Презентація "Культура України в 20-х - 90-х роках ХVІІІ ст."

Культура України у 20-х – 90-х роках XVІІІ ст.Історія України, 8 клас

De libetate. ХVIII ст. було парадоксальною добою в історії української культури. Воно стало свідком дивовижного розквіту українського мистецтва й літератури, що відобразився у химерному стилі бароко. Проте майже одночасно з цим створювалися умови, за яких українська культура позбавлялася своїх самобутніх рис і змушена була адаптуватися до російських імперських взірців. Орест Субтельний

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ в 20-х – 90-х роках ХVІІІ століття. Поєднуються розквіт українського мистецтва й адаптація до імперської культури. Політика царського уряду на ліквідацію автономії Гетьманщини та русифікація обмежувала культурний розвиток України. Культура зазнала впливу ідей західноєвропейського Просвітництва. Відтік української інтелектуальної еліти до Москви і Петербургу. Відбувався поступовий перехід від бароко до класицизму

Освіта та книгодрукування. У XVIII ст. в Гетьманщині зберігався високий рівень шкільної освіти. Початкову освіту здобували в школах, де навчання тривало три роки й викладали основи читання і письма. На західноукраїнських землях набули поширення уніатські школи при монастирях. Основна їхня частина перебувала в підпорядкуванні Василіанського ордену греко-католицької церкви. У другій половині XVIII ст. у Гетьманщині працювало 866 українських народних шкіл. Такі школи існували й на Слобідській Україні. Навчання здійснювалося українською мовою, учнями могли стати й представники найбіднішого населення. Наступ російського царизму на українську державність зруйнував народну школу. Закріпачене українське селянство було не в змозі утримувати навчальні заклади власним коштом.

Освіта та книгодрукування. Середню освіту можна було здобути в заснованих у першій половині XVIII ст. Чернігівському, Харківському, Переяславському колегіумах. Це були всестанові навчальні заклади, створені за зразком Києво-Могилянської академії. Наприкінці XVIII ст. Чернігівський і Переяславський колегіуми були перетворені на духовні навчальні заклади - семінарії, а Харківський - на казенне училище.1783 року у Львові відкрито греко-католицьку семінарію1744 року семінарію відкрили в МукачевіЗображення студентів Києво-Могилянської академії та її головного корпусу. Гравюра І. Щирського

Український інститут при Львівському університеті проіснував до 1805 року. Освіта та книгодрукування. Велике значення для розвитку освіти і науки України мала Києво-Могилянська академія. У XVII - XVIII ст. із нею пов’язана більшість здобутків українського народу в галузі освіти, філософії, богослов’я, мовознавства, літератури, публіцистики, історії. Однак у 60-х рр. XVIII ст. період розквіту академії змінився занепадом. У 1829 р. Києво-Могилянську академію було перетворено на типовий для Російської імперії духовний навчальний заклад. Важливим осередком вищої освіти на західноукраїнських землях залишався Львівський університет. Із приєднанням Галичини до Австрійської імперії в ньому відбулися певні зміни. Австрійський уряд дозволив існування певних кафедр, які увійшли до так званого Українського інституту (Студіям рутеніум). Інститут проіснував до 1805 року.

У другій половині XVIII ст. добре розвивалося книгодрукування. Провідними були друкарні Києво-Печерського монастиря та чернігівського Троїце-Іллінського монастиря. Найпомітнішими тогочасними виданнями були Біблія (1759 р.), «Києво-Печерський патерик» (1760, 1762 рр.), «Синопсис» (1755 р.), «Часослов навчальний» (1753, 1758, 1766 рр.), «Буквар» (шість видань) та багато інших. Освіта та книгодрукування. Друкарня Києво-Печерського монастиря. Друкарня Троїцько-Іллінського монастиря

Друкарня А. Пілєра Освіта та книгодрукування. Незважаючи на постійні обмеження й заборони, українські друкарі в другій половині ХVІІІ ст. істотно збагатили національне духовне життя. Серед тогочасних книгодруків найпомітнішими були Біблія (1759 р.), «Києво-Печерський патерик» (1760, 1762 рр.), «Синопсис» (1755 р.), «Часослов навчальний» (1753, 1758, 1766 рр.), «Буквар» (шість видань) та багато інших. Сторінка «Синопсиса»Кілька друкарень існувало й на західноукраїнських землях. Найбільшою з них була друкарня А. Пілєра. Вона видавала книжки різними мовами. До 1800 р. тут було видано 250 книжок. Також французькою мовою друкувалася «Львівська газета».

Григорій Савич Сковорода(1722 – 1794 рр.) Автор книг «Сад божественних пісень» та «Байки харківські»Учення про дві природи і три світи: Дві природи – видима й невидима – є у кожній речі чи явищі; видима відразу впадає у вічі, а невидима – це справжня сутність, що відкривається дослідникові. Три світи – це Всесвіт, Біблія і людина: Всесвіт-макросвіт зашифрований у світі символічному – Біблії, який належить пізнати людині-мікросвітові. РОЗВИТОК ФІЛОСОФСЬКИХ ІДЕЙ. Г. СКОВОРОДА.

Одним із головних джерел творчості Г. Сковороди була українська дійсність другої половини XVIII ст. Ймовірно, саме тому філософ стверджував, що найвищим досягненням людини є воля й треба за всяку ціну забезпечувати особисту незалежність. Значну роль в усуненні існуючого зла, на думку Г. Сковороди, могла відіграти освіта. Просвітитель вірив у безмежні можливості людського розуму. «Не розум від книжок,— переконував він, - а книжки від розуму». РОЗВИТОК ФІЛОСОФСЬКИХ ІДЕЙ. Г. СКОВОРОДА. Добрий розум, робить легким будь-який спосіб життя. Бери вершину і матимеш середину. З усіх утрат втрата часу найтяжча. Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось. Більше думай і тоді вирішуй. Скільки зла таїться всередині за гарною подобою: гадюка ховається в траві. Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.

М. Амбодин-МаксимовичЄ. Мухін. Д. Самойлович. РОЗВИТОК ПРИРОДНИЧИХ НАУКДруга половина XVIII ст. стала періодом певних успіхів у розвитку природничих наук, зокрема медичних знань. Н. Амбодик-Максимович у 1795 р. створив перший вітчизняний підручник із ботаніки, зосередившись, зокрема, на вивченні рослин України.Є. Мухін запроваджував щеплення проти віспи, шукав засоби боротьби з холерою. Відомий епідеміолог Д. Самойлович запропонував нові методи запобігання епідемії чуми, що спалахнула в 1784 р. в ряді міст Російської імперії.

Розвивалася медична освіта. 1773 році у Львові створили медичну колегію;1787 році в Єлисаветграді відкрита перша спеціалізована медична школа на Наддніпрянській Україні. РОЗВИТОК ПРИРОДНИЧИХ НАУКПрофесори Києво-Могилянської академії використовували у лекціях знання з астрономії, фізики, біології, медицини. Значну увагу приділяли фізиці, розділами якої були, зокрема, рух, космологія тощо. З’явилися курси натурфілософії - попередниці природознавства. У другій половині XVIII ст. в академії було відкрито класи чистої математики (алгебра й геометрія), а також змішаної математики, де викладали цивільну й військову архітектуру, механіку, гідростатику, гідравліку, оптику, астрономію тощо.

ЛІТЕРАТУРА Українська література другої половини XVIII ст. розвивалася на традиціях попереднього періоду. Упродовж багатьох десятиліть панівним тут лишався стиль бароко. Цікавим явищем тогочасної літератури став розвиток української історико-мемуарної прози. Чільне місце в ній посідають щоденники Миколи Ханенка (1691 - 1760 рр.) і Якова Марковича (1696 - 1770 рр.). Обидва автори належали до козацької старшини й обіймали високі посади в Гетьманщині. У своїх щоденниках вони зображували події тогочасного державного, політичного та економічного життя, детально змальовували побут української шляхти. Важлива роль у літературі цього періоду належала поетичним творам. Семен Довгович «Розмова Великоросії з Малоросією», вірші «Захотіла Смілянщина віру утвердити», «Во шестьдесятвосьмому году собиралось народу», сатиричний вірш «Плач київських монахів» (відгук на царський указ від 10 квітня 1786 року про вилучення в українських монастирях земельних маєтків);Іван Некрашевич твори «Ярмарок», «Сповідь»; вірш «Суперечка між душею і тілом».

РОЗВИТОК МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИДруга половина XVIII ст. позначена вагомими здобутками вітчизняної музичної культури. Улюбленцями українського народу, як і раніше, залишалися козаки-бандуристи. Суттєві зміни відбулися в українській інструментальній музиці. На Запорозькій Січі музиканти грали під час походів та святкування перемог, їх скликали на козацькі ради. Після ліквідації Січі запорозьких музик перевели до спеціальних підрозділів при міських магістратах. Прикметною рисою розвитку тогочасної української музики було посилення її зв’язків із західноєвропейською музичною культурою. Останній гетьман К. Розумовський утримував у Глухові власні оркестр і театр, де ставили італійські опери. Зібрана ним нотна бібліотека є однією з найдавніших у Східній Європі.1729 році створена співацька школа у Глухові

РОЗВИТОК МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИМаксим Березовський Дмитро Бортнянський. Артем Ведель. Музичне мистецтво другої половини XVIII ст. не можна уявити без творчості трьох видатних майстрів української хорової музики: Максима Березовського, Дмитра Бортнянського та Артема Веделя. М. Березовський є автором 20 хорових церковних концертів. Його музика відзначається ліричністю, проникненням у внутрішній світ людини. Д. Бортнянський написав опери «Сокіл», «Син-суперник», комедію «Свято сеньйора», також йому належать понад 100 творів хорової церковної музики. А. Ведель написав 29 хорових церковних концертів, які відзначаються високою майстерністю та глибоким драматизмом образів. Спільною рисою, що єднає творчу спадщину цих трьох видатних українських композиторів, є відчутні впливи української народної пісенності.

АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРАВ українській архітектурі другої половини XVIII ст. співіснували різні стилі. Українська архітектура середини - другої половини XVIII ст. розвивала надбання попереднього періоду. Панівним архітектурним стилем на землях Лівобережної, Слобідської та Південної України залишалося козацьке бароко. Найвідомішою спорудою доби є збудована впродовж 1718-1730 рр. Спасо-Преображенська церква в с. Великі Сорочинці на Полтавщині, зведена коштом миргородського полковника (незабаром гетьмана) Д. Апостола. Унікальна церква з семиярусним іконостасом - єдиним збереженим на українському Лівобережжі. Іконостас займає всю ширину храму (23 м) і складається з головного іконостаса й двох іконостасів у бічних вівтарях, налічує понад 100 ікон.

Степан Ковнір зводив будівлі в «українському бароко». За його участю споруджено ковнірський (житловий) корпус, будинок друкарні й дзвіниці на Дальніх і Ближніх печерах Києво-Печерської лаври, Кловський палац у Києві, церкву Антонія і Феодосія у Василькові.

Іван Григорович-Барський розвиває «українське бароко». Першою роботою будівничого стало спорудження міського водогону в Києві. Його центральною спорудою був павільйон­фонтан «Феліціан» на майдані перед будинком магістрату (нині «Самсон» на Контрактовій площі). За проектами Григоровича-Барського в Києві споруджено Надбрамну церкву з дзвіницею у Кирилівському монастирі, Покровську церкву, церкву Миколи Набережного на Подолі, бурсу Києво-Могилянської академії, дзвіницю Успенського собору. У творчості майстра простежуються перші паростки класицизму.

Успенська соборна церква Почаївської лаври на Тернопільщині Костьол домініканців у ЛьвовіАРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРАЦерква Різдва Богородиці в Козельці. Архітектор А. Квасов. 1752-1763 рр. Вознесенська церква в Березні на Чернігівщині. Архітектор О. Шолудько. 1759-1761 рр.

РОКОКОАндріївська церква (В. Растреллі)Собор святого Юра (М. Урбанік, Я. де Вітт)Міська ратуша в Бучачі (Меретіні)У середині XVIII ст. в українську архітектуру прийшов новий західноєвропейський стиль рококо, який є продовженням традицій бароко. Він вирізняється витонченими деталями декоративного оздоблення. Будівлі в цьому стилі на українських землях споруджувалися переважно за проектами іноземних архітекторів. У стилі рококо збудовані Андріївська церква в Києві (за проектом Б. Растреллі), собор Св. Юра у Львові (архітектори М. Урбанік та Я. де Вітте), міська ратуша в Бучачі (архітектор Б. Меретін) та інші.

КЛАСИЦИЗМ Палац К. Розумовського у Батурині (арх. Ч. Камерон)Палац П. Заводовського в Ляличах (арх. Д. Кваренгі)У цей час почав також поширюватися стиль класицизму. Вищим зразком для своєї творчості його послідовники визнавали античне мистецтво. У спокійних і навіть суворих класичних формах зведено палаци гетьмана К. Розумовського в Почепі, Яготині, Глухові та Батурині (архітектор Ч. Камерон). Класицизм в архітектурі характеризується світлими барвами, строгими й чіткими архітектурними формами, відмовою від пишного оздоблення. В його основі - регулярна система в забудові міст, стриманість і простота форм, наслідування художніх зразків античності.

Українські народні майстри не забули секретів дерев’яної архітектури. Найбільшою дерев’яною спорудою ХVІІІ ст. - заввишки близько 65 метрів - був Троїцький собор у Самарі (нині Новомосковську). Спорудив його в 1773 - 1779 рр. народний майстер Яким Погребняк. Це єдиний в українському дерев’яному будівництві приклад дев’ятикамерної церкви з дев’ятьма банями. АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРАІконостас та скульптури апостолів Покровської церкви в Ромнах (майстер Сисой Шалматов)

АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРАСамобутністю відзначалася й скульптура. Скульптура - здебільшого дерев’яна, різьблена - прикрашала насамперед католицькі храми Правобережжя та Західної України. Найвідомішим скульптором другої половини XVIII ст. є ЙОГАНН ПІНЗЕЛЬ – «ГАЛИЦЬКИЙ МІКЕЛАНДЖЕЛО». Серед небагатьох збережених та задокументованих робіт митця є постаті святих Лева й Афанасія на другому поверсі фасадної стіни та скульптурна композиція «Святий Юрій Змієборець» на фасаді собору Святого Юра у Львові. Пам’ятка належить до найвизначніших зразків монументальної барокової скульптури.

Переважна більшість пам’яток малярства другої половини XVIII ст., пов’язаних із творчістю майстрів Лівобережжя, втрачена. Серед уцілілих дослідники називають ікони з Вознесенської церкви в селищі Березні на Чернігівщині, збудованої в 60-х роках XVIII ст. Це ікони «Моління», апостолів й унікальний образ Трьох Святителів. Колорит величного «Моління», побудований на градаціях відтінків золота посеред скромніших вкраплень інших кольорів, створює ілюзію сяяння зображених постатей. Березнянські ікони - це останні, вершинні, твори релігійного малярства українського Лівобережжя. Український портретний живопис цієї доби значною мірою зберігає пишність та урочистість форм, що склалися в попередні часи бароко. До наймайстерніших належать портрети полковника О. Ковпака, київського міщанина Балабухи, А. Полетики, знатного військового товариша Г. Гамалії, переяславського полковника С. Сулими, Я. Шияна та інших. ЖИВОПИС І ГРАФІКА

Володимир Боровиковський. Портрет полковника Павла Руденка, 1778Ікона Моління з Вознесенської церкви в Березні. Близько 1762 р. ЖИВОПИС І ГРАФІКАУ світському малярстві в другій половині XVIII ст. розвивався портретний живопис. Найчастіше художники зображували меценатів Києва та Лівобережжя. До таких зразків належать портрети Івана та Якова Шиянів. Ці мистецькі традиції втілено й у портреті полтавського бургомістра П. Руденка роботи В. Боровиковського.

Григорій Левицький-Ніс. Успішно розвивалося в цей час мистецтво гравюри. У творчості Григорія Левицького-Носа (1697—1769 рр.) старе українське граверство досягло своєї вершини.

Гравери друкарні в Почаєві Адам та Йосип Гочемські

Символом епохи, що минала, стала народна картина «Козак Мамай». На ній козак-бандурист сидить один серед широкого степу, згадуючи славне минуле козацтва, журиться його сумною долею. У часи знищення російським урядом Гетьманщини і Запорозької Січі, безупинного соціального і духовного поневолення ця картина була найпопулярнішою серед українців. ЖИВОПИС І ГРАФІКА

ВИСНОВКИУ другій половині XVIII ст. українська культура ще продовжувала бурхливо розвиватися за традиціями попереднього періоду. В українській культурі з’явилася постать світового значення - Г. Сковорода. Наприкінці XVIII ст. українська культура стала втрачати свій самобутній характер, її видатних представників було залучено до російської культури, а вона сама стала набувати рис провінційної.

Домашнє завдання. Опрацювати параграф 33, с. 252 – 260. Скласти розповідь про Г. Сковороду та його внесок у розвиток української філософської думки. Скласти таблицю «Українська культура другої половини XVIII ст.».