На Поділлі з давнини збереглася традиція у Святий вечір на Різдво встановлення Дідуха(Снопа) біля святкового столу, за яким збирається вся родина. Господар чи старший син вносять Сніп, який клали на покуть, а також околіт обмолоченої соломи чи жмут сіна(на який ставили макітру з кутею).
Здавна у різних регіонах України існували різноманітні способи виготовлення Дідуха:заплітали косою;в’язали снопа;виконували у формі дерева. Сніп, Дідух, Дід – це зажинковий або останній обжинковий сніпок. Виготовляють його із жита, пшениці, вівса, інколи ячменю. Злакові краще жати серпом, тоді стебла будуть однакової довжини і міцнішими.
Щоб зручніше було плести, перед початком роботи краще ненадовго замочити стебла пшениці в гарячій воді – це зробить їх м’якими. Стебла жита та вівса - еластичніші. Колоски розкладають за розмірами. В кожному пучку має бути по сім колосків – це символ семи днів тижня. Виготовляли 12 пучечків(символ 12 місяців), а 13(символ року) заплітали в верхівку Дідуха, кожен з яких окремо обплітали соломинками, травою чи обв'язували кольоровими нитками або конопляним шпагатом. Потім пучки складали докупи, формуючи пишний сніп
Прикрашають його сухоцвітом, стеблами достиглого льону, головками маку, калиною, кольоровими стрічками. Знизу роблять «триніг» чи зв’язують у один сніп, рівно підстригаючи стебла, щоб Дідух добре стояв. В деяких селах був звичай освячувати Різдвяний Дідух у церкві. Стояв Дідух аж до самого Водохреща. А вже після його обмолочували, зерно висівали, або згодовували худобі. Солому за традицією спалювали на дорозі.