Мета:
• розкрити своєрідність японської культури і поезії;
• ознайомитися з життєвим і творчим шляхом Мацуо Басьо;
• розкрити особливості японської поезії – хоку;
• розвивати вміння працювати з текстом, виразно читати, аргументовано висловлювати свою думку;
• виховувати повагу до самобутньої культури будь-якого народу як необхідну рису сучасної людини, моральні цінності, любов до природи.
• Любов до природи — головна риса японців і важлива складова їхньої національної традиції. Ніде у світі квіти не користуються такою любов’ю і повагою. Найважливішими святами в Японії вважаються ті, що пов’язані а природними циклами: споглядання вишневого цвіту (сакури), милування хризантемами, свято червоного клейового листя.
•Природа — органічна частина світосприйняття японців із давніх-давен. Тому в казкових творах походження героїв та їхні пригоди нерідко пов’язані з природними явищами.
• Японці, як ніхто інший, прагнуть до злиття з природою. Вони відчувають природу живою істотою, гнів і подарунки її сприймають однаково спокійно. Японці навчилися цінувати кожну мить життя, кожну квітку, листочок, краплинку.
• Японія - острівна країна, Японія розташована на східному узбережжі Азії, у північно-західній частині Тихого океану, там, де щоранку сонце з’являється з моря.
• Японці називають її “країною вранішнього сонця.”
• Налічує чотири великих острови Хоккайдо, Хонсю, Сікоку та Кюсю, які становлять 97 % поверхні суходолу і 6848 менших островів
• Велика частина всієї площі японських островів зайнята високими горами, які вкриті лісами.
Фудзіяма є символом Японії. Найвища гора в країні символізує втілення зв 'язку стародавніх традицій і сучасних принципів життя. Фудзіяма має ідеальну симетрію, тому японці вважають її еталоном краси. Сюди приходять художники і поети, щоб отримати натхнення, а туристи - щоб помилуватися красою легендарної гори.
![]() |
Цвіте сакура .
Національний одяг - кімоно
![]() |
Ікебана — традиційне японське мистецтво створення композицій з живих квітів та рослин. З японської ікебана — “живі квіти”.
![]() |
![]() |
||
Японці люблять не тільки квіти, а також ящірок, комах, жаб. У японській культурі все живе — єдиний світ.
Японська писемність
•Кандзі (яп. 漢字, «китайські знаки») — ієрогліфічне письмо, складова частина японської писемності.
Запозичене японцями в Китаї у V—VI століттях. До запозичених знаків додані ієрогліфи, розроблені самими японцями (国字 —
кокуджі). Крім ієрогліфів, для письма в Японії також
використовуються дві складові
абетки: хіраґана та катакана, арабські цифри і латинська абетка ромаджі.
Китайські ієрогліфи для слова кандзі перекладаються як «знаки Хань», тобто «китайські знаки».
Приклади деяких слів японської мови, що записуються різними системами письма:
Ієрогліфи |
Хіраґана |
Катакана |
Ромадзі |
Українська |
私 |
わたし |
ワタシ |
watashi |
Я |
金魚 |
きんぎょ |
キンギョ |
kingyo |
Золота рибка |
煙草 |
たばこ |
タバコ |
tabako |
Тютюн, цигарки |
• Традиційно в японській мові використовувався китайський вертикальний спосіб письма, татеґакі — знаки розташовані зверху вниз, а рядкистовпці — справа наліво. Цей спосіб продовжує широко вживатися у художній літературі та газетах. У науково-технічній літературі найчастіше використовується європейський спосіб письма, йокоґакі — знаки ідуть зліва направо, а рядки — зверху вниз.
Мацуо Басьо -видатний національний поет Японії
• Один з найвідоміших японських поетів Мацуо Басьо з’явився на світ у провінційному місті Уено в сім’ї самурая. При народженні він отримав наймення Кіндзаку, досягнувши повноліття, ще одне ім’я — Дзінісітіро. А от уславлене ім ’я Мацуо Басьо — псевдонім. У перекладі з японської «басьо» означає «банан».
• Коли, покинувши державну службу, поет став учителем віршування, заможний учень подарував йому невеличку хатинку. Біля неї митець посадив бананове деревце. Звідси й походить його псевдонім. Згодом пожежа знищила оселю поета, і він вирушив у тривалі мандри, під час яких продовжував складати вірші. Мацуо Басьо увійшов в історію світової літератури як майстер хайку.
Місце в провінції Іґа, в якому, як вважається, народився Басьо
Могила Басьо в Оцу, Префектура Сіґа
![]() |
•Що вразило вас у розповіді про Мацуо Басьо?
Хайку (хоку) — традиційний для японської поезії
неримований трирядний вірш, що містить сімнадцять складів (зазвичай вони розподіляються за схемою: п’ять складів у першому рядку, сім — у другому, п’ять — у третьому). У хайку кількома виразними штрихами створено містку замальовку повсякденного життя. Така замальовка найчастіше має інакомовний зміст.
Будова хоку:
1 рядок – 5
2 рядок - 7 17 складів
3 рядок - 5
• 17 квітня проводиться День поезії хайку. Два майстри, завдяки яким хайку перетворилася в самостійну форму мистецтва - Мацуо Басьо і Уесіма Оніцура. Ця поезія стала жанром традиційної японської ліричної поезії вака. Ці квітневі заходи у другий декаді місяця мають традиційний щорічний характер.
• Форма хайку набула популярності на початку періоду Токугава (1603–1867), коли великий майстер Басьо підняв хоку до рівня витонченого і свідомого мистецтва. Він почав писати те, що вважалося "новим стилем" поезії, у 1670-х роках, коли жив у Едо (нині Токіо).
Важливим для хайку є принцип «сабі», тобто настрій «плідної самотності», який пробуджує почуття невимовної краси й повноти життя. Принцип «сабі» вимагає втілювати складні думки в простих і строгих формах, які мають налаштовувати читача на зосереджене спостереження зображеної картини.
Отже, хайку вимагає активної співтворчості читача й поета. Поетична картина хайку в усій повноті розкривається лише там, де почуття, думка й фантазія поета поєднується з почуттям, думкою і фантазією читача.
![]() |
• Вабі (яп. 侘び, わび, «самота», «простота») — естетичний принцип простоти в Японії.
Популяризований дзенськими монахами як засіб для досягнення буддистського просвітлення. Набув поширення в середньовічній культурі з середини 15 століття, особливо в чайній церемонії та поезії хайку. Походить від японських слів «вабіру» (侘びる) — «перебувати на самоті» та «вабісії» (侘びしい) — «бути вбогим, одиноким», які згодом набули значень «насолоджуватися спокоєм» і «бути простим, вишуканим». Базується на принципі простоти, скромності, чистоти, неповноти. Передбачає відмову від прикрас, галасу, помпезності, повноти.
• Шибуї (渋い) (прикметник), шибумі (渋み) (іменник) або шибуса (渋さ) (іменник) — це японські слова, що стосуються естетики простої, тонкої та ненав'язливої краси.[1] Як і інші японські естетичні терміни, такі як ікі та вабі-сабі, шибуї може стосуватися найрізноманітніших предметів, а не лише мистецтва чи моди.[2]
• Шибуї — це щось приглушене на вигляд, гарної якості з простих форм, ліній, що створює позачасовий спокій.
•Обов’язковою складовою хайку є образи природи. Зазвичай вони пов’язані з порами року, за кожною з яких закріплений спеціальний набір слів (їх так і називають: «сезонними»).
•Загальна кількість «сезонних слів» сягає трьохчотирьох тисяч.
•Теми хайку досить різноманітні: праця й відпочинок, самотність і дружба, подорожі й мистецтво.
Сезонні слова
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
Зима: сніг, іній, холод, вогонь, короткий день,
•Як називається опис природи в художньому творі?
•Яка роль пейзажу у творі?
Старий ставок! Жабка стрибне – сплеск пролунає.
Переклад Г. Туркова
Метелик літає. Одна-однісінька тінь на всьому полі.
Переклад Г. Туркова
![]() |
Переклад Миколи Лукаша
• Яким настроєм пройнятий вірш? Які почуття він навіює?
• На яких деталях-«штрихах» автор будує поетичну картину? Розкрийте значення цих деталей у вірші.
•
![]() |
• Розкрийте інакомовний зміст поетичної картини й визначте основну думку вірша.
• Поясніть, про які пори року йдеться в кожному з прочитаних віршах Басьо. Обґрунтуйте свою думку відповідними деталями або «сезонними словами».
Укажіть слова, які характеризують хоку:
лаконічність (стислість), жартівливість, простота, протиставлення, різна кількість рядків, постійна кількість рядків, «сезонні слова», конкретність,
увага до деталей, узагальненість, мало епітетів, багато епітетів, багато порівнянь, мало порівнянь, метафоричність, абстрактність висловлювань.
• Сьогодні на уроці я дізнався (дізналася)…
• Сьогодні на уроці я зрозумів (зрозуміла)…
• Раніше я не знав (знала), а тепер знаю…
• Життя і твір письменника навчили мене…
• Сьогодні на уроці я здригнувся (здригнулася)…
• Відкриттям для мене стало…
• Предметом особливого поклоніння й поштовхом до творчості для японців є природа — втілення простоти та досконалості, постійного оновлення й вічності буття.
![]() |
Японський вислів
![]() |