Презентація. "Луїс де Гонгора-і-Арготе, "Галерник". Втілення у вірші провідних тем бароковох літератури. Символіка твору.Образ ліричного героя"

Луїс де Гонгора-і-Арготе (1561-1627). «Галерник». Втілення у вірші провідних тем барокової літератури: людина і Доля, блукання людини у Всесвіті, залежність від вищих сил, драматизм духовного життя. Символіка твору. Образ ліричного героя. ТЛ. Поглиблення поняття про вірш (філософський)

Людина — лише хворостинка, найбеззахисніше з творінь природи, але хворостинка, яка мислить... Отже, наша перевага — у спроможності мислити. Лише думка звеличує нас, а не простір і час, у яких ми — ніщо. Намагаймося ж бо мислити гідно: у цьому запорука моральності. Блез Паскаль

 Культура бароко не обіцяла людям легкого і ясного життя на землі. Вона не спокушала їх легкими відповідями на вічні питання, але вчила бути совісними, мудрими, свідомими своєї належності до вічності…Площа перед собором Св. Петра в Римі(Джованні Лоренцо Берніні)

«Людина — це глина в руках гончаря» (Б. Спіноза.)«Людей тривожать не самі речі, а уявлення, які вони створили про них» (М. Монтень.)«Людині нерідко здається, що вона володіє собою, а насправді щось володіє нею» (Ф. де Ларошфуко.)Домініканський костел у Львові

Бароко — літературний і загальномистецький напрям, що зародився в Італії та Іспанії в середині XVI ст., поширився на інші європейські країни, де існував упродовж ХVІІ й на поч. XVIII століть. Про походження терміну існує кілька версій:1) походить від португальського слова perolo barroka , що означає «перлина неправильної форми», яка переливається різними кольорами веселки;2) походить від італійського вarroco- - вигадливий, химерний.3) слово «бароко» означає фальш і обман.

Людина доби бароко не ідеальна - її внутрішній світ сповнений різноманітних відтінків, а часто є досить дивним і суперечливим, дисгармонійним. У мистецтві бароко людина постає як складна особистість з власним світом переживань. За словами англійського поета Джона Донна, людина - черв’як, який плазує у бруді та крові. Тому людська особистість лише маленька піщинка в безмежному всесвіті, вона нікчемна та цілком залежить від волі вищих сил.

Характерні ознаки бароко:- грандіозність, незвичайність і унікальність; - перебільшена пишність (безліч прикрас і золотих елементів); - динаміка, напруженість; - яскравість, витонченість; декоративність, театральність; - надмірність химерних елементів (майже цілковита відсутність прямих ліній, значна кількість кривих, округлих і хвилеподібних форм);- емоційність і чуттєвість, поєднання ілюзорного та реального; - яскраві контрасти (масштабів і ритмів, світла і тіні); - різноманітність жанрів і синтез мистецтв (скульптура і живопис немов зливаються з архітектурою).

Джон Донн. Сонет 19(Із «Священних сонетів»)Щоб мучить мене, крайнощі у всім Зійшлися; я — клубок із протиріч;В душі моїй зустрілись день і ніч;Веселий щойно — враз стаю сумним,Впадаю в гріх й розкаююсь у нім,Любов кляну й хвалу їй шлю навстріч;Вогонь я й лід, жену й тікаю пріч;Німий в мольбі, великий у малім. Я зневажав ще вчора небеса —Молюсь сьогодні й Богові лещу,А завтра вже від страху затремчу —Й набожність потім знов моя згаса. Коли тремтів від страху я — ті дніСпасіння, може, принесуть мені.

В іспанській літературі XVII ст. чільне місце займає поезія Луїса де Гонгора-і-Арготе, якого називали «іспанським Гомером» (першу збірку його віршів «Зібрання віршів іспанського Гомера» було опубліковано в рік смерті). Він став засновником школи гонгоризму. Упродовж тривалого часу вважався недоступним для розуміння простим читачем, «незрозумілим», «темним». Його твори не були надруковані за життя.

Нове відкриття поезії цього барокового митця відбулось у XX столітті завдяки зусиллям відомих іспанських поетів Федеріко Гарсіа Лорки та Рубена Даріо.

Луїс де Гонгора-і-Арготе. Народився 11 липня 1561 року. Батько, Франциско де Арготе, - радник і суддя у майнових справах, згодом перша духовна особа при Кордовському соборі, мати - Леонора де Гонгора; батьки належали до старовинних іспанських аристократичних родин. Коли в 1568 році народився молодший брат Луїса — Хуан, було вирішено, що Хуан успадкує родинне майно, а Луїс - церковну ренту свого дядька за материнською лінією - Франциско де Ґонґори. Однак дядько залишив значну частину свого майна все-таки молодшому племінникові Хуану, а не Луїсу.

Початкову освіту поет здобув удома в Андалусії. Потім навчався в  Саламанському університеті і ще студентом у 1580 році опублікував свою першу поему. Закінчивши університет, Ґонґора приймає церковний сан диякона з мізерною платнею. Усе життя його переслідують невдачі та бідність. Нарешті в грудні 1617 року він отримує звання капелана (духівника) при дворі короля Філіпе III, місце почесне, але знову з дуже малою платнею. У 1626 році у нього трапляється інсульт. Королева посилає до нього своїх лікарів, але 23 травня 1627 року в Кордові Ґонґора вмирає в убогості. У грудні того ж року Хуан Лопес де Вікунья публікує першу збірку віршів Луїса де Гонгора «Зібрання віршів іспанського Гомера». 

Творчість Гонгори розвивалась у двох планах. Він використовував два стилі – один зрозумілий і простий, другий – складний і заплутаний, розрахований на вузьке читацьке коло. Обидва стилі існували паралельно і навіть взаємодіяли, оскільки вони є елементами єдиної поетичної системи Гонгори.

До трояндисонет. Постала вчора, завтра щоб сконати!Хто дав тобі минущості зажити?Була ти сяйна, щоб так мало жити. Невже задля ніщоти процвіла ти?Якщо в красі обман пережила ти,Побачиш скоро чар її убитий,Бо в ній, красі твоїй, лежав укритий. Випадок надто рано смерть прийняти. Коли тебе рука потужна зріже(Таким є садівництва призволяння),Погубить уділ твій дихання хиже. Не розцвітай же! Він, тиран, чатує;В ім'я життя відстроч своє постання: Воно — твоє, і смерті передує.

- Що зображено у вірші?- Яким настроєм сповнений сонет? Чому?- Який підтекст ви вбачаєте в образі троянди? З чим асоціюється в’януча квітка?- То про що цей сонет?- Які контрасні образи ви помітили?

Мотив в’янення, утрати краси, молодості, привабливості, пристрасності пробуджує страх не лише перед старістю, але й перед невідворотністю відходу «в землю, в тінь, у порожнечу, в дим». Гонгора, як і його поети-сучасники, звертався до мотиву невідворотності долі, ув’‎язнення людини у цьому світі. Життя — це пута, яких неможливо позбутися, долю неможливо змінити. Краса для поета – своєрідний засіб утечі від реальності. Але й ідеальне постає у його творах лише недосяжною мрією. Тому головними у творчості Гонгори є мотиви суму, марності життя, самотності та приреченості людини, неможливості досягти бажаної гармонії із собою та світом. 

Вірш «ГАЛЕРНИК»Драгут - Тургут-реїс, у Європі знаний як Драгут — турецький адмірал і державний діяч, один з найвідоміших берберських піратів. Марбелья – курортне місто в іспанській Андалусії. Галерник- раб або полонений, весляр на галері. Словничок

Дайте відповіді на питання за віршем «Галерник»- Які образи є очевидними і складають перший, «реальний» план вірша?- На які частини можна розділити вірш?

Заглянемо ЗА реальне значення образів. Поясніть їхню символічність. Галерник. Галера. Море. Жорстокий наглядач

висновок. Галера – символ долі, невблаганної, прокресленої наперед. Море – життя, мінливе, непередбачуване, втілення розбурханого й суперечливого світу, у якому людині легко загубитись і загинути. Жорстокий наглядач – вища сила, яка не зважає на людські почуття, бажання та мрії. Галерник – людина, яка є бранцем долі, від неї та її вчинків нічого не залежить, неможливо змінити життя, вона приречена на страждання.

ОТЖЕ. Це філософський вірш, сповнений гірких роздумів про мізерність людини, про неможливість керувати своєю долею. ОДНАКГерой - людина підневільна, але вільна у своїй уяві, пам’яті, духовній стійкості.висновок