Презентація "Мистецтво 11 клас. Поділля"

Мистецтво 11 клас. Поділля

Поділля. Поділля (Подільська земля, Пониззя, Подністров'я і Побужжя) — історико-географічна область України, яка має поділ на Західне Поділля та Східне Поділля.

Поділля. Вперше термін «Поділля» згадується у литовському літописі у 1362 р., де ця назва вжита літописцем так, ніби вона була давно відомою. У давніших джерелах Поділля мало іншу назву — Пониззя.

Поділля. Архітектура. Для подільського регіону властиве каркасно-глиносолом'яне житло. Здавна стіни в хатах будували з ліски або грабового хмизу, які обмащували глиною, перемішаною з половою. Пізніше (у XVIII—XIX ст.) найуживанішою була валькована техніка — суміш глини та суглинку з житньою соломою. Часто будували житло з цегли-сирцю або ж каменю. Типологічно воно мало усталену форму — хата з двома житловими приміщеннями, розділеними сіньми. Краєвид експозиції "Поділля". НМНАПУ

Поділля. Архітектура. Хата 1842 р. з с. Луги Чечельницького р-ну Вінницької обл. Біля хати 1892 р. з с. Кадиївці Кам'янець-Подільського р-ну Хмельницької обл.

Полісся. Архітектура. У середині стіни подільських хат завжди побілені, знизу — підведені червоною глиною, що мало велике символічне значення: мешканці вірили, що замикання кола закриє доступ до їх хати нечистій силі. У хаті 1892 року з с. Кадиївці Кам’янець-Подільського р-ну Хмельницької обл.

Перлини архітектурного мистецтва регіону. Покровська церква. Село Сутківці, Хмельницька обл. Поділля славетне своєю монументальною архітектурою. У XIV—XVII ст. у містах та містечках з'являються оборонні замки з баштами, амбразурами, зубчастими стінами. Навіть культова архітектура Поділля тих часів набирала оборонного характеру — споруди будувалися невеликі, з міцними мурами, баштами, амбразурами та стрільницями. Яскравий зразок такого будівництва являє собою мурована церква в селі Сутківці на Хмельниччині.

Перлини архітектурного мистецтва регіону. Фортеця у місті Кам'янець-Подільський Хмельницької області (XIV ст.) складається з двох частин: Старої фортеці (Старого замку) і Нової фортеці (Нового замку). Неприступність фортеці забезпечували високі прямовисні береги, широке русло річки Смотрич (завширшки 250 м) і високі стіни з амбразурами. Це одне з семи чудес України. Вона і є Національним історико-архітектурним заповідником, що занесений до Списку об'єктів світової спадщини ЮНЕСКО в Україні. Кам'янець-Подільська фортеця

Перлини архітектурного мистецтва регіону. Одним з яскравих прикладів архітектурного ансамблю у стилі ампір та садово-паркового мистецтва періоду зрілого класицизму є палацово-парковий ансамбль «Маєток Самчики» у Хмельницької обл. (початок XVIII ст.). До архітектурного ансамблю належали: каплиця, оранжереї, китайський павільйон, фонтан, парк зі скульптурами, біля воріт була скульптура лева. Палацово-парковий ансамбль «Маєток Самчики»

Перлини архітектурного мистецтва регіону. Останній власник «Маєтку Самчики» — Михайло Шестаков (1856—1926) — до так званого пейзажного (англійського) стилю садиби додав елементи французького архітектурного стилю. Так Самчиківський парковий ансамбль перетворився на український Версаль, оскільки його було спроектовано за всіма правилами паркового будівництва.

Сьогодні заповідник є об'єктом природно заповідного фонду України — парком-пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Самчиківський парк» та пам'яткою історико-культурної спадщини України — палацово-парковим ансамблем. Перлини архітектурного мистецтва регіону

Декоративно-ужиткове мистецтво. Вишивка. Подільська вишивка — одна з найскладніших і найкрасивіших в Україні. Вона дуже багата на вибагливі орнаментальні зразки. Основним мотивом орнаменту є ромб та його комбінації: ромб із подовженими сторонами, ромб із гачками, доповненням до ромба можуть бути косі або прямі хрести, ламані лінії, трикутники, меандри, свастика.

Вишивка. Орнаментальні мотиви мали часто рослинні назви: сосонка, вівсик, семиніг, а також гребінці, човни, бесаги, книші тощо. У подільській сорочці основним був тридільний полик (опліччя, 12—20 см). Верх рукава розшивався поперек суцільною широкою смугою з геометричним орнаментом у вигляді мозаїки. Чоловіча сорочка. Східне Поділля. Вінницька вишивальниця створила ще одну копію сорочки з картини  Василя Тропініна "Українець“ 

Вишивка. На Західному Поділлі поширений так званий «кучерявий шов», який прокладають вовняними нитками. Такі вишивки мають вигляд ворсових тканин, які наче мерехтять самоцвітами. Прикладом такого оздоблення є борщівська вишивка.

Для допитливих. За легендою, під час татарської навали у декількох селах Борщівського краю, що на Тернопільщині, загинули усі чоловіки. Відтоді жінки та дівчата на знак жалоби від невиправної втрати поклялися протягом семи поколінь носити траур, вишиваючи сорочки лише чорною ниткою. Сорочки стали оберегами, прикрасою і духовною потребою. Їх вишивали на всі випадки: на свята, до шлюбу і на смерть, а також на будень. Найбільш красивими були святкові вишиванки — рукава повністю зашивалися чорними нитками. Це нагадувало ріллю на селянському полі. Її пронизували червоні, зелені, жовті та фіолетові цяточки, квіти або орнамент. Іноді для узорів використовували оранжеві та вишневі кольори. Аналогів борщівським вишиванкам нема ніде. Борщівська сорочка

Історична довідка. Ще у XIX ст. витончені вироби клембівських вишивальниць експонувались на виставці у Чикаго. У 1902 р., після участі вишивальниць Поділля у І Всеросійській виставці, клембівську вишивку продавали до Англії, Німеччини, Данії. У 1914 р. заснували артіль «Наша користь», яка у 30-х рр. ХХ ст. вже об'єднувала 30 філій, розташованих у навколишніх селах. Орнаментні традиції клембівської вишивки

Народний одяг. Характерні риси традиційного одягу Поділля — надзвичайна декоративність та мальовничість. Жіноче вбрання подолянок складалося з довгої до кісточок лляної сорочки, запаски (тканини якою обгортали стан), а пізніше — з XVIII—ХІХ ст. — димки (спідниці), червоного крайка (пояса). Спідниці були гофровані (в складку), чоботи сап'янці (жовті). Заміжні жінки обов'язково покривали голову білим чепцем, сплетеним за старовинною традицією, а зверху у вигляді тюрбана пов'язували хустку.

Народний одяг. Чоловічий одяг складався із довгої сорочки (іноді до колін і нижче) та вузьких штанів із білого полотна. Сорочка-кошуля, рукави і пазушка, які не вишивалися, були зі вставками, рукава закінчувалися вузькими обшивками — дудицями і зав'язувалися тороками або шнурівками.

Творче завдання. У мережі Інтернет та інших джерелах інформації знайдіть приклади вишивок Поділля і зробіть замальовки орнаментів.

Ювелірство. Українські жінки дуже полюбляли прикраси. Тому на шию одягали багато разків намиста з коралів та баламутів (Західне Поділля), гердани, венеціанські намиста, пацьорки, дукачі тощо.

Ювелірство. Гердани. Пацьорки. ДукачіБаламути

Кераміка, гончарство. За історичними даними, у 1913 р. керамічним промислом на Поділллі були охоплені міста Бар, Летичів, Гайсин, а ще 27 містечок та 113 сіл. Володіючи величезними покладами різноманітних гончарних глин, Поділля стало однією з найбільш розвинутих зон керамічного виробництва в Україні. Керамічні вироби Поділля

Кераміка, гончарство. Свої вироби — барила, калачі, баклаги, різні фігурні посудини у вигляді баранців, каганці, ліхтарі на свічки, іграшки —бубнівські майстри вкривали кольоровою поливою (зеленою, жовтою, брунатно-вишневою). Бубнівська кераміка

Килимарство. Народні килими Поділля посідають особливе місце в загальноукраїнському мистецтві килимарства, яке несе в своїх орнаментних композиціях образотворчу традицію трипільців. Ще наприкінці ХІХ ст. вони вперше з'явилися в експозиціях всесвітніх промислових виставок у Парижі, Чикаго, Берліні та інших. Килими Поділля

Килимарство. Власне подільське явище — «вазонний» тип килимів. Поширення таких килимів відбулось у пограничних районах Буковини, Покуття, Молдови, Балтського і Кодимського районів Одещини, Уманщини і деяких сусідніх районів Черкащини. Його характерні ознаки — кайма навколо центрального поля, яка може мати елементи чисто геометричного, змішаного геометрично-рослинного або чисто рослинного характеру.«Вазонний» тип килимів

Творче завдання. У будь-яких джерелах інформації (мережі Інтернет, довідниковій літературі тощо) знайдіть цікаві факти про ремесла Поділля. Зробіть замальовки робіт майстрів Поділля.

Писанкарство Зазвичай писанки Поділля роблять чорними, що символізує родючу землю, але інколи можна зустріти подільські писанки і з червоним тлом. На писанках зображують місяць, зірки, дубове листя, курячі лапки тощо. Залежно від місцевості, тут зустрічаються і геометричні орнаменти, тваринні і рослинні мотиви.

Особливості музичного мистецтва Поділля. Поділля здавна славиться своїм народним співом. Як і скрізь в Україні, тут особливою любов'ю виконавців є балади та необрядова лірика. На Поділлі широко представлені балади родинно-побутової тематики — пісні про дівчину-покритку («Ковалю, ковалю», «Тихо, тихо Дунай воду несе»), про отруєння козака дівчиною через ревнощі, про розлучення закоханих голубів («Ой там, на горі»), загибель закоханого козака або дівчини, лиху свекруху, дочку-пташку тощо. Поширені на Поділлі також і жартівливі й танцювальні пісні. Серед танцювальних ритмів вокально-інструментального народного співу характерні тропаки, гопаки, козачки, мазурки, краков'яки, а серед жартівливих пісень — «Василиха», «Гречаники», «Про комара».

Бажано подивитися і послухати (за вибором учителя)Знайдіть в Інтернет-ресурсі відеоролики: Джигун | Культура Поділля | Central Ukraine;«Василиха». Ансамбль Кралиця. Пісня про комара;«Гречаники». Українська народна пісня. Співає квартет «Явір»;«Спадок/Spadok. Тернопільска область. Заліщицький район»;«Спадок/Spadok. Вінницька обл. Крижопільский район»;«Звичаї та обряди українського народу»: Поділля.