Мистецький дивосвіт. Мереживо східних мелодій Мета: поглибити знання дітей про вокальну музику;- дати визначення понять арабеска, пластична інтонація, імпровізація,;- розвивати вміння учнів інтерпретувати та виразно виконувати пісні;- виховувати ціннісне ставлення до народної творчості східних народів, духовні, моральні якості творчої особистості.
Роберт Шуман Німецький композитор Р. Шуман спробував "намалювати" східні орнаменти музичними засобами. Одна з його п’єс для фортепіано так і називається — "Арабески". Її плавні рухливі мелодії примхливо переплітаються, ніби нескінченні живописні візерунки. Щоб передати безперервність руху в музиці, композитор використав форму рондо з характерними для неї повторами основної теми й чергуванням контрастних епізодів.
Леся Дичко Сучасний український композитор Леся Дичко створила багато музичних творів, пов’язаних з образотворчим мистецтвом. Серед її інструментальних творів варіації для фортепіано «Українські писанки» особливо вирізняються самобутнім використанням та осмисленням народної пісенності.
Арабський танець До сімейства східних танців належить арабський танець із розвинутою системою мови жестів. Жінки-танцівниці зазвичай одягнуті в яскраві блискучі костюми (шаровари або широкі шовкові спідниці, шарфи або шалі), використовують спеціальні атрибути (глек, бубен, єгипетський барабан).
Пісні й танці народів Сходу. Пісні й танці народів Сходу, як і фольклор українців та інших народів, відображали природні стихії, світосприймання людей. Через музику і танець вони намагалися передати гармонію Всесвіту. Мелодії східних пісень зазвичай плавні, наспівні. Характерна особливість східних танців — рухливість переважно верхніх частин тіла (рук і пальців, плечей, голови) і водночас більша статичність ніг, порівняно з європейськими танцювальними традиціями. Багато танців виконуються з атрибутами: віялами, парасольками, паличками, барабанами. Нерідко в чоловічі танці вводяться елементи акробатики, бойових мистецтв.
Індійський танець. З-поміж багатьох різновидів танцювального мистецтва Сходу найбільшої популярності набули танці Індії. Навіть слово "музика" індійською означає "єдність співу, інструментальної музики і танцю". Музика Індії — це оригінальний синтез мистецтв, самобутня гармонія танцювальних рухів і співу. Мелодіям пісень-танців притаманна імпровізаційність. При сприйманні здається, що це мистецтво створюється на наших очах.
Танцю індуси надавали магічного значення. Навіть своїх богів вони зображували танцюючими. Наприклад, танцюючого Шиву— в русі з кількома парами рук. Для індійського танцю характерний свій стиль: ноги виконавців майже не рухаються, а рухами голови, виразом обличчя, зокрема очей і губ, жестами рук (особливими знаками — "мудра") танцівники "розповідають" певний зміст, який треба вміти розшифрувати. Саме у давнину виникла система класичного індійського танцю, основи якої збереглися і дотепер. При індійських храмах зазвичай були танцівниці, які присвячували своє життя служінню богам. Їх називали баядерками. Про долю однієї з них австрійський композитор Людвіг Мінкус і створив балет "Баядерка". Пропоную переглянути відеозапис індійського танцю із цього балету.