Презентація "М. Твен_Пригоди Тома Соєра"

«Пригоди Тома Соєра»Марк Твен

Марк Твен (1835-1910)Справжнє ім’я – Сем'юел Ленггорн Клеменс. Американський письменник, гуморист, сатирик, публіцист, видавець. Коли помер батько сімейства в 1847 році, старший син зайнявся виданням газети і Сем'юел вносив туди свій непосильний внесок – займався набором і написанням статтей. З початком громадянської війни, вирушив працювати лоцманом на пароплаві. У липні 1861 виїхав подалі від війни на захід, де в цей час добували срібло. Не знайшовши себе в кар’єрі сріблошукача, знов зайнявся журналістикою. Влаштувався в одну газету у Вірджинії і почав писати під псевдонімом Марк Твен. Письменницький успіх прийшов в кінці 1860-х років, коли після подорожі до Європи, він випустив книгу «Простаки за кордоном». Крім літератури, його захоплювала наука. Він дружив з Ніколою Теслою і часто бував у його лабораторії.

Творча кар'єра. Найбільшим внеском Твена в американську й світову літературу вважається роман «Пригоди Гекльберрі Фінна». Також великою популярністю користуються «Пригоди Тома Соєра», «Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура» і збірник автобіографічних оповідань «Життя на Міссісіпі». Марк Твен починав свою кар'єру з невибагливих гумористичних куплетів, а закінчував повними тонкої іронії нарисами людських звичаїв, гостро сатиричними памфлетами на соціально-політичну тематику і філософсько-глибокими й при цьому доволі песимістичними роздумами про долю цивілізації. Допоміг створити і популяризувати американську літературу як таку з її характерною тематикою і яскравою незвичайною мовою. Час від часу деякі твори Твена заборонялися американською цензурою з різних причин. В основному це пояснювалося активною громадянською та соціальною позицією письменника.

Пригоди Тома Соєра (1876)Твір розповідає про пригоди хлопчика на ім'я Том Соєр з містечка «Сейнт-Пітерсбург» (нагадує містечко Ганнібал, де виріс автор) на півдні Сполучених Штатів. Події роману відбуваються напередодні Громадянської війни в Сполучених Штатах. Завдяки багаторічній популярності персонажа і на основі одного з сюжетів книжки в сленгу з'явилося поняття «томсоєрство», що означає: вмовляти, переконувати інших зробити щось безоплатно, залучати до волонтерства, особливо в роботах, які ти мав би виконати самостійно. Твір вчить у будь-яких складних ситуаціях залишатися оптимістом, зберігати спокій, бути готовим прийти на допомогу, уміти радіти із звичайних речей.

Українські переклади. Перше українське видання роману «Пригоди Тома Соєра» побачило світ 1906 року у Львові та здійснене тогочасною західноукраїнською мовною нормою у перекладі Юліана Панькевича. Невдовзі вийшли ще дві українські версії у перекладі Марії Загірної (1907) та Насті Грінченко (1908), дружини та дочки Бориса Грінченка.1954 року світ побачив переклад, здійснений Володимиром Митрофановим. Серед сучасних перекладачів твору: Л. Красавіцька, С. Г. Фесенко, В. Левицька (переказ), Ю. Корецький тощо.

Підґрунтя«Пригоди Тома Соєра» — перша спроба Твена написати роман. Раніше письменник написав дві книжки з автобіографічними елементами («Простаки за кордоном, або шлях нових паломників», «Порожняком») та два коротких нариси, які пародіювали у сатиричному світлі тогочасну підліткову літературу — «Історія про доброго хлопця» та «Історія про малого неслухняного хлопця». Перед тим, як розпочати роботу над «Пригодами Тома Соєра», Твен вже здобув значну популярність як автор книжки «Простаки за кордоном, або шлях нових паломників». Письменник жив у великому будинку в Гартфорді (Коннектикут), але потребував ще одної успішної книжки, щоб утримати себе, дружину та своїх двох доньок.1874 року у співавторстві з Чарльзом Дадлі Ворнером вийшла книжка «Золочене століття». Раніше Марк Твен написав неопубліковані мемуари про своє життя в Міссісіпі. Обмінюючись листами з другом дитинства Вілом Бовеном, письменник також згадав багато епізодів зі свого дитинства і використав їх як джерело для книги. У червні 1863 року Твен познайомився з сан-франциським пожежником, на честь якого письменник назвав свого персонажа. Справжній Том Соєр — місцевий герой, який врятував 90 пасажирів після кораблетрощі. Коли протягом трьох років Марк Твен жив у Сан-Франциско, вони підтримували дружні стосунки, часто разом пили та грали в карти.

сюжет. Сирота Том Соєр живе разом із тітонькою Поллі, зведеними братом та сестрою – Сідом і Мері. У містечко переїжджає жити дівчинка Беккі Течер, і Том закохується у неї, намагається весь час показати себе. Якось з Гекельбері Фінном, хлопцем-волоцюгою, Том йде опівночі на кладовище. Вони стають свідками вбивства. Мафа Поттера, якого у містечку усі вважають винним у вбивстві Том згодом виправдовує на суді, а справжній вбивця, індіанець Джо, тікає. Якось Том, Гек і Джо Гарпер втікають на острів Джексона, щоб розпочати "піратське" життя. Іншого разу Том і Гек вирішують шукати скарби і таким чином зіштовхуються з індіанцем Джо та його спільником. Згодом Гек рятує вдову Дуглас від індіанця, а Том в цей час разом з Беккі губляться у печері і всі їх шукають. Шукаючи вихід з печери, Том раптом натрапляє на індіанця Джо, який, однак, не помічає хлопця. Зрештою Томові вдається знайти вихід та повернутися додому, чим зміг дуже потішити всіх мешканців міста. Щоб уникнути таких ситуацій в майбутньому, суддя Тетчер, батько Бекі, наказує закрити вхід до печери залізними дверима. Кілька тижнів по тому Том довідується про встановлені двері. Хлопець з жахом усвідомлює, що всередині печери саме ховався індіанець Джо. Мертве тіло індіанця знаходять при самому вході. Тиждень по тому, Том і Гек знову навідуються до печери та знаходять там заховане золото, таким чином стають багатими. Вдова Дуглас всиновлює Гека.

Головні героїТом Сойєр – маленький шибеник, фантазер і вигадник. Добрий, вірний і сміливий. Наполегливий і безжурний. Гек Фінн – друг Тома. Безпритульний, нещасний і самотній. Беккі Тетчер – маленька гарна дівчинка. Добра і романтична, захоплена і розумна. Тітка Поллі – добра, любляча, намагається бути строгою. Сід – брат Тома. Донощик, але в цілому не злий хлопчик, який заздрив Тому. Мері – сестра Тома. Розумна і турботлива дівчина. Джо Гарпер – друг Тома. Постійний учасник всіх його ігор. Шибеник ще той. Еммі Лоренс – колишня любов Тома. Альфред Темпль – мстивий хлопчик, якого Беккі використовувала, щоб викликати ревнощі Тома. Меф Поттер – п’яниця і хуліган.Індіанець Джо – злочинець і душогуб, злодій і лиходій, який продав душу сатані. Вдова Дуглас – добра жінка, яка взяла до себе Гека.

Інтертекстуальність. Найчастіше Марк Твен вдається до алюзій та цитувань з художньої літератури, релігійних текстів та подій з американського життя й історії. Зокрема, у романі «Пригоди Тома Соєра» використано цитату молитви з «Новоанглійського букваря» (XVII століття), твір також містить алюзію на давньогрецького філософа Діогена (рішення Гека Фінна жити у діжці), алюзії на книжки про піратів (хлопці граються у піратів; використовуються сюжет та цитати з легенд про Месника Іспанських морів, мемуарів капітана Вільяма Дампіра, «Загальної історії піратів» Чарльза Джонсона тощо). Письменник також цитує таких авторів як: Фрідріх Гальм («Серце, тобі питання, Що це любов, розкрий?»), Шекспір («Отелло»), Патрік Гевлі («Дайте мені волю або заподійте мені смерть»; промова 1775 року), Феліція Гіменс («Касабьянка») тощо.

Критика. У романі «Пригоди Тома Соєра» про життя хлопців розповідається від третьої особи; інколи з'являються коментарі із суспільною критикою. У продовженні — «Пригоди Гекльберрі Фінна» — оповідь ведеться від першої особи, тому моральні питання несуть більш особистісний характер, що робить суспільну критику щонайрізкішою. Дві наступні книги, «Том Соєр за кордоном» та «Том Соєр — детектив», також оповідаються від першої особи від імені Гекльберрі Фінна. Роман викликав палкі дискусії щодо використаного в книзі расистського епітета «негр»; заміна небажаних слів викликала обурення серед деяких літературних критиків. Роман також критикують за карикатурне зображення корінного населення Америки — індіанців, яких у книзі втілив персонаж на ім'я Джо. Марк Твен зображує його щонайзлораднішою людиною, яка помирає в жалюгідний й розпачливий спосіб, а місце його смерті в печері стає туристичною принадою містечка. Літературний критик Ревард Картер висуває думку, що дорослі персонажі книги вважають індіанську кров персонажа причиною його порочного життя.