Презентація "Людська гідність і права людини. Еволюція прав людини"

Людська гідність і права людини. Еволюція прав людини

Потрібно самому мати гідність для того, щоб бачити її в  інших. Жанна Антуанетта Помпадур Гідність  — внутрішня переконаність людини у  власній цінності, почуття самоповаги та поваги до інших людей

Права людини - це визнані світовим співтовариством блага й умови життя, яких може домагатися особа від держави і суспільства, в яких вона живе.

Права людини: Захищають від приниження людської гідності поширення недостовірної інформації, неважливо яким способом: усним, письмовим, за допомогою творів мистецтва, за допомогою міміки, жестів та інших усталених дій, через засоби масової інформації, за допомогою електронних комунікацій; вчинення певних незаконних насильницьких дій над особою, наприклад, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує людську гідність, поводження та покарання; примусові медичні досліди та експерименти тощо. За такі порушення законодавство України передбачає кримінальну відповідальність (розділ ІІІ Особливої частини Кримінального кодексу України визначає, які діяння є злочинами проти волі, честі та гідності особи та яка відповідальність настає за їх скоєння).

Права людини: 2. Захищають від дескримінації (означає, що ми не можемо судити про людей на підставі фізичних (або інших) ознак)

«Права дані людині з огляду на її природу, на притаманну їй людську гідність як абсолютну цінність. Тож люди в цьому контексті не мають жодного вибору, вони наділені правами разом із фактом свого буття, просто тому, що є людьми. Права належать людині від народження, незалежно від того, усвідомлює вона це чи ні, думає про це чи навіть не замислюється.» Ст. 39 підручника «Права однієї людини закінчуються там, де починаються права іншої» Франсуа Ларошфуко (1623—1680) «Моя свобода розмахувати руками закінчується там, де починається ніс сусіди»

Класифікація прав людини Права першого покоління

Громадянські (особисті) — без них неможливе життя людини та її нормальний розвиток право на життя (ст. 27), право на повагу до честі й гідності (ст. 28), право на свободу й особисту недоторканність (ст. 29), право на свободу думки і слова (ст. 34), право на свободу світогляду й віросповідання (ст. 35), право на свободу пересування та вільний вибір місця проживання (ст. 33) та ін.

Політичні — обумовлені статусом громадянина і дають змогу брати участь у житті держави право брати участь в управлінні державними справами, зокрема обирати та бути обраним (ст. 38), право спрямовувати індивідуальні або колективні письмові звернення, особисто звертатися в органи державної влади, органи місцевого самоврядування та до посадових і службових осіб цих органів (ст. 40), право об’єднуватися в політичні партії та інші громадські об’єднання (ст. 36, 37), право проводити збори, мітинги, демонстрації (ст. 39)

Класифікація прав людини Права другого покоління

Соціально - економічні — дають змогу забезпечувати своє життя матеріально право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (ст. 41), право на підприємницьку діяльність (ст. 42), право на працю (ст. 43), право на достатній життєвий рівень (ст. 48), право на соціальний захист (ст. 46) тощо

Культурні — уможливлюють розвиток і самореалізацію особистості право на освіту, на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови (ст. 53), право на свободу літературної, художньої, наукової діяльності і творчості (ст. 54), право користуватися досягненнями науки і техніки, культурними й історичними надбаннями народу та світової громадськості (ст. 54)

Класифікація прав людини Права третього покоління Після Другої світової війни

Екологічні — забезпечують стан довкілля як умову життя людини право на безпечне для життя і здоров’я довкілля (ст. 50), право на відшкодування збитків, заподіяних погіршенням стану довкілля (ст. 50), право на отримання і використання інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також на її поширення (ст. 50)

Права в галузі правосуддя — гарантують правову захищеність особи право на судовий захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань (ст. 55), на відшкодування матеріальних і моральних збитків (ст. 56), право на правову допомогу (ст. 59), презумпція невинуватості в кримінальному судочинстві (ст. 62) та ін.

Колективні права — права нації і народів, людства вцілому Право на самовизначення, Право на розвиток, Право на гуманітарну допомогу, Право на мир, Право на користування спільним спадком

В’ячеслав Чорновіл (1937 — 1999) Український політик, публіцист, діяч руху Опору проти зросійщення та національної дискримінації українського народу. Один із найяскравіших організаторів та активістів руху шістдесятників та українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-х — 90-х років.». Кілька разів ув'язнений за «антирадянську пропаганду». Сумарно пробув у неволі 17 років. Був головою Львівської обласної ради, народним депутатом України, кандидатом у Президенти України на виборах 1991 р. Борці за права людини

Василь Стус (1938 – 1985) Український поет, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Критикував панівну систему, що після «відлиги» стала повертатися до тоталітаризму, відновлення культу особи та порушення прав людини, протестував проти арештів у середовищі своїх колег. На початку 1970-х приєднався до групи захисту прав людини. Борці за права людини

Опрацювати матеріали підручника на ст.36-45 Домашнє завдання