Презентація "Ліна Костенко. Поезії. 7 клас"

Ліна Костенко«Дощ полив» , «Кольорові миші» , «Чайка на крижині» , «Крила»Презентацію підготувала Дугенець Людмила Вододимирівна. Учителька української мови і літератури Хорішківського ліцею імені М. В. Остроградського

Дощ полив. Жанр – пейзажна лірика Тема: зображення змін у природі внаслідок дощу, який її оновив і омолодив.Ідея: уславлення дощу як життєдайної, цілющої сили. Основна думка: необхідність дощу як головної умови для розвитку природи. Художні засоби «Дощ полив…» • Метафори: «дощ полив», «струшується сад», «розсипана квасолька доганяє», «все блищить», дідок блискавки визбирує в траві.• Порівняння: «струшується сад, як парасолька»; сад як парасолька.• Епітети: «порожній шлях», «мокрі ниви», день полив’яний, дідок старесенький кропив’яний. Віршовий розмір – хорей.

Кольорові миші Жанр: філософська поезія. Збірка – “Давно”Тема: зображення давніх часів, коли людей страчували за будь-яке чаклування, та звинувачення Анни в тому, що вона з багряного листя робить мишей.Ідея: засудження тих, хто за індивідуальність, творчу думку переслідує людину, звинувачує і виносить вирок на страту. Основна думка: кожна людина, навіть якщо вона ще маленька, — то неповторна індивідуальність, особистість. І шлях кожної людини — то ще й шлях до самоствердження. Художні засоби «Кольорові миші»повторення: «кажу… кажу…»; «коли…, коли…»;епітети: «розлючений сусід»; «багряне листя»; «осіннє сонце»; «голі клени»; «сірий день»;метафори: «чаклунка збила … з пуття», «кіт залив … вирок».

Чайка на крижиніТема: відтворення роздумів поетеси про смисл життя людини.Ідея: возвеличення любові до рідного краю, до всього, що з ним пов’язано, перебуваючи далеко за його межами. Основна думка:а) «Нащо крилатим ґрунт під ногами»б) «Для мене ж той край найкращий, де виросли крила мої». Жанр: поема. Твір складається з п’яти частин: «Надбережжя», «Крига на Одрі», «Крила», «Ґрунт», «Усміх», кожна з яких має свій зміст, закінчену думку, але в той же час пов’зані з перебуванням Л. Костенко у Польщі, зокрема у порту міста Щецін, та міркуваннями про смисл життя людини, її призначення на землі, любові до рідного краю. Експозиція: опис портового надбережжя Щеціна, змін, які відбуваються з приходом весни. Зав’язка: розмірковування поетеси над призначенням крил у людини. Кульмінація: хвилювання поетеси, які викликав корабель з рідної землі. Розв’язка: гостювання героїні у Польщі.

Кораблі прихилилисьбортамидо тихих причалів. Принесли свою втомув затоки оці голубі. Тиша... Тиша в порту. Дельта Одри вливається в далі. Коронований грифскам ’янівна старому гербі. Посейдонів тризубецьуночі висріблює іній. Вранці тануть снігиі злітають бурульки з дахів. Прокидається верф. Поясами тонких ватерлінійоперізують людиборти молодих кораблів. Старовинного замкасуворі, похмурі стіни. Мармурове лицарство,повалене бомбою в пил... Надбережжя стоїтьпо коліна у власних руїнах,в проростанні дерев,в шурхотінні чаїних крил. Над Валами Хробрегорозгублені меви кигичуть. Видираються хлопціна Башту Семи Плащів... У Щеціна — червоне,обвітрене морем обличчяі схвильований голоскорабельних прощальних гудків. НАДБЕРЕЖЖЯ

Лід кришився, б’ючисьоб каміння берегове...І, нарешті, по Одрі —темній, широкій —на останній крижинісамотня чайка пливе.— Ти куди ж розігналась?Чи, бува, не до самого моря?Чайки держаться гурту,а ти відпливаєш одна. А крижина тонка. А крижина майже прозора... Ну, а що, як їїрозмиє вода весняна?Ну, а що, коли їйта удержать тебе несила?Затріщить і підломиться... Піде вода кругами...— Дивна людино!Я ж маю крила. Нащо крилатим ґрунт під ногами?КРИГА НА ОДРІВ цьому році зимане вдягала білої свити. Часом вже й приміряла,та хтось її зразу крав. Пошукала, поплакала... Що ж робити? —бідувала в старійіз торішніх зів’ялих трав. Як коли лютувала,стелила рядно ожеледиць. Сперечалася з морем,несла сум’яття вітрів. Все збиралась на силі. Та не встигла огледіться,як проснулись дереваі на Одрі лід потемнів. Крига буйно ломиласьу відкриті двері протоки.

ГРУНТО, Польщо!Я з Придніпров’я. Я гість у твоєму краю. Любов’ю,любов’ю,любов’юплачу за гостинність твою!Люблю за леґенди славні,за мову дотепну й живу. А може, за звичаї давні. А може, за дружбу нову. За щирість твою без прикраси,за горду вдачу й пісні. А може, за все це разом. Така ти мила мені. Я маю тут добрих друзів. Живе тут кохання моє... Чому ж моє серце в тузі?Чому ж мені тяжко стає?І з кожним днем усе тяжче!Чудові є в світі краї... Для мене ж той край найкращий,де виросли крила мої. Тому я не сплю ночами. Тому я дивлюся на схід... Лиш маючи ґрунт під ногами,пускатися можна в політ.

Крила. Жанр : філософська лірика. Тема: розповідь про “окриленність” людини.Ідея: уславлення духовних поривань людини. Треба жити й мріяти, мати цілі й бажання. А життя людини без мрій буде буденним. Головна думка: “Людина нібито не літає…а крила має”Художні засоби : Епітети: правда пташина, вічного поривання. Риторичні оклики: Людина нібито не літає…А крила має, А крила має! (зустрічається двічі)Метафора: правда пташина. Рефрен: А крила має. А крила має. Порівняння: “крила, не з пуху-пір’я,а з правди, чесноти і довір’я” Антитеза: “Землі немає, то буде небо”. Заперечувальне порівняння: “Немає поля, то буде воля”, “Немає пари, то  будуть хмари”. Риторичні запитання: “А як же людина?”, “А що ж людина?”. Риторичні оклики: “А крила має!”

Ліна Костенко написала цей вірш, перебуваючи в Польщі. Вірш увійшов до збірки “Мандри серця”. На створення твору поетесу спонукали відвідини польського міста Щеціна. Тоді Ліна Костенко вагалася, чи переїжджати їй до Польщі разом із коханим Єжи Пахльовським, чи – залишитися в Україні. У результаті поетеса вирішила повернутися додому. У вірші “Крила” Костенко показала, що сумує за Батьківщиною і сумує, що вона – не вільний птах і не може полетіти додому. Зате – вона здатна полетіти на своїх творчих крилах та крилах своїх спогадів куди завгодно.