Презентація краєзнавчої роботи «Степан Турик - збирач народного фольклору»

Краєзнавча конференція“Роде наш красний , роде наш прекрасний”Всеукраїнсько-краєзнавча експедиція учнівської молоді «Моя Батьківщина – Україна» (секційна робота за напрямком “Духовна спадщина”)Кременецька гімназія №3 Кременецької міської ради«Степан Турик - збирач народного фольклору»

Степан Іванович Турик народився 5 січня 1893 року в с. Шкроботівці Кременецького повіту на Волині

Навчався у Дедеркальській середній школі, в 1907 році - у Дедеркальській учительській семінарії

У 1916 році вчиться в Житомирі в школі прапорщиків, а після закінчення отримує молодше офіцерське звання - прапорщик. Після закінчення війни навчався у Києві на Вищих педагогічно-інструкторських курсах при Київському університеті. "У серпні, після закінчення курсів, був призначений інспектором шкіл Бердичівського повіту".

30 квітня 1923 року в житті Степана Турика відбулася важлива і радісна подія, - він одружився з дочкою місцевого священика Марфою Григорівною. З 1925 по 1938р. С. Турик працює у с. Суражі, с. Шумбарі, с. Бірки. За цей час його родина поповнилася старшою донькою Мирославою, сином Ярославом і меншою донькою Ольгою.

У 1944-1948 роках Турик продовжує працю інспектором шкіл Кременецького району. Вже в зрілому віці заочно навчається на філологічному відділенні Кременецького педінституту. Його було призначено інспектором шкіл Кременецького міськ. ВНО.

З 1948 року аж до виходу на пенсію Степан Іванович - учитель і завуч спочатку Кременецької середньої школи №3, а згодом - школи №1. Маючи майже 43 роки педагогічної праці, йде на відпочинок.

Праця збирача фольклору – безкорислива, за неї не отримаєш матеріальних цінностей, зате духовні здобутки - неоціненні. Кременеччина може гордитися тим, що саме тут народилась людина, яка все своє життя присвятила вивченню та збиранню українського фольклору, а особливо збиранню української пісні. Його ім’я - Степан Іванович Турик .

"Безцінна колекція народних пісень Степана Івановича Турика нараховує понад 1000 пісень. Сюди входять такі жанри пісень: біблійно-сатиричні, побутові, веснянки та приспівки, весільні, ліричні пісні та балади. Яких же пісень за жанром зібрано найбільше? Перш за все - весільних - близько 400. Далі йдуть побутові - понад 100, романси - 60, народні балади -56, приспіви до танців - 86, веснянки і гаївки - 20, ліричні пісні - понад 40. Також народна дума про Олексу Довбуша - на 125 сторінок."

27 жовтня 1967 року Степан Турик надсилає збірку весільних пісень в Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. П. Рильського. Через деякий час отримує лист від співробітника відділу фондів цього інституту Григорія Рубая. У цьому листі йому висловлюють вдячність за зошит №12 (весільні пісні) і , зокрема, зазначають: "Всі Ваші записи, як ці, так і попередні, справляють на нас дуже хороше враження, саме відбір, систематизація та оформлення показують, з якою любов’ю і теплотою Ви ставитесь до скарбів народної мудрості. Ваші матеріали ми дуже цінуємо".

Окремою безцінною сторінкою великої спадщини Степана Івановича є збірка - дослідження «Весілля на Дубенщині», що складає 4 товстих повних зошити, які містять багато пісенного матеріалу, записаного з вуст кременчанки Марії Архипівни Островської. Понад 240 пісень увійшло до цієї збірки.

Записуючи народні пісні, Степан Іванович Турик побував майже у всіх районах Тернопільської області! Найбільшу кількість побутових пісень та балад він записав в Лановецькому районі в селі Влащинці від громадянки Євгенки Василівни Гуцелюк. У 1970 році він записав такі пісні, проспівані Євгенкою Василівною: "Зайшло сонце, зайшло ясне" (народно - побутова пісня), "Повіяв вітер степовий" (балада), "Рушив поїзд в далеку дорогу" (пісня з часів війни), "У моєму саду" (романс). Усі вони різного жанру та характеру. Також у цьому ж році 21 червня Степан Іванович побував в селі Млинівці Кременецького району Тернопільської області. Тут він познайомився із надзвичайно цікавою людиною - Мартохою Марківною Попілевич, яка народилася в 1891 році. З її уст він записав пісні: "Сідає рекрут на лавочку" (рекрутська пісня з царських часів), "Ой, у полі береза стояла" (балада про знищення природи царськими солдатами), "Сидить голуб на березі" (балада), "Ой, у полі криниця-безодня" (побутова з давніх часів). В тому ж селі він записав пісні від Ганни Пилипівни Попілевич: "Прощався стрілець", "Сонце світить, вітер віє", "Прощайте, сади мої і села". В селі Старий Олексинець Кременецького району записав пісні від громадянки Цимбалюк Теклі Василівни: "Ой, люлі, люлі". У такому варіанті ця колискова більше ніде не зустрічається.

Надзвичайно цікавою баладою є "Ой, чия то хата стоїть на долині", її також записано з уст Драпелюк Любові Маркіянівни. Вона складається з 20 куплетів. Ще одна балада подібного змісту - "Летіла зозуля", записана в Шумському районі в селі Малі Дедеркали від Мехальчук Ольги Іванівни.

Отже, краєзнавча спадщина Степана Івановича Турика надзвичайно багата, різнопланова, точно передає самобутність кожного регіону України. Отже, завдяки феноменальному працелюбству та безконечній і самовідданій любові до України, її культури Степан Турик зібрав понад 1000 фольклорних творів, різноманітних за жанром та тематикою. Учитель-пенсіонер відвідав майже всі регіони України, десятки міст та сіл. Але дуже прикро, що це славетне ім’я знають лише на його батьківщині. Пошукова робота дала змогу зробити основний висновок: праця людей в ім’я свого народу не може минути безслідно, майбутнє немислиме без минулого.

Дякую за увагу!Підготували: Собчук Діана, ученця 7-Б класу. Мороз Олександра Віталіївна , учитель музичного мистецтва