Презентація-конспект Теорія Е.Еріксона

Ерік Хомбургер Еріксон

     Доля дослідника складалася незвичайним чином. Еріксон народився в р. Франкфурт-на-Майні в 1902 р. В 1928 році почав навчатися психоаналізу. Він був сином від позашлюбного зв’язку Карли Абрахамс – єврейки з багатої сім’ї – з чоловіком-данцем. Мати Карли померла, коли тій було п’ятнадцять. Більшою інформацією про його батька біографи не мають. Оскільки Карла була одружена з євреєм Вальдемаром Саломонсеном, дитина отримав прізвище Саломонсен. Потім мати Еріксона отримала професію медсестри, переїхала в місто Карлсруе і вийшла заміж повторно. Ерік Саломонсен став Еріком Хомбургером, якого усиновив її другий чоловік, педіатр Теодор Хомбургер. У 1930 році Еріксон одружується на Джоэн Серсон – танцівниці і художниці з Канади, і потім переїжджає з Європи в Америку. Нарешті, Ерік Хомбургер змінює прізвище на «Еріксон» — «усиновивши самого себе», як він пояснював це жартома. А колишнє прізвище Еріксон залишив як друге ім’я.

     Можливо, саме із-за своєї нелегкої долі Еріксона так хвилювало питання ідентичності. У дитинстві йому не розповідали про батька. У єврейських школах однолітки дражнили Еріксона за світле волосся і блакитні очі («нордичну зовнішність»), а у світській школі – за іудаїзм. Все більше він здогадувався, що його батько мав неєврейських коріння.

     Після переїзду в Америку вчений продовжив свої дослідження в Гарвардському університеті, а потім – в Єльському. З 1960 по 1968 роки Еріксон працює професором Гарварду. Еріксон був учнем Ганни Фрейд. Але фрейдовской теорії Еріксон вирішив протиставити власну. Людське життя вчений розділив не на 5, а на 8 ступенів. «Генітальну стадію» він перейменував в «Юність». Також Еріксон додав ще три стадії, що відносяться до періоду дорослості. Він вважав, що вплив розвитку особистості на її становлення в суспільстві – це заслуга не підсвідомих потягів, а роботи Его. Ерік Еріксон також є автором концепції «Его-психології». В ній Его – це не служниця несвідомих мотивів. Еріксон був переконаний, що саме людське Его відповідає за організацію життя, спілкування з людьми, особистісне зростання.

Від 6 до 12 років дитина перебуває на стадії шкільного віку, коли неуспішність протиставляється компетентності. Потенційним джерелом енергії для психіки тут є впевненість, а відчуження провокується застоєм діяльності.

Далі слідує стадія юності, яку Еріксон ранжирував від 12 до 21 років. Саме на ній відбувається протиборство ідентичності і змішування ролей. Криза виражається питанням: хто я є? Підліток прагне до незалежності, і бажає бути вільним від відповідальності за своє життя. Юність – це вік, під час якого визначається майбутнє професійне розвиток особистості, вперше робляться спроби побудувати романтичні взаємини.

Розвиток особистості Еріксон розділив на вісім стадій, під час яких розгортається процес формування Его-ідентичності.

1.Перша стадія – дитинство – триває від народження до 1 року. Базисний криза полягає у формуванні довіри або недовіри до зовнішнього світу. Джерелом енергії тут є надія. Відчуження провокує тимчасову сплутаність.

2.Стадія раннього дитинства – від 1 року до 3 років. Базисний криза – протиставлення автономії особистості сумнівам і сорому. Джерело енергії – воля, а відчуження відбувається через спотвореного самоусвідомлення.

3.Стадія від 3 до 6 років, або ігровий вік. Криза полягає в протиборстві ініціативи і відчуття провини. Джерело енергії на цьому етапі – це вміння формувати цілі і завдання. Відчуження відбувається внаслідок жорсткої зумовленості соціальної ролі.

Текст абзаца

 Від 21 року до 25 років триває стадія                                 ранньої зрілості. Тут інтимних стосунків протиставляється ізоляція.

 Від 25 до 60 років триває етап середньої зрілості. На ній застій в діях протиставляється продуктивного життя.

 Восьма стадія називається стадією пізньої зрілості. На ній відбувається процес, який теорія розвитку особистості Еріксона називає Его-інтеграцією.