Презентація "ЛИСТОПАДОВИЙ ЗРИВ"

Які були передумови повстання у Львові?Наклалося одна на одну низка передумов. Насамперед — політичних та економічних. Львів, що на той час входив до складу сусідньої імперії, відчував наближення «відлиги». Перша Світова війна наближалась до свого завершення, а Австро-Угорщина – до свого краху. Економіка окремих держав, що входили до імперії, вже давно занепадала, а політичні кола та осередки вимагали незалежності.

Цісар Карл 16 жовтня 1918 року видав відозву до «своїх народів». Як і пристало порядному монарху, він намагався зберегти вплив, при цьому симулюючи демократію — через обіцянки «федералізації» Австро-Угорщини.

Українські політики вирішили тоді не піддаватися на ці обіцянки, а діяти на власний розсуд. Вже 18 жовтня 1918-го в Народному домі у Львові збираються українські політики – депутати Віденського парламенту, Галицького та Буковинського сеймів та представники різних партій і, користуючись заявою цісаря, створюють головний репрезентативний орган українців у монархії. Він отримав назву Українська Національна Рада.

Її Президентом обрали Євгена Петрушевича, що представляв інтереси українців у Відні. Головою львівського відділу та фактичним керівником всього процесу в краю став Кость Левицький – один з головних політичних провідників галицьких українців того часу.Євген Петрушевич. Кость Левицький

19 жовтня Рада ухвалює Маніфест. У ньому територією Української держави проголосили Східну Галичину з граничною лінією Сяну з влученням Лемківщини, північно-східну Буковину та українську смугу північно-східної Угорщини. До Маніфесту також заклали передумови проведення виборів до парламенту (Української Національної Ради) та прийняття Конституції.20 жовтня на площі Святого Юра після недільної літургії збирається урочисте віче. Кость Левицький з благословення митрополита Андрея Шептицького проголошує створення Української держави в межах Австро-Угорщини.

Як далі розгорталися події?Поляки створили Ліквідаційну комісію. На початку листопада 1918 року ця комісія повинна була зайняти Львів, який вона бачила частиною майбутньої польської держави. Відтак 29 жовтня 1918 року до палацу намісника на Губернаторських валах навідалися Кость Левицький та Льонґин Цегельський. Від імені Національної Ради вони попросили намісника Галичини генерала фон Гуйна передати їм владу легальним шляхом. Той відмовився, посилаючись на відсутність наказу зі столиці. Вінцентій Вітос,керівник Польської ліквідаційної комісії

Отримавши відмову, Цегельський відразу поїхав до Відня, де його чекав Президент Ради Петрушевич. Це була остання спроба українців порозумітися з урядом імперії та зберегти її цілісність, що могло стати гарантією безпеки від поляків. Після деяких нарад прем’єр-міністр Лямаш запевнив українців, що найближчим часом до Львова з відповідним дорученням передати владу Раді вирушить кур’єр. Лонгин Цегельський

Відчуваючи дух часу, низка українських офіцерів утворили Центральний військовий комітет. Виник цей комітет ще у вересні на зустрічі у кав’ярні «Ренесанс» (теперішня «Пузата хата» у Львові). Він складався із українських старшин та офіцерів австрійського війська і січових стрільців: Петра Бубели, Людомира Огоновського, Дмитра Паліїва, Сеня Ґорука та інших. Паралельно зі згаданими вище політиками військовики розробляли план збройного перевороту у Львові та містах Галичини. 30 жовтня 1918-го до них долучився сотник Дмитро Вітовський, запрошений очолити повстання через свою величезну популярність серед стрільців. Дмитро Вітовський

Польські військові та політичні кола, посилаючись на «державотворчу нездатність» західних українців та необхідність об’єднання Галичини у «стратегічну Польщу, яка охороняла б Європу від більшовиків», заручившись підтримкою США і Антанти, створили у Парижі Польський Національний Комітет, що планував в ніч з 2 на 3 листопада збройний виступ з встановленням польської влади, про що було попереджено намісника Галичини й австрійський уряд. Приїзд Комісії до Львова був запланований на 1 листопада. Дмитро Вітовський наполягав на збройному захопленні влади: «Якщо цієї ночі ми не візьмемо Львів, то завтра візьмуть його поляки!»

Як розгортались події Листопадового чину?Щоб запобігти переходу під владу Польщі, у ніч на 1 листопада 1918 року за ініціативою члена УНРади Костянтина Левицького та сотника Дмитра Вітовського 15-ий тернопільський, 19-ий львівський, 41-ий чернівецький полки, 30-ий, 50-ий та 90-ий курені Українських січових стрільців загальною чисельністю 2400 осіб зайняли всі найважливіші урядові установи у Львові, Станіславі, Тарнополі, Золочеві, Сокалі, Раві-Руській, Коломиї, Снятині і Бориславі.

У ніч на 1 листопада 1918 року січові стрільці зайняли найважливіші установи Львова, включаючи будівлі губернаторства, муніципалітету, військові казарми і поліції, вивісили на ратуші жовто-блакитний прапор, проголосивши у місті владу Української Національної Ради. Вдень віденський намісник генерал-полковник Карл Ґеорґ фон Гуйн передав всю владу в Галичині своєму заступнику українцеві Володимиру Децикевичу.

Вуличні бої. Надвечір 1 листопада у Львові почались вуличні бої, спочатку спонтанні між українськими і польськими активістами, а згодом й між військовими – близько 1200 українцям протистояло біля 700 поляків з числа колишніх солдатів австро-угорської армії. Запеклі бої почались 3 листопада, коли у Львів прибуло кілька сотень січових стрільців із Золочева і Рави-Руської. Після того, керівництво військового повстання перейшло до полковника Григорія Коссака, і же до 10 листопада січові стрільці взяли під контроль дві третини міста. Григорій Ко́ссак

13 листопада 1918 року, у день зречення престолу цісаря Карла І, УНРада проголосила створення на території Галичини, Буковини і Закарпаття нової держави – Західно-Української Народної Республіки, що привело до активізації боїв, які вдалось зупинити 16 листопада, коли до ворогуючих сторін зі спільним закликом до примирення й взаємних поступок звернулись католицький і греко-католицький архієпіскопи Львова Юзеф Більчевський і Андрей Шептицький. Тимчасовим перемир’ям скористалась армія Польського королівства – розбивши 10 листопада під Перемишлем українські війська, дві польські дивізії 20 листопада взяли Львів в облогу і в ніч на 22 листопада 1918 року після чотирьохгодинного бою зайняли його. Рештки українських підрозділів були змушені залишити місто і розміститись на його підступах зі сходу.

Наслідки повстання для Галичини. Листопадовий чин спричинив утворення Української Держави площею 70 тис. км². 9 листопада було сформовано її уряд — Державний Секретаріат. 13 листопада 1918 року Українська Держава отримала нову назву згідно з прийнятим Радою Тимчасовим основним законом — Західноукраїнська Народна Республіка. Втім, це призвело до опору поляків і розгортання з перших днів існування ЗУНР польсько-української війни.

Дякую за увагу!©Світлана Маєвська