Презентація "Мій родовід"

Беївський навчально-виховний комплекс: Беївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – Беївський дошкільний навчальний заклад. Липоводолинської районної ради. Сумської областіМатеріали на районний конкурс дерев-родоводів «Нехай квітує дерево родинне»Підготувала учениця 5класу Беївського НВКДемиденко Яна. Керівник: Гусак Людмила Олексіївна.2019 рік

Родинами летять птахи у вирій, коріння дереву життя дає, отак і ми весь шлях земний повинні не забувати рід і хто ми є.

МЕТА: поглибити уявлення про сім'ю, родину, рід, навчитися складати «родове дерево»;розвивати творчу уяву;виховувати почуття любові й поваги до батьків, родини, гордості за свій рід.

Робота зі створення свого родоводу складається з декількох етапів: бесіди, спілкування з рідними, батьками, старшими сестрами чи братами, бабусями, прабабусями, дідусями, прадідусями, дядьками, тітками, сусідами, іншими родичами та знайомими. Уважно потрібно записувати прізвища, імена, по-батькові, прізвиська предків; запис спогадів старшого покоління у зошит чи альбом, на диктофон, збирання фотографій, їх підписів, якщо є, щоденників, документів, листів, аудіо-, кінозаписів; складання всіх матеріалів у папку (домашній архів);запис своїх власних спогадів про батьків, дитинство;оформлення записів у певній послідовності, використання схем, таблиць, доповнення таких матеріалів, за можливості своїми ілюстраціями;перенесення накопиченої інформації в електронну форму, сканування фотографій;збереження такої інформації в певній папці.

Умови реалізації проекту:запровадження самостійної дослідницької роботи по вивченню свого генетичного дерева;створення «комісій» для аналізу роботи, надання консультацій;якісна робота під час дослідження;співпраця з наставником, батьками, дідусями, бабусями;презентація проекту.

Етапи реалізації проекту:початок (визначення теми, уточнення мети);планування (аналіз проблем);прийняття рішення (створення умов для дослідницької роботи); виконання (дослідження, проведення індивідуальних консультацій, обговорення, редагування зібраних матеріалів, написаного);аналіз виконаного проекту, досягнутих результатів, успіхів та невдач, причин цього, самооцінка;Презентація проекту.

Методи дослідження родоводу: історичний (історичні дані про рід, роки, точні дати, справжні факти, а не легенди); біографічний (збір інформації про предків, де жили, чим займались, цікавились); інформаційний (бесіда, інтерв’ю, опитування старших поколінь родини, аналіз зібраних даних ).

РІД – це низка поколінь, які проходять від одного предка. РОДОВІД – це історія поколінь певного роду. СІМ'Я – це така спілка людей, яка спирається на шлюбний союз, родинні зв'язки, різноманітні відносини між її членами, які живуть разом і спільно ведуть господарство. РОДИННЕ ДЕРЕВО (генелогічне) – схематичний родовід певної сім′ї чи родини.«Пізнай свій край… себе, свій рід, свій народ, свою землю — і ти побачиш свій шлях у життя…»Cаме цими словами видатного українського філософа Григорія Сковороди, слід починати оповідь свого родоводу. Генеалогічне дерево мого родоводу дуже гіллясте і має міцне й дуже коріння. Дякувати Богу, нищівний час не зумів стерти з пам’яті моїх рідних спогади про їхніх предків, й саме це робить нас, нащадків, сильними й допомагає долати труднощі, адже хто не знає свого минулого, не знає своїх предків, той не має майбутнього. Дерево не може рости без коріння, а людина не може жити без роду. Без роду вона — ніхто, і звати її — ніяк.

Розповідаючи про свою сім’ю, розпочну, напевно, з себе. Я, Демиденко Яна Сергіївна, народилася 13 березня 2008 року. Навчаюся в Беївському навчально-виховному комплексі з першого класу. Маю навчальні досягнення високого рівня. Беру активну участь у громадському житті школи та класу, у культмасових заходах. Була учасницею шкільних, районних конкурсів, займала призові місця. Скромна, весела, активна, доброзичлива, товариська, стримана, врівноважена, розсудлива, дисциплінована, працелюбна, самостійна. Дуже люблю тварин. Багато читаю про їхнє життя. У мене є домашні улюбленці. Я з радістю доглядаю за ними, вони виховують у мене почуття відповідальності.

Моя сестра, Демиденко Вікторія Сергіївна – народилася 29.04.2014 року в селі Беєве. Вона ходить в дитячий садок, а повернувшись додому, ми гуляємо разом. Віка – товариська і життєрадісна дівчинка. Сестричка невеликого зросту, так як їй всього чотири роки. Віка дуже рухлива, любить тварин, співати і танцювати, ліпити і малювати. Я дуже люблю свою молодшу сестричку.

Мій татусь – найкращий у світі!“Добре, в кого тато є, дужий, працьовитий:І поради він дає, як то в світі жити,І за руку поведе там, де слизько йдеться: З ним дитина не впаде, і не спотикнеться” О. Кобець “Батько”Мій тато, Демиденко Сергій Миколайович – народився 24.04.1980 року в селі Беєве. Закінчив Беївську середню школу в 1997 р. З 1998 по1999 р. служив в армії. Він любить працювати і багато часу приділяє роботі. На даний час працює в ТОВ “Беєве” комбайнером. Мій тато завжди готовий прийти на допомогу, бо він мужній і рішучий чоловік. Мама говорить, що я схожа на нього. Швидко йде час – уже п’ятий клас. Усі ці роки я щодня відчуваю батьківську турботу, любов, його готовність зрозуміти, допомогти. У вихідні наша родина проводить час разом. Тато любить прогулянку до лісу, де з сім‘єю можна весело провести день. Також не забуває про домашніх улюбленців (собак), за якими доглядає й опікується. Понад усе мій рідненький хоче, щоб я мала міцні знання. Напевно, не кожній дитині батьки можуть допомогти з усіх предметів, а мій тато розв’яже важкий приклад, пояснить незрозумілу задачу. Від батька я успадкувала впевненість у своїх вчинках, чесність і справедливість. У вільний час тато любить подивитися футбол по телебаченню, почитати цікаву книгу чи просто подихати свіжим повітрям. Я ціную й люблю свого батька!

“Мама – найкраща людини у світі!Мама – це радість,Мама – це свято,Мама – це пісня, це сонячний світ…”Моя мама, Демиденко Світлана Василівна, народилася 19.02.1986 року в Лебединському районі. Після закінчення Липоводолинської середньої школи продовжила навчання у Синівському ПАЛ. Зараз працює в Беївському НВК техпрацівником. У моєї мами надзвичайно красиве ім’я. Це таємниче ім’я означає: “Світла, чиста” –та, що несе світлий, чистий промінь. Вона рішуча, сильна, наполеглива і працьовита. Адже їй щодня доводиться вирішувати різні життєві ситуації: домашні проблеми, допомога бабусі, турбота про мене і мою сестричку Віку та ще безліч інших непередбачених питань. Тому моя мама завжди різна. Мама радіє… Мама сумує…Мама із задумливим поглядом… Мама творить на кухні… Мама вишиває…Моя матуся – велика трудівниця, адже вранці вона готує смачні сніданки, збирає всіх,цілує кожного перед виходом з дому. Але найбільше люблю вечори: коли всі вдома,на кріслі тихенько муркоче наш котик і ми всі можемо поспілкуватися, обговорити події дня, скласти план на наступний день. І ще моя мама – чарівниця! Вона дуже гарно малює. Мати – взірець любові, чесності, порядності, доброти, працелюбства. Вона для нас – цілий світ і нескінченне диво, оберіг і крила, теплота і ласка, любов і прощення.

Тітка, Демиденко Світлана Миколаївна, народилася 30.09.1982 року в селі Беєве. В 2000 році закінчила Беївську ЗОШ І-ІІІ ступенів. Навчалася в СДПУ ім. Макаренка. Працює у відділі освіти Липоводолинської РДА.

Моя рідненька бабуся Демиденко Катерина Петрівна, народилася 15.02. 1958 року в селі Мар’янівка. Моя бабуся працювала вчителем української мови та літератури.   Зараз вона на пенсії. Та не забуває свою професію. Я часто звертаюся до неї за допомогою. Бабуся терпеливо пояснить складний матеріал, допоможе виконати домашнє завдання. На роботі її поважали.   Багато випускників при зустрічі дякують за отримані міцні знання. Завжди турботлива, енергійна і молода. Її улюблене заняття - це вишивка.

Вишивати сорочки – це хобі бабусі . Вечорами, коли збереться вся родина, вона співає свої улюблені пісні. Моя бабуся ще й поетеса . З нею ми брали участь у конкурсі «Проба пера» і зайняли друге місце. У свій час вона закінчила училище, вступила до університету, але обставини склалися так, що навчання довелося залишити. Вона прагнула, щоб її донька здобула педагогічну освіту, та схоже, насправді така спеціальність була потрібна саме їй.“Намагатися залишити після себе знань і щастя, ніж було їх раніше, покращувати та примножувати отриманий спадок – ось над чим ми повинні трудитися”, - ці слова Даніеля Дефо ніби сказані про вчительську династію родини моєї бабусі, Демиденко (Гришко) Катерини Петрівни.

Демиденко Катерина Петрівна – рідна бабуся. Строкань Любов Іванівна – двоюрідна прабабуся,Равлюк Лариса Віталіївна – двоюрідна бабуся

Моя бабуся з учнями

Гришко Василь Петрович – брат бабусі. Червонопрапорний Чорноморський флот. З високими оцінками виконує стрільби міньор матрос Василь Гришко – колишній тракторист з села Капустинці Липоводолинського району (на фото праворуч).

Свого прадіда Петра я знаю лише з розповідей бабусі, яка дбайливо зберігає його фронтові реліквії. Мій прадід Петро Павлович Гришко народився 30 січня 1927 року. Прабабуся, Гришко (Марченко) Марія Іванівна народилася 25 вересня 1920 року в селі Бірки Гадяцького району. Прадід Гришко Петро Павлович та прабаба Гришко (Марченко) Марія Іванівна

Прапрабабуся - Марченко Ганна Омелянівна зі своїми дітьми і онуком

Мій прадідусь брав безпосередню участь у Великій Вітчизняній війні на Далекому Сході. За час війни двічі потрапляв до фашистського полону, звідки успішно тікав. В боях отримав два поранення, після лікування знову їхав на фронт. Німецький осколок назавжди залишився в ньому. Починав війну в піхоті, а завершував артилеристом. Після війни повернувся додому до Мар’янівки, де працював вчителем трудового начання в Марянівській 7-й школі. Після нього залишилось багато орденів та медалей. Помер у 1985 році. Його сестра Гришко Катерина Павлівна також була вчителькою (2-а прабабуся). Прапрадід , Гришко Павло Максимович, народився в селі Гришки – одноосібник. Помер на початку 50-х років. Прабабуся, Гришко (Клюс) Тетяна Йосипівна, народилася в 1898 року в с. Капустинці в заможній родині. Померла 14.10. 1968 року. Двоюрідні прапрадіди Гришко Антон Максимович та Гришко Кирило Максимович. Прапрапрадід Гришко Максим. Двоюрідні прапрабабусі Клюс Марфа, Клюс Марфа (так похрестили двох рідних сестер ), Клюс Марія. Прапрапрадід Клюс Йосип

Прабабуся, Гришко (Марченко) Марія Іванівна народилася 25 вересня 1920 року в селі Бірки Гадяцького району. На початку грудня 1942 року прийшла повістка, щоб їхати працювати в Німеччину. Прабабуся не хотіла покидати рідний дім, та мусила. Її вивезли примусово. Після війни здобула освіту та працювала вчителем (директором) Гришківської початкової школи. Померла у 2008 році. Мій двоюрідний прадід Марченко Віталій Іванович – працював викладач музики у музичному училищі міста Кельменці. Його діти: Равлюк (Марченко) Лариса Віталіївна – вчитель історії та директор школи в м. Кельменці та Марченко Артур Віталійович також працює вчителем. Двоюрідна прапрабабуся Строкань Любов Іванівна працювала вчителем початкових класів в селі Грушівці Чернівецької області. Її діти: Стриж Світлана Василівна проживає в м. Гадяч, Валентина Василівна в с. Розбишівка. Батько моєї прабабусі - мій прапрадід Марченко Іван Максимович працював інспектором шкіл в Гадяцькому районі. Його син Борис викладач у музичному училищі. Прапрапрадід Марченко Максим. Мати моєї прабабусі – моя прапрабабуся Марченко (Галенко) Працювала різноробочою в колгоспі села Бірки. Померла в 1964 році. Прапрапрадід Галенко Омелян.

Мій дідусь. Демиденко Микола Олександрович. Народився 12.01. 1957 року в с. Беєве. Песіонер, але працює завідуючим МТФ ТОВ “Беєве”Я дуже люблю свого дідуся і свій вільний час проводжу з ним. У нас є спільне господарство, за яким ми разом доглядаємо. Дуже люблю тварин і не уявляю свого життя без них. Мій дідусь веселий, добрий, радісний, працьовитий. У нього «золоті» руки та щире, добре серце й душа. За це його дуже люблять і поважають, він користується авторитетом серед жителів села Беєве. Він має мудрий життєвий досвід, який мені вміло передає, любить рідне село, природу рідного краю. А ще дідусь надзвичайно любить футбол. Його запросили в склад колгоспної команди, коли ходив до восьмого класу. В Саях відбувся його дебют. Можливо це не і не трапилося б у сусідньому селі, але за вісімнадцять хвилин до фінального свистка перевага беївчан стала такою відчутною, тому що дідусь з’явився на полі.

Футбольна команда колгоспу ім. Кірова. Дідусь у нижньому ряду другий (зліва на право). Фото 1977 рік. Мій дідусь у нижньому ряду сьомий (зліва направо)

Мій дідусь у нижньому ряду третій (зліва на право).

Родина мого дідуся Демиденка Миколи Олександровича.

Прабабуся Демиденко Параска Макарівна народилася 20.10.1922 року в селі Беєве. Працювала в колгоспі імені Кірова на різних роботах. Померла в 1986році. Двоюрідні прадіди і прабабусі : Демиденко Іван Макарович,його діти Лупач Надія Іванівна,Демиденко Анатолій Іванович, Кучеренко Любов Іванівна; Демиденко Явдоха Макарівна, її діти Демиденко Ніна, Демиденко Петро; Демиденко Дмитро Макарович, його син Демиденко Олексій Дмитрович; Демиденко Василь Макарович, його діти Демиденко Анатолій Васильович, Конопля Любов Василівна; Шевченко Катерина Макарівна, її син Шевченко Іван; Шевченко Ганна Макарівна, її дочка Ліда; Дівоча Марія Макарівна її діти Ліда, Федір, Василь. Прапрадід Демиденко Макар Іванович працював у колгоспі імені Кірова на різних роботах. Помер на початку 70-х років. Прапрапрадід Демиденко Іван. Прапрабабуся Демиденко(Гусак) Горпина Прокопівна працювала в колгоспі імені Кірова на різних роботах. Померла в середині 60-х років. Прапрапрадід Гусак Прокіп.

Дана робота не залишила байдужими моїх батьків, бабусю і дідуся, тітку. Вони надали мені велику допомогу. Поступово, в ході роботи, у мене почав формуватися сімейний архів: з'явилися старі фотографії, знайшлися особисті речі предків. Закінчивши в даний момент оформлення родоводу, я не вважаю роботу з вивчення історії своєї родини виконаною до кінця. Сподіваюся, що незабаром древо нашого роду знайде нові гілки, а я дізнаюся нову, цікаву інформацію про своїх родичів. У майбутньому думаю, що зможу продовжити вивчення історії своїх предків глибше. Дана робота може мати продовження. Мені хотілося б глибше дослідити своє генеалогічне древо. Зробити його гілки більш розгалуженими (вказати далеких родичів). Попрацювати з архівними документами, встановити історію виникнення прізвищ. Я сподіваюся, що складений родовід моєї сім'ї матиме продовження. І мої діти будуть пам'ятати своє коріння, імена своїх прабатьків, знати, що зробив кожен конкретний предок для своєї сім'ї, для своєї країни.  І тоді з великою гордістю зможу сказати собі: «Я - представник великого сімейного роду! Я - представник шляхетного прізвища! »