Презентація Леся Українка "Хотіла б я піснею стати..."

Хотіла б я піснею стати... Леся Українка

Хотіла б я піснею стати... Хотіла б я піснею стати. У сюю хвилину ясну,Щоб вільно по світі літати,Щоб вітер розносив луну. Щоб геть аж під яснії зоріПолинути співом дзвінким,Упасти на хвилі прозорі,Буяти над морем хибким. Лунали б тоді мої мріїІ щастя моє таємне,Ясніші, ніж зорі яснії,Гучніші, ніж море гучне.

Словникова робота. Сюю – цю. Луна – відголос. Хибким – хистким, таким,щохитається. Гучне – голосне

Аналіз твору. Літературний рід: філософська лірика. Жанр: вірш. Рік написання: 1899 р. Віршовий розмір: тристопний амфібрахій. Римування: АБАБ (перехресне).

Аналіз твору. Тема: бажання ліричної героїні стати піснею, що допомагає мріяти про щастя, радіти та долати життєві труднощі.Ідея: возвеличення людської мрії, що осягає найвищі висоти та найглибші глибини пізнання. Основна думка: пісня допомагає кожному мріяти про щастя, радість, долати життєві труднощі. Провідний мотив, мотиви: волелюбності та творчості; прагнення творити красу і дарувати всім щастя.

Художні засоби, стилістичні фігури: Епітети: "хвилину ясну", "яснії зорі", "співом дзвінким", "хвилі прозорі", "морем хибким", "море гучне", "щастя таємне". Порівняння: "ясніші, ніж зорі яснії", "гучніші, ніж море гучне". Метафора:"Щоб геть аж під яснії зоріПолинути співом дзвінким,Упасти на хвилі прозорі,Буяти над морем хибким","Полинути співом«Персоніфікація: "вітер розносив луну", "лунали б … мрії і щастя". Анафора (єдинопочаток): "щоб…". Повтори: "ясніші… яснії", "гучніше… гучне".

Образи та символічні образи: Художні образи: я (мрійниця), пісня (виразник мрій ліричної героїні), вітер (воля та всюди-проникність), зорі (найвищі висоти, незбагненність), мрії (складова щастя ліричної героїні), щастя таємне (приховані мрії, можливо, нездійснені), море хибке (життєві труднощі). Зорові образи: зорі ясні, вільний вітер, хвилі прозорі, море хибке. Образи кольорів: яснії зорі, хвилі прозорі. Слухові образи: луна вільного вітру, спів дзвінкий, гучний звук моря. Лірична героїня — людина, яка відчуває гармонію з природою та черпає в ній сили.

Леся Українка мала могутню зброю – багату уяву, палке серце, величезний талант. Тому й захотілося їй стати піснею, щоб вільно по світу літати, допомагати людям у горі й радіти з ними в радості. Ліричну героїню ваблять стихії, їй хочеться вітром літати від ясних зір до глибокого моря. Має вона й свої таємниці, "щастя… таємне", яке засіяє разом із нею ясніше ясної зорі й гучніше, ніж море.

Вірш «Хотіла б я піснею стати» справжній приклад філософської лірики, бо там підноситься людська мрія, яка може осягнути будь-що. Поетеса підкреслює, що саме через прагнення можна стати щасливим та подолати всі життєві труднощі.