Презентація "Леся Українка – видатна поетеса"

25 лютого 1871 року в старому Новограді на Волині у родині Олени Петрівни та Петра Антоновича Косачів народилась дивовижна дівчинка, яку згодом знатиме увесь світ.style.font. Stylestyle.font. Weightstyle.text. Decoration. Underline

Родина Косачів була заможною й освіченою, входила до кола патріотичної української інтелігенції. Олена Петрівна Косач. Петро Антонович Косач

Дитячі роки Лесі Українки Мама Лесі своїм головним обов'язком вважала – виховання дітей. Їх у родині було шестеро. Батько, юрист за освітою, був лагідною і правдивою людиною. Леся жодного дня не була у школі, не сиділа за шкільною партою. Вона навчалася та виховувалася вдома.

Лариса росла жвавою і допитлтивою дівчинкою. У 4 роки вона вже добре читала, а у 5 років написала листа своєму дядькові М. Драгоманову. Найбільше гралася із братом Михайлом. До початку 13-го року Лесиного життя вони були у всьому нерозлучні: разом бавилися, разом читали, разом вчилися, разом розважалися. Їх навіть називали одним ім'ям – «Мишолосія».

Леся з дитинства була здібною і старанною. Знала понад 10 іноземних мов. Дівчинка любила музику і грала на фортепіано, проявляла інтерес до малювання. У 13 років з'явився перший друкований вірш “Конвалія”, підписаний псевдонімом Леся Українка, який вигадала для неї її мама.

У 1879 році родина Косачів переїхала до Луцька: сюди було переведено на службу батька. Тоді ж у селі Колодяжному поблизу Ковеля батько купив ділянку землі й заклав заміський будинок.

Лесина недуга. В родині прищеплювалась любов до рідної мови, традицій та звичаїв українського народу. Під час Водохреща 1881 року в Луцьку дівчинка так захопилась, що не зчулась, як промочила ноги в крижаній воді. Леся стала важко хворіти.

Спочатку боліла нога, потім ліва рука. Дівчинку лікували по-домашньому від ревматизму та її вразив туберкульоз кісток. А згодом і легень та нирок. Її мучив страшний біль, вона не змогла більше грати на фортепіано. Свою журбу, що довелося відмовитися від музичних занять, Леся вилила у своєї автобіографічній елегії “До мого фортеп’яно“.

Останні роки життя30 років Леся боролась зі страшною недугою. Письменниця вимушена була виїжджати на лікування в Крим, Єгипет, Грузію, Німеччину, Італію, Польщу. Серце Лесі Українки перестало битися 19 липня 1913 р. в грузинському місті Сурамі.

Тут знайшла вона вічний спокій…Тіло письменниці перевезли до Києва й поховали на Байковому цвинтарі поряд із могилами батька й брата.

Сторінками сімейного фотоальбому. З братом Михайлом. З сестрою Ольгою

Молодша сестра Лесі Українки – Оксана Косач та її чоловік Юрій Тесленко-Приходько. Фото 1903 р.

Портретне зображеня видатної української поетеси Лесі Українки Лесі(Лариси Петрівни Косач-Квітки) можна побачити сьогодні на грошових купюрах.

«Ле́ся Украї́нка» — срібна ювілейна монета номіналом1000000 карбованців, яку випустив Національний банк України. Присвячена 125-річчю від дня народження Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач) — видатної української поетеси ігромадської діячки. Монету введено в обіг 10 квітня 1996 року. Вона належить до серії «Видатні особистості України».

Ім’я поетеси овіяне всенародною любов’ю. Це була людина виняткової мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування, її талант виявився у багатьох різновидах літературної праці – поезії, драматургії, прозі, літературній критиці і публитистиці, перекладацькій роботі і фольклористиці. Літературна спадщина Лесі Українки багата й різноманітна. ЇЇ поезія свідчить про велику любов до рідної  землі, вболівання за долю свого народу. Цілі збірки українських пісень, казок, ігор зібрала поетеса, записала і передала нам у спадщину.

Ні, я жива, я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!Леся Українка