Презентація Романська архітектура. Лицарський кодекс честі.

Романська архітектура. Лицарський кодекс честі

Архітектура романського стилю відрізнялася оборонним характером - споруди мали масивні стіни, вузькі вікна, високі вежі. Девіз стилю «Мій дім - моя фортеця» рівною мірою визначав архітектурні особливості як світських, так і культових споруд і відповідав способу життя західноєвропейського суспільства того часу. Будівлі цього періоду відрізнялися суворою простотою, ясністю об’ємів, важкістю, монолітністю, замкнутістю, відсутністю пишних прикрас.

Міста були обнесені високим муром, і потрапити до них можна було тільки через брами, що пильно охоронялися. Вулиці міст були вузькі, не освітлювалися, тривалий час не мали бруківки. Основною ознакою міста була його головна споруда - кафедральний собор. Романський храм, витягнутий у плані у вигляді латинського хреста, уособлював модель світу й відбивав католицьку ідею «хресного шляху» страждання й спокутування гріхів. Реймс, Сен-Ремі, західний фасад. Каен, церква жіночого абатства, Франція. Кафедральний собор, Майнц, Німеччина

Важливим елементом романської архітектури була колона, її капітель була прикрашена скульптурним орнаментом. Стіни романських храмів прикрашували фресками та мозаїками. На жаль, живопис романського періоду практично не зберігся. Сюжетна капітель, ХІІ ст., Франція. Зооморфна капітель, ХІІ ст. Адам і Єва, ХІІ ст., Франція. Капітель ХІІ ст. Музей Клюні, Париж

Фрески з церкви в Таулі, 1123 рік, Національний музей мистецтва Каталонії, Барселона.«Сон Єссея», батька царя Давида, до 1250 р. Живопис на дубових дошках, ц-ва Архангела Михайла. Гілдесгейм

У тісному синтезі з архітектурою перебувала скульптура: скульптурні зображення - рельєфи розташовувалися, як правило, на порталах (архітектурно оформлених входах).

Якщо храм уособлював фортецю Бога, то замок - цитадель лицаря. Романські кам’яні замки з потужними оборонними стінами були неприступними укріпленнями. Для забезпечення максимальної оборони замок-фортецю будували на височині (скелі або пагорбі).

Замок був оточений високими кам’яними (зубчастими) стінами, з вежами та ровом, наповненим водою. Потрапити до нього можна було по навісному мосту. Вхід захищали підйомні металеві ґрати. У центрі замку знаходилася головна башта - донжон - будинок-вежа прямокутної або багатогранної форми. На першому поверсі донжона розташовувалися господарські приміщення, на другому - парадні к імнати, на третьому - житлові кімнати власників замку, на четвертому - житло охорони та слуг. Унизу зазвичай були підземелля та в’язниця, на даху - сторожовий майданчик.

Одна з найбільш вражаючих рукотворних пам’яток України – Кам’янець-Подільська фортеця. Вона розташована в унікальному місці – на березі річки Смотрич, яка утворює тут гранітний каньйон 50 метрів заввишки. Ці природні фортифікації разом з кам’яними стінами та одинадцятьма мурованими вежами не раз допомагали захисникам фортеці. Тому, незважаючи на численні облоги, твердиня збереглася до наших днів.

Аккерма́нська фортеця (Білгород-Дністровська фортеця) — історико-архітектурний пам'ятник XIII-XV ст. н.е. Знаходиться фортеця в м. Білгород-Дністровський Одеської області. На думку істориків у Х столітті Білгород входив до складу Київської Русі, потім деякий час належав Угорському королівству, а ще пізніше — Галицько-Волинському князівству. У складі останнього місто перебувало до нашестя татаро-монголів.

Лицарем називали воїна на коні з важким озброєнням і спорядженням, який був захисником усіх, хто цього потребував. Риси лицарства виховували з дитинства. Посвячення в лицарі було непростим ритуалом - він складав присягу в храмі, біля вівтаря, даючи обітниці честі й вірності, а священик благословляв меч майбутнього лицаря. Лицарський кодекс честі наказував бути хоробрим, шляхетним, вірним обов’язку, великодушним, благородним. Лицар не міг битися зі слабким супротивником чи літньою людиною.

Лицарі були озброєні мечем метрової довжини, трикутним щитом, списом і тонким кинджалом. Для захисту від ударів вони одягали кольчугу та пластинчату броню, голову захищав великий металевий шолом. Кольчугу виготовляли з тисяч залізних кілець, поєднання яких створювало малюнок, що трохи нагадував в’язальний. Поверх білизни лицар одягав кольчужну сорочку, кольчужні штани, рукавиці й кольчужний шолом з коміром.

Майже всі лицарські подвиги та турніри присвячувались Прекрасній Дамі. Ідеалом лицарства був святий Георгій Побідоносець, який врятував її від злого чудовиська. На відміну від важкого й неповороткого лицарського вбрання, одяг Прекрасної Дами підкреслював тендітність жінок. Жіночим костюмам того часу притаманні видовжені лінії сукні, головних уборів, звужені та видовжені носи взуття. Кольори верхнього одягу були глибокими, насиченими: пурпуровий, темно-зелений, темно-синій, фіолетовий, вохристий. Одяг виготовляли з грубого сукна у поєднанні з тонкими прозорими тканинами блакитного, рожевого, смарагдового, бузкового кольорів.

Розпізнавальними знаками лицарів були яскраві герби. Кожен герб являв собою «візитівку», своєрідне «обличчя» роду. Знаки на лицарських щитах мали різноманітну форму: смуг, квадратів, ромбів, трикутників. Із часом зображення набули символічного значення. Наприклад, зображення мосту або башти свідчили про те, що засновник роду відзначився під час захоплення відповідно ворожого мосту чи башти. Дельфін означав заслуги мореплавця, цап уособлював стійкість, швидкість дій, книжка - ученість. Фантастичні дракони та грифи свідчили про силу й могутність роду, нагадували про пам’ятні події в історії міста. За бойові заслуги дідів і прадідів на гербах нащадків зображували також орлів, левів, леопардів тощо.

Використані джерела• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.• Диба Юрій. Джерела архітектури квадрифолія з с. Побережжя // Архітектурний вісник КНУБА: Наук.-вироб. збірник. - Kиїв: Київський національний університет будівництва і архітектури, 2013. - Вип. 1 - С. 13-24.• https://uk.wikipedia.org/wiki/Архітектура Романського стилю