Тема. Л. Керролл «Аліса у Країні Див». Персонажі, які оточують героїню. Мета уроку: продовжити текстуальне дослідження повісті-казки; розкрити особливості поведінки героїні та персонажів, що її оточують; розвивати навички зв’язного усного мовлення, уміння аргументувати свою точку зору, підтверджувати її цитатами з тексту; виховувати допитливість, любов до книги, формувати позитивне світосприйняття. Тип уроку : урок засвоєння нових знань, формування умінь та навичок. Обладнання: портрети Льюїса Керролла, презентація до уроку.
Хід урокуІ. Мотивація навчальної діяльностіЗгадайте слова американського письменника-фантаста Рея Бредбері: «За всієї своєї фантастичності Країна Чудес якнайреальніша. Осіб, подібних до мешканців Країни Чудес, можна зустріти у будь-який час. Абсурд – зовсім не рідкісне явище в нашому житті». Тобто JI. Керролл зобразив людське життя, реальний світ, сповнений абсурду. На жаль, дорослі, заклопотані своїми проблемами, це не завжди помічають. За казковим королівством, зображеним Л. Керролом, видніється Англія з її законам, судом, королівською владою. Сьогодні ми продовжимо говорити про мешканців Країни Чудес і подумаємо, чи можна за ними впізнати реальних людей?
Білий Кролик (англ. White Rabbit) — кролик з рожевими очима, що носить жилетку і рукавички. Біжучи за ним, Аліса й потрапляє до Країни чудес. На початку він кудись запізнюється, жаліється на це, надалі супроводжує королівське подружжя і виступає їхнім оповісником. Вірогідно, в ньому відображено батька Аліси Лідделл, Генрі Лідделла, що мав репутацію завжди зайнятої людини. Його робоче місце перебувало біля дверей, які колеги називали «кролячою норою».
Додо (англ. Dodo); у перекладі Г. Бушиної — Індик — птах додо, що говорить надмірно науковою мовою. Влаштовує гру в Гасай-Коло, щоб змоклі звірі та Аліса висохли після потрапляння до озера сліз. Традиційно зображається як вимерлий нелітаючий голуб додо (дронт), хоча за поширеною версією, ім'я птаха в творі Керрола виникло від його запинання, коли той промовляв своє справжнє ім'я Доджсон (До-доджсон).
Чеширський Кіт (англ. Cheshire Cat); у перекладі Г. Бушиної — Кіт-Сміюн — усміхнений кіт Герцогині, що вміє зникати, як весь, так і частинами. У книгах це кіт Герцогині, який часто посміхається. Вигляд у персонажа добродушний, однак у нього багато зубів і довгі кігті. Аліса ласкаво називала його Чешик і вважала своїм другом. Вважає сам себе божевільним, бо на відміну від собак, бурчить, коли задоволений, і махає хвостом, коли сердиться. Забавляє Алісу кумедними розмовами та часом дратує надмірними філософствуваннями. Сам Кіт за однією з версій представляє собою Діна Стенлі, священника та історика з Чешира, відомого своїми ліберальними поглядами.
Капелюшник (англ. Hatter) — майстер з виробництва капелюхів, учасник Божевільного чаювання. Капелюшник нечемно поводиться з Алісою, говорячи, що не запрошував її, та задає загадки і постійно грає словами. Часто (але не в книзі) називається Божевільним Капелюшником, оскільки так про нього відгукується Чеширський Кіт. Також в англійській мові є вислів «божевільний як капелюшник» (mad as a hatter).
Герцогиня Образ Герцогині є карикатурою на сувору мораль Вікторіанської доби. Герцогиня всіх повчає, але її слова розходяться з ділом. В її власному домі такий гармидер й така задуха від надмірної кількості перцю, що читач усвідомлює: Герцогиня, жорстока й обмежена, є карикатурою на тогочасну систему виховання, де все було не на користь дитини, а на користь псевдоморалі, що панувала в суспільстві. Повною нісенітницею є «колискова», яку Герцогиня співає власній дитині.