів в атмосфері спільного захоплення не тільки приводить до розвитку дитини, а й об'єднує навчання та виховання, стимулює пізнавальні потреби і творчість, сприяє формуванню особистісних якостей учнів, їхньої системи цінностей, робить навчання особистісно спрямованим. Наші учні легко дають відповіді на класичні питання педагогіки: "для чого я це роблю?", „яким чином?", „навіщо це мені потрібно?", „що я відчуваю під час ведення дослідження?" Фактично це і є емоційно-ціннісна складова ключових компетентностей особи.

Не можна забезпечити повноцінного лінгвістичного розвитку обдарованої особистості без якнайширшого залучення її до пошуково-дослідницької діяльності, яка: - стимулює творчу діяльність; - сприяє засвоєнню осмислених, свідомо застосовуваних базових мовних знань на практиці; - створює умови для розвитку пізнавальних інтересів. Пошуково-дослідницька праця передбачає активну мовленнєву мислительну діяльність учнів, посилення ступеня їхньої пізнавальної самостійності.

Саме дослідницька діяльність допомагає закласти основу філологічної й загальнокультурної підготовки учнів, широко використовувати їхні індивідуальні особливості, залучати їх до творчості через пошук шляхом постановки серії дослідницьких завдань, створення й розв’язання проблемних ситуацій.

- бачити протиріччя; - формулювати проблему; - ставити мету й завдання дослідження; - висувати гіпотезу дослідження; - вибирати й використовувати методи дослідження; - збирати й аналізувати інформацію; - самостійно планувати діяльність за етапами; - апробувати гіпотезу; - обґрунтувати власну точку зору; - оцінювати власну діяльність. Найважливішими дослідницькими вміннями слід визнати вміння:

Усі навчально-дослідницькі завдання можна поділити на три групи: а) навчально-дослідницькі завдання алгоритмічного рівня – вони орієнтовані на низьку підготовленість учнів до навчально-дослідницької діяльності та мінімальний ступінь вияву пізнавальної самостійності; б) навчально-дослідницькі завдання частково-пошукового рівня – передбачають більш високий рівень підготовленості учнів до навчально-дослідницької діяльності; в) навчально-дослідницькі завдання креативного рівня – орієнтовані на найвищу міру виявлення пізнавальної самостійності учнів. Ядро системи функціонування навчально-дослідницької діяльності складають дослідницькі завдання.

Серед різновидів дослідження можна виокремити: 1) читацькі — читання літературних творів, накопичення спостережень над текстом, аналіз читацьких вражень інших учнів та власного сприйняття; 2) бібліографічні – складання бібліографії з теми дослідження; 3) художні – виразне читання з чітко висловленим надзавданням (метою читання), інсценування твору, «режисерський коментар до мізансцен» за прочитаними творами, усне, графічне малювання на літературні теми, розробка сценаріїв на основі літературного твору; 4) біографічні – збирання та дослідження невідомих фактів з життя письменників, перекладачів; 5) краєзнавчі – вивчення пам’ятних місць, матеріалів музеїв, пов’язаних із життям та творчістю письменників та перекладачів; 6) історичні – аналіз історичних подій та їх відображення в літературному творі; 7) мистецтвознавчі – аналіз творів образотворчого, музичного, театрального кіно- та телемистецтва у зв’язку із творами літератури; 8) перекладознавчі – зіставлення оригіналу твору з різними перекладами твору; 9) літературознавчі – коментар та самостійний аналіз художнього твору, аналіз наукових першоджерел, критичних матеріалів за темою дослідження. Різновиди дослідження

інформативно-репродуктивні –це різного роду перекази; інформативно-продуктивні –доповіді, повідомлення у вигляді «Слово про героя», літературно-критичні виступи, доповіді узагальнювального характеру, доповіді дослідницького характеру; полемічні – доповіді та повідомлення проблемно-дискусійного характеру. Врахування майбутньої професійної орієнтації при організації дослідницької діяльності поглиблює знання і зацікавлює художнім твором, залучає до його уважного читання. Серед основних форм досліджень учнів виокремимо:

Серед пошуково-дослідницьких завдань випереджувального характеру на уроках літератури варто виокремити такі: біографічні, літературознавчі й історично-краєзнавчі. Біографічні завдання спрямовані на збір інформації та дослідження цікавих фактів із життя письменника, які допомагають учням краще зрозуміти його як особистість , осягнути його ідейно – естетичний ідеал, життєву позицію тощо. Розпочавши таку роботу в середніх класах, треба надалі ускладнювати завдання відповідно до віку учнів, їхньої здатності самостійно опрацювати додаткову літературу, вміння проаналізувати доробок чи певний твір митця в контексті біографічного факту, розкрити його як художнє відтворення подій, явищ дійсності, які мають вплив на творчість письменника, провести паралель між певним персонажем літературного твору й реальністю . Так, уже в 5 – му класі учні в змозі попередньо підготувати повідомлення «Усна народна творчість : загадки, прислів'я та приказки». Пошуково-дослідницькі завдання випереджувального характеру

У старших класах випереджувальні завдання варто урізноманітнювати відповідно до мети , з якою вони виконуються , та дидактичного типу навчального заняття . Скажімо, під час вивчення творчості Г.С.Сковороди доцільно кільком учням заздалегідь підготувати і зробити на уроці такі повідомлення : "Сковорода і освіта ", "Сковорода і музика", "Сковорода і педагогіка".

передбачають аналіз художнього твору , критичних матеріалів про нього , наукових першоджерел , порівняльну характеристику творів чи художніх доробків письменників; дослідження з питань теорії літератури , аналіз певних явищ , подій , напрямків у літературному процесі. Наприклад, дев'ятикласникам доцільно запропонувати такий вид пошукової діяльності: Які основні ознаки творчого методу сентименталізму ? Проаналізуйте кілька пейзажів різних творів раннього Шевченка. Як пов'язані вони з настроями й переживаннями людей? Що є спільного в "Енеїді" зі "Словом о полку Ігоревім"? Літературознавчі завдання

- ознайомлення з історичними місцями й пам'ятками свого краю, що згадуються в художній літературі чи мали вплив на творчість письменників ; пошук та дослідження усної народної творчості своєї місцевості; збирання матеріалів про відомих письменників чи культурних діячів; запис розповідей старих людей про місцеві звичаї і традиції тощо. Наприклад , під час вивчення народної творчості для глибшого її розуміння доцільно буде, вважаю , провести урок літератури рідного краю (починаючи з 5 – го і закінчуючи 9 – м класом), мета якого – ознайомитися з ліричними й історичними піснями , казками, легендами, прислів'ями й приказками , народними драматичними творами , обрядовими дійствами на території своєї місцевості. Із задоволенням діти готують збірки "Пісні моєї мами , Пісні моєї бабусі", "Бабуся з дідусем пригадують ", "Звичаї та обряди нашої сім'ї " тощо. В основі історико-краєзнавчих завдань випереджувального характеру

Робота з формування дослідницьких умінь школярів ведеться поетапно, з урахуванням рівня освіченості, вікових та психологічних особливостей, що в 5-6 класах вимагають організації уроків, побудованих на інтересі, характер мотивації якого формують емоційні чинники; у 7-9 класах - проблемно-пошукових із навчально-пізнавальною мотивацією (створення ситуації новизни, опори на життєвий досвід, відчуття успіху в навчанні); а в 10-11 класах - творчих, зі зміною мотивації на соціально-практичну (показ суспільної та особистісної значущості учіння, заохочення до сумлінного виконання обов'язків, оперативний контроль, бачення результатів дослідницької діяльності). Дослідницька робота

Основою діяльності п'ятикласників виступає робота з текстом, формування уявлень про мовні одиниці, більш близьке ознайомлення з поняттями «літературні джерела», «бібліографія» уміння з ними працювати, а також досліджувати мовні та літературні одиниці (описувати, аналізувати, зіставляти). Щоб шлях пізнання не був важким, пропонуємо матеріал, суть якого дитина не тільки зрозуміє, а й відчує. Традиційним знайомством учнів із дослідженням є, наприклад, написання на уроках розвитку мовлення творів-мініатюр про історію власної родини, походження власного імені, прізвища тощо, які потім презентується ними.

У 6 класі, коли на уроках української мови починається вивчення морфології, дослідження набуває чіткості й логічності, закладаються основні вміння (встановлювати послідовність і синхронність подій, виділяти найважливіше, зіставляти та порівнювати), які поступово стають основою для формування предметних і ключових компетентностей. Так, досліджуючи граматичні категорії іменника і займенника, учні роблять висновки про спільне та відмінне, вони конструюють алгоритм з опорних слів: лексичне значення, граматичні категорії, питання, синтаксична роль, який дозволяє поступово, виділяючи головні риси, дійти до суті поняття й служить зразком роботи над іншими визначеннями. Така робота допомагає скласти невеличке лінгвістичне повідомлення на мовну тему.

Учні 7-9 класів, застосовуючи реконструктивно-утворюючі методи, набувають уміння описувати об'єкт чи явище у причинно-наслідковому контексті, зв'язках і залежностях; логічно осмислювати, синхронізувати, зіставляти знайдений та досліджений матеріал тощо. Так, при підготовці до написання твору-опису пам’ятки історії та культури нашого села, учні отримали випереджувальне завдання відвідати усім одну із найстаріших церков у Самбірському районі — дерев'яну Церкву Воздвиження Чесного Хреста у с. Вощанці, яка була зведена коштом славетного уродженця села Анастасія Шептицького (світське ім'я — Антоній; 1686 — 1746), українського церковного діяча XVIII ст., Київського та Галицького митрополита української греко-католицької церкви, переглянути репродукції, знайти історичну довідку про будівництво храму .

 Таким чином, школярі вчаться не тільки отримувати інформацію з різних джерел, зіставляти її, а й самостійно визначати критерії для порівняння, встановлювати достовірність інформації, визначати мотиви, у тому числі й особисті, робити власні висновки тощо. Прикладом продовження дослідницької роботи в позакласній діяльності може служити пошукова експедиція, пов'язана з селом чи вулицею дитинства, «Моє село», «Рідна вулиця моя».

повинна поступово ускладнюватися. Це ускладнення досягається за допомогою певних прийомів, зокрема: - прийому тимчасових обмежень, що ґрунтується на врахуванні суттєвого впливу на часового чинника на розумову діяльність; - прийому раптових заборон – заборона учням використовувати будь-яку довідникову літературу; - прийому нових варіацій – вимога до учнів виконати вправу по-іншому; - прийому інформаційної недостатності – проблемне завдання подається з неповною кількістю даних, необхідних для виконання; - прийому інформаційного перенасичення – включення в умову проблемного завдання зайвих відомостей. Методика проведення пошуково-дослідницької діяльності

У процесі дослідницької діяльності формуються дослідницькі вміння, які можна розглядати як більш високий, творчий рівень розвитку загально навчальних умінь. Найважливішими дослідницькими вміннями слід визнати вміння: - бачити протиріччя; - формулювати проблему; - ставити мету й завдання дослідження; - висувати гіпотезу дослідження; - вибирати й використовувати методи дослідження; - збирати й аналізувати інформацію; - самостійно планувати діяльність за етапами; - апробувати гіпотезу; - обґрунтувати власну точку зору; - оцінювати власну діяльність. Дослідницькі вміння

Включення елементів дослідження в лекції під час вивчення нового матеріалу. Включення елементів дослідження під час виконання тренувальних вправ. Включення елементів дослідження під час виконання домашніх завдань. Включення елементів дослідження на позакласних дослідженнях (написання рефератів, проведення занять у гуртках, виконання колективних наукових або творчих проектів тощо). Робота з формування дослідницьких вмінь умовно може бути розділена на такі напрями:

а також навчання активності та виховання громадянської самосвідомості, яка також передбачає дослідження, є проектна діяльність. Вона ґрунтується на безпосередньому застосуванні набутих знань, умінь, навичок під час практичної діяльності дитини. Робота над виконанням проекту вчить аналізувати літературні твори в комплексі, досліджувати та визначати своє ставлення до них, мотивувати діяльність, встановлювати необхідні контакти, працювати в групі, виробляти спільні напрями та принципи діяльності й реалізувати їх на практиці, презентувати результати та оцінювати їх. Одним із елементів формування дослідницької культури учнів

усе вищезазначене свідчить про необхідність наявності цілісної системи організації дослідницько-пошукової діяльності при вивченні української мови та літератури, що сприяє розвитку в дітей потреби в самореалізації, виховує особистість школяра, який прагне до максимального вияву свого інтелектуального та творчого потенціалу, і є запорукою формування компетентної особистості школяра, здатної вирішувати нагальні проблеми, які поставило перед суспільством XXI століття. Таким чином, можна стверджувати:

Зростаюча людина повинна сама себе створити, осмислити своє життя, оволодіти мистецтвом життєтворчості. Тож виховуймо Людину-творця, яка гідно й компетентно вирішуватиме життєві проблеми, ініціативно відповідатиме на виклики нового століття і третього тисячоліття!