Презентація майстер-класу "Проба пера"

НВК: Гайсинська СЗШ – інтернат I-III ст. – гімназія РОЗВИТОК ПОЕТИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ Майстер-клас «Проба пера»Із досвіду роботи вчителя- методиста Бєлової О. М. 2016

«Так чи інакше, але поезія відіграє значну роль у житті людей, особливо молоді, котра ще живе передчуттям дива, а й часто й сама намагається віршувати. Підтримати це бажання, допомогти розвиткові естетичного чуття учнів, визначенню у них критеріїв високої поезії - мета шкільного словесника». (Мірошніченко Л. Ф. Методика викладання світової літератури в середніх навчальних закладах: Підручник – К.: Вища школа;, 2007 – С.292)

Мета: ознайомити із секретами віршування, навчити римувати і складати вірші. Розвивальна мета: розвиток поетичних здібностей, мовлення і креативного мислення учнів, навичок римування. Виховна мета: виховувати любов до поезії, мистецтва слова. Тип заняття: засвоєння нових знань, формування умінь та навичок. Обладнання: ватмани, фломастери, маркери, клей, кольоровий папір, ножиці, «Пам’ятка юного поета», плакат із темою та епіграфом заняття, фонограми ліричних мелодій.

Епіграф заняття Мені нагадують людські серця Крихке й тоненьке серце олівця - Зламати легко, застругати важче, Списати неможливо до кінця. Дмитро Павличко

Хід заняття. I. Організаційний момент. II. Мотивація навчальної діяльності. Як ви розумієте епіграф уроку?Висновок: справжні поети пишуть поезії серцем, а не пером. Так і ми будемо вчитися писати поезію серцем. III. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів. IV. Вивчення нового матеріалу (його первинне сприйняття). Знайомство із секретами поезії: складання «Пам’ятки юного поета» 3 секрети поетичного успіху: Секрет 1: закон трьох Р (ритм, рима, розмір). Секрет 2: використання тропів. Секрет 3: зміст, креативна думка, меседж.

Словничок Меседж (з англ. Message) — повідомлення, завуальоване повідомлення, іронія, звернення, попередження, сигнал, короткий зміст чогось, послання.

2. Робота в групах: створення малюнкового міні-дослідження «Секрет поета-початківця» (кожна група докладно досліджує і висвітлює один із секретів)3. Захист колективних робіт

4. Практична робота. Визначення розміру пісні українського рок-гурту “Океану Ельзи” “Сосни”: Ти вийшла заміж за весну, ти вийшла заміж за весну. Мені лишила осінь і запах твоїх сосен.

5. Вправа «Рима по колу»Сонечко-донечка, віконечко. Школа – коло, довкола, стодола, костьолу, охолола. Листя – обійстя, Христя. Книги – криги, вериги. Золоте - проте, оте, поросте, святе, росте, густе, цвіте. Країна - піаніно, руїна, пінгвіна, Україна, дружина, коліна. Зірка- мірка, сопілка, гірко, хвіртка. Слова – ділова, польова, голова, снігова, нова, часова. Мова – калинова, розмова, нова, діброва, дрова, підкова.

6. Знайомство із Інтернет-сайтом «Рими України» на допомогу поету - початківцю http://rymy.in.ua/

7. Складання буриме Що таке буриме?Словничок. Буриме (фр. Bouts - rimes - «римовані кінці») - літературна гра, що полягає у створенні віршів, частіше жартівливих, на задані рими. Запропоновані рими:…….. калинова……..блакить………слово………бринить. Зразок: Мова моя калинова,Неба ясного блакить. Вабить звуком рідне слово,Мов сопілонька, бринить. 

8. Читання і аналіз складених буриме (наклеювання кольорових аркушів із готовими роботами на дошку – складання райдужного поетичного панно)

Буріме. Редагування текстів.

9. Хвилини авторської поезії. Читання і обговорення власних поезій (на фоні ліричних мелодій, запаливши свічки).

Обговорення власних поезій

Перші творчі спроби моїх учнів

З дерева впав останній листок…(за мотивами новели О. Генрі)З дерева впав останній листок. Майстер почав його малювати. До гілки ладнав - аж до нитки промок,Аби дитяче життя врятувати. Про що були думи його в ту мить?Він думав в останнюю ту хвилину,Що їй неодмінно ще треба жить,Вона зовсім юна, вона - дитина. Росте і понині старенький плющ. На ньому - маленький листок останній.І у дзеркальній поверхні калюж. Майстрові очі горять на світанні. Максим Сумароков, 8-а клас

Олена Кристофович, учениця 11-Б класу Лист Брехту з приводу його поезії «Легенда про мертвого солдата» Дорогий Бертольте Брехте! Що на думці в тебе є, Ти усе у творі виклав Й зобразив життя своє. Ти у вірші про солдата Зобразив страшенну річ: Йде війна. Там кров, гармати. Там лютує лиха вість. Там є нелюди жахливі – Убивають всіх підряд. Навіть мертвого солдата На війну вернуть хотять. Через що народ страждає У коричневу чуму? Чому спокою не знає Через клятую війну? Певне, я не дійду тями: Чом карати так людей? І ковтаю між рядками Сльози вдів та їх дітей. Знаю також, що, Бертольте, Патріотом Ви були. Працювали у шпиталі, Життя людські берегли. А у нас на Україні,Берте, також йде війна. Як колись, вона і ниніЗабира людські життя. Птахом чорним без зупинки. По ланах літа біда. А на аркуш мій в клітинку. Сльози капають й слова. Майже сто років минуло, Як Ви вірша написали. Та нічого не відбулось –Людство людяним не стало. В світі різне може статись.Є душа і дух народу.І так хочеться Вам вірить,Що добро все переможе…  29.01.2015

Останній листок. Був вітер дикий,І злива ніяк не вщухала. Чолов’яга бридкий та безликий. Сумував за дівчам, що лежало. Не смерть, не життя,Нікчемне якесь існування.І коли впаде останній листок плюща –Загасне і свічка остання. Ні, це брехня!Джонсі виживе – я в цьому певна. Усміхнеться вона, мов маленьке дитя. Не настане кінцівка плачевна. Цей старий чоловік,Що невдахою всі його прозивали,Здійснив вчинок, який пам’ятатимуть вік,Хоч з сльозою гіркою його поминали. Вікторія Шевчук, 8-А клас

РубаїЧи чули ви про Авіценну,Його поезію натхненну?Філософ, лікар Ібн Сіна,Що має мудрість нескінченну…Вікторія Шевчук, учениця 8-а класу

ШЕДЕВР (за мотивами новели О. Генрі)Дівчинка, хвора на пневмонію,З падінням листочків втрачала надію. А допоміг їй художник старий,Коли він шедевр аквареллю створив. Останній листок малював він вночі,Щоб віру посіяти в юній душі.«Щасливий кінець!» -подумали всі. Та Берман застряг у вічному сні. Кобзар Андрій, 8-А клас

А от творча робота учениці 11-Б класу Олени Кристофович, навіяна уроками за творчістю Патріка Зюскінда. ЗАПАХ ЗА МЕЖАМИ СВІДОМОСТІ Ми, заклопотані в буденності, Прекрасного не помічаєм. У звичнім колі нескінченностіМи запахи не відчуваєм. Вони за межами свідомостіМереживо своє сплітають. Й солодким трунком невагомостіПовільно душу огортають. Ми, реалісти і прагматики,Все матеріальне поважаєм. У вік прогресу й інформатики. На аромати не зважаєм. Супроти логіки і впертостіВони весь час на нас впливають,Ковтком зухвалої відвертостіП’янким напоєм напувають.28.04.2015

Вячеслав Паньков, учень 11-Б класу. Поезія про Бертольта Брехта та його сучасників, написана в «телеграфному стилі» Хемінгуея. ХХ століття, гарячі події…Пережито вже дві війни світовії. Франц Фердинанд, Сталін, МуссолініДумали, що довгим буде їх правління. Харизмою своєю народи підкоряли,На шаховому полі людей за пішок мали. Міняли їх безжально на іншії фігури,В історії лишили свої карикатури. У такі хвилини на поміч душіПриходять люди з розумом в голові: Письменники, поети, філософи – Що зростали десь там, понад росами. Камю, Манн, син сенаторів чи королів…Не вистачає до них творця куражів. Матінку їхню Брехт створив. В головах людей дещо змінив.  Якщо ви не знаєте, хто такий Брехт, То підніміть голову до небес. Звідти сумно всміхнеться вам Галілей –Інквізиція вміла «ламати» людей. З небес посміхнеться й Хемінгуей.«По кому подзвін?» - спита у людей. Мовчить «втрачене покоління» -Жодного докору сумління. Отже, час непростий був. Урок - лиш один: Годі смертей, годі плачу батьків. Знову цінуємо спів солов’їв! 04.02.2015

Смотрю я на звёзды и вижу планеты… Смотрю я на звёзды и вижу планеты. На Первой планете падает снег. Как странно, подумав, взглянул на другую,На ней я увидел лишь силуэт Непонятного мира, в котором как в сказке,Есть гномы и люди, что сеют раздор. Зачем ? Непонятно, но видно лишь войны,В которых скрестились и меч, и топор. И гинут в тех войнах и гномы, и люди. Зачем им сражаться? Зачем воевать?Сказать не смогу , я ведь мал. На планете. Живут свои боги - лишь им всё решать.  Что будет лишь с теми, кто потом и кровью. На этой планете решил убивать. Решил - и ушёл в тот поход безвозмездный;В котором без чувств будут все погибать.   Оставив все чувства, назвавшись убийцей;Возможно, лишь выжить, победу снискать;В том мире мятежном, в котором задача. Одна лишь: иди, убивай и ламай Все кости врагам, кои в ярости буйстве;Бессмысленно ринулись в бой и уже. Забыли о боли, забыли о чувствах;Забыли о мире, об отдыхе, сне. Я верю: когда-то закончится драка,И будет в том мире и мир, и покой. Подумав об этом, я тут же проснулся. Хотел поделиться, но снова уснул…Максим Корчевой, ученик 11-б класса, участник 117 этапалитературного интернет-конкурсаhttp://forum.tmgame.ru/index.php?showtopic=72112

Моя подорож із Данте. Хвилина за хвилиною…Прискорюється серцебиття…А й все іду долиною,Що веде мене в небуття. Так, у Пекло, в людських душ трагедію, туди де дев’ять кіл страждань,Кличе Данте в “Божественну комедію”-В круговерть своїх міркувань. Чути крик, плач, благання,Виють душі, сповнені хіті. Але марні їх сподівання,Розчавлені карою страхіття. Перше коло – вирок, ридання…Тут гадючаться язичники всіТа нехрещені, ніби востаннєСпокутують свої гріхи. Друге коло у пеклі жорстокому -Це розпусники лихі. Несуться у вирі неспокою. Ледь чути волання глухі. У третьому - ласуни в крижаних сльозах. Двічі мертві на вигляд вони,Змарнілі в постійних боях. У гастрономічній війні. В четвертому горять у вогніМарнотратники-жалюги. Ридають, котять камені по землі,Нерозумнії злодюги. П’яте коло димом оповите. Там гнівливі небеса клянуть. Лають всіх, буркочачи сердито. Так по горло у болоті і поснуть. В шостому – єретики, одягнені в ганчір’я старе,Із зашитими повіками сидять одні.Їх Всевишній із лиця землі зітре. На розпечених могилах - привиди німі. У сьомому – тирани й вбивціКупаються у лаві із розпеченої крові.Із неї вилізуть лише сміливці. Та й їм не жити, закатованим у рові. У восьмому – обманщики лукаві,Їхні душі – у вариві смоли пекучому. Там де палали грішники криваві,Горітимуть й вони у полум’ї лискучому.І ось останнє коло зрадників негожих. Заморожені у льоді корчаться нещасні. Не прийняли вони законів Божих, Тож будуть конать, болящі і злощасні. Щвидше б було Чистилище й райська блакить!Чом же люди грішать? Що так душі калічить?І скривився Вергілій, і Данте мовчить.І чекаємо ми на прихід Беатріче…Хвилина за хвилиною…Прискорюється серцебиття…А я вертаюся долиною,Що веде мене з небуття. Вікторія Шевчук,учениця 8-а класу02.03.2016

Лаура знов поетові наснилась…Сонет. Любив поет свою кохану донну. У душу зазирав її бездонну.І, прокидаючись із сонячним промінням,Моливсь на неї, наче на ікону. Вона була озоном після зливи,Маленьким маяком в бурхливій хвилі,Барвінком, що ранкову п’є росу,І поглядом мрійливим та щасливим. Вона – його пурпурові вітрила, Лампадка його грішної душі, Його тендітні та сріблясті крила. На світі білому нічого не змінилось: На аркуш знову крапають вірші. Лаура знов поетові наснилась... Вікторія Шевчук, учениця 8-А класу 03.03.2016

Міфи Міф - немов чарівна ніч: Пам’ятає кожну річ. Знає, хто кому молився, Через кого помилився,Хто Усесвіт наш створив,Хто кого боготворив.І про явища природи,Про героїв із народу. Розповість вам що завгодно: Хто із ким прийшов до згоди,Та як Зевс карав усіх:І великих, і малих. Я так думаю собі: Знати міфи мають всі. То із предками зв’язок Й мови чистої ковток. Левандовська Яна,учениця 6-б класу 08.10.2015

Ты призраком во тьме моих воспоминаний…Ты призраком во тьме моих воспоминаний. Верхом на судорожных чувствах мчишься вдаль,Меня всё дальше отдаляя, и лишь твои следы я знаю,Лишь их смогу я отличить,От сотен прошлых-будущих фантазий. Найти смогу, но толку-то?Шагая медленным ползком - Во тьму вползу я полностью, не глядя,Весь перебитый мыслью о победе. Беги быстрее, убеги. Ты сможешь вырваться подальше,Попасть на трассу выгодной дороги,Где нет тревог, печали, ревности, измен. Ты будешь рада, ускакав из плена. Всех обещаний, вечной пустоты. Ты обрела те счастье, радость, доброту,Которые так долго ты искала. Следы твои мне слишком очевидны,Скакун твой ранен, истекает кровью. Тебе не хочется его лечить,Изрядно это помотало нас. Следы ты эти пропуская, забыть не сможешь никогда. А я всё время наблюдая, всё время ползая-ища. Конец когда-то начатых следов, замру на месте,В пустоте пустот, держа в себе лишь чувства. Безудержных моих воспоминаний. Дмитрий Стасюк, ученик 11-б класса

Простые мысли о сложном… Что бы не случилось, что бы не должно было случиться - знай, что это не просто так. Судьба готовит для нас испытания, судьба испытывает нас - готовы ли мы постичь настоящее счастье. Испытания могут длиться долго: могут день, могут неделю, могут год, могут и всю жизнь. Всё зависит от того, насколько ты быстро их пройдёшь, и от твоего желания их пройти. Мы не в силах уйти от них, мы не в силах защититься от них. Но помни и знай одно - мы в силах победить их! Продержаться до победы! Всегда есть силы на это, не всегда есть желание. Судьба всегда будет готова дать тебе подсказку в решении задач, всегда готова помочь в исполнении желаний, ты только ищи эту помощь. Почти всегда и во всём есть скрытый смысл. Почти всегда и почти все игнорируют его, не замечают. Даже в простых сообщениях, лайках - может быть скрытый смысл, скрытая подсказка. Нет простых людей. Все люди сложные, и все неосознанно оставляют эти смыслы, которые являются подарком судьбы для тех, кто побеждает. Твоя победа близко, не упускай эту мысль. Живи ею. Наполни себя. Дмитрий Стасюк, ученик 11-б класса

Останній лист(за мотивами новели О. Генрі «Останній листок»)Останній лист – надія на життя. Жорстка реальність або просто казка?Надіятись на краще майбуття –Це подарунок,  щира Божа ласка. Позицій не здавай, радій і знай: Мотив життя іще зіграють твої ноти. Ніколи (чуєш?) не згасай!Йди прямо, не зважай на повороти. Завжди своєму другу довіряй,Бо тільки він врятує від біди. На вірність й щирість не перевіряй,Бо ж ви – як дві краплиночки води. Подумай наодинці, озирнись.І, може, той, хто непомітний,Коли один котитимешся вниз,В твоїм житті залишить слід примітний. Маленька   невибаглива  людина. На аркуші малює свій  листок. Тобі його простягне, мов дитина,Даруючи життя свого ковток. Тамара Адамчук,   учениця 8-А класу

Мы ничего не знаем о понятии "добро" Мы ничего не знаем о понятии «добро». Нам ничего об этом неизвестно. Не свойственно ходить нам по пятам,Когда взамен нам ничего не нужно. Не можем мы принять к себе врага. Но вот врагов иметь всегда мы можем. Простим мы только лишь тогда,Когда мы будем точно знать расплату. Привыкли мы всегда иметь зарплату. Что заработал - получай, нас так всегда учили. Не получая ничего - мы злимся,А стоит бы задуматься: "За что?". За то, что проявил ты человечность?За то, что у тебя отняли время?Ах, время, как мог же я забыть... Всегда мы это лишь твердим. Что время наше - только наше. Украсть его - не просто преступление. Но ведь и красть то нечего... Раздать всё время - невозможно. Но посвятить его другим - реально. Ты человек, и помни это!Хотя забыл ты это уж давно. Не выгодно тебе им быть. Ведь человек для доброты лишь создан. С каких же пор мы начали всем помогать?Для пользы самому себе?С каких же пор ты начал больше думать о себе?Провозглашая: "Вы все злые! Не подходите вы ко мне!". Но если дать тебе, к примеру, миллион -Не будешь думать о других ты. Пойдёшь ты тратить их, я уверяю,Пытаясь отделиться роскошью болот. От серой массы добрых палачей,Которые наращивают славу и богатство,И не вникая вглубь проблемы окружённых их людей. Не помогая - тоже убиваешь. Такое у меня сложилось мненье,Что все те люди, что делают добро "за даром",Хотят лишь просто показаться, в чужих глазах. Творением Господа, не меньше,Ну или заслужить хоть как-то уваженье,В кругах, где он того не заслужил. В любом же случае есть цель. И есть добро - как плата. С каких же пор Добро у нас в валюту превратилось?!А с тех, когда мы начали любить... Дмитрий Стасюк, ученик 11-б класса

Власний приклад“Як зацікавити учнів поезією? Найефективніший педагогічний засіб привернути увагу учнів до поетичного слова – особистий приклад… Чи знає і любить поезію сам педагог? Чи складає він власні вірші?” (Мірошніченко Л. Ф. Методика викладання світової літератури в середніх навчальних закладах: Підручник – К.: Вища школа;, 2007 – С.292)

Олена Бєлова Власний приклад учителя Урок. Дзвінок. Я знов заходжу в клас,Щодня однаковий і різний. І що чекатиме на нас, Я, мабуть, стверджувать не візьмусь. Я проспіваю цей урок. Думки, мов звуки, оживуть. Й кружечками на нотнім станіГлибоко в душу западуть. Я просумую цей урок,І проживу, і простраждаю,Прошепочу і проблагаю -Так просумую цей урок. Я буду плести свій урок, І посміхатись, і читати,Мереживо думок вплітати – Так тихо плестиму урок. Я буду грати свій урок. Не побоюся буть собою: Наївною або смішною. Так чесно гратиму урок! І буде успіх колективний Й солодка радість пізнання, Та запанує креативність І особисте визнання. Нехай Його Величність Успіх. Торкнеться кожної душі.І неочікувана радість. На аркуш крапає в вірші. Дзвінок… Я знов у клас заходжу,Де сто допитливих очей. Я не зайти сюди не зможу, Бо просто я люблю дітей.  24.02.2015 

Все починається в житті з учителів…Все починається в житті з учителів: Розчарування, біди й перемоги,Захищеність і почуття тривоги. Від перших кроків до останніх днів. Все починається в житті з учителів: Радіти вміння в щасті і турботі,І власний почерк, й почерк у роботі,Дух творчий й перше римування слів.І перша книжка, й злет, і перші ноти,Натхнення мить й хвилини відкриттів,Приборкання емоцій й почуттів –Все починається в житті з учителів. Такий солодкий присмак насолоди,І успіх перший, й відчуття свободи,І блазня маска й скіпетр королів –Все починається в житті з учителів. Всьому навчаємось в житті у вчителів: Йти по багнюці й помічати зорі,Прощати іншим, бути сильним в горіІ осягати таємницю слів. Коли ж далеко одлетять птахи,Повиростають їхні дітлахиІ приймуть факел мудрих журавлів.І знов почнеться все з Учителів…   Олена Бєлова, вчитель

ДАЛІ БУДЕ