Презентація: "Методи профілактики та подолання професійного вигорання"

Методи профілактики та подолання професійного вигорання Емоційне вигорання — це синдром, який розвивається на основі неперервного впливу на людину стресових ситуацій та призводить до інтелектуальної, душевної та фізичної перевтоми і виснаження. «запах горящей психологической проводки» -Е. Морроу

«група ризику» Люди, які працють в сфері «людина — людина»: Лікарі; Медсестри; Вчителі; Психологи; соціальні працівники; Пожежні; Рятівники; Продавці; Касири; Оператори; Менеджери; Прийомні батьки, опікуни та інші.

Складові синдрому вигорання: Емоційне виснаження; деперсоналізація (цинізм); редукція професійних досягнень. Емоційне виснаження – відчуття спустошеності і втоми, викликане власною роботою (вчителі, психологи, лікарі, соціальні працівники). Деперсоналізація -цинічне ставлення до роботи та її об'єктам. Зокрема, в соціальній сфері при деперсоналізації виникає байдуже, цинічне ставлення до людей, з якими працюють (лікарі, соціальні працівники). Редукція професійних досягнень - виникнення у працівників почуття некомпетентності у своїй професійній сфері, усвідомлення неусвідомленості в ній (вчителі, медсестри, соціальні працівники)

Стадії емоційного вигорання Перша стадія    Всі ознаки та симптоми проявляються в легкій формі у вигляді турботи про себе, наприклад, шляхом організації частих перерв у роботі. Починається забування якихось робочих моментів (наприклад, невнесення необхідного запису в документацію). Найчастіше на ці першочергові симптоми мало хто звертає увагу. Залежно від характеру діяльності, сили нервово-психічних навантажень і особистісних характеристик спеціаліста, перша стадія може тривати три-п'ять років.

Стадії емоційного вигорання Друга стадія Спостерігається зниження інтересу до роботи, потреби в спілкуванні (в тому числі і з близькими): «не хочеться бачити» тих, з ким спеціаліст працює, «в четвер відчуття, що вже п'ятниця», «тиждень тривати нескінченно», прогресує апатія до кінця тижня, з'являються стійкі соматичні симптоми (немає сил, енергії, особливо наприкінці тижня, головний болить вечорами, «мертвий сон, без сновидінь», збільшується кількості простудних захворювань, підвищена дратівливість, людина «заводиться», як кажуть, з півоберту, хоча раніше подібного він за собою не помічав. Симптоми проявляються регулярніше, мають затяжний характер і важко піддається корекції. Людина відчуває себе виснаженим після гарного сну і навіть після вихідних. Тривалість даної стадії, в середньому, від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стадії емоційного вигорання Третя стадія ознаки і симптоми третьої стадії вигорання є хронічними. Можуть розвиватися фізичні і психологічні проблеми типу виразок і депресій. Людина може почати сумніватися в цінності своєї роботи, професії, самого життя. Характерна повна втрата інтересу до роботи і життя загалом, емоційне байдужість, отупіння, відчуття постійної відсутності сил. Спостерігаються порушення пам'яті та уваги, порушення сну. Особистісні зміни. Людина прагнути до самотності. На цій стадії приємніше контакти з тваринами, ніж з людьми. Заключна стадія - повне згорання, яке часто переростає в повне відраза до всього світу. Стадія може тривати від десяти до двадцяти років .

Симптоми синдрому емоційного вигорання Психофізичні; Соціально-психологічні; Поведінкові

Психофізичні симптоми: - Відчуття постійної, не минаючої втоми не тільки вечорами, але і сутра, відразу ж після сну (симптом хронічної втоми); -  відчуття емоційного і фізичного виснаження; - Зниження сприйнятливості і реактивності до змін зовнішнього середовища (відсутність реакції цікавості та страху); - Загальна астенізація (слабкість, зниження активності та енергії, погіршення біохімії крові і гормональних показників); - Часті безпричинні головні болі, постійні розлади шлунково-кишкового тракту; - Різка втрата або різке збільшення ваги; - Повна або часткова безсоння (швидке засинання і відсутність сну рано вранці, починаючи з 4 годин або навпаки, нездатність заснути до 2-3 годин ночі і «важке» пробудження вранці, коли потрібно вставати на роботу); - Постійний загальмований, сонливий стан і бажання спати протягом всього дня; - задишка або порушення дихання при фізичних і емоційних навантаженнях; - Помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів.

Соціально-психологічні симптоми: * Байдужість, нудьга, пасивність і депресія (зниження емоційного тонусу, почуття пригніченості); * Підвищена дратівливість на незначні, дрібні події - часті нервові «зриви» (спалахи невмотивованого гніву або відмова від спілкування, «відхід у себе»); * Постійне переживання негативних емоцій, для яких у зовнішній ситуації причин немає (почуття провини, невпевненості, образи, підозри, сорому); * Почуття неусвідомленого і підвищеної тривожності (відчуття, що «щось не так, як треба»); * Почуття гіпервідповідальності і постійний страх, що щось «не вийде» або з чимось не вдасться впоратися; * Загальна негативна установка на життєві і професійні перспективи (типу «Як не старайся все одно нічого не вийде»).

Поведінкові симптоми: * Почуття, що робота стає все важче і важче, а робити її все важче і важче; * Співробітник помітно змінює свій робочий режим дня (рано приходить на роботу і пізно йде або, навпаки, пізно приходить на роботу і рано йде); * Незалежно від об'єктивної необхідності, працівник постійно бере роботу додому, але вдома її не робить; * Керівник відмовляється від прийняття рішення, формулюючи різні причини для пояснення собі та іншим; * Відчуття, що все даремно, втрата віри, зниження ентузіазму по відношенню до роботи, байдужість до результатів; * Невиконання важливих пріоритетних завдань і «зациклення» на дрібних деталях, витрата більшої частини робочого часу на погано усвідомлюване або не усвідомлюване виконання автоматичних і елементарних дій; * Дистанціювання від співробітників і клієнтів, підвищення не адекватною критичності; * Зловживання алкоголем, різке зростання викурених в день сигарет, вживання наркотиків.

Фактори,які впливають на вигорання індивідуальні фактори Вік; Стать; Рівень освіти; Сімейний стан; Стаж роботи; Особистісні характеристики; Витривалість; Самооцінка; Невротизм (тривожність); Екстраверсія; Інтроверсія. організаційні фактори умови праці; робочі перевантаження; Тривалість робочого дня; Оплата праці число клієнтів; Гострота їх проблем; Глибина контакту з клієнтом; Самостійність у своїй роботі; Зворотній зв'язок

1.Розробити систему пріоритетів у своїй роботі 2.Навчитися говорити "ні" і лише потім братися за великий обсяг роботи 3.Налагодити найбільш ефективні і надійні відносини з керівництвом 4.Не погоджуватися з тими, хто висуває суперечливі вимоги 5.Повідомити співробітникам або керівництву, що їх вимоги не зрозумілі 6.Знайти час для відпочинку Рекомендації з подолання стресу (Б. Швальбе та Х. Швальбе)