Презентація "Кримські крайові уряди 1918–1919 рр. Спроби приєднання Криму до України"

Кримські крайові уряди 1918–1919 рр. Спроби приєднання Криму до України. Розділ 3. У БОРОТЬБІ ЗА УКРАЇНСЬКУ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

У результаті навчально-пізнавальної діяльності учні/учениці зможуть: Знати:–– час існування, форми та основні ознаки національної державності: УНР за УЦР, Української Держави, УНР за Директорії, ЗУНР;Розуміти:–– зміст понять: «гетьманат», «Директорія», «реімперіалізація», «реквізиція», «терор», «червоний імперіалізм»;–– вплив рішень Паризької мирної конференції та Варшавської угоди на перебіг боротьби за українську незалежність; Уміти:–– встановити послідовність і синхронність подій Української революції та боротьби за українську незалежність (на національному, регіональному і локальному рівнях);–– висловити аргументоване судження про причини перемог і поразок українських політичних сил у боротьбі за українську незалежність;–– пояснити особливості ставлення різних груп населення до революційних процесів та боротьби за українську незалежність.

Спроби приєднати Крим до Української Держави. Розбудовуючи Українську Державу, П. Скоропадський прагнув приєднати до неї Крим. У травні 1918 р. гетьман відправив ноту німецькому послу, де обґрунтував доцільність включення території півострова до України. Проте німецька окупаційна влада ініціювала створення в Криму крайового уряду на чолі з колишнім царським генералом С. Сулькевичем. До складу цього уряду увійшли здебільшого місцеві російські політики. У першому наказі, який оприлюднив С. Сулькевич, зазначалося: «З дозволу німецького командування я беру на себе керування Кримом і формування уряду з метою довести країну до крайового парламенту… Я маю намір залучити до роботи широкі суспільні елементи. Центральна влада, організована під моїм керівництвом, докладатиме всіх зусиль, щоб викорінити міжнаціональне тертя й послабити класовий антагонізм; у галузі адміністративній буде проведено широку децентралізацію влади, в галузі зовнішньої політики ми будемо зберігати суворий нейтралітет».

Перші кроки уряду Сулеймана Сулькевича25 червня 1918 р. було оприлюднено Декларацію Кримського крайового уряду «До населення Криму», в якій викладалися основні засади, за котрими прагнув діяти новопосталий уряд. Всі декрети та розпорядження радянської влади скасовувалися. Чинні на той час земські збори всіх рівнів та міські думи проголошувалися розпущеними. Передбачалося провести нові вибори до органів місцевого самоврядування на цензовій та куріальній основі. Проголошувалася свобода віросповідання, зборів, друкування, оголошувалося про необхідність збереження цензури та заборону сект. Столицею краю ставав Сімферополь. Вводилося громадянство Криму.

Перші кроки уряду Сулеймана Сулькевича. Одержати кримське громадянство міг лише той, хто був приписаний до стану чи громади, хто служив у державній або громадській установі, мешкав у Криму не менше трьох років і мав «судову та моральну непорочність». Будь-який мусульманин, де б він не мешкав, при наданні клопотання мав право на отримання громадянства Криму. Відновлювалося право приватної власності з поверненням конфіскованого чи націоналізованого під час володарювання більшовиків майна, підприємств і маєтків колишнім власникам. Татарським громадам поверталися відібрані вакуфи. Зерно з вакуфних ланів передавалося кримськотатарським селянам. Вводилася вільна торгівля, відновлювалися цінні папери. Планувалося друкування власних грошових знаків.

Спроби приєднати Крим до Української Держави. На початку липня Кримський крайовий уряд заявив про позбавлення Курултаю прав бути національним парламентом Криму. Щоб не відштовхнути кримськотатарські національні сили, німецька адміністрація надала в новоствореному уряді місця представникам від татарського парламенту. Окрім введення до складу уряду Д. Сейдамета, кримським послом у Османській імперії було призначено популярного А.-С. Айвазова. Уряд С. Сулькевича взяв курс на створення незалежної Кримської республіки. У соціальному плані він спирався на поміщиків і буржуазію. Відносини з українським урядом у С. Сулькевича ускладнювалися через намагання гетьмана підпорядкувати Крим Українській Державі.

Перші кроки уряду Сулеймана Сулькевича. Особливим пунктом оговорювалася необхідність створення власної армії та флоту, основою якого мали слугувати ті кораблі Чорноморського флоту, що залишилися в порту після відступу більшовиків. Досить швидко було підібрано штат військового міністерства, організовано посади повітових військових начальників, на які призначили багатьох кримських татар. 24 липня помічником військового міністра (С. Сулькевича) з покладанням обов’язків безпосереднього керівництва військовим міністерством був призначений литовський татарин генерал-майор О. Мільковський. До військового міністерства прикомандировувалися мусульманські священнослужителі. Було затверджено штат причта полкової мечеті Кримського кінного полку. Затверджувалися офіцерські звання, які ще в січні 1918 р. були надані його бійцям (ескадронцям) самим Сулькевичем. У той час він обіймав посаду директора військових справ.

Перші кроки уряду Сулеймана Сулькевича. У Декларації «До населення Криму» підкреслювалося, що у зв’язку з «крайнім ступенем народної темноти» крайовий уряд зверне особливо серйозну увагу на народну освіту й відкриє мережу нижчих та середніх шкіл, а також заснує університет. 30 серпня 1918 р. в Сімферополі було відкрито Таврійський університет, у ньому почалися заняття на історико-філологічному, фізико-математичному, юридичному, медичному й агрономічному факультетах. Уряд регулярно виділяв кошти на допомогу іншим навчальним закладам, видання підручників. 28 жовтня 1918 р. на ремонт Сімферопольської татарської вчительської семінарії було виділено 2 тис. рублів. Державною мовою проголошувалася російська, але татарська та німецька мови отримували право використання на офіційному рівні.

Перші кроки уряду Сулеймана Сулькевича. Після відходу німецьких військ уряд С. Сулькевича залишився без підтримки, віч-на-віч з населенням півострова, серед якого він не мав підтримки, та радянськими військами, що наближалися. В уряді Сулькевича визрівали протилежні погляди. У жовтні Сімферопольська міська рада вирішила добиватися відправлення уряду у відставку. Через деякий час подібні вимоги висунули думи інших міст півострова. 14 листопада уряд Сулькевича пішов у відставку. Після падіння кабінету С. Сулькевич у грудні 1918 р. переїхав до Азербайджану, де був призначений начальником Генерального штабу збройних сил. Саме він став ініціатором мирного договору, підписаного між Азербайджаном та Грузією у липні 1919 р.

Спроби приєднати Крим до Української Держави. П. Скоропадський кілька разів пропонував С. Сулькевичу варіант «входження Криму до складу України на правах автономії». Однак ці пропозиції не були прийняті, тоді гетьман увів у серпні економічну блокаду півострова. Було припинено залізничне й морське сполучення з Кримом, заборонено поставку продуктів харчування. Невдовзі на півострові різко зросли ціни, почалися страйки робітників і службовців, невдоволених політикою уряду. Об’єднання Криму з Українською Державою планувалося на листопад 1918 р. Але антигетьманське повстання, що розпочалося 14 листопада того ж року, виведення німецьких військ з України зумовили відставку уряду С. Сулькевича. На зміну йому прийшли нові сили, які вже орієнтувалися на держави Антанти та білогвардійський рух Росії.

Формування уряду Соломона Крима. Коли завершилася світова війна, держави Антанти, побоюючись, що після відходу німців територія Криму буде зайнята радянською Росією, вирішили надіслати туди свої війська. У листопаді 1918 р. об’єднана англо-французька ескадра у складі 3 дредноутів, 8 крейсерів, 12 міноносців та великої кількості транспортів прибула на Севастопольський рейд. На вимогу Антанти уряди Італії та Греції також надіслали свої кораблі та піхоту в порти півдня України і Криму. Загальна чисельність антантівських військ, що перебували у Криму, досягла 10 тис.15 листопада 1918 р. на з’їзді представників міст, повітів та волосних земств був сформований новий склад Крайового уряду на чолі з Соломоном Кримом (голова Ради міністрів, міністр землеробства й крайового майна).

Діяльність уряду Соломона Крима. В своїй діяльності уряд спирався на союзників. Після появи військ Антанти в Криму з’явились частини Добровольчої армії генерала Денікіна, які до цього діяли на північному Кавказі. Своїм першочерговим завданням уряд вважав: зближення з усіма державними організаціями, які прагнули до «возз’єднання Криму з єдиною Росією на основі російської державності», відбудову органів «громадського самоврядування» та переобрання їх згідно законів Тимчасового уряду; скликання Кримського крайового сейму; проведення рішучої боротьби з більшовизмом з метою припинення зростання його впливу на маси. В зовнішній політиці проголошувалася вірність союзникам. Другий Кримський крайовий уряд виступав різко проти вимог кримських татар про надання їм культурно-національної автономії та самоврядування. У внутрішній політиці другий крайовий уряд багато в чому йшов проти першого. Було скасовано кримське громадянство, ліквідована цензура, розпущений Сенат, міську варту замінила самоврядна міліція. Було відновлено право на свободу зборів, у тому числі для профспілок і політичних партій (крім більшовиків).

Формування уряду Соломона Крима. Економічна війна з Україною, програна попереднім урядом Сулькевича, залишила після себе важкий спадок, посилений необхідністю постачати продовольство військам білих і Антанти та годувати численних біженців. Ціни рвонули вгору. Хліб видавали з розрахунку 300 грам на людину в день. Півостровом прокотилися жіночі продовольчі бунти. Земельне питання не було вирішене. Посилилося безробіття. Напади робітників на англо-французькі патрулі стали звичайною справою. Витрати були великі (утримання Таврійського університету – 2,3 млн рублів, добровольців – по 1,5 млн на місяць, сотні тисяч – на соціальні виплати), доходи залишилися лише у вигляді податків на тютюн і вино. Для наведення хоча б мінімального порядку у фінансах уряд відкрив три банки і випустив свою валюту – купюри в 5,10 і 25 рублів і 50-копійчані марки.

Діяльність уряду Соломона Крима. Директорія УНР, змушена вести боротьбу як з радянською Росією, так із збройними повстаннями всередині України, не мала змоги приділяти достатньо уваги питанню про приєднання Криму. Зовсім інакше поставився до цієї проблеми уряд Росії. Одразу після скасування Брестського миру він надіслав до України «для допомоги братньому українському народові» свою армію. Вже 3 січня 1919 р. більшовицькі війська зайняли Харків, а 5 лютого - Київ.6 січня 1919 р. українській радянській уряд почав надсилати до Криму своїх агітаторів для створення партизанських загонів. Ця робота виконувалась дуже вдало. Тому в кінці 1918-на початку 1919 рр. партизанські загони виникли майже у всіх кримських містах. В січні-лютому 1919 р. Кримський крайовий уряд намагався провести мобілізацію населення півострову до Добровольчої армії. Однак, ці заходи завершилися цілковитою невдачею. Мешканці Криму не бажали вступати до армії А. Денікіна. Цьому сприяло ставлення самого Денікіна до майбутнього статусу як Криму, так і України в цілому.

Діяльність уряду Соломона Крима. Крім того, зриву мобілізації сприяли «білі» військовики: неузгоджені з урядом арешти, залякування й побиття опозиціонерів, вбивства та грабунки. Так, у Сімферополі був страчений увесь склад правління Спілки металістів. Білі офіцери вбивали не тільки профспілкових активістів і членів соціалістичних партій – вони застрелили навіть «буржуїв» Гужона і Титова. Особливого розмаху «білий» терор сягнув у Ялті, де разом з офіцерами Добровольчої армії за кримськими татарами буквально полювали грецькі вояки, які входили до складу десанту військ Антанти. Наступні події знаменували собою агонію влади другого Крайового уряду. З одного боку, зростав повстанський рух, в тому числі й кримськотатарський. Зрештою зупинити наступ не надто численних частин Червоної армії на Перекопі та запобігти більшовицьким повстанням усередині Криму виявилося нікому. Щоб якось виправити становище, яке склалося, 25 лютого 1919 р. Денікін запровадив в Криму воєнний стан. У березні становище на півострові стало ще більш загрозливим для Добровольчої армії.

Діяльність уряду Соломона Крима. Населення, яке розчарувалося в уряді С. Крима та А. Денікіна, все більш прихильно реагувало на пропаганду більшовиків. Почалися страйки майже на всіх великих підприємствах. Невдовзі вони переросли у загальний страйк, якій проходив з 15 по 22 березня. В кінці березня – на початку квітня 1919 р. більшовицькі війська підступили до Криму. Уряд Соломона Крима в повному складі завантажився на грецький корабель «Трапезунд» і відплив у напрямку Босфору, прихопивши з собою цінних паперів та золота на 10 млн рублів. Союзники змусили Соломона Крима щедро «поділитися» з ними…10 квітня 1919 року впав Джанкой, а за день до цього влада в Сімферополі перейшла до ревкому. Більшовики негайно розпочали на півострові терор, спершу «точковий», потім усе більш і більш масштабний. А на півострові розпочалося «друге пришестя» Совєтської влади.6 травня 1919 р. була проголошена Кримська совєтська соціалістична республіка; її уряд, до якого увійшли й три «представники трудящих мусульман» – С. Ідрисов, С. Меметов й І. Арабський – очолив брат Леніна Дмитрій Ульянов. У руках «білих» залишилася тільки Керч.

Крим під владою Збройних сил Півдня РосіїПісля того як у лютому 1920 р. кораблі Антанти перевезли до Криму білогвардійські війська з Одеси, а в березні — з Новоросійська, на півострові сконцентрувалася еліта тогочасного білогвардійського руху — Корніловська, Марковська, Алексєєвська і Дроздовська дивізії. Саме вони стояли за відстороненням А. Денікіна від влади. 21 березня 1920 р. згідно з рішенням Верховної ради добровольців у Севастополі повноваження головнокомандувача Збройних сил Півдня Росії були передані генералу П. Врангелю. На відміну від А. Денікіна, П. Врангель фактично визнав український національно-визвольний рух повноцінною політичною силою, було запровадження в практику замість назви «Малоросія», дефініції «Україна». Кримським татарам дозволили видавати національні газети, скликати Всекримський з’їзд. Однак запроваджена П. Врангелем земельна реформа, відновлення приватної власності, лібералізація та поступки у національному питанні, не знайшли відгуку у провідних політичних діячів. Ані С. Петлюра, ані Н. Махно, ані лідери Міллі Фірка не підтримали політику білогвардійського командування.

Крим під владою Збройних сил Півдня РосіїНе знайшовши політичних союзників у Криму і намагаючись використати ситуацію, що склалася під час битви за Київ з військами Ю. Пілсудського, у червні 1920 р. врангелівці вийшли з Криму і розпочали наступ на материковій Україні, з кровопролитними боями відтіснивши радянські війська на правий берег Дніпра. Втім, за відсутності резервів та підтримки населення закріплення результату вже не мало перспектив. 28 жовтня 1920 р. радянські війська під керівництвом М. Фрунзе розпочали генеральний наступ з Каховського плацдарму. Операція, внаслідок якої білогвардійці втратили 20 тис. бійців, закінчилася 3 листопада. Поріділі ряди Білої армії були вже неспроможні протистояти «червоним», які вкотре уклали військовий союз з махновцями, спромоглися виставити на Південному фронті майже 200 тис. бійців. 11 листопада опір білогвардійців було зламано. 16 листопада кіннота «червоних» зайняла Керч, М. Фрунзе доповів В. Леніну про ліквідацію Південного фронту.

Крим під владою Збройних сил Півдня РосіїУтопивши Крим у крові всіх тих сил, що протистояли двом попереднім спробам вождів Червоної Росії утвердитися у ньому, вони почали розбудовувати стандартну радянську систему. 18 жовтня 1921 р. була прийнята постанова ВЦВК і РНК РСФРР «Про автономію Кримської Радянської Соціалістичної республіки», що створювалася як територіальна автономія в складі РСФРР. Цим документом більшовицькі керманичі, як тоді здавалося, поставили крапку в дискусії «Чий Крим?»За чотири роки національно-визвольних змагань 1917—1920 рр. Крим тричі намагалися підкорити більшовики, двічі — проімперські сили, двічі він перебував під контролем окупаційних контингентів. Він був тоді затиснутий поміж інтересами чотирьох імперій, що перебували в стані активного розпаду і були учасниками кровопролитної Світової війни. Переможцем боротьби за Крим у ті часи вийшла радянська влада.

Домашнє завдання. Опрацювати метеріали презентації*Скласти ментальну карту «Кримські крайові уряди 1918–1919 рр.»

Джерела. Володимир Литвин Крим у геополітичному вимірі революційної доби 1917—1920 років http://www.golos.com.ua/article/303438 Тетяна Бикова Кримські крайові уряди 1918 – 1919 рр. http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/51435/04-Bykova.pdf?sequence=1 Тетяна Бикова Перші кроки уряду Сулеймана Сулькевича https://culture.voicecrimea.com.ua/uk/pershi-kroky-uriadu-sulejmana-sulkevycha/ Тетяна Бикова Формування уряду Соломона Крима https://culture.voicecrimea.com.ua/uk/formuvannia-uriadu-solomona-kryma/