Презентація Конфлікти у педагогічному колективі

Конфлікти в педагогічному колективіВиконала студентка БП-20м-1 Козлова Ірина

Конфлікт - найбільш гострий спосіб усунення протиріч в інтересах, цілях, поглядах, що відбуваються в процесі соціальної взаємодії, що полягає в протидії учасників цієї взаємодії і звичайно супроводжується негативними емоціями, що виходить за рамки правил і норм

До педагогічних конфліктів відносяться всі конфлікти, які виникають в процесі навчання, виховання, освіти дітей(В сімейному вихованні, дошкільному, шкільному навчанні, в процесі професійної підготовки)

Види педагогічних конфліктів. На макрорівні УЧИТЕЛЬ – СУСПІЛЬСТВОНа мезо-рівні АДМІНІСТРАЦІЯ - УЧИТЕЛЬ АДМІНІСТРАЦІЯ - УЧЕНЬ АДМІНІСТРАЦІЯ - БАТЬКИНа мікро-рівні УЧИТЕЛЬ-УЧЕНЬ БАТЬКИ - УЧЕНЬКонфлікти ВЧИТЕЛЬ-ВЧИТЕЛЬ

Конфлікти в школіТреба знати: Агресивність завжди пов'язана з дефектами соціалізації. Чим частіше карають дитину вдома, тим вона агресивніша. Покарання - це демонстрація конфліктної поведінки. Агресія швидко із засобу досягнення мети перетворюється на мету. Так з'являється невмотивована агресіяміж учнями

Конфлікти в школіМіж вчителем та учнем Хто повинен вирішувати конфлікт ? Вчитель.

Причини конфліктів між учителями і учнями. Недостатня відповідальність вчителя за педагогічно правильне вирішення проблемних ситуацій: адже школа - модель суспільства, де учні засвоюють норми відносин між людьми. Учасники конфліктів мають різний соціальний статус (учитель і учень), чим і визначається їхня поведінка в конфлікті. Різне розуміння подій та їх причин (конфлікт «очима вчителя» і «очима учня» бачиться по-різному).

Причини конфліктів між учителями і учнями. Присутність інших учнів робить їх зі спостерігачів учасниками, а конфлікт набуває виховний зміст для них, про це завжди доводиться пам'ятати вчителю. Професійна позиція вчителя в конфлікті зобов'язує його взяти на себе ініціативу в його розв'язанні, оскільки пріоритетними завжди залишаються інтереси учня як особистості, що формується. Будь-яка помилка вчителя при розв'язанні конфлікту породжує нові проблеми і конфлікти, в які включаються інші учні.

Хто винен?За даними психологічних досліджень 40% дитячих неврозів носять дідактогеній характер. У міжособистісному конфлікті вчителя і учня велика частка негативних наслідків в навчальному процесі

Конфлікти в колективі між вчителями. Визначаються змістом діяльності (коли результати і характер одного педагога впливають на діяльність іншого). Найчастіше ґрунтуються на емоційному відношенні один до одного (специфіка жіночого колективу). Впливає сучасний уклад життя. Заздрість до професійних успіхів. Незручності, пов'язані з розкладом уроків. Різне ставлення до інновацій.

Конфлікти «педагог - батьки»різні рівні загальної та педагогічної культури;неузгодженість стратегії і тактики виховання;нерозуміння батьками складності освітнього процесу, залежно від його ефективності та багатьох чинників;відмінності в ставленні до дитини як до особистості.негативне ставлення батьків до освітньої установи, утриманська позиція сім'ї ( «старі рахунки»)

Конфлікти «педагог - батьки»погляди «високооплачуваних батьків» на «бідного» педагога як на людину зі сфери обслуговування, претензії типу «школа, а не сім'я зобов'язана ...»);зіткнення двох лідерів, які претендують на верховенство своєї точки зору;професійна некомпетентність педагогів (низький рівень підготовки, завищені вимоги до учнів)

Позиції педагога: Позиція авторитарного втручання в конфлікт - педагог не будучи переконаний, що конфлікт - це завжди погано і що з ним треба боротися, намагається придушити його; Позиція нейтралітету - педагог намагається не помічати і не втручатися в зіткнення, що виникають серед вихованців; Позиція уникнення конфлікту - педагог переконаний, що конфлікт - показник його невдач у виховній роботі з дітьми і виникає через незнання, як вийти із ситуації; Позиція доцільного втручання в конфлікт - педагог, спираючись на добре знання колективу вихованців, відповідні знання і вміння, аналізує причини виникнення конфлікту, приймає рішення або придушити його, або дати можливість розвинутися до певної межі. Дії педагога в четвертій позиції дозволяють контролювати і управляти конфліктом.

Процедура врегулювання конфліктів: - Сприймати ситуацію такою, яка вона насправді; - Не робити поспішних висновків; - При обговоренні слід аналізувати думки протилежних сторін, уникати взаємних звинувачень; - Навчитися ставити себе на місце іншої сторони; - Не давати конфлікту розростися; - Проблеми повинні вирішуватися тими, хто їх створив; - Шанобливо ставитися до людей, з якими спілкуєшся; Завжди шукати компроміс; - Подолати конфлікт може спільна діяльність і постійна комунікація між людьми, що спілкуються. Основні форми завершення конфлікту: дозвіл, врегулювання, загасання, усунення, переростання в інший конфлікт. .

Етапи прийняття раціональних рішень у ході міжособистісної взаємодії педагога з дітьми в ситуації конфлікту

Стилі поведінки вчителя. К. У. Томасом і Р. Х. Кілменном були розроблені основні найбільш сприятливі стратегії поведінки в конфліктній ситуації. 5 основних стилів поведінки при конфлікті: пристосування, компроміс, співробітництво, ігнорування, суперництво чи конкуренція. Стиль поведінки в конкретному конфлікті, визначається тією мірою, в якій ви хочете задовольнити власні інтереси, діючи при цьому пасивно чи активно, й інтереси іншої сторони, діючи спільно чи індивідуально.

Стиль конкуренції може використовувати педагог, який має сильну волю, достатній авторитет, владу, не дуже зацікавлений у співробітництві з учнем і прагне в першу чергу задовольнити власні інтереси. Його можна використовувати, якщо:результат конфлікту дуже важливий для вас, і ви робите велику ставку на своє рішення виниклої проблеми;маєте достатню владу й авторитет, і очевидно, що запропоноване вами рішення - найкраще;відчуваєте, що у вас не існує іншого вибору і вам є що втрачати;мусите прийняти непопулярне рішення й у вас достатньо повноважень для здійснення цього кроку. Відтак варто мати на увазі, що цей стиль, окрім почуття відчуженості, нічого більше не зможе викликати.

Стиль співробітництва можна використовувати, якщо, відстоюючи власні інтереси, ви змушені брати до уваги потреби та бажання іншої сторони. Цей стиль найбільш важкий, тому що він вимагає більш тривалої роботи. Мета його застосування - розробка довгострокового взаємовигідного рішення. Такий стиль вимагає вміння пояснювати свої бажання, вислуховувати один одного, стримувати свої емоції. Відсутність одного з цих факторів робить цей стиль неефективним. Для розв'язання конфлікту цей стиль можна використовувати в таких ситуаціях:необхідно знайти спільне рішення, якщо кожний із підходів до проблеми важливий і не допускає компромісних рішень;у вас тривалі, міцні та взаємозалежні відносини з іншою стороною;основною метою є набуття спільного досвіду роботи;сторони здатні вислухати один одного та викласти сутність своїх інтересів.

Стиль компромісу якщо сторони прагнуть врегулювати розбіжності при взаємних поступках, однак здійснюється на більш поверхневому рівні, тому що сторони в чомусь поступаються один одному. Цей стиль найбільш ефективний, якщо обидві сторони хочуть того самого, але знають, що одночасно це не можна здійснити. акцент робиться не на рішенні, що задовольняє інтереси обох сторін, а на варіанті, який можна описати словами: «Ми не можемо цілком виконати свої бажання, отже, необхідно дійти рішення, з яким кожний із нас міг би погодитись». Такий підхід до розв'язання конфлікту можна використовувати в таких ситуаціях:обидві сторони мають однаково переконливі аргументи;задоволення вашого бажання має для вас не занадто велике значення;вас може влаштувати тимчасове рішення, тому що немає часу для вироблення іншого або ж інші підходи до рішення проблеми виявились неефективними.

Стиль відхилення реалізується тоді, коли проблема не настільки важлива для вас, ви не відстоюєте свої права, не співпрацюєте ні з ким для вироблення рішення та не хочете витрачати час і сили на її рішення. Стиль відхилення можна рекомендувати до застосування в таких ситуаціях:джерело розбіжностей несуттєве для вас у порівнянні з іншими більш важливими задачами, а тому ви вважаєте, що не варто витрачати на нього сили;знаєте, що не можете або навіть не хочете вирішити питання на свою користь;у вас мало влади для рішення проблеми в бажаний для вас спосіб;хочете виграти час, щоб вивчити ситуацію й одержати додаткову інформацію, перш ніж прийняти яке-небудь рішення;намагатись вирішити проблему негайно небезпечно, тому що розкриття та відкрите обговорення конфлікту можуть тільки погіршити ситуацію;у вас був важкий день, а рішення цієї проблеми може принести додаткові неприємності.

Стиль пристосування ви дієте разом з іншою стороною, але при цьому не намагаєтесь відстоювати власні інтереси з метою згладжування ситуації та відновлення нормальної робочої атмосфери. - цей стиль найбільш ефективний, бо результат справи надзвичайно важливий для іншої сторони та не дуже істотний для вас, або коли ви жертвуєте власними інтересами на користь іншої сторони. Стиль пристосування може бути застосований у таких найбільш характерних ситуаціях:найважливіша задача - відновлення спокою та стабільності, а не розв'язання конфлікту;предмет розбіжності неважливий для вас або вас не особливо хвилює те, що сталось;уважаєте, що краще зберегти добрі стосунки з іншими людьми, ніж відстоювати власну точку зору;усвідомлюєте, що правда на вашому боці;відчуваєте, що у вас недостатньо влади чи шансів перемогти.