Презентація "Леся Українка. Поезії"

ЛЕСЯ УКРАЇНКА(поезії)10 клас

І. Франко про Лесю Українку «Читаючи м'які та рознервовані або холодно резонерські писання сучасних молодих українців і порівнюючи їх з тими бадьорими, сильними та сміливими, а притім такими простими щирими словами Лесі Українки, мимоволі думаєш, що ся хвора, слабосильна дівчина ― трохи чи не одинокий мужчина на всю новочасну соборну Україну...».

«Contra spem spero!» (“Без надії сподіваюсь!”)

Вірш «Contra spem spero!», написаний Лесею Українкою 2 травня 1890 року, входив до збірки «На крилах пісень». Уперше був надрукований у 1893 році. Поезія звучить як гімн боротьби за життя, за світло, за добро.

Поштовх до написання. У поєдинку з підступною хворобою, наперекір зловісним "осіннім хмарам" Леся Українка відчула жагучу потребу жити повноцінним життям. Ось чому такою зворушливою радістю струменять рядочки з листа до брата Михайла: "Любий Миша! Я воскресла! От і знов беруся здіймати "сізіфовий камінь" догори!.. Позволь при сій нагоді навести тобі цитату з мого нового безнадійно-надійного вірша: "Я на гору круту крем'яную Буду камінь важкий підіймать І, несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать".

Гетьте, думи, ви, хмари осінні!То ж тепера весна золота!Чи то так у жалю, в голосінніПроминуть молодії літа?Ні, я хочу крізь сльози сміятись,Серед лиха співати пісні,Без надії таки сподіватись,Жити хочу! Геть думи сумні!Я на вбогім сумнім перелозіБуду сіять барвисті квітки,Буду сіять квітки на морозі,Буду лить на них сльози гіркі.І від сліз тих гарячих розтане. Та кора льодовая, міцна,Може, квіти зійдуть – і настане. Ще й для мене весела весна. Я на гору круту крем’яную. Буду камінь важкий підійматьІ, несучи вагу ту страшную,Буду пісню веселу співать. В довгу, темную нічку невидну. Не стулю ні на хвильку очей,Все шукатиму зірку провідну,Ясну владарку темних ночей. Так! я буду крізь сльози сміятись,Серед лиха співати пісні,Без надії таки сподіватись,Буду жити! Геть думи сумні!

Для київського видання «На крилах пісень» Леся Українка скоротила твір ще на дві строфи – опущено сьому і восьму строфи першодруку

«Може, сам на ту гору крутую / Підійметься мій камінь важкий» – ці рядки з автографа Леся Українка блискуче розвинула у драматичній поемі «Орфеєве чудо». Дві строфи цього твору в дещо відмінній редакції Леся Українка надіслала братові Михайлу в листі з 30.05.1890 р.

30.05.1890 р. До брата Михайла30 травня 1890 р. Колодяжне Зелена субота, 18 мая. Серед лепехи, клечання та квіток. Любий Миша!  От і знов беруся здіймати «сізіфовий камінь» догори!.. Позволь при сій нагоді навести тобі цитату з мого нового безнадійно-надійного вірша: Я на гору круту крем’яную Буду камінь важенький здіймать І, несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать. Я співатиму пісню дзвінкую, Розганятиму розпач тяжкий, – Може, сам на ту гору крутую Підійметься мій камінь важкий.(Таких віршів маю близько десятка. Гай-гай, тем багато, а часу так мало!). Як ти думаєш, чи підійметься? Гей, навряд – не такий то камінь!.. Бо то, бачиш ти, я так думаю, що не минути мені ножа чи то кацапського, чи то німецького (мама каже, що зимою поїду до Відня), а вже-бо мені так не минеться. «Кому-кому доведеться, а куцому не минеться!» Отож-то… Жаль якось і вимовить, але мушу сказати, що моє оце двохмісячне лежання у липких кайданах було зовсім надаремнісінько, отак-таки зовсім надаремно! А прибиток хіба тільки той, що тепер знов ходжу на двох милицях, що болять ноги в ступнях і через те я ходжу по-котячому, та ще й спина болить гірш, ніж перше, – більше яких трьох минут не можу рівно сидіти, ні на що не спершись. Отака-то твоя сестра ледача, Михайлику!

Аналіз поезіїНазва вірша “Сontra spem spero” означає без надії сподіваюсь у перекладі з латинської. Літературний рід: лірика. Вид лірики: особиста (філософська). За жанром: ліричний вірш. Художній напрям, стиль – модернізм, неоромантизм. Тема вірша:  роздуми про негаразди у житті та сподівання на краще. Головна ідея: заперечення тужливих настроїв, протиприродних молодостіГоловна думка: Так! Я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! Геть думи сумні!

Провідний мотив: оптимізм людини за будь-яких життєвих обставин. Віршовий розмір:тристопний анапест. Римування: перехресне. Рима: жіноча та чоловіча

Художні засоби «Contra spem spero»Епітети: хмари осінні, весна золота, молодії літа, думи сумні, вбогім сумнім перелозі, барвисті квітки, сльози гіркі, кора льодовая, кора міцна, весела весна, гора крута крем’яная, камінь важкий, вага страшна, пісня весела, довга нічка, зірка провідна. Метафори: владарка темних ночей. Звертання: гетьте, думи, ви хмари осінні!; геть, думи сумні!Гіпербола: «І від сліз тих гарячих розтане / Та кора льодовая, міцна» Анафора: Буду сіять барвисті квітки, / Буду сіять квітки на морозі, Буду лить на них сльози гіркі»

Також, не можна не зазначити про присутність міфологеми у творі. Вірш привертає увагу своєю простотою думки та високо піднятим настроєм. Твір «Сontra spem spero!» побудований на антитезі: осіннім «хмарам-думам» протиставлена «весна золота», лихові — пісні, розпачу — надія.

«Сontra spem spero!» символічні образиобрази, які уособлюють самодержавство («льодова кора», «крута, крем’яна гора», «темна ніч»)образи, що символізують визволення («барвисті квіти», «весела весна», «зірка провідна» (прийом контрасту). Лірична героїня – сильна, вольова, непересічна, яскрава особистість, хоча у її душі поєдналися суперечливі емоції.

У вірші «Сontra spem spero» Леся Українка використала давньогрецький міфологічний образ Сізіфа. У словах поетеси «Я на гору круту крем’яную // Буду камінь важкий підіймать…» переосмислено образ Сізіфа, тобто поетесе пише про сізіфову працю. Сізіф — напівлегендарний цар міста Ефіри (Коринфа). Сізіф кинув виклик богам. Коли прийшов час помирати, він спробував утекти з пекла. За це Боги вирішили його покарати: вічно він повинен був закочувати величезний камінь угору, звідки той незмінно скочувався вниз, і все потрібно було починати спочатку. Боги вважали, що на світі немає нічого жахливішого, ніж важка й даремна робота.

“Contra spem spero” особивості творуоспівування людини, що обирає свободу; образ яскравої, непересічної, сильної ліричної героїні; -автобіографізм;антитеза (весна-осінь), алегорія, риторичні запитання, риторичні оклики. У першій строфі ставиться ключове питання: «Чи то так у жалю, в голосінні / Проминуть молодії літа?». У другій утверджується активна позиція героїні: «Жити хочу! Геть думи сумні».  Наступні чотири строфи в різних варіаціях розвивають «безнадійно-надійний» мотив. Остання строфа є повтором другої, життєствердної.

“Contra spem spero” критика. Уся поезія побудована на антитезах, причому художні протиставлення звучать як крилаті, афористичні ви­слови, їх виразність досягається за допомогою метафоричної образнос­ті, яка посилює емоційність звучання твору.Імпульсом до створення вірша стало загострення в авторки хвороби, проте подолання особистої недуги переросло в утвердження героїчної особистості, яка готова всі зусилля віддати боротьбі проти кривди в найширшому соціальному та національно-визвольному аспектах. Леся Українка утверджувала незламність духу людини й оптимістичним мо­тивом, і всіма художніми засобами, й експресивним художнім звучан­ням, коли категоричне «Ні!» на початку твору змінилося ще рішучішим «Так!» в останній його строфі (П. Хропко).

Карусель запитань1. Як поетеса розуміє своє місце у суспільстві?2. Які рядки з цього вірша, на вашу думку, слід читати найбільш емоційно?3. Які романтичні образи створені авторкою?4. Знайдіть алюзію в поезії. 5. Чи збігається життєва позиція ліричної героїні вірша зі ставленням самої авторки до життя?

Запишіть ланцюжок емоцій ліричної героїні,які складають сюжетну основу вірша

Упишіть пропущені слова до поезії Лесі Українки "Contra spem spero!"

«Слово, чому ти не твердая криця»

«Слово, чому ти не твердая криця» - вірш Лесі Українки, яка домоглася показати і висвітлити крик полум’яний, заклик до боротьби за соціальне й національне визволення трудящих, за інтернаціональне єднання в цій боротьбі.

Слово, чому ти не твердая криця,Що серед бою так ясно іскриться?Чом ти не гострий, безжалісний меч,Той, що здійма вражі голови з плеч?Ти, моя щира, гартована мова,Я тебе видобуть з піхви готова,Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,Вражого ж серця клинком не проб'єш... Вигострю, виточу зброю іскристу,Скільки достане снаги мені й хисту,Потім її почеплю при стініІншим на втіху, на смуток мені. Слово, моя ти єдиная зброє,Ми не повинні загинуть обоє!Може, в руках невідомих братів. Станеш ти кращим мечем на катів. Брязне клинок об залізо кайданів,Піде луна по твердинях тиранів,Стрінеться з брязкотом інших мечей,З гуком нових, не тюремних речей. Месники дужі приймуть мою зброю,Кинуться з нею одважно до бою... Зброє моя, послужи воякам. Краще, ніж служиш ти хворим рукам!

Криця, також лупа, губчасте залізо — шматок неочищеного від різних домішок заліза пористої будови, пори й пустоти якого заповнені шлаком. Є продуктом виплавки заліза безпосередньо з руди.

Бесіда за змістом прочитаного. Які враження у вас викликав твір? У чому ви вбачаєте його ідею? Яка тема вірша? Як авторка ставиться до свого таланту? Підтвердіть свою думку словами з поезії. Чому письменниця ототожнює слово із живою істотою? Які прийоми вона для цього використовує? Як ви гадаєте, чому авторка більше покладається на силу своїх творів, аніж на фізичну силу? Кого Леся Українка вважає месниками, що візьмуть її зброю?

“Слово, чому ти не твердая криця…” (1896)Вид лірики: громадянська. Провідний мотив: призначення поета й поезії, роль художнього слова в житті народу. Лірична героїня – борець, зброєю якого є слово. Персоніфікація образного слова: звернення як до живої істоти. Слово – гострий меч та іскриста зброя. Віршовий розмір: дактиль. Римування: суміжне.

Твір побудований на персоніфікації: до свого слова авторка звертається як до живої істоти, порівнюючи його з гострим мечем та іскристою зброєю. Система вдало дібраних епітетів допомагає створити образ, який став символом не лише поезії Лесіної поезії. Поетеса вважає, що її слово може бути «мечем на катів» не лише в її руках. І коли не залишиться сил у неї, нові месники підіймуть зброю і кинуться одважно до бою:«Зброя моя, послужи воякам краще, ніж служиш ти хворим рукам!» Леся Українка розуміє, що боротьба буде нелегкою, будуть поразки і страшні жертви, але це не лякає

«Мріє, не зрадь!» (1905)Цикл: “Пісні про волю”

Вірш “Мріє, не зрадь” Лесі Українки пройнятий оптимізмом. У ньому прославляється подвиг борців за волю. Поетеса стверджувала, що народ – це творець всіх цінностей і багатств, стверджувала безсмерття народу та велич його творчої праці.

Історія написання«Мріє, не зрадь» подається в тій частині 12-томника, що називається «Поза збірками». Вірш написаній у Грузії, у серпні 1905року під час революції в Російській імперії. Тоді відбулися потужні протести, повстання і страйки. Українці рішуче обстоювали свої права. Передчуття близьких змін надихнуло на публічні виступи багатьох митців, серед яких була й Леся Українка

Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила,Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей. А тепера я в тебе остатню надію вложила. О, не згасни ти, світло безсонних очей!Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чарив серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть,вже ж тепера мене не одіб'ють від тебе примари,не зляка ні страждання, ні горе, ні смерть. Я вже давно інших мрій відреклася для тебе. Се ж я зрікаюсь не мрій, я вже зрікаюсь життя. Вдарив час, я душею повстала сама проти себе,і тепер вже немає мені вороття. Тільки — життя за життя! Мріє, станься живою!Слово, коли ти живе, статися тілом пора. Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,той не вмре, не здобувши нового добра. Мріє, колись ти літала орлом надо мною, —дай мені крила свої, хочу їх мати сама,хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною,а як прийдеться згинуть за теє — дарма!

Бесіда за змістом прочитаного1. Дослідіть, як змінюється настрій героїні впродовж твору? Свої спостереження аргументуйте, посилаючись на зміст твору.2. Яким чином, на ваш погляд, Леся Українка відтворила мрію як живу істоту?3. Доведіть, що твір є оптимістичним.4. Яка ідея твору? Свою думку доведіть, посилаючись на зміст твору.

Образ ліричної героїні: Лірична героїня твору переживає емоційний злет, що змушує на відверті зізнання. Її служіння прийдешньому ідеалу сягає крайньої межі: «Я вже давно інших мрій відреклася для тебе. Се ж я зрікаюсь не мрій, я вже зрікаюсь життя.»

Аналіз поезії Жанр: громадянська лірика. Провідний мотив: звернення поетеси до мрії (музи), яка дарує їй сили й надію. Головне в житті – це боротися за здійснення найзаповітніших мрій, вірити в перемогу.Ідея: уславлення тих, хто не зрадив свою мрію, хто йде до неї, долаючи всі труднощі: “Хто моря переплив і спалив кораблі за собою, той не вмре, не здобувши нового добра” (афоризм). Остання строфа: маніфест неоромантизму.

Римування: перехресне. Віршовий розмір: п’ятистопний ямб з пірихієм

«Стояла я і слухала весну…» (1895) Цикл : «Мелодії»

Стояла я і слухала весну,Весна мені багато говорила,Співала пісню дзвінку, голосну. То знов таємно-тихо шепотіла. Вона мені співала про любов,Про молодощі, радощі, надії,Вона мені переспівала знов. Те, що давно мені співали мрії

Особливо Леся Украïнка любила весну як пору вiдродження, оновлення, надiï. Тому лiрична героïня ïï поезiï стояла i «слухала весну», яка ïй «багато говорила», спiвала пiснi про любов, молодiсть, радощi й мрiï. Прекрасна пейзажно-iнтимна поезiя покладена на музику. Ця поезія сповнена виразними інтонаціями через недосяжність щастя, утому від життєвих змагань.

Аналіз поезіїРік написання – 1895 Збірка «Думи і мрії»,цикл «Мелодії»Жанр: Пейзажна лірика Ідея: віра в перемогу світла над темрявою, життя – над смертю. Провідний мотив: любов до навколишнього світу, перемога над собою.

Віршовий розмір: п’ятистопний ямб. Римування: перехресне. Рима: чоловіча 1,3; жіноча 2,4 Художні засоби “Стояла я і слухала весну”: уособлення, метафора; синтаксичні засоби; інверсіяметафори:  слухала весну, Весна мені багато говорила, співали мріїепітети: пісню дзвінку, голосну, таємно-тихо. Дієслівний ряд стояла, слухала, говорила, співала, шепотіла передає мінливість світлих почуттів

Сюжет: показано гармонію природного оновлення з душевним станом ліричного героя. Композиція: восьмивірш,що складається з двох катренів.

Вірш Лесі Українки «Стояла я і слухала весну» (1895) сповнений свіжості й тепла прекрасної пори року. Усього в двох строфах Леся Українка вмістила багату палітру відчуттів, які бентежать душу навесні: Стояла я і слухала весну. Весна мені багато говорила. Співала пісню дзвінку, голосну То знов таємно-тихо шепотіла.

Лірична героїня вміє не просто слухати весну, а ніби спілкується з нею як із персоніфікованим образом. Особливо Леся Украïнка любила весну як пору вiдродження, оновлення, надiï. Тому лiрична героïня ïï поезiï стояла i “слухала весну”, яка ïй “багато говорила”, спiвала пiснi про любов, молодiсть, радощi й мрiï.

Ця поезія сповнена виразними інтонаціями через недосяжність щастя, втому від життєвих змагань. Уміння  ліричної героїні “слухати весну” дало їй змогу почути дзвінку й голосну пісню, закличну мову і таємний шепіт. Голоси весни оспівують любов, юну красу, радощі – все те, про що колись мріялось.

До 150-річчя від дня народження Лесі Українки учні Гімназії Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова зробили запис цього твору Лесі Українки. Автор музики та художній керівник – Д. Суботенко, поезія – Анастасія Іванова, вокал – Аріна Стефанович, гітара – Владислав Міхно. Запис додано 14 лютого 2021 р.