Презентація " Літературна спадщина Івана Франка"

Літературна спадщина "Іван Франко – це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України. України і людськості". М. Рильський

Літературна спадщина Івана Франка є однією з найбільших і найвизначніших в історії української літератури. Франко був одним з найбільш продуктивних письменників свого часу. Його твори відображають різноманітні аспекти життя українського народу, включаючи його історію, культуру, мову та національну свідомість.

поезіїпоеми (соціально-побутові, сатирично-політичні, гумористичні, історичні, біографічні, філософські)казкиоповідання для дітей і дорослих (понад 100)повістіроманидраматичні твори (близько 15)нарисифейлетонипамфлетиетюдилітературно-критичні статті тощо. Жанрове різноманіття творчості Івана Франка

– Перший вірш написаний у 15 років («Великдень», 1871).– Перші публікації у пресі – у 18 років (журнал «Друг», 1874).– Перша поетична збірка – у 20 років «Баляди і розкази».– Знав 20 мов.– Писав 5-ма мовами  – українська, російська, німецька, польська, болгарська. Мав 100 псевдонівмів – Джеджалик, Мирон, Мирон Сторож, Мирон Ковалишин, Руслан, Іван Живий. Цікаві факти та цифри з літературної творчості Франка:

Літературний доробок Франка складає: 6 тисяч творів – 100 томів, 10 поетичних збірок, 1 збірка поем, 10 творів великої прози, 100 творів малої прози, 3 000 наукових та публіцистичних текстів різних сфер життя, 200 перекладів з 14 мов з 37 національних літератур, 220 окремих видань (книжок і брошур), 60 збірок оригінальних і перекладених творів різних жанрів. Стосовно географії перекладів, варто відзначити, що Франкові був чужим європоцентризм. Він перекладав не тільки авторів із Заходу, його не меншою мірою тягло на Схід, особливо із староарабської літератури. СКІЛЬКИ НАПИСАВ ФРАНКО?ЛІТЕРАТУРНА ТВОРЧІСТЬ митця МОВОЮ ЦИФР

1871-1876 Період молодечого романтизму. Гімназійні шкільні завдання;Роман «Петрії і Довбощуки»;Повість « Гутак» (незакінчена);Оповідання «Вугляр», «Лесишина челядь», «Два приятелі»Період наукового та ідеального реалізму- Цикл «Борислав», «Борислав сміється», «На дні», «Місія», «Перехресні стежки», «Не спитавши броду»1877 - 18991900-1913 Період модерністичних тенденцій-новели «Хмельницький і ворожбит»«Різуни», «Неначе сон», «Син Остапа», повість «Великий шум»,Друга редакція роману «Петрії й Довбощуки»Основні періоди творчості Івана Франка

Прозова творчість Івана Франка Прозова творчість Івана Франка вражає своєю різноманітністю та глибиною змісту. Тематичні обрії творчості:— сучасне і минуле галицького села;— зображення життя людей «дна»;— навчання і виховання дітей;— життя інтелігенції, духівництва, робітників;— історичне минуле;— проблеми сучасного життя та ін.

В основу сюжету твору, згідно з первісним наміром, лягла фантастична ідея боротьби двох родин навколо легендарного скарбу Олекси Довбуша. Повість справді побудована на перипетіях боротьби між Петріями, яким Довбуш заповів свій скарб, і Довбущуками – прямими його спадкоємцями, які претендували на цей скарб«Петрії і Довбущуки»

"Борислав сміється" Вперше надруковано в ж. “Світ” 1881 р. У вересні 1882 р. на подвійному номері 20-21 (8-9) видання ж. “Світ” припинилося. За життя І. Франка повість “Борислав сміється” не передруковувалась. Окремою книжкою вперше видана у Львові 1922 р. у друкарні Наукового товариства ім.. Шевченка із закінченням, написаним “на основі оповідання автора” його сином Петром Франком (1890-1941). [І. Франко. Борислав сміється, Львів – Київ, 1922]. Повість присвячена опису страйку на нафтовому промислі в місті Борислав. На її написання І. Франка надихнули справжні події.  

"Захар Беркут" Повість Івана Франка «Захар Беркут» - це надзвичайний історичний твір про патріотизм, незламність та відважну боротьбу з ворогом. У 1882 році редакція журналу «Зоря» оголосила великий конкурс на кращий історичний твір. І. Франко вирішив узяти участь, а в 1883 р. повість «Захар Беркут» була вже опублікована у журналі. За 6 тижнів у рідному селі Нагуєвичах Іван Якович вечорами при світлі каганця (у нього не було навіть настільної лампи) писав твір. Йому тоді було 26.  

"Герой поневолі"День 1 падолиста 1848. У Львові спалахнула революція, що охопила ряд країн Європи. Ці події увійшли в історію як «Весна Народів» та стали темою маловідомої повісті Івана Франка «Герой поневолі». "Герой поневолі" - це останній роман Івана. Франка, який був опублікований в 1918 році,після смерті автора. Роман заснований нареальних подіях і розповідає історію Устима. Голодницького - кріпака з Галичини, який,захищаючи своїх товаришів, вбиває свогопоміщика. У результаті, він стає на чоліповстання кріпаків проти поміщиків.

Півтора століття потому ця повість шукає свого читача в оновленому жанрі графічного роману, створеного зусиллями художника Міхая Тимошенка та видавця і літератора Кирила Горішнього. Книга побачила світ у видавництві «Леополь», яке мандрує крізь епохи, щоб дослідити та висвітлити багату культурну спадщину України.

Моральному розкладові «верхів» тогочасного суспільства в Галичині Франко присвятив романи «Для домашнього вогнища» (1892 р.), «Основи суспільності» (1895 р.) і «Перехресні стежки» (1899—1900 рр.). Повість «Лель і Полель» (1887 р.) має дидактичний характер. Проза Франка відзначається жанровим багатством і реалістичним зображенням життя всіх прошарків суспільства.

Поезія Івана ФранкаІван Франко є одним з найвизначніших поетів української літератури. Його поезія відображає різноманітні стилі та теми, від політичної та соціальної критики до поезії про кохання та природу.

"Зів’яле листя" «Зів'яле листя» - зразок інтимної лірики. . Збірка також має назву «Лірична драма». Створювалась понад десять років і побачила світ у 1896 році. Вона складається з трьох циклів, названих "жмутками". "Зів"яле листя" містить інтимну лірику, і якій висловлено глибокі почуття палкого, але нещасливого і нерозділеного кохання. Мотиви туги і страждань викликані тяжкими роками невдач і розчарувань. Появі сумних мотивів певною мірою сприяло і те, що соціальні перепони розлучили його з коханою дівчиною Ольгою Рожкевич, з якою він мріяв поєднати свою долю.

"З вершин і низин"У збірку "З вершин і низин" увійшли поезії, що були написані у період між 1890 та 1895 роками. Ця збірка була останньою, яку Франко встиг видати за свого життя. У ній присутні поезії різних жанрів, серед яких зустрічаються ліричні вірші, вірші-епіграми, сатиричні вірші, та інші. Однією з найвідоміших поезій цієї збірки є "І кайдани звали муки", у якій Франко розповідає про життя каторжників.

Поеми. Поемарій Франка містить більше півсотні творів, з яких 13 залишилися незавершеними. За життя окремою книжкою Франко видав тільки одну збірку поем з авторською передмовою «Поеми» (1899), куди ввійшло 5 текстів з авторським коментарем: два на мотиви дохристиянського народного епосу — «Істар», «Сатні і Табубу» та три на основі західноєвропейських середньовічних оповідань — «Бідний Генріх», «Поема про білу сорочку» та «Похорон» як «легенда про великого грішника».

"Мойсей"Поштовхом до написання твору стала скульптура Мойсея Мікеланджело Буонарроті, яку Франко побачив в Італії. Поема в 12 частинах, в якій Франкозобразив біблійну історію Мойсея. Поема містила багато філософськихта релігійних роздумів, а також високопоетичних образів. Це був одинз найбільш амбітних поетичнихпроектів Франка. Головна ідея поеми “Мойсей” – це заклик вірити у свій народ, позбутися рабської психології й будувати нове життя.

Іван Франко, крім того, що був видатним поетом та прозаїком, також став відомим драматургом. Він написав кілька драматичних творів, які стали важливими суспільними та літературними подіями свого часу та залишаються актуальними й досі.Іван Франко і драматургія

У 8 класі, в 1873 році, познайомившись з творами цілого ряду українських письменників, Франка починає цікавити історія Русі і слов'янських народів. Як плід цього зацікавлення появилася драма в трьох актах "Три князі на один престол". Темою її є одна з міжусобних війн за престол, війна між князями Ростиславом і Ратибором. З драматичної точки зору цей твір слабкий, з великою кількістю сцен, серед яких найбільше сцен бою. Проте драма має велике значення, як показник незвичайно раннього розвитку Франка і його великої ерудиції.

Закінчивши в 1875 році гімназію, Франко вступив до Львівського університету. В той час він уже мав кілька зошитів власних творів, між якими були переклади "Антигони" і "Електри" Софокла та декілька оригінальних драм. Збереглася ж лише частина однієї з тих драм — драма "Славой і Хрудом", основана на Краледворському рукописі. Не зважаючи на те, що між написанням "Три князі на один престол" та "Славой і Хрудом" минув тільки рік, різниця між цими драмами дуже велика. Перш за все дійові особи не являють собою відображення пороку чи то добродійства, як в "Трьох князях", вони вже характерні власною індивідуальністю. Крім того, в драму введені соціальні мотиви — результат впливу на Франка демократичних ідей.

Украдене щастя. Поштовхом до написання драми “Украдене щастя”, як писав сам Франко, була народна “Пісня про шандаря”, яку в 1878 році записала приятелька Франка – Михайлина Рошкевич в Галичині. Розглядові цієї пісні Франко приділив значну увагу в своїй праці “Жіноча неволя в руських піснях народних” (Львів, 1883), а через десять років після того, використавши її сюжетну канву, створив драму “Украдене щастя”. Спочатку драма називалася “Жандарм”, але на вимогу журі конкурсу, яке не хотіло вступати в конфлікт з австрійською цензурою, автор змінив її назву. ЧОМУ ДРАМА НАЗИВАЄТЬСЯ “УКРАДЕНЕ ЩАСТЯ”? Сюжет твору розповідає про долі трьох людей, у яких украдено щастя – і в Анни, і в Михайла, і в Миколи. Але його тут і не було.  Брати украли щастя у Анни й Михайла. Михайло вкрав щастя у Миколи, а тогочасне життя ,суспільство вкрало щастя у всіх трьох героїв. Тобто, у центрі драми – тема людського щастя

Іван Франко багато працював над історією і теорією драматургії і театру. У зрілому віці він написав комедію „Рябина” про становище галицьких селян, драму „Учитель” з життя народних педагогів, віршовану драму-казку „Сон князя Святослава”, драматичну віршовану драму „Кам’яна душа” з життя опришків, невеличку драму „Будка ч.27” про моральну розбещеність сільських глитаїв, комедію „Майстер Черняк” про доля ремісника, комедію „Жаби” (не збереглася) та ряд менш значних творів.

 У 80 - 90-ті роки І. Франко інтенсивно працював на критико-театрознавчій та драматургічній ниві. Написано цілий ряд рецензій, статей, досліджень, серед яких „Руський театр у Галичині” (1885), „Руський театр” (1893), „Русько-український театр (Історичні обриси)” (1894). Осмислюючи непрості історичні шляхи розвитку театру в Галичині, від його „перших початків”, а також і в Наддніпрянській Україні, у широких зіставленнях із західноєвропейським театром і драматургією, вчений формулює визначальні принципи, дотримання яких тільки й може забезпечити національному театрові „деяку досконалість”.

«Ми не можемо назвати, мабуть, жодної ділянки людського духу, в якій би не працював Іван Франко і в якій він би не був великий…» (П. Загребельний)

Дякую за увагу!