Презентація "Лірика"

Поетичні твори. Світ поезіїПідготувала: Я. В. Кеба

Лірика – це поезія (вірші). Лірика виникла у Стародавній Греції і названа на честь музичного інструмента – ЛІРИ. Раніше виконували вірші під супровід цього інструмента.

Образ людини, чий внутрішній світ розкрито в ліричному творі. Ліричний герой

Зупинюся над рікою —замилуюся красою,де вербичка невеличкаплаче срібною росою. Де всі зорі розкотились,і ніхто їх не збирає. Лиш у травах, ледь прив'ялих,коник жалібно співає. Не зітхну і не заплачу. Зупинюся і постою. Сльози зовсім мало значатьв порівнянні із красою. Ганна Чубач. Чим милується ліричний герой? Чи погоджуєшся ти з думкою, що спілкування з природою і розуміння її краси допомагають людині подолати смуток?

Це поетичні твори, в яких зображено олюднену, одухотворену природу. Пейзажна лірика

ПЕЙЗАЖІ

Весняний день. Вологий вітер. Хмари. Гримлять струмки. Ламаються льоди. Граки в садах влаштовують базари. В полях — озера талої води. То дощ. То сніг. То пролісків іскринки. То перший грім. То пломінка блакить…Усе мінливе, наче настрій жінки: Не добереш, чого чекать за мить. (Микола Луків)Зразок пейзажної лірики

епітетипорівнянняуособленнязвукопис. ХУДОЖНІ ЗАСОБИ У ВІРШАХ

Епітет. Відповідає на запитання який? яка? яке? Приклад. Славна Україна, садок вишневий

Ледве ясне сонечко. Скотиться додолу,Ледве вечір присмерком. Вкриє ліс і поле,Як на небі синьому,Понад цілим світом,Ми, веселі зірочки,Вогники засвітим. Безліччю ліхтариків. Сяєм над землею,Сонну землю пестимо. Ласкою своєю. У степах мандрівникамІ плавцям у моріМи дорогу вкажемо. В синьому просторі. А маленьким діточкам,Що лягають спати,Ми хорошу казочку. Будем повідати,Щоб їм сни приснилися. Радісні й бадьорі: Квіти та метеликиІ блискучі зорі. Наталя Забіла• Які слова-ознаки використовує поетеса, описуючи сонечко, зорі, сни? Зауваж, що такі слова називаються епітетами.

Порівняння. Пояснення одного предмета, явища через зіставлення його з іншим. Приєднується сполучниками як, мов, немов, наче, ніби.

СЕЛОСело! І серце одпочине: Село на нашій Україні —Неначе писанка, село. Зеленим гаєм поросло. А кругом широколистії тополі,А там і ліс, і ліс, і поле,І сині гори за Дніпром. Сам Бог витає над селом. Тарас Шевченко- З чим порівнюється село у вірші? - Так, воно таке красиве і мальовниче, ніби писанка! Цей прийом називається порівнянням.

Уподібнення речей, явищ, тварин людським якостям. Олюднення або уподібнення.

Спокоєм повиті сплять простори нив, і свічки в блакиті вечір засвітив. Щось шепоче вітер, спить в ставку вода, і в вікно розкрите місяць загляда. Володимир Сосюра— Назвіть слова, за допомогою яких поет олюднює вечір, ниви, вітер, водуі місяць. Вечір засвітив. Ниви сплять. Вітер шепоче. Місяць загляда. Вода спить— Це прийом уособлення.

Імітація різних «природних» звуків — співу птахів, шуму лісу, ударів грому, завивання вітру тощо.

Простеж, які звуки повторюються в прочитаному вірші. Зауваж: автор дібрав ці звуки, аби створити певне враження. Такий художній прийом називається звукописом. Чапля зшила черевичкиі мерщій пішла до річки.— Чапу-лапу, чапу-лапу,в мене гарні черевички!Поки хвастала ходила,черевичок загубила.І стоїть вона в лозіна одній своїй нозі,другу вгору підіймає —черевичка немає. Платон Воронько

ВЕЧІР ІДЕСонце спить давно вжеза білою горою,а вечір зорі нижениткою золотою. Мороз ходить по дворі,на льоду іскри креше,на снігу світить зорі,на вікнах квіти пише. А місяць сіє світлопо стінах, по помості1 —так тихо, так привітнойде вечір до нас в гості. Марійка Підгірянка Які художні засоби є у вірші?

У віршах слова добираються так, щоб кінці рядків звучали однаково або подібно. Це – рими. Рима – це співзвучне закінчення слів у віршованих рядках. Любіть Україну, як сонце, любіть,як вітер, як трави, як води... В годину щасливу і в радості мить,любіть у годину негоди…В. Сосюра

Паралельне. Захиталась гілочкаі з’явилась білочка: Я запас роблю на зиму,у надійну комірчину. Перехресне. Чом, вітриську, розходився,хазяйнуєш у саду?Це я в листі заблудивсяі дороги не знайду. Види римування:

БІЛИЙ ВІРШ – вірш без рим. Зірка. Заслухалась зірка цвіркуна,вихилилась через віконце –хотіла ружечку кинутита й сама впала. Підібрав її лопух,думав, що світлячок. Сидить зірка на листкові,до неба високо,до землі чужинно. Ще й очіяк у Дзвінки.– Як ти називаєшся?А вона:– А я цвіркуна слухала.І. Калинець