ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ КРЕАТИВНОСТІ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

Шаповалова Тетяна Володимирівна,

практичний психолог Рижівського навчально-виховного

комплексу: загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Білопільської міської ради Сумської області

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ КРЕАТИВНОСТІ

У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

Актуальність дослідження. Сьогодні в сучасному суспільстві ідеї-це самий затребуваний товар. Люди, що реалізують свої, на перший погляд, найшаленіші задуми, змінюють світ і сприяють прогресу. Генерувати такий креатив здатний лише гнучкий розум, не стиснутий ніякими обмеженнями та правилами, впевнений у своїх силах. Саме такий вбачається в сучасних підлітках, бо вони , через свої психологічні особливості здатні рушити всі бар'єри і установки, нестандартно мислити та давати волю своїй фантазії.

Мета дослідження -дослідити особливості підліткового віку та проявів креативності, визначити рушійні сили підліткової креативності.

Виклад основного матеріалу. Про підлітковий вік дуже часто ми говоримо як «перехідний» період, стан між дитинством та дорослістю. Чому цей період існує взагалі та розтягнутий на декілька років? Питання досить актуальне. Бо всього-на-всього 200-300 років назад такого тривалого періоду не було. Приблизно до 12-15 років людину вважали дитиною, а потім досить швидко вона отримувала статус дорослого із всіма правами та обов'язками.

У сучасному суспільстві підлітковий та юнацький вік- це дуже розтягнутий в часі перехід від дитинства до дорослості. Так дітьми себе підлітки вже не вважають і не хочуть, щоб до них ставилися, як до дітей. Та поруч з цим, вони також розуміють, що ще не дорослі у прийнятті рішень та відповідальності. На думку психологів підлітковий вік є унікальним, адже багато складових психіки у цей період знаходяться у стадії активного формування. Для підлітків характерні пізнавальна активність, розширення інтересів, поява нових мотивів навчання. Суттєві зрушення спостерігаються у розвитку самосвідомості, відбувається активне становлення особистості. Все

це сприяє розвитку творчих здібностей. Розвиток креативного потенціалу підлітків має свої особливості, які значною мірою визначаються віковими змінами характеру: підлітковий період є одним із найбільш кризових періодів, який пов'язаний із бурхливим розвитком усіх провідних компонентів особистості, супроводжуваним сильними фізіологічними змінами, пов'язаними із статевим дозріванням людини. Цей вік є періодом формування світогляду людини – системи поглядів на навколишній світ, на самого себе та інших людей. Характерним є посилення авторитету однолітків. Саме в цьому віці вільно або мимоволі з'являється бажання порівняти себе з однолітками.

Важливою особливістю цього віку є розвиток навичок взаєморозуміння, взаємодії; на основі взаємно привабливості і психологічної сумісності або спільних інтересів у підлітків виникають дружні відносини, формуються перші почуття. Психологи вважають, що саме ці особливості дають змогу вчителю організовувати творчу діяльність школярів у групах, створених з ініціативи самих дітей. Я, як класний керівник 8 класу, я дуже багато проводжу з дітьми різних позаурочних та позашкільних заходів, при цьому дуже часто використовую колективні творчі справи, де від кожного учня залежить результат, це є і написання різних сценаріїв самими учнями, нестандартні рішення щодо оформлення свят та способів його проведення. Процеси такої міжособистісної взаємодії учнів захоплюють їх настільки, що іноді може спостерігатися різке падіння інтересу до навчання.

Також для багатьох із підлітків провідною діяльністю є спілкування, з тією лише відмінністю, у якій сфері відбувається це спілкування. Ця діяльність не дана підлітку природою, а задана конкретною соціальною ситуацією розвитку, у якій здійснюється його життя. Одна з провідних характеристик цього віку – професійне самовизначення, де роль відіграють інтереси людини. На жаль, не в усіх старшокласників ці інтереси стійкі, як і нестійка їх психіка загалом.

Я спостерігаю, що іноді спілкування з товаришами може принести підліткові більше користі в задоволенні його інтересів і потреб, і тоді він може

відійти і від школи, і від родини. На мій погляд, саме творча діяльність учня може захистити його від негативного впливу середовища. Слід зауважити, що відокремлення групи однолітків у підлітковому віці стає більш стійким, ніж раніше. Подібність інтересів і проблем, які хвилюють їх, можливість відкрито їх обговорювати, не побоюючись бути осміяним і перебуваючи в рівних відносинах з товаришами – ось що робить атмосферу в таких групах більш привабливою для підлітків, ніж спільноти дорослих людей.

Також у підлітків є декілька можливостей для відчуття власної індивідуальності. Одна з них – розвиток своєї особистості за зразком та подобою особистості дорослої людини, оскільки саме дорослий в очах дитини володіє самостійністю, лідерськими здібностями і соціальною креативністю. Тому перше, чого прагне підліток, це показати собі та оточуючим, що він вже не дитина. Для того, щоб відважитися на самостійні вчинки, підліток мимоволі переконується, що він має на це право, бо він вже дорослий. Тут вступає в дію потреба в креативності. Креат́ивність – (лат. creatio – створення) – творча, новаторська діяльність [1]; новітній термін, яким окреслюються «творчі здібності індивіда, що характеризуються здатністю до продукування принципово нових ідей і що входять в структуру обдарованості як незалежний фактор» [2]. Раніше у літературі використовувався термін «творчі здібності», однак пізніше почав витіснятися мовним запозиченням з англійської мови (creativity, creative). В російській мові, на думку професора І. Мілославського, терміном «креативний» позначається творчість, що «не тільки висуває ідеї, але й доводить їх до конкретного практичного результату. А слово «творчий» (рос. творческий) залишається зі своїм вихідним значенням, що не розрізняє діяльність результативну й, навпаки, безрезультатну.

Деякі автори розглядають креативність лише в межах якісно високого інтелекту як різновид інтелектуальної поведінки. Креативність проявляється в успішному здійсненні трьох фаз – вмінні самостійно бачити і ставити

проблеми, знаходити їх рішення і творчо втілювати їх у конкретному продукті. Кожна креативна людина вкладає творче начало у всі види діяльності.

Нерідко батькам хотілося б, щоб їхні діти були креативними, знаходили нестандартні рішення проблем, вільно себе почували в усіх сучасних сферах діяльності, мали відчуття стилю та прагнули займатися цікавою справою, творчо до неї підходили. Але також їм хочеться значною мірою впливати на вибір власних дітей, нав'язувати свою думку, контролювати кожен крок своєї дитини-підлітка, порушуючи власний простір останньої. Тут виникають протиріччя між поколіннями, які також стають «двигуном» і штовхають підлітків до змін.

Дуже часто підлітки хочуть «виділитися» з поміж однолітків, не лише в навчанні, а й у житті, для цього вони змінюють свою зовнішність (фарбують волосся, проколюють різні частини свого тіла, роблять тату та інше), змінюють свої захоплення (починають активно займатися спортом, грати на музичних інструментах, писати вірші та займатися живописом, використовуючи різні нетрадиційні способи та техніки).

Збереження і розвиток креативного потенціалу в підлітковому віці можливі під час застосуванні креативних методів навчання, проблемного діалогу з охопленням пізнавальних запитів старшокласників, що допоможе значною мірою уникнути зниження інтересу до навчання. Велика роль у цій системі належить дорослим, тільки під час їхнього супроводу та підтримки, досягається бажаний результат.

Ще одним моментом, що активізує креативність і процес формування міжособистісних відносин старшокласників, є стимулювання активності та навчання веденню дискусії. Правильно організована дискусія дає змогу спробувати свої сили, як активним школярам, так і сором'язливим дітям із нестійкою або заниженою самооцінкою. У своїй роботі, під час уроків та виховних заходів, я дуже часто використовую креативну техніку: метод Уолта Діснея. Він допомагає невеликій групі учнів розробити нові ідеї та рішення. Основою для цього є три ролі, які Уолт Дісней використовував під час свого

творчого процесу. У ролі Мрійника він міг по - справжньому виразити себе, і його творчому польоту не було меж. На наступному етапі він ставав Реалістом і ретельно вивчав свої ідеї, щоб з’ясувати, чи реальні вони. Нарешті, Дісней приміряв роль Критика. Чи є у реалістичних ідей сенс? Чи дійсно вони потрібні мені? Так Дісней міг розглянути свої ідеї з різних точок зору.

Метод Уолта Діснея допомагає учасникам приміряти на себе саме ці три ролі. Таким чином, підхід породжує творчу свободу, встановлює чітку шкалу оцінки і в результаті приводить до ідей, які можна реалізувати. Учням дуже подобається ця техніка

Та, як показує практика, розвиток креативності може здійснюватися різними шляхами. Одні методи будуть дієвими для одних дітей, інші – для інших. На думку А. Хуторського, «вчитель повинен бути вільний у виборі шляху розвитку креативності учнів. Він підтримує і покращує самооцінку і самоповагу кожної дитини в прояві креативності. Не можна не заохочувати успіхи дітей у творчому процесі, і тим більше не можна затримувати увагу на невдачах, які можуть з'явитися при виконанні креативних завдань. Помилки дитини необхідно розглядати як накопичуваний досвід, а не привід для покарання або осміяння» [5].

Поділяючи думку А. Хуторського, я вважаю, що заохочення до творчої активності може здійснюватися шляхом відступу від традиційного плану уроку, коли більшість дітей виявили інтерес до якогось питання. Учитель сам може задавати запитання, що стимулюють активність, використовуючи певні прийоми та техніки.

Креативність, як система творчих здібностей, розглядається в психології у різних аспектах: як характеристика інтелектуальної сфери; як самостійна та незалежна від інтелекту специфічна форма психічної активності; як сукупність особливих мотиваційно-особистісних якостей; як загальна риса особистості; як самоактуалізація; як самостійна якість мислення; як складне, багатопланове, неоднорідне явище. Креативність як феномен пов’язаний із

творчими здібностями індивіда, стає необхідною ланкою у набутті особистісної та професійної ефективності.

Навчання творчості має відбуватися в першу чергу і в основному на програмному навчальному матеріалі з різних предметів, а в разі потреби й на спеціально побудованій системі задач. Засвоюючи досвід творчої діяльності, характерні для неї процедури, учні набувають здібності видозмінювати ті стереотипи мислення, яким вони вже навчилися, вчаться відмовлятися від стереотипів, конструювати нові підходи до осмислення раніше засвоєного або нового змісту.

Для підлітків дуже важливим є розвиток творчих здібностей, проте їх треба зуміти розкрити і розвинути. Прояв творчих здібностей варіюється від великих і яскравих талантів до скромних і малопомітних. Але сутність творчого процесу однакова для всіх. Різниця лише в конкретному матеріалі творчості, масштабах досягнень і їх суспільної значущості.

Креативність є властивістю, яка актуалізується лише тоді, коли це дозволяє навколишнє середовище. Однак феномен креативності має беззаперечну якість – схильність людини до різностороннього, багатогранного мислення, відчуття, дії. У процесі формування відбувається злиття свідомості і підсвідомості у нову форму – надсвідомість.

У наукових джерелах увага приділяється питанню структури креативності, запропонованими різними моделями та відповідними компонентами. Творча особистість не може обійтися без таких рис як: наявність високого рівня креативності, інтелекту, багатої уяви, творчих здібностей до різних видів діяльності.

Висновки. У психології креативність розглядається як складне, неоднорідне явище. Під цим поняттям розуміють творчі здібності людини, які проявляються у мисленні, почуттях; здатність породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення; творчість, що доводить ідеї до конкретного практичного результату; як систему особистісних якостей; як

характеристику інтелектуальної сфери; як поведінку; як самостійну якість мислення. При традиційних формах навчання підліток, здобуваючи і засвоюючи деяку інформацію, стає здатний відтворити вказані йому способи вирішення завдань, докази і т.д. Але готові знання не сприяють прояву самостійності й творчості школярів. Для цього потрібно створити відповідні умови. Підлітковий вік - єдиний період життя, коли креативність може стати універсальним і природним способом існування людини. тому провідна психолого-педагогічна проблема виявляється в тому, щоб створити ці сприятливі умови стимулювання і спрямування розвитку особистості.

Список використаних джерел 1. Хуторской А.В. 55 методов творческого обучения: Методическое пособие. М. : Издательство «Эйдос»; Издательство Института образования человека, 2012. 42 с.

2. Гергель Є. Л. Розвиток креативних здібностей у підлітків. Проблеми загальної і педагогічної психології: збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка. АПН України / за ред. академіка С. Д. Максименка. К., 2001. Т. 4. Ч. 2. С. 80-85.

3. Хуторской А.В. Развитие одаренности школьников. М.: Изд-во «Владос», 2000. 214 с

4. Асмолов А.Г. Психология личности. Уфа, 1991. 86 с.