Причини масових репресій 30-рр. ХХ ст. в УкраїніТоталітарний режим в СРСРЗміна вищого керівництва в СРСР (перемога Сталіна)Суцільна колективізація. Форсована індустріалізація. Курс СРСР на світову революцію та підготовку ІІ світової війни. Встановлення адміністративно-командної системи. Примусовий характер праці Насадження в суспільстві політики страху та віри у вождя. Масові репресії – невід’ємний елемент сталінської системи управління
Періодизація масових репресій 30- рр. ХХ ст. в Україні : Перший (1928-1931 рр.) – це так звана «шахтинська справа», харківські політичні процеси над українською інтелігенцією, «шкідниками» і «саботажниками», насильство над селянами, початок розкуркулення і депортацій під час колективізації;Другий (1932-1934 рр.) був повʼязаний, насамперед, з терором голодом, заборона процесу «українізації» і постишевські репресії проти української інтелігенції, діячів культури, науки і освіти, письменників, журналістів і представників мистецтва;Третій (1936- 1938 рр.) в історії одержала назву доби «великого терору», бо була повʼязана з найбільш масовими, апокаліптичного масштабу репресіями.
Великий терор — найменування періоду в історії СРСР (1937 — 1938 роки), коли сталінські репресії були різко посилені й доведені до максимуму своєї інтенсивності. Інша поширена назва цього історичного періоду, «Єжо́вщина», пов'язана з тим, що керівником народного комісаріату внутрішніх справ у той час був Микола Іванович Єжов.
Сигналом до початку масових репресій послужило вбивство Сергія Кірова 1 грудня 1934 р. ЦВК і РНК СРСР прийняли постанову «Про внесення змін у діючі кримінально-процесуальні кодекси союзних республік» наступного змісту: Слідство в цих справах закінчувати в строк не більше десяти днів;Обвинувальний висновок вручати обвинувачуваним за одну добу до розгляду справи в суді;Справи слухати без участі сторін;*Касаційного оскарження вироків, як і подачі клопотань про помилування, не допускати;Вирок до вищої міри покарання здійснювати негайно після винесення вироку.
Основну масу робітників, складали вчорашні неписьменні селяни, що не володіли достатньою кваліфікацією для роботи зі складною технікою. Радянська держава також сильно залежала від технічної інтелігенції. Ці фахівці найчастіше були досить скептично налаштовані стосовно комуністичних гасел. Партія комуністів, сприймала всі збої, що виникали в ході індустріалізації, як свідомий саботаж, результатом чого стала кампанія проти так званого шкідництва. Боротьба зі «шкідництвом»
ОДНИМ З НАЙГУЧНІШИХ ПРОЦЕСІВ КІНЦЯ 20-х РОКІВ СТАЄ ШАХТИНСЬКА СПРАВА“Шахтинці” сидять тепер в усіх галузях нашої промисловості. Багатьох з них виловлено, але далеко не всіх виловлено. Шкідництво буржуазної інтелігенції є однією з найнебезпечніших форм опору проти соціалізму, що розвивається. Й. Сталінквітень 1929 року. Аналогічними до шахтинської справи стають: справа “харківського центра” шкідників; справа “московського центра” шкідників; справа СВУ; справа “Трудової селянської партії”
Друга половина 1930-х рр. – «Розстріляне відродження»: Масове знищення української творчої інтелігенції та діячів українізаціїЖертвами репресій ставали, насамперед, найяскравіші постаті українського національного відродження – М. Бойчук, М. Зеров, М. Хвильовий, Л. Курбас тощо. В Академії наук України, за неповними даними, було репресовано 250 осіб, в тому числі 19 академіків. Жахливого удару було завдано українській літературі: 89 письменників було знищено, 212 — примушено замовкнути, 64 – заслано, 83 – емігрували.
В 1937 р. Почався розгул репресій. Знищенню підлягала тепер Червона армія. У вищому керівництві армії були знищені з 5 маршалів – 3, з 5 командирів І рангу – 3, ІІ рангу – 10, з 57 командирпів корпусів – 50, з 186 комдивів – 154, з 16 армійських комісарів І та ІІ рангу – 16, з 26 корпусних комісарів – 25, з 64 дивізійних комісарів – 58, з 456 командирів полків – 401.
Переслідування, засудження, катування, знищення. Наказом НКВС № 00447 від 30 липня 1937 р. передбачалося, серед іншого, розгляд трійками справ засуджених, що вже перебувають у таборах ГУЛАГу і в'язницях. Рішеннями трійок були розстріляні близько 8 тисяч ув'язнених колимських таборів.
За підрахунками деяких істориків, 80 мільйонів людей було б в Україні нині, якби не репресії та голодомори за радянської влади. Політичні репресії - розкуркулення, депортації, "зачистки" серед науковців, письменників, церковних діячів, військовиків, - призвели не лише до кількісних втрат, але й вплинули на світогляд нації.
«Призвичаючись до пут рабства для інших, ви готуєте їх для власних рук і ніг. Звикнувши топтати права оточуючих вас людей, ви втрачаєту власну свободу і стаєте самі підданими будь якого підступного тирана, який з’явиться у вашому середовищі» А. Лінкольн«Найбільше рабство – не маючи свободи вважати себе вільним» Й. Гете