Презентація "Мистецтво Давнього Риму"

Мистецтво Давнього Риму. Лекція з історії мистецтв

План : Культура і мистецтво Стародавнього Риму.1 Мистецтво етрусків.2 Царський період.33 Римська республіка.44Імперія.5

Культура Стародавнього Риму

Римська культура

Мистецтво Стародавнього Риму

Мистецтво Стародавнього Риму

Християнство

Головна відмінність мистецтва Стародавнього Риму :

Архітектура

Архітектура

Архітектураримські храми будувалися двох типів: базилікальні і круглі (ротонда), оточені колонами коринфського ордера. Відбулися зміни в пропорції ордерів у бік збільшення висоти колони. Ротонда Сан Лоренцо (Мантуя)Базиліка Санта-Марія-Маджоре

Живопис і скульптура

В пізній Римській імперії з'явилася мода на вид мистецтва -хрисографія. У ІІІ–IV ст. н. е. в Римській імперії з’явилася мода на такий вид мистецтва, як хрисографія. Живописці малювали сусальним (найтоншим) золотом по склу і прикривали це зверху іншим склом, сплавляючи їх Дуже часто це робили на денцях склянок для пиття, і зазвичай це були портретні зображення, мабуть того кому призначався подарунок. Також ювелір-хрисограф писав окремі слова та імена золотом. 

Хрисографія. Найзнаменитіший медальйон з Брешії (вважався портретом Галли Плакидии), 3 століття, 6 см в діаметрі. Медальйон з Ареццо, 200-250 рр., 4,4 см

У римській традиції було зображення юнаків і жінок світлими кольорами, а людей похилого віку та атлетів - темно-коричневими відтінками.

Зразки живопису. Фриз із Вілли Містерія«Гермафродит і Силен» з дому Веттіїв

У Греції та Римі настінний живопис не вважався високим мистецтвом. Найпрестижнішою формою мистецтва, крім скульптури, був панельний живопис, тобто темпера або енкаустика на дерев'яних панелях. Фаюмські портрети 

Римська мозаїка. Олександр Македонський (фрагмент мозаїки)Мозаїка Олександра, Битва при Іссі

Римська мозаїка. Давньоримська мозаїка декоративна з медальйоном і медузою Горгоною, музей Девня, Болгарія. Давньоримська мозаїка з Дому гладіаторів, Куріон, Кіпр.

Римська мозаїка

Римські боги. Римляни, як і греки, були язичниками, вони запозичили грецькі міфи, наділивши богів іншими іменами: Юпітер, Венера, Юнона тощо.

Римські боги

Періоди в історії Рима :Історія Стародавнього Риму тривала від заснування міста Рим в 753 році до н. е. до падіння створеної під її началом Римської імперії в 476 році до н. е. Період поділяється на 3 основні етапи: Царський період (754/753 — 510/509 р. до н. е.)Римська Республіка (509 — 27 рр. до н. е.) Золота доба Римської республіки (200—133 рр. до н. е.)Імперія (30/27 р. до н. е. — 476 р. н. е.) Рання Римська Імперія. Принципат (27/30 р. до н. е. — 235 р. н. е.) Криза III ст. (235—284 рр.) Пізня Римська Імперія.

Мистецтво етрусків. Територія Стародавнього Риму, (тобто Апеннінського півострова), була заселена значною кількістю племен вже у II — I тис. до н. е. Серед цих племен були іллірійці, етруски, лігури та ін. Найбільш розвинені серед них були етруски. Саме це плем'я розселилося на території узбережжя Тибру, в області сучасних Тоскани, Кампанії та Паданського району.

Загробне життя. У етрусків був розвинений культ смерті. Збереглися похоронні урни для попелу, саркофаги, кришки яких прикрашалися скульптурою у вигляді багатофігурних композицій. Зображення умовні, але дуже виразні. Похоронні урни для попелу. Одержав розвиток портрет, примітивні форми якого зустрічаються в антропоморфних урнах. 

Етруська скульптура. Етруська пара

Етруська скульптура. Саркофаг подружжя (VI ст. до н. е.) - поліхромна теракотова урна для попелу, антропоїд, 1,14 метра заввишки на 1,9 завширшки, невідомий автор. Знайдено в некрополі Бандитача де Черветері (старий Каїр), Італія. Це один з найбільш представницьких прикладів етруської скульптури. На ньому видно подружжя на бенкеті, що лежить на своєму триклінії (у стародавньому Римі обідній стіл з ложами-клініями з трьох боків для лежання під час їжі). Має чіткий вплив від грецького мистецтва архаїчного періоду: мигдалеві очі, посмішка, представлення рук, тулуба і навіть пальців, що зменшуються до циліндричних форм, а також овальної форми обличчя. Витвір підкреслює важливість інституту шлюбу в етруському суспільстві та роль жінки, однаково з чоловіками в етруських банкетах та святі, демонструючи прихильність між чоловіком та жінкою.

Етруська скульптура. Саркофаг мав вигляд кам'яного ящика, на кришці якого містилися зображення подружжя або самотньої фігури.

Найбільших успіхів етруски досягли в роботі з бронзою. Робилися бронзові урни, прикрашені фігурками. Бронзу використовували при виготовленні меблів і колісниць, скриньок, дзеркал. Етруська бронзова циста — контейнер для зберігання цінних речей, як коштовності, люстерко або косметика. Ваза для парфумів, бронза, майже 2 ст. до н. е.,

Чорно- і червонофігурний вазопис. Чорнофігурна кераміка, знайдена на колишніх територіях етрусків. Етруська чорнофігурна амфора з Діомедом, Поліксеною та танцюристами (імітація давньогрецької кераміки), 

Етруська кераміка буккеро кераміка буккеро, що формою і блиском імітувала металевий посуд.

Капітолійська вовчиця. Зображує (приблизно в натуральну величину) вовчицю, яка вигодовує молоком двох близнюків — Ромула і Рема. Пізніше Ромул став засновником і першим королем Риму. Вважається, що вовк був тотемом сабінів та етрусків, а статуя перенесена в Рим на знак злиття римлян з цими народами.

Аполлон Вейський - теракотова етруська статуя Аполлона з давнього міста Вейї, виготовлена ​​приблизно в 550-520 до н. е. в міжнародному іонічному або в пізньоетруському стилі. Автором статуї, ймовірно, був скульптор Вулка — єдиний з етруських скульпторів, чиє ім'я відоме на даний момент. Статуя була частиною композиції, що зображувала Аполлона та Геракла, що боролися з Керинейською ланню. Дана композиція розташовувалося на висоті 12 м на акротерії святилища Мінерви в Портоначчо.

Аполлон Вейський

Етруські храми. Реконструкція храму в акрополі Кози, бл. 100 до н. е. Реконструкція храму етрусків. Храм в етруської цивілізації великого значення не мав, будувався на високому постаменті з низькими колонами, за своїми формами віддалено нагадував доричний храм. При будівництві храмів етруски рідко використовували камінь, тільки в основі храму — подіумі.

Вплив етрусків на культурний розвиток Стародавнього Риму

Вплив етрусків на культурний розвиток Стародавнього Риму. Великий культурний вплив справляли на римлян сусідні народи, особливо загадкові етруски (неясне походження цього народу, бо залишається незрозумілою його писемність). У них римляни запозичили більшість літер свого алфавіту, прийоми будівництва, деякі обряди (наприклад, гладіаторські бої). Символ Риму – бронзова статуя вовчиці – виконана етруським майстром. Етруською була остання з царських династій.

Царський період (753—509 рр. до н. е.)Схема правління у Римі в царський періодце ранній етап розвитку римського мистецтва, і його вплив відчутний в подальших періодах.

VIII— VI ст. до н. є. — найдавніша історія Риму, або царський період (753—509 рр. до н. е.)Риси мистецтва царського Риму:

Архітектура та інженерія: Одним із відкриттів римлян стало створення акведуків. Першими ​​їх почали використовувати жителі Єгипту, Ассирії та Вавилону для зрошення полів, а також для постачання водою віддалених міст та селищ. Вони будували широкі рови, якими вода з річок надходила до місця призначення, римляни ж удосконалили конструкцію, створивши справжні витвори мистецтва.

Слово "акведук" (aquaeductus) походить від двох латинських слів: від aqua - "вода" і ducere - "вести, проводити".

Римські акведуки

НавмахіїКеруючись принципом «хліба та видовищ» римські імператори прагнули дати жителям Риму більше способів для розваги. Особливо яскравою подією вважалися навмахії – морські гладіаторські бої. Для такого видовища була потрібна величезна кількість води, необхідна для кораблів.

Цирк (лат. circus, досл. «коло») — арена просто неба у Стародавньому Римі, де відбувалися різноманітні публічні заходи: перегони колісниць, кінні перегони, гладіаторські бої тощо. За своєю структурою цирки були схожі на давньогрецькі іподроми, проте мали більший розмір та застосувалися для інших цілей.

Риси мистецтва царського Риму:

Скульптура«Капітолійський Брут»Витвір мистецтва етрусків-римлян Статуя оратора - Авла Метелла

Портрет Авла Метелла, або Оратор з Етрурії

Риси мистецтва царського Риму:

Фрески та Мозаїки. Зображення міфічних сюжетів, алегорій та пейзажів стали популярними темами для живопису. Вивчення грецької мистецької традиції призвело до використання фресок і мозаїки в інтер'єрах розкішних резиденцій.

Фрески та Мозаїки: Натюрморт з яйцями, птахами та бронзовим посудом з дому Юлії Фелікс, Помпеї. Висота: 74 см. Настінний розпис із зображенням бенкету

Риси мистецтва царського Риму:

Кераміка та гончарство. Грецька теракотова статуетка богиніЧервоний глянцевий terra sigillata виріб з рельєфним декором.

Риси мистецтва царського Риму:

Республіканський період (509—30 рр. до н. е.) (VI—І ст. до н. е.)Він умовно поділяється на: ранню республіку (VI—III ст. до н. е.), коли відбувалося формування ранньорабовласницького суспільства і завоювання Римом Італії, на пізню республіку (II—І ст. до н. е.), для якої характерний розквіт рабовласницьких відносин і створення Римської середземноморської держави. Спроба одноосібного, авторитарного правління була припинена народним повстанням 509 р. до н. е. Тарквіній Гордого, царська влада в Римі була скинута і проголошена республіка, яка базувалася на щорічних виборах магістратів і різних представницьких зборах.

Римські дороги. Щоб управляти цілою державою і підкореними країнами, збирати податки, переправляти війська, потрібні були добротні дороги. Через річки та урвища зводили мости. Через кожні 1,5 км на дорогах ставили стовпи або камені. На них відмічали відстань між містами.

Міліарій. На дорогах були встановлені міліарії, на яких було вказано дистанцію в милях від золотого (нульового) міліарія (Milliarium aureum), який був розміщений у Римському Форумі. Тому подорожній, який потрапив на римську дорогу, міг без зусиль знайти шлях до столиці стародавньої держави, — для того, щоб не заблукати, потрібно було на перехрестях вибирати найширшу з наявних доріг. Рим, Капітолій — Miliarium (міліарій), відправна точка консульських доріг

«Всі дороги ведуть в Рим»Центром відліку відстаней був Рим. Звідси і походить вислів «Всі дороги ведуть в Рим». За Августа зароджується пошта (молоді сильні раби переносили листи від станції до станції). Аппієва дорога, закладена в 312 році до н. е. на честь Аппія Клавдія Цека. Вздовж доріг будували таберни, де можна було поїсти, зупинитися на ніч або змінити коней. Дорога на Нолу

Таберна (лат. taberna , від слова "табула" - дошка) - заклад, який був типом магазину або кіоску в Стародавньому Римі.

Римський домус. Заможні римляни жили у власних одноповерхових, з усіма вигодами будинках-особняках - їх називали домусами. Бідніші городяни мешкали в багатоповерхових, багатоквартирних будинках - інсулах.

Домуси. Домуси виходили на вулицю глухими стінами. Іноді вони мали відкриті приміщення - крамнички. Через передпокій мешканці потрапляли в парадний зал будинку - атрій, де господар приймав відвідувачів та гостей. Атрій був найошатнішою частиною будинку. Тут був отвір у центрі даху, під яким розташовувався басейн для дощової води. Кілька приміщень, які оточували атріум, - це спальні. Поряд зі спальнями та кухнею розташовувався бенкетний зал, де мешканці будинку їли, лежачи на ложах. Стіни в домусах покривали штукатуркою та прикрашали фресками, а підлогу вкривали кам’яними плитами та мозаїкою.

Домуси. Подалі від гучного атрію розташовувався відкритий внутрішній двір, де родина проводила вільний час, — тут був невеликий сад із квітами, оточений колонами, що підтримували дах. Між внутрішнім двором та атрієм міг бути розташований кабінет господаря, де зберігали ділові папери, сімейний архів.

Римська інсулаІнсула - 3 – 6-поверховий цегляний будинок у Стародавньому Римі з кімнатами або квартирами для здавання внайми; інсули з’явилися не раніше ІІІ ст. до н. е. На перших поверхах у таких будинках розташовувалися крамниці, майстерні ремісників та харчевні, а квартири та кімнати - на горішніх поверхах. Що вищий поверх, то бідніші люди там оселялися. Інсули часто будувалися з неякісного матеріалу й до того ж поспіхом, тому вони нерідко завалювалися.

Римські терми. Стародавні римські Терми перетворилися на місця розваг та дозвільного проведення часу. У термах були бібліотеки, спортивні зали, зали для купань, парні та різноманітні басейни, масажні кабінети. Крім цього, в термах розташовувалися торгові лавки, шикарні павільйони для прийняття напоїв та їжі, а також куточки для релігійних культів.

Римські терми

Римські терми

Римські терми. Терми Каракали. Терми Діоклетіана

Терми Каракали. Головні приміщення були зосереджені у середній частині будівлі; там знаходилися: фрігідарій — розташований просто неба басейн з холодною водою (довжиною 58 м, шириною 28 м), тепідарій — тепла лазня, кальдарій — гаряча лазня.  До головних приміщень примикав цілий ряд другорядних. У бічних крилах були обрамлені численними кімнатами перистильні двори — палестри. Терми Каракали мали виключно багате внутрішнє оздоблення; їх прикрашали численні мозаїки та скульптури.

Терми Каракали 1 – вестибюль; 2 – фрігідарій; 3 – перистиль – палестри; 4 – аподітерій; 5 – екседра; 6 – судаторій.

Портрет Каракалли. Римський портер пов’язаний з культом предків, із прагненням зберегти їх вигляд для нащадків. У скульптурних портретах імператорів з'являється злостивість, запеклість, підозрілість. Образи страшні нічим не прикритим реалізмом.

Терми Діоклетіана. Терми Діоклетіана містили понад 3000 відвідувачів одночасно. Тут було 3000 індивідуальних ванн та три басейни з чистою водою. Відвідувачі приходили до термів не тільки митися. У їхніх стінах влаштовувалися різноманітні розваги, бенкети та інші заходи. Тут, наприклад, була бібліотека, в якій проходили філософські диспути, а в гімнастичних залах можна було займатися спортивними іграми та фізичними вправами. Крім цього, тут просто можна було отримати тепло взимку та прохолоду влітку.

Терми Діоклетіана 1 - Кальдарій, 2 - Тепідарій, 3 - Фрігідарій, 4 - Басейн, 5 - Палестри, 6 - Головний вхід, 7 - Екседра

Давньоримські латрини, відхожі місця. Туалет був майстерно спроєктований таким чином, що всі відходи життєдіяльності неслися разом із потоком води в каналі, на глибині 2-4 метри під мармуровими сидіннями.

Архітектура. На формування архітектури визначальний вплив справили 2 фактори: наявність місцевих, в основному етруських, традицій і вплив грецької архітектури. Основне, що внесли в архітектуру Риму етруски – це склепінчасті конструкції. Від греків в Рим перейшла архітравно-балкова система і її ордерне вираження. Грецькі ордери – дорійський, іонійський і коринфський – були сприйняті і отримали 2 нові модифікації – ордери тосканський та композитний.

Тосканський ордер. З'явився новий архітектурний ордер — тосканський, який відрізнявся своєю простотою і масивністю. Тосканський ордер – є одним з п'яти римських архітектурних ордерів, що виник у Стародавньому Римі на рубежі I століття до нової ери і I століття нової ери. Назва пов'язана з архітектурою етрусків (тусків). У грецькій системі ордерів відсутній, хоча схожий на простіший в деталях грецький доричний ордер, з яким його зближують форми і пропорції.

Композитний ордер. Похідний від коринфського та іонічного архітектурний ордер, що відрізняється особливою пишністю; його характерний елемент - капітель з чотирма великими волютами (як у іонічному ордері), але з вертикальним циліндричним ядром (як у коринфському ордері), яке оточують акантове листя у двох рівнях.

Римські Амфітеатри (Колізей) Поява арени для гладіаторських змагань та інших розважальних заходів. Колізеї, такі як римський Колізей, стали визначними об'єктами архітектури та символами розкішного життя Римської республіки.

Колізей або амфітеатр Флавіїв

Гладіаторські боїПротягом 650 років найпопулярнішою розвагою на території всієї Римської імперії залишалися саме бої гладіаторів, дивитися на яких збиралися тисячі людей. Гладіаторські бої організовував спеціальний чиновник із наближених до імператора. Гладіаторів купували як рабів на ринках, але ними могли добровільно ставати вільні люди.

Категорії населення Давнього Риму

Категорії населення Давнього Риму

Гробниця Цецилії Метелли на Апієвій дорозі 30 р. до н. е. – циліндр на кубічній основі зі стороною 32,3 м. Бетонне ядро облицьоване травертином з мармуровим карнизом, мав конічне завершення (імператорський період).

Рим. Храм Вести на Бичачому ринку. Середина І ст. до н. е. Храм Вести на Бичачому ринку в Римі збудували в період останніх років існування Республіки.  Зведений він був на честь богині Вести, яка уособлювала домівку, сімейне щастя та затишок. Храм знаходиться в самій середині Римського Форуму, а саме в південно-східній частині.

Храм Вести на Бичачому ринку. Також поблизу нього розташований Храм Цезаря. Храм Вести має цікаву для Стародавнього Риму архітектуру. Оброблений білим мармуром і оточений 20 колонами, він також відрізнявся своєю незвичайною круглою формою.

Храм Вести на Бичачому ринку. У центрі самої споруди завжди горів Священний вогонь, який був символом поваги та поклоніння богині Весті. До храму Вести в Римі приєднувався Будинок Весталок, а також неподалік була і входила до складу єдиного комплексу резиденція головного Понтифіка.

Форум. Форум - базарний майдан, площа в містах Стародавнього Риму, на якій відбувалися загальні народні збори населення міста, проводились ярмарки та вершився суд.

Римський форум. Форум являє собою величезну площу з безліччю будинків. Це майдан, котрий став центром політичного життя. Імператори Цезар, Август, Нерон, Траян перебудовували й добудовували його. Тут з’явилися величезні головні храми, пам’ятники та інші громадські споруди. Спочатку на ньому розміщувався ринок, пізніше він включив коміцій (місце народних зборів), курію (місце засідань Сенату) і придбав також політичні функції.

Форум Романум

Римський форум (лат. forum «публічне місце на відкритому повітрі»)За часів пізньої республіки форум остаточно розділився на політичний і релігійно-економічний. Перший був згрупований навколо круглого коміціуму, традиційного місця народних зборів. Стародавні римляни базилікою називали місце, де проходило засідання суду. З прийняттям християнства базилікою стали називати споруди щодо релігійних зборів.

Портрети епохи Республіки. Портретна зйомка звеличувала комунальні цілі республіки: наполеглива праця, вік, мудрість, будучи лідером громади і солдатом. Покровителі вирішили представити себе облисілими головами, великими носами та зайвими зморшками, демонструючи, що вони провели своє життя, працюючи на Республіку як зразкові громадяни, виставляючи набуту мудрість кожною борозною брови. Цей портретний стиль називається веризм, посилаючись на гіпернатуралістичні риси, які підкреслюють кожен недолік, створюючи портрети особистостей з індивідуальністю і сутністю.

Римський скульптурний портрет. Голова старого у покривалі Портрети епохи Республіки. Характерна риса портретів цього періоду — крайній натуралізм і правдоподібність у передачі рис обличчя, що відрізняє конкретну особистість від будь-якої іншої людини. Ці тенденції сягають етруського мистецтва. Важливою причиною того, що ці аспекти пізніше посилилися, став переломний період римської історії, коли окремі персони стали відігравати значну роль, а Республіка змінилася диктатурою.

Тогатус. Фігура одягнена в тогу, гордий символ римського громадянства, встановлений Августом як «уніформа», яку необхідно було вдягати під час відвідин театру та будь-які інші офіційні заходи. Портретні статуї позбавлені ефектності і пози. Постать вбрана в тогу, умовна назва таких статуй тогатус.

Тогатус БарберініМармур. І ст. до н. е.- це символічний образ, який підсумовує і відображає необхідність показати, з певною демонстративністю, високий соціальний статус зображеної людини як члена патриціанської родини. Стояча фігура тримає зображення предків: свого батька — в лівій руці (20—15 рр. до н. е.), і свого діда, зображеного натуралістичніше — у правій (50—40 рр. до н. е.). Тільки аристократичні сімейства мали звичай відтворювати зображення своїх предків у воску. Вони зберігали їх у залах своїх будинків і «носили» під час особливо важливих випадків, і громадських та приватних, щоб їхні батьки таким чином були присутні при цьому. 

Виникнення римського портрету. Виникнення римського портрету пов'язане з культом предків. З ІХ ст. до н. е. з осіб померлих стали знімати воскові маски, за якими робили виливки в бронзі і висікали бюсти в мармурі.

Висновки : У портретах республіканської епохи відбилися громадянські ідеали цього часу. Деталі в них не завжди приведені до єдності, моделювання сухе, їм властиві спрощення форм, жорсткість ліній. Але відображені в них образи суворих стійких республіканців, мужніх учасників політичної боротьби - державних діячів, завойовників, творців грандіозної держави, повні самосвідомості, моральної сили, овіяні суворим духом республіканських чеснот. У пізньореспубліканський період через зовнішню характерність починає проглядатися внутрішній зміст образу: простонародний Помпей, вольовий і жорстокий Цезар, підступний Сулла - вожді, які діють від імені Республіки, яка вже по суті не існує, але з якою вони себе ототожнюють.

Римський живопис. Монументально-декоративний живопис — це вид римського живопису, відомий своєю яскравістю, деталями та реалістичністю. Цей стиль розвинувся у період Римської імперії, але отримав назву від міста Помпеї, де було знайдено численні приклади цього мистецтва під час археологічних розкопок.

Інкрустаційний (2 ст. до н. е.) – імітує облицювання стін мармуром, зі штукатурки виконували архітектурні деталі (карнизи, пілястри) і розписували

 Перспективний або архітектурний вид живопису(80-ті рр. до н.е. – 20-ті рр. 1 ст. до н. е.) – спроба просторових рішень - стіни розчленялись ілюзорно виконаними колонами, пілястрами, нішами, портиками, пейзажі, сюжети з міфологічними героями, що йдуть у глибину.

Канделябрний або орнаментальний (з кінця 1 ст. до н.е.) – на стінах відтворюють картини відомих майстрів, колони, гірлянди, квіти, орнаменти.

Перспективно – орнаментальний або фантастичний або декоративний (з серед. 1 ст. н.е.) – на стінах відтворюють фасади палаців, сади, які видніються через вікна, копії картин.

Гай Юлій Цезар. Близько 100 – 44 р. до н. е.був продовжувачем знатного патриціанського роду Юліїв. З установленням диктатури Сулли, Цезаря позбавили майна, відлучили від посади жреця, і лише заступництво родичів врятувало його від смерті. Цезар приєднався до армії, але зі смертю Сулли повернувся до Риму, щоб розпочати політичну кар´єру. Період пізньої республіки пов’язаний з Цезарем, який вів боротьбу за єдиновладдя. Він зосередив у своїх руках ряд важливих державних посад і фактично став монархом.

Імператорський період (кінець І ст. до н. е. — V ст. н. е.)Перші два століття імператорської епохи — це часи ранньої імперії (принципату), коли відбувався розквіт рабовласницьких відносин у всьому Середземномор’ї. VIII ст. н. е. сталася криза Римської імперії, яка загрожувала розпадом держави. Остання фаза імператорської епохи — часи пізньої імперії (домінату), який охоплює період з кінця III до V ст. н. е. Історія Стародавнього Риму завершується умовною датою — 476 р. (рік падіння Західної Римської імперії).

Гай Юлій Цезар Октавіан Августдавньоримський політичний діяч, засновник Римської імперії."Я отримав Рим цегляним, а залишив його мармуровим«Октавіан Август

Гай Юлій Цезар Октавіан Август

Август з Прима Порта, І століття н. е. Август Прима Порта був зроблений наприкінці життя Августа, але він представлений як юнацький, ідеалізований і разюче красивий, як молодий спортсмен; всі ознаки класичного мистецтва.

Август з Прима Порта, І століття н. е.

Вівтар Миру на Марсовому поліОктавіан започаткував культ божества мирного часу і побудував на Марсовому полі мармуровий Вівтар Миру.

Архітектурне опис вівтаря Миру. Північна і південна сторона Вівтаря Миру зображують жертовну процесію, на чолі якої виступає імператор Август (в якості Великого понтифіка). За ним слідують жреці, сім'я Августа, сенатори, патриції і важливі громадяни Риму. Західна сторона представляє двох богинь, які опікувалися Римом. Першою з них є богиня землі Теллус, покровителька родючості та достатку. Теллус увічнена з двома немовлятами на руках, одного з них вона годує грудьми, а інший сидить у неї на колінах.

Храм бога війни Марса. Форум Серпня. Реконструкція.

Руїни форуму Августа. Парадність, величність і пишність – такі риси архітектури того часу. Форум Августа виражає ідею торжества держави, на відміну від республіканських, які більшою мірою носили характер торгових ринків.

Римський театр. Римський театр – це вже архітектура, де зорові ряди розташовувалися на спеціально зведених, поступово підвищуючимися напівколами стінах, а грецький – частина природи, де використовувалися схили пагорбів, на яких розташовувалися місця для глядачів.

Театр Марцелла. Театр Марцелла — театр біля правого берега Тибру в Римі, будівництво якого було задумано Юлієм Цезарем, а здійснено Октавіаном Августом, який в 12 до н. е. присвятив його пам'яті свого покійного племінника і призначеного наступника — Марка Клавдія Марцелла.

Золотий будинок Нерона. Золотий будинок Нерона – давньоримський символ егоїзму і розкоші. Імператори Тиберій, Калігула, Нерон прагнули до задоволення своїх забаганок: будували розкішні палаци, вілли. Імперія вступила в зрілий період.

Золотий будинок Нерона. Архітектура відрізняється гігантоманією, надмірно розкішним оздобленням, але одночасно – геніальним і зухвалим інженерним рішенням.

Золотий будинок Нерона- це гігантський палацово-парковий комплекс. У центрі був прикрашений золотом і дорогоцінним камінням палац, а навколо нього були розбиті сади, посаджені ліси, засіяні луки, вириті ставки. До складу комплексу увійшли пагорби Палатин та Есквілін та їх околиці, а також низинне місце, на якому пізніше з'явиться Колізей (Colosseo). Назва Золотий дім пов'язана з тим, що Нероном були задумані покрити позолотою купол над своєю резиденцією. Це було зухвале рішення, оскільки до цього золотили лише куполи культових споруд.

На місці Золотого будинку Нерона було зведено нові споруди:

Тріумфальні арки

Арка Септимія Севера. Вона була споруджена за рішенням імператора Септимія Севера на початку ІІІ ст. на честь десятиліття його правління та на честь блискучих перемог його синів, Гети та Каракали. Ця стародавня споруда вражає своїми грандіозними розмірами: висота центрального прольоту – близько 12 м, бічних – майже 8 м, а загальна висота арки – понад 20 м. Усі три прольоти облицьовані мармуровими плитами та з'єднані проходами.

Арка Тита на Римському форуміТріумфальна арка Тита створена на честь імператора Тита Флавія. Арку встановили на височині на місці входу колишнього «Золотого будинку» Нерона. 

Арка Тита на Римському форуміАрка Тита - найстаріша тріумфальна арка в Римі і знаходиться на самому початку Священної Дороги. Присвячено арку підкорення юдеї і взяття Єрусалиму імператором Титом в 71 р., проте побудовано через 10 років від цієї події новим імператором Доміціаном невдовзі після смерті Тита. Арка є однопрольотною брамою з півколонами висотою 15 м і шириною 13,5 м. Матеріалом для арки послужив білий мармур. На окрему увагу заслуговує прикраса арки Тита — на фасаді зображені чотири мармурові Вікторії, проліт прикрашений барельєфами, що зображають великий подвиг імператора. У минулі часи арку прикрашала ще й бронзова статуя імператора разом із богинею Вікторією на квадригі, але до наших днів вона не збереглась.

Арка Констянтина на Римському форуміПобудована в 315 році і присвячена перемозі Костянтина над Максенцієм в битві біля Мульвієвого мосту 28 жовтня 312. Є найпізнішою із збережених римських тріумфальних арок. При будові використано елементи декору, зняті зі стародавніших монументів. Крім того, це єдина в Римі арка, побудована на честь перемоги не над зовнішнім ворогом, а у громадянській війні.

Розквіт римської імперії був пов’язаний з іменами двох імператорів: Марк Ульпій Траян. Публій Елій Траян Адріан

Форум Траяна. Час правління Траяна характеризується відродженням республіканських традицій і зверненням до спадщини еллінізму. Здійснювалося завдяки архітектору Аполлодору з Дамаска, який побудував форум Траяна - хронологічно останній з імператорських форумів Риму.Імператора Адріана скульптори зображають схожим на грецьких мудреців – з бородою, зосередженим і задумливим поглядом.

Форум Траяна

Колона Траянависочіє в самому центрі столиці Італії. 38-метрова біломармурова споруда, підперезана стрічкою барельєфів, була споруджена на честь великих перемог римлян над даками під час правління імператора. Головною її особливістю є унікальне рельєфне зображення у вигляді безперервної стрічки, що оминає споруду знизу догори. На стрічці зафіксовані в мармурі сцени військових походів, які дуже точно описують характер Римської імперії, як загарбницької країни не знає пощади. Фактично Колона Траяна є символом могутності, влади та геноциду над поневоленим народом даків.

Верхня частина Колони з оглядовим майданчиком біля підніжжя статуї Траяна

Колона Траяна. Внутрішню частину постаменту Колони перетворили на каплицю, де встановили золоті урни із прахом самого Траяна та його дружини. Щаблі праворуч від входу ведуть до гвинтових сходів у товщі Колони. Святкове відкриття пам'ятника

Храм Пантеон в РиміПантеон вважався храмом для всіх богів. Будівля метафора: інтер'єр – світ на який зовні дивиться Бог, ззовні – храм - око яким світ дивиться на небо. В основу художнього образу Пантеону покладено суворий розрахунок: ширина дорівнює половині висоти будівлі.

Храм Пантеон в РиміЄдине джерело світла в будівлі, через яку сонячні промені висвітлюють простір – круглий відкритий отвір у куполі «окулус» (oculus) діаметром 9 метрів.

Циліндричне і хрестове склепіння. Склепіння – ускладнена арка. Два циліндричних склепіння, які пересікаються хрест-навхрест під прямим кутом називають хрестове склепіння. Купол – арка, яка стала фігурою обертання.

Римський бетон. Головним досягненням давньоримської наукової думки є opus caementicium – предок сучасного бетону. Він використовувався для будівництва Колізею, Пантеону, водогонів і звичайних осель у самому Римі й усіх підконтрольних йому регіонах. Головною характеристикою давньоримського бетону є його довговічність. Він був значно міцнішим за сучасні матеріали  і практично не руйнувався під дією води та атмосферних явищ. Деревний попіл, вапно та інші компоненти opus caementicium, замішані на морській воді, вступають у хімічні реакції, що приводять до створення кристалів тобермориту. Саме цей мінерал, що має рідкісну структуру, надає унікальної міцності цементу, винайденому давніми римлянами. 

Скульптурний портрет. У другій половині ІІІ ст. н. е. в портретах починає переважати емоційний початок: легкий смуток, меланхолійність, задумливість. Мармур особливо обробляється, детальне моделювання зачісок.

Скульптурний портрет

Марк Аврелій. Увійшов у світову історію не лише як видатний римський імператор, а і як визначний філософ-стоїк. Ще замолоду він навчався риториці та проявляв інтерес до філософії. «Людина має бути чесною за натурою, а не через обставини» - казав Марк Аврелій, цим принципом він керувався і як політик, втілюючи повагу до людей з різних суспільств. Час Аврелія ще називають «сенатський ренесанс», бо саме тоді до сенату були введені жителі далеких провінцій, формуючи бюрократичну структуру керування імперією.

Кінна статуя Марка Аврелія. Статуя Марка Аврелія із позолоченої бронзи була створена наприкінці II століття нашої ери і є єдиною кінною скульптурою, що вціліла з античних часів. Імператора Марка Аврелія зображено в солдатському плащі поверх туніки. Під піднятим копитом коня раніше знаходилася постать пов'язаного варвара, що символізує поваленого ворога, а жест імператора позначав великодушність по відношенню до переможених. Статуя лише удвічі перевищує натуральну величину.

БАЗИЛІКА СВЯТОГО ПЕТРАРимська базиліка була великою громадською будівлею, де можна було вести бізнес або юридичні справи.

План старої базиліки Святого Петра, що показує атріум (подвір’я), нартекс (вестибюль), центральну наву з подвійними проходами, бему для духовенства, яка продовжується на трансепт і екседру або напівкруглу апсиду1 – апсида;2 – трансепт;3 – головна нава;4 – бічні нави;5 – нартекс;6 – атріум.

Цирк Максимус Цирк Максимус (лат. найбільший або найбільший цирк , італ. Circo Massimo ) — давньоримський стадіон для перегонів на колісницях і місце масових розваг, розташоване в Римі, Італія. Розташований у долині між Авентинським і Палатинським пагорбами, це був перший і найбільший стадіон Стародавнього Риму та його пізнішої Імперії. Він мав довжину 621 м (2037 футів) і ширину 118 м (387 футів) і міг вмістити понад 150 000 глядачів.

Цирк Максимус 

Колосальна статуя Антиноя в образі Діоніса-Антіноя Осіріса. Мармур. 130-ті роки. Всі портрети Антиноя належать до одного прототипу. Індивідуальні риси ідеалізовані, більшість портретів представляють його героїчно оголеним, як грецького атлета, або у вигляді якогось грецького божества (наприклад, статуя у Ватикані, що зображає його в образі Діоніса). Але гарне юне тіло позбавлене сили та мужності грецьких прообразів. Його чуттєва краса поєднується з виразом томного смутку і якоїсь покірності долі.

Адріан і Антіной. У всіх портретах одні і ті ж риси , які відтворюють , видимо , реальний образ: мускулистий торс з широкими плечами, доволі тонкі руки, округле обличчя з повними щоками, пухкі губи, доволі крупний ніс, прямі брови.

Статуя Коммода в обазі Геркулеса біля 191 – 192 рр. Портрет Коммода, виконаний близько 190 року н. е., відрізняється вишуканою манерністю, витонченістю техніки обробки мармуру. Якщо обличчя Коммода виконано ще традиціях раннього портрета, то побудова всієї скульптури свідчить про повне порушення цих традицій.

Леохар – давньогрецький скульптор. Діана Версальська. Аполлон Бельведерський

Імператор Костянтин. Фрагменти колоса – гігантської статуї імператора Костянтина.

Умовність і схематичність досягають своєї межі в портреті Максиміна Дази, де обличчя уподібнюється трактованій масці. Бюст імператора Максиміна Дази (305 – 313 рр.)Костянтин Великий (306 – 337 рр.)

Кінець античної культури. Римський народ вважав себе обраним, а свою державу – однією з найвищих цінностей. На етапі імперії сформувався культ імператора як живого бога.476 рік став останнім роком існування Римської імперії. З нею зупинила свій розвиток і антична культура.

Дякую за увагу! Гарного дня!