ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО ВІЗАНТІЇВеликого розквіту в образотворчому мистецтві набули мозаїки, фрески та іконопис. У внутрішньому оздобленні храмів візантійські майстри широко використовували мозаїку. Зображення викладалося з різнокольорових кубиків смальти (сплаву скла з мінеральними фарбами). Візантійські мозаїки були яскравими, багатобарвними, складними за композицією, багатофігурними, сюжетними. Мозаїку створювали на золотому тлі: золото є найбільш світлоносним матеріалом, воно створює магію світла, що посилює божественність інтер’єру храму. Імператиця Феодора, мозаїка в Сан Вітале. Святого Юрія], [Базиліка Святого Дімітрія], 7 ст., [Салоніки]
Візантійські мозаїки були яскравими, багатобарвними, складними за композицією, багатофігурними, сюжетними. Мозаїку створювали на золотому тлі: золото є найбільш світлоносним матеріалом, воно створює магію світла, що посилює божественність інтер’єру храму. Равенна. Мозаїка «Добрий пастир»
ВІЗАНТІЙСЬКИЙ ІКОНОПИСПеревага духовного над матеріальним, релігійного над світським у візантійському мистецтві зумовила вироблення нового стилю в написанні зображень. Його найважливішою особливістю стала відмова від об’ємності, яка була властива античному реалістичному мистецтву. «Взгорання Немовляти". У Візантійській імперії цей образ вважався давньою чудотворною святинею
Для організації художнього простору візантійські майстри не користувалися перспективою. Вони зображували предмети ніби у «зворотній перспективі», при якій фігури і предмети, що знаходяться у віддаленні, зображувалися в більшому масштабі, ніж передні, що посилювало безпосередній контакт з глядачем. Візантійський художник не працював з натури, пейзажний фон і зображені елементи архітектури відтворювалися умовно і узагальнено. З предметів побуту візантійські майстри найчастіше зображували трон, стіл, а також книгу, сувій, чашу.
Велич і розкіш Святої Софії Константинопольської спонукала русичів зробити свій вибір. Знамениту Софію Київську було зведено за часів князювання Ярослава Мудрого (1000 років тому). Ця грандіозна п’ятинефна споруда, увінчана тринадцятьма золотими банями, - головний престольний храм Київської Русі.
Відливає золотом мозаїк його центральний олтар із величезним образом Богоматері-Оранти, вражає фресковий живопис із численними постатями святих. До нашого часу збереглися смальтові мозаїки та стародавні фрески храму. Сюжети відбивають не тільки біблійні історії. Багато фресок присвячені світському життю: зображено сцени полювання, фігури скоморохів, тварин тощо. Деякі фрески донесли до нашого часу зображення княжої родини.
У Візантії квітнула обробка металів, з яких виконувалися вибивні або литі вироби помірного рельєфу. Візантійські художники дійшли нарешті до того, що стали обходитися зовсім без рельєфу, як, наприклад, у бронзових дверях церков, роблячи на мідній поверхні лише злегка поглиблений контур і викладаючи його іншим металом, сріблом або золотом. До цього розряду робіт, називаному agemina, належали чудові двері у соборах Амальфі й Салерно біля Неаполя.
Використані джерела Лазарев В. Н. Історія візантійського живопису• Отто Демус. Мозаїки візантійських храмів• Колпакова Г. С. Мистецтво Візантії. Ранній и середній періоди. — СПб.: Азбука-класика, 2005.• Кондаков Н. «История и памятники византийской эмали. Сочинение Н. Кондакова, профессора Санкт-Петербургского университета и старшего хранителя Императорского Эрмитажа», 1892 г. Лихачева В. Д. Искусство Византии IV-XV веков. — М.: Искусство, 1981.(рос.) Каждан А. П. Византийская культура (X–XII вв.). – М.: Наука, 1968. – 232 с.https://uk.wikipedia.org/wiki/Мистецтво Візантії