Презентація "Лелека-талісман любові,лелека-символ доброти"

«Лелека - талісман любові, лелека - символ доброти» Підготувала вчитель музичного мистецтва: МЕТІЛЬ М. М. Боярка 2019

“Лелека- талісман любові, лелека-символ доброти”

Мета:розширити і поглибити знання дітей про лелек, вчити виділяти істотне,головне; розвивати діалогічне і монологічне мовлення; виховувати любов до живої природи; корекція пам`яті, мислення, уваги. ПІСНЯ «Коли відлітають у осінь лелеки?» Ведучий: Екологія,мораль,духовність…Ці поняття сьогодні набувають особливого звучання і значення. Споконвіку на українській землі моральним вважалося те,що слугувало гармонійному розвиткові людини,суспільства в цілому,зокрема,стосунки з природою. Сьогодні вони порушені. Людина стала злісно безвідповідальною щодо навколишнього світу. Та попри це,ми здатні побачити й відродити світле у своїх учинках,у всьому живому,що нас оточує,в імя оновлення природи. З цією метою ми проводимо екологічну годину,присвячену зникаючому виду птахів-білим лелекам.Їх в Україні називають по-різному:бусол,бузько. Кажуть,що лелеки приносять щастя. Тож нехай прилітає він до нас щовесни і приносить усім щастя. Учень: Прилітайте моститись,білокрилі щасливці, Жде вас тин з верболозу,де калина росте. Відлітати ж вам в серпні,як цвітуть чорнобривці, Ну а поки ще тільки фіалка цвіте. Учениця: Прилітайте ж!.. Чекають й троянди,й ожина. Донька вранці,прокинувшись:»Прилетіли?»-пита. Біля хати з причілка вигляда вас ожина, Липень цвітом медовим п’яний впав у житах.

ПІСНЯ «Лелеча доля» - гурт «Світозар» Учень: Ранні скапують роси на стерню посивілу. Літо бабине пряжі починає снувать… Відлітають лелеки,що давно прилетіли, А мої десь і досі ще до мене летять. Учениця: Бреде зморено вересень,такий щедрий на клекіт, На ключі журавлині,слив пахучих дощів. Де ж ви, білі лелеки,мої рідні лелеки, Де сховала вас осінь в золотавім плащі? Учень: В`януть айстри й жоржини…Б`ють осінні їх грози. Лиш калина червона жде вас-любі лелеки! Не летіть в листопаді,бо застануть морози, Крила грудень обсипле снігом з білого дека. Учениця: Прилітайте ж,лелеки,просить вікнами хата, Просить місяць вечірній на дзеркальній воді, Прилітайте ж, лелеки,й будуть лелечата. Красуватися з вами всім на радість в гнізді. Учень: Прилітайте весною,як зима відстрекоче, Як розтопить сніги березнева пора. Вас у квітні чекаю,виглядатиму вночі, Шлю вам пісню на крилах від мойого Дніпра!

ПІСНЯ «Лелеченьки» - Н. Май Учениця: Не збираюсь від хати я у мандри далекі, Щоб за поїздом дальнім сум у душу не пік. Я нічого не хочу-тільки б сіли лелеки. На те колесо в мене,що жде на стовпі! Учень: Сонечко світить так тепло і ясно. Пахнуть і квітнуть сади, А на душі так легко й прекрасно, Бо знову до нас повернулись птахи. Учениця: Лелеки в домівку свою повернулись, Знайома он стріха і рідне гніздо. Та сумно голівки чомусь похилились, Бо з радістю їх не стрічають давно. Учень: Опустіли душі людські непомітно, Збайдужіли серця до природи-краси, Лелеки летять так красиво-магічно, А ми лиш байдуже відводим носи. Учениця: Лелека-талісман любові, Лелека-символ доброти. У кого він поселиться на хаті, До того щастя завжди буде йти.

Учень: Птаха клекоче і крильми тріпоче, Радість весни пророкує весь час, Наче сказати вона дуже хоче, Щоб дружба й любов не залишили нас. Учениця: Вони нас прощають,вони щиросердні, Покликання їх- нам радість несе, Від нас же потрібне лише милосердя, Хоч трішки любові,а може,й сльози. ПІСНЯ «Повертайтесь лелеки додому» - В. Вермінський Ведучий: Лелеки…любі серцю і дорогі для душі птахи,із якими люди пов`язують добрі сподівання. Нині важко уявити без них сільський пейзаж. Та приходить весна і прилітають лелеки на наші подвір`я і села,покружляють,поклекочуть над річкою,лугами й летять далі,а значить-щастя несуть комусь іншому. Куди летять ці горді й красиві птахи?Невже рідна земля їм стала чужою?Мабуть,образилися на сухі й черстві наші душі,що ніхто й гадки не має приладнати колесо на стовпі,не кажучи вже про солом’яний дах на хліві. Невже настане час,коли тільки в піснях та спогадах житимуть червонодзьобі птахи.

Ведучий: Ми з вами теж за те,щоб людям снились лелеки,щоб у наших серцях,бодай подумки,прокинулися помисли,що в рідному краї все рідне і все зветься Батьківщиною. Вона одна і для нас,і для братів наших менших-птахів,бо живуть вони в нас із давніх-давен,скільки ми себе пам’ятаємо. Білі лелеки,прилетівши з далекої Африки,завжди повертаються до своєї домівки. Звивши гніздо один раз,вони багато років виводять своє потомство саме в ньому. ПІСНЯ «Про лелеченька» - Н. Май Учень: Силует тонкий лелеки На усохлій гілці дуба Лічить зоряні парсеки, Передсвіт рахунок губить. Про гніздо в того лелеки Моє серце запитає. І почує тихий клекіт: -У самотніх гнізд немає.

Ведучий: Це справді так:самотні лелеки гнізд не в’ють,а от лелечі сім`ї-так. Велике щастя припадає людині,коли на її обійсті оселиться дружна лелеча родина-добробут прийде в цей дім,щастя і злагода,припиняться сварки,діти ростимуть здоровими,на полі виросте щедрий урожай. Як і людина, лелека може плакати: «Бузьок може нудитись за хижею, у якій він жив, ще як був чоловіком, – розповідається в одній легенді. – Того він гніздо і в’є на дахах та живе коло людей. Ми часто можемо бачити, як він журиться. Стоїть годинами на одному місці з опущеним дзьобом – плаче й думає про своє людське життя». Лелека сумує, коли бачить свари поміж людьми. Стане нерухомо на одній нозі і гірко плаче… А як бачить добро між людьми, то калатає своїм дзьобом. То він так радіє. Легенда про відліт птахів Лелеки відлітають тільки вночі. Вдень вони відпочивають. Це помітили ще наші предки. Птахи вимушені так робити тому, щоб не скористалися ними солов’ї, бо ця сіра маленька пташка, якій важко долати нелегку дорогу, користується «безкоштовним «проїздом»: сідає на лелеку і полегшує собі маршрут. Ось чому лелеки летять вночі. Але іноді солов’ї ухитряються примоститися. Тому там, де збираються лелеки, завжди є і солов‘ї. 

ПІСНЯ «Краю мій лелечий» - С. Ротару Ведучий: Розкажу,діти,вам одну повчальну історію. З давніх-давен люди знали про лелечу вірність і як тяжко вони платять за подружню зраду.…Було це давно,коли ще гніздилися лелеки мало не в кожному дворі. Любили їх люди,і жили з ними мирно. Та однієї весни повернулися лелеки,поновили гніздо і нанесла буслиха яєць. Діти ж,бешкетуючи,підкинули у гніздо чорногузів гусине яйце,нікому не сказавши про це. А з часом з`явилися бусленята і…гусенята. Лелечиха не чіпала його. Та одного ранку,коли ще топилося в печі,господиня вийшла з хати,щоб вирвати щось на городі,залишивши відкритими двері. Злетіла лелечиха з гнізда,закружляла над подвір`ям,влетіла в піч і згоріла. Прибігла господиня,та було вже запізно. Розкаялися діти у скоєному,але лелечихи вже не повернути. ПІСНЯ «Лелеки» - С. Вакарчук

Учень: Вдивляюсь в неба голубінь, Душа зі щемом завмирає, Боюсь прогледіти весну, Що прилетить з чужого краю. Весну дівочу і жіночу, І мить пророчу упіймать, На білих крилах нам лелеки Ось будуть долю віщувать. Учениця: Угледівши пару чорногузів- Цей рік весілля відгулять, Один літатиме у небі- Тобі ще довго дівувать. Якщо ж стоятиме в одинці- Запросять друзі за куму, А закружляє над подвір`ям- Чекай поповнення в сім`ю. ПІСНЯ «Летять лелеки»

Учень: А як поселиться родина Лелеків білих у дворі- Щасливий ти й твоя родина, Довгенько житиме в добрі. Коли ж село таке знайдеться, Яке любитимуть буськи.- Рости там щедрим урожаям, Посухам й бурям-обійти! Учениця: Якщо весною,боронь Боже, Залишиться гніздо пусте- То знай-помре хазяйка двору Та й іншая біда гряде. Здіймеш на цього птаха руку- Невдачі й злидні-всі твої. Коли навмисне вб`єш лелеку,- Дитину втратиш і сім`ю. Учень: Чи знає хто іще такого птаха, З яким звіряють щастя й долі лік? Тож прилітай до нас,святий лелеко, Продовжуй неньці-Україні вік! ПІСНЯ «Лелеча доля» - В. Анісімов