Презентація."Легенди та перекази Південного Прибужжя"

Миколаївське Побужжя- земля,до краси якої не звикнеш. О. Ковальова Легенди та перекази ПІВДЕННОГО ПРИБУЖЖЯ

БЕЗЦІННЕ НАДБАННЯ ПРЕДКІВ На нашій Богом даній землі український народ створив велику кількість легенд переказів. Кожна з них- це живий струмок, а всі вони зливаються у велику річку, що називається рідний набуток предків.

Легенда (лат. legenda — те, що слід прочитати) — жанр літератури і фольклору. Легенда - є одним з різновидів не казкового прозового фольклору. У переносному сенсі вона відноситься до славетних подій минулого, які викликають захоплення. Основу легенди становить вигадка і фантастика.

Перекази - невеликі усні оповідання про визначні історичні події та їх героїв. Перекази – усні оповіді про життєві факти, явища, драматичні ситуації, пов'язані з конкретними історичними подіями, інформація про які передається не очевидцями, а шляхом переповідання почутого (звідси і назва – переказ). Перекази складались одразу після того, як відбувались події, і завдяки цьому дійсність, що змальована в них, може бути історично конкретизована.

Класифікація легенд та переказів* природа *міфологія * люди, наділені чудесною силою*скарби* родинне і суспільне життя* особи й події історичні* місцевість* бувальщини

БУВАЛЬЩИНИ Бувальщини — усні оповіді про сучасні події, які не виходять хронологічно за межі того, що міг бачити чи чути від безпосереднього учасника оповідач, в яких розповідається про надзвичайні дивовижні явища.«Бувальщина» — те, що насправді було. Бувальщини дуже різні за тематикою.

Миколаїв Миколаїв — місто на півдні України, обласний центр Миколаївської області. Розташований при впаданні річки Інгул у Південний Буг. За легендою місто назване на честь Миколи Прометея, який саме сюди приніс вкрадений в греків вогонь.

Легенди та перекази про Миколаїв У грудні 1788 року в день Святого Миколая, захисника моряків, назвали нове місто Миколаїв. З ім'ям Святого Миколи пов'язані й перша церква, збудована в місті в 1790 році, і перший корабель, 46-гарматний фрегат «Святий Миколай». У 1798 році храм одержав статус Адміралтейського собору. В 1877 році команда канонерської лодки «Великий князь Николай» подарувала ікону Святого Миколая Чудотворця..

Ікона Святого Миколая. На Інгульському спуску, на стороні, де стояв Адміралтейський собор,у стіні була зроблена ніша, в якій стояла ікона Святого Миколая, покровителя міста. Кожен день вранці і ввечері туди приходив з Собору священник. Запалював свічку,ставив чи забирав ящичок з пожертвуваннями...

Богоявленський фонтан. З дуже давніх часів, скільки пам’ятає себе людство, існує джерело прозорої холодної води, яке називається Богоявленським. Саме через джерело стали називати старе поселення Вітовку Богоявленським. Вважають, що назву йому дав князь О. Г. Потьомкін.

Таємниця степової криниціПоблизу сучасного села Щуцьке Доманівського району, над крутим берегом звивистої річки Бакшала, була степова криниця. Та не тільки щоб вгамувати спрагу слугувала вона. Від цієї криниці був проритий потаємний хід, який вів до Бузьких плавнів…

Місто ВОЗНЕСЕНСЬК Вознесенськ – один з промислових, культурних та історичних центрів Миколаївської області. Місто було засновано в 1795 році царицею Катериною ІІ та названо на честь церковного свята – Вознесіння Божого. Вознесенськ – це місто царів, бандитів та художників. Історія міста починається з ХV століття, багата видатними подіями та пам’ятними датами. Вознесенщина живописна та цікава просторами, красою ландшафтів, історичним спадком

Легенда про місто. С о к о л и. Ця легенда не зберегла прізвищ героїв, але донесла мужність та відданість наших пращурів. Шуміли вітри у безкрайніх степах і вили вони на високій горі. То не вітри вили, а стріли татарські…

Мигія – «моя земля» Село Мигія має багату віковічну історію. Територія довколо села була заселена з давніх давен. Поблизу сіл Мигія і Куріпчине виявлено поселення епохи неоліту, бронзи (VI,II тисячоліття до н.е.), скіфського періоду (V-II ст. до н.е.) і черняхівської культури (II-VI ст. н.е.). На цій території побував давньогрецький історик Геродот (він досліджував грецькі поліси Причорномор’я) і за красу цього краю назвав його «Емігея», що в перекладі з грецької означає «моя земля». На початку XVIII сторіття на місці теперішнього села було засновано запорізький зимівник, що отримав свою назву від ближніх порогів… Також є припущення, що легендарний козак Козак Мамай був родом саме з цього села, мабуть тому один з островів названий його іменем — Мамаєвим. ішла назва села (миготіти — Мигія).

Стогін-камінь. Залишивши молоду дружину з сином, козак Мигій пішов захищати рідну землю від татар та турків. Не раз був поранений в сутичках, пізнав турецьку каторгу, а коли втік на свободу та повернувся додому, побачив згарища. Поселився на одному з островів…Мигія — це справжня гірська країна серед неозорих степів, немов Маленька Швейцарія.

Пугачова скеля. Давно це було, ще в ті часи, коли запорожці боронили рідний край від чужоземних набігів. Жив тоді сотник Пугач і стояв зі своєю сотнею на Гарді. Одного разу сила-силенна ханських вояків посунула на козацьку заставу. Послав Пугач гінця на Січ, щоб кошового попередити, а сам із сотнею вийшов назустріч орді, аби біля Бугу затримати ворога. Схрестилися шаблі, почалася нерівна січа…

К р и в е О з е р о. На історичній арені Криве Озеро з’явилося наприкінці 17 століття – тоді легендарний козацький полковник Семен Палій розбив тут ногайських татар. Але то було не поселення, а саме озеро, на якому пізніше виник населений пункт. Ну а потім пішло-поїхало...

Легенди про річку Кодиму Річка Кодима – частка української козацької історії, й історії Єдисанської орди, а відтак – історії Кримського ханства і, звичайно ж, Османської імперії. Адже саме тут, на так званому Кодимському порубіжжі, зароджувалися перші ватаги козаків. Народна легенда назву річки виводить від козака Кодимки (Никодимки, Никодима), який вперше тут поселився. З річкою Кодимою пов’язані ще дві легенди, які почули від місцевих мешканців. Одна з них розповідає про походження річки…

Легенда про К р и в о о з е р с ь к и й д у б. Давно вже всох Кривоозерський дуб. На місці тім ясні буяють квіти. З тих пір минуло триста тридцять літ,Та в поколіннях цій легенді жити…Старійшини у Хмеля попрохали:“Лиши на згадку, батьку, щось таке,Щоб і онуки наші пам'ятали,Яка то міць козацькая була. Яких земля героїв шанувала!”

Т Р И Д У Б И Як вертались із походу козаки,Посодили в чистім полі три дубки. Щоб дубочки росли,підростали, Козаків із походу стрічали. Перші згадки про село відносяться до ХVІІ століття. Розповідається про те, що на шляху з півдня на північ, до Умані, окремо від лісового масиву росли три віковічні дуби з розлогим гіллям…

Легенда про село Тридуби На шляху з півдня на північ , до Умані, окремо від лісового масиву , росли три віковічні дуби з розлогим гіллям . Під цими дубами любили відпочивати козаки, а потім чумаки. Згодом виникла корчма, а біля неї незабаром і невеличке поселення. Тут відпочивали чумаки та подорожуючі. Це були важкі часи життя Дикого Степу . Тому будівлі будувалися невеликі і тимчасові – з глини , очерету і соломи. Йдучи на північ , чи вертаючись назад з України , татари все знищать, спалять , а молодих людей заберуть в неволю.

Дослідники українського фольклору Найповніше в легендах та переказах відображено період Національно-визвольної війни 1648-1654 років. Легенди і перекази наділяють народних месників гіперболізованою силою, змальовують їх відданими рідному народові, що є типовим для фольклору слов'янських народів. Легенди та перекази виникли й розвивалися разом з людиною, мовою, родовою педагогікою, відображені в різних писемних пам'ятках. Саме завдяки їм відбувався процес пізнання, передачі знань від покоління до покоління.

Рідний набуток предків Тепер в Україні, мабуть, не знайти такого міста чи села, де б у людській пам’яті не зберігалися чудові фантастичні або реалістичні художні історії про конкретних героїчних осіб, які там діяли. Із покоління в покоління передаються розповіді про певні місцини, ріки, озера, ліси, гори, долини та історичні згадки про визначні події, що тут відбувалися. Усі ці оповіді є правдивими, але містять елементи фантастики, тому їх можна назвати легендами та переказами.