Презентація "Міжнародні Конвенції, комісії та організації з світового рибальства

Міжнародні конвенції, комісії та організації, що регулюють світове рибальство Навчальний матеріал до вивчення дисципліни СВІТОВЕ РИБАЛЬСТВОВикладач Александрова І. О.

Довга історія розвитку мореплавства постійно вимагала створення певних універсальних правил: такими стали конвенції та регіональні договори Конвенція. ООН з морського права стала результатом великої та кропіткої роботи багатьох суб'єктів міжнародного права. Вона є одним з найбільших загальних багатосторонніх договорів за всю історію міжнародних відносин. Конвенція 1982 р. складається з 17 частин, що включають 320 статей і 9 додатків. 16 листопада 1994 р., після закінчення 12 місяців з дати здавання на зберігання шістдесятої ратифікаці

Конвенція ООН з морського права30 квітня 1982 року Конвенція була прийнята: за її прийняття проголосували 130 делегацій, проти — 4, і 17 утрималися. Разом із Конвенцією були прийняті 4 резолюції, що склали Додаток І до неї. На заключних засіданнях Конференції, що відбулися з 6 по 10 грудня 1982 року в Монтего-Беї (Ямайка), були заслухані заключні заяви делегацій, після чого був підписаний Заключний акт, а 10 грудня була відкрита для підписання Конвенція ООН з морського права 1982 року. У цей перший день Конвенцію підписали 119 делегацій, що представляли 117 держав. Острови Кука (самоврядна асоційована держава) і Рада Організації Об'єднаних Націй по Намібії У цей же день Конвенцію підписала й делегація України. Фіджі— у той же день здала на зберігання свою ратифікаційну грамоту. Слід зазначити, що ніколи колись у день відкриття договору для підписання не демонструвалася настільки конкретно така переконлива його підтримка.

Реалізація конвенціїУ своїй заяві, зробленій 10 грудня 1982 року після відкриття Конвенції для підписання, Генеральний секретар ООН Хав'єр Перес де Куельяр відзначив: «Ця Конвенція подібна ковтку свіжого повітря під час серйозної кризи в міжнародному співробітництві і спаду в справі використання міжнародного механізму для вирішення світових проблем. Так будемо ж сподіватися, що цей ковток свіжого повітря передвіщає теплий бриз, що дує з Півночі на Південь, із Півдня на Північ, зі Сходу на Захід і із Заходу на Схід, тому що це ясно покаже, чи готове міжнародне співтовариство підтвердити свою рішучість шукати за допомогою Організації Об'єднаних Націй більш задовільних розв'язань серйозних проблем, що стоять перед світом, у якому спільним знаменником є взаємозалежність». 

 Конвенція, крім преамбули, включає 17 тісно взаємозалежних між собою частин, як-от: — Вступ; — Територіальне море і зона, що прилягає; — Протоки, використовувані для міжнародного судноплавства; — Держави-архіпелаги; — Виняткова економічна зона; — Континентальний шельф; — Відкрите море; — Режим островів; — Замкнуті або напівзамкнуті моря; — Право держав, що не мають виходу до моря, на доступ до моря і від нього і на свободу транзиту; — Район; — Захист і збереження морського середовища; — Морські наукові дослідження; — Розроблення і передача морської технології; — Врегулювання спорів; — Загальні положення; — Заключні положення.

Конвенція 1982 р. підтверджує і доповнює низку положень Женевських конвенцій з морського права 1958 р. і вводить нові норми й інститути, які відображають сучасні тенденції розвитку в освоєнні Світового океану. Конвенція вперше в договірному порядку встановила гранично допустиму ширину територіального моря - 12 морських миль. Вона підтвердила й деталізувала право мирного проходу іноземних суден через територіальне море. Конвенція запровадила новий інститут - архіпелажні води, який застосовується до держав-архіпелагів. У Конвенції зафіксовано правила транзитного проходу через міжнародні протоки, що дають можливість здійснювати свободу судноплавства і польотів через них. Зовсім новим є інститут виключної економічної зони, у межах якої прибережній державі надаються суверенні права щодо розвідки, розробки і збереження природних ресурсів, що перебувають на дні, у її надрах, у покриваючих водах, і управлінні ними, а також щодо інших видів економічної діяльності. Конвенція підтвердила основні норми щодо континентального шельфу і внесла уточнення в цей інститут, зокрема, чітко визначила зовнішню межу континентального шельфу.

Мета конвенції Конвенція ООН зморського права набрала сили 16 листопада 1994 року після закінчення 12 місяців із дня здачі на збереження, згідно зі статтею 308 Конвенції, ратифікаційної грамоти 60 державою. Україна ратифікувала Конвенцію 3 червня 1999 року за допомогою прийняття Верховною Радою України Закону України «Про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року й Угоди про імплементації Частини XI Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року».  Встановлення «правового режиму для морів і океанів, що сприяв би міжнародним повідомленням і сприяв би використанню морів і океанів у мирних цілях, справедливому й ефективному використанню їхніх ресурсів, збереженню їхніх живих ресурсів, вивченню, захисту і збереженню Як говорить її преамбула, метою Конвенції є врегулювання морського середовища». 

Юридична чинність. Конвенція підтверджує і доповнює ряд положень Женевських конвенцій з морського права 1958 року. Конвенція ООН з морського права 1982 року і Женевські конвенції з морського права 1958 року є безстроковими міжнародно-правовими актами і зберігають свою юридичну чинність для їхніх держав-учасниць. У той же час, відповідно до статті 311 Конвенції з морського права, вона має переважну силу у відносинах між державами-учасницями перед Женевськими конвенціями з морського права 1958 року, тобто в тому випадку, коли дві держави є одночасно учасницями Конвенції 1982 року і тієї або іншої конвенції 1958 року, за винятком, зрозуміло, тих просторів Світового океану, юридичний статус і режим яких не був зазначений і регламентований у конвенціях 1958 року.

  ратифицирована      подписана, но не ратифицирована      не подписана

Ширина територіального моря. Конвенція характеризується значною новелізацією, вона вводить нові норми й інститути, що відбивають сучасні тенденції розвитку в освоєнні Світового океану. У ній вперше в договірному порядку була встановлена гранично допустима ширина територіального моря 12 миль; підтверджене і деталізоване право мирного проходу іноземних суден через територіальне море. Цілком новим є інститут виняткової економічної зони, у межах котрої прибережній державі даються суверенні права у відношенні розвідки, розробки і збереження природних ресурсів, що розташовані на дні, у його надрах і у водах, що покривають, і управліннями, а також стосовно інших видів економічної діяльності.

Врегулювання Архіпелажних вод. Конвенція містить новий інститут — води архіпелагу, застосовний до держав-архіпелагів. Вперше в договірній практиці Конвенцією був визначений статус величезної території — району морського дна за межами континентального шельфу («Району»). У ній зафіксовані правила транзитного проходу через міжнародні протоки, що дають можливість здійснювати свободу судноплавства і польотів через них.

Континентальний шельф. Конвенція підтвердила основні норми стосовно континентального шельфу і внесла уточнення в цей інститут, зокрема, визначила підходи до визначення зовнішньої межі континентального шельфу.  .

Перелік свобод  Конвенція істотно розширила перелік свобод відкритого моря, включивши в нього поряд із традиційними свободами судноплавства, рибальства, польотів, прокладки кабелів і трубопроводівтакож свободи будувати штучні острови, установки і споруди, що допускаються відповідно до міжнародного права, і проводити морські наукові дослідження.

Міжнародний трибунал. У Конвенції є блоки норм, що регламентують порядок проведення морських наукових досліджень, направлених на забезпечення захисту і збереження морського середовища, а також механізм врегулювання спорів, пов'язаних із тлумаченням і застосуванням її норм. Важливим положенням Конвенції в справі забезпечення загального миру і безпеки є резервування відкритого моря для мирних цілей. Варто враховувати, що Конвенція кодифікувала ряд звичаєво-правових норм, проте ці норми продовжують діяти у своїй старій якості для держав, що не беруть участь у ній.

Регулювання рибальства. Для того, щоб сприяти уніфікації та стандартизації розвитку рибальства та електронного обліку і системам звітності, що сприяє передачі даних, пов’язаних з рибальством, на всій території Північної Атлантики було створено спільну робочу групу – Консультативну групу з управління даними НЕАФК/НАФО – для огляду проекту відповідних і будь-яких технічних питань, які пов’язані з генерацією, зберіганням, передачею та використанням даних, які мають відношення до рибальства, включаючи оброблення даних, протоколи, стандарти й інформаційну безпеку та конфіденційність.

НАФО – це міжнародний міжурядовий науковий та управлінський орган з рибальства, який керує промислом у міжнародній частині Північно-Західної Атлантики. 35-те щорічне засідання проводилось 23-27 вересня 2013 року у готелі «Westin», Галіфакс, Нова Скотія, Канада. У роботі засідання взяли участь делегати держав-членів, а також спостерігачі від міжурядових організацій, Організації з продовольства та сільського господарства ООН (ФАО), Комісії з рибальства у Північно-Східній Атлантиці (НЕАФК), Північноатлантичної комісії з морських ссавців (ННАМКО), Міжнародної комісії зі збереження атлантичних тунців (ІККАТ), Організації з рибальства у східно-центральній частині Атлантичного океану (СЕАФО), Комісії зі збереження морських живих ресурсів Антарктики (ККАМЛР) та спостерігачі від неурядових організацій, Всесвітнього фонду дикої природи (ВВФ), Центру дій з екології та Далхаузького університету. 

Внутрішні морські води і їхній правовий режим. Внутрішні морські води є частиною території відповідної держави на яку поширюється її суверенітет і юрисдикція в повному обсязі. Правовий режим внутрішніх морських вод України регулюється Конституцією України, Кодексом торгового мореплавання України, Законом України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 року й інших законодавчих актів, а також нормативно-правовими актами підзаконного характеру. У внутрішні води входять: вода морських портів, заток, бухт, губ, лиманів, історичні води, а також води, розташовані в бік берега від вихідних ліній, прийнятих для відліку територіальних вод.

НАФО – це міжнародний міжурядовий науковий та управлінський орган з рибальства, який керує промислом у міжнародній частині Північно-Західної Атлантики. 35-те щорічне засідання проводилось 23-27 вересня 2013 року у готелі «Westin», Галіфакс, Нова Скотія, Канада. У роботі засідання взяли участь делегати держав-членів, а також спостерігачі від міжурядових організацій, Організації з продовольства та сільського господарства ООН (ФАО), Комісії з рибальства у Північно-Східній Атлантиці (НЕАФК), Північноатлантичної комісії з морських ссавців (ННАМКО), Міжнародної комісії зі збереження атлантичних тунців (ІККАТ), Організації з рибальства у східно-центральній частині Атлантичного океану (СЕАФО), Комісії зі збереження морських живих ресурсів Антарктики (ККАМЛР) та спостерігачі від неурядових організацій, Всесвітнього фонду дикої природи (ВВФ), Центру дій з екології

Висновок: Конвенція ООН з морського права 1982 року є основним джерелом сучасного міжнародного морського права. Це один із дуже великих багатосторонніх міжнародно-правових актів, що має дуже складну структуру, що включає власне Конвенцію, що складається з 320 статей і дев'яти додатків до неї, що складають невід'ємну її частину, відповідно до статті 318 Конвенції