Презентація Михайло Коцюбинський "Тіни забутих предків"

«Тіні забутих предків»  — повість Михайла Коцюбинського, написана під враженням його перебування на Гуцульщині. В творі розповідається про кохання Івана і Марічки, українських Ромео і Джульєтти. Яскраво передано побут і життя гуцулів.

Автор – Михайло Коцюбинський Рік написання – 1911 Літературний рід: епос Жанр: повість

Тема: зображення життя гуцулів у Карпатах на межі ХІХ – ХХ ст. у гармонії з природою, традиціями і звичаями, з язичницькими й християнськими віруваннями.Ідея: оспівування високого й красивого почуття — кохання.

Проблематика твору

Конфлікти у творі “Тіні забутих предків”

Поштовх для написання: перебування М. Коцюбинського в селі Криворівня (Івано-Франківська область), під час якого він отримав багато вражень від життя, звичаїв і обрядів гуцулів. Інші назви: Тіні минулого, Голос віків, Відгомін Предковіку, Дар Предків забутих

Система образів повісті Михайла Коцюбинського

Гуцульські Ромео і Джульєтта

Знайомство Івана й Марічки«… А ти нащо коло воза стояла? Вона подумала трохи, не знаючи, що одповісти, і почала шукати щось за пазухою. Витягла, врешті, довгий цукерок. — Ади! Половину вкусила, а другу поважним, повним довір'я рухом подала йому. — На! Він завагався, але узяв».

Іван Палійчук«Іван все плакав, кричав по ночах, погано ріс … Не раз вона з ляком думала навіть, що то не од неї дитина. Не "сокотилася" баба при злогах, не обкурила десь хати, не засвітила свічки - і хитра бісиця встигла обміняти її дитину на своє бісеня», тому мати називала його «обмінником»«Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родини Палійчуків»

Марічка Гутенюк«Марічка обзивалась на гру флояри, як самичка до дикого голуба, — співанками. Вона їх знала безліч...»

Палагна«була з багацького роду, фудульна, здорова дівка, з грубим голосом й воластою шиєю. Правда, вона любила пишне лудіння, і немало десь піде грошей на шовкові хустки та дорогі згарди, але то байка!”

Мольфар Юра. У культурі гуцулів так називають наділену надприродними здібностями людину. Як вважають місцеві жителі, мольфари бувають добрі або злі. Для лікування людей та керування силами природи (наприклад, хмарами) мольфари використовують замовляння, спеціальні пристрої та трави

«Він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар. У своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров'я маржинки й людини».

«Став проти хмари, одна нога наперед, і склав руки на грудях. Закинув назад бліде обличчя і вперся похмурим оком у хмару. Тоді Юра підняв до хмари ціпок, що тримав у руці, і крикнув у синій клекіт: «Стій! Я тебе не пускаю!..» Юра заклинав її йти «у безвісті, у провалля», але не на сіножаті, бо пропаде худоба. Нарешті хмара скорилася».

«Чого вона тільки не виробляла, ота родима відьма! Перекидалась у полотно, що біліло смерком попід лісом, повзла вужем або котилась горбами прозорим клубком. Спивала, нарешті, місяць, щоб було темно, як йде до чужої худоби. Не один присягався, що бачив, як вона терницю доїть: заб'є у неї чотири кілки, неначе дійки,— і надоїть повну дійницю». Відьма баба Хима. Слово відьма спочатку вживалося в значенні «та, що все знає, відає», звідки розвинулося подальше «ворожка», а пізніше — «зла, сварлива жінка».

«На камені, верхи, сидів «той», щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши очі, дув у флояру». Щезник. За давніми віруваннями гуцулів, щезник — це чорт, що раптово з'являється, раптово зникає.

Образ Чугайстра (Чугайстрина, діда, лісового чоловіка, гая, ночника) не відомий іншим слов'янам. Його знають тільки в українських Карпатах. «Він був без одежі. М'яке волосся покривало все його тіло, оточало круглі і добрі очі, заклинилось на бороді і звисало на грудях. Се був веселий чугайстир, добрий лісовий дух, що боронить людей од нявок. Він був смертю для них: зловить і роздере». Чугайстир

Чугайстир виступає у досить невизначеному окресленні: іноді як високий чоловік, одягнутий у біле, іноді як покритий довгим волоссям. Поведінкою нагадує лісовика. За повір'ями, колись він був звичайною людиною, але його закляли чаклуни. У лісі він ловить нявок і поїдає їх. Проте до людей чугайстир ставиться доброзичливо. Поспілкувавшись із ними при зустрічі, він відпускає їх, не заподіявши шкоди.

Танець Івана з чугайстром

Нявка – казкова лісова істота в образі гарної оголеної дівчини з довгим розпущеним волоссям; лісова німфа. Нявка

«Іван бачив перед собою Марічку, але йому дивно, бо він разом з тим знає, що то не Марічка, а нявка. Йшов поруч із нею й боявся пустити Марічку вперед, щоб не побачить криваву діру ззаду у неї, де видно серце, утробу і все, як се у нявки буває». Мавки символізують душі дітей, які народилися мертвими чи померли нехрещеними. Вони часто постають у вигляді молодих привабливих дівчат, які танцями і співом заманюють хлопців у ліс, де залоскочують їх до смерті або стинають їм голови.

Сергій Параджанов (Саркіс Параджанян) (1924 – 1990)У 1964 році режисер Сергій Параджанов та оператор Юрій Іллєнко зняли однойменний фільм. Юрій Іллєнко(1936 – 2010)

Фільм "Тіні забутих предків" отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них – 24 Гран-прі) у 21 країні й увійшов до Книги рекордів Гіннеса.