Презентація "Модерна українська проза. Михайло Коцюбинський. Життя і творчість, гуманізм світогляду"

Модерна українська проза. М. Коцюбинський. Життя і творчість, гуманізм світогляду

Ранній модернізм. Основні ознаки модернізму:- інтуїтивний спосіб осягнення світу разом із логічним; індивідуалізм — зосередження на «Я» автора, героя, читача;використання символу як засобу осягнення світу; потужний струмінь ліризму;глибокий естетизм;умовність;волюнтаризм; ідеологічність. Дві основні причини: Гносеологічна. Людину вже не задовольняли відповіді на головні питання буття, які давав реалізм. Психологічна. Не задовольняла також реалістична настанова, за якою особистість цілком залежна від суспільних умов, середовища й виховання.

Етапи модернізму. Ця проблема викликає найбільше дискусій серед літературознавців, особливо щодо співвідношення двох понять: модернізм–авангардизм. Одні дослідники їх цілком розмежовують, модернізмом називають усе те, що вже усталилося в мистецтві ХХ ст., уважається естетично вартісним; авангардизмом — експериментальні, естетично сумнівні пошуки на крайніх межах мистецтва, пошуки, які ще не набули масового визнання. Інші науковці розглядають модернізм–авангардизм як взаємопов’язані ширше й вужче явища, виокремлюючи певні етапи в історії модернізму (звісно, межі між ними розмиті, невиразні). Другий підхід видається переконливішим.

Три етапи модернізму1. Декаданс (від фр. decadence — занепад). Явища, подібні до цього, характерні для непевного періоду завершення, занепаду будь-якої культурн-історичної епохи (руйнування звичної моделі життя в уяві багатьох сучасників ототожнюється з уселенською катастрофою). Декаданс, що постав із занепадом реалістичної доби, набув поширення наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. у Франції, а тоді й у решті європейських країн. Для нього прикметний: 1) песимізм: уявлення, за яким у світі неподільно панує зло, потворність, хаос, і людина зовсім не здатна цьому протистояти; 2) з’являється фаталізм — сумовитість, страх перед життям, відчуття безмежної втоми, відчаю, зневіри в людині, прагнення забуття, утечі від реальності в мистецькій практиці; 3) розкривається краса згасання, смерті, перевага блідих барв, мінорні ритми.

Представники декадансу. Артюр Рембо, Поль Верлен, Стефан Малларме у Франції; Еміль Верхарн, Моріс Метерлінк у Бельгії; Оскар Уайльд в Англії; Іван Франко (у добу написання «Зів’ялого листя»), Микола Вороний, молодомузівці, Григорій Чупринка, Микола Філянський в Україні; М. Міцинський, Міріям у Польщі; Дмитро Мережковський, Федір Сологуб, Зінаїда Гіппіус, Олександр Блок, Андрій Бєлий, Микола Арцибашев у Росії.

2. Власне модернізм. Це період розквіту напряму, який тривав від початку до другої половини ХХ ст. У цей період працювала ціла плеяда видатних митців — від Франца Кафки, Василя Стефаника, Івана Франка, Джеймса Джойса, Лесі Українки, Андрія Платонова, Миколи Хвильового до Джорджа Орвела, Ернеста Хемінгуея, Германа Гессе, Вільяма Фолкнера, Габріеля Гарсія Маркеса, Ліни Костенко, Євгена Євтушенка, Чеслава Мілоша, Василя Симоненка, Івана Драча, Василя Стуса. У цей час найвиразніше виявилися згадані вище ознаки модернізму.

3. Авангардизм (від фр. avant — попереду та garde — сторожа, передовий загін). Цей етап виник ще в роки Першої світової війни й у різних формах продовжує існувати й досі. Це мистецтво протесту та руйнування. Авангардисти заперечують міщанське лицемірство й банальність офіціозної культури. Вони прагнуть зруйнувати цей потворний спосіб буття. Тому вдаються до епатажних вибриків (у житті та творчості), до різкого пародіювання того, що видається «благопристойному» суспільству священним і непорушним. Їхнє відтворення життя неодмінно гротескне, цинічносаркастичне (хоча це найчастіше маска, під якою криється романтична, вишукана душа). Авангардисти радикально відхиляють попередні мистецькі традиції, намагаються докорінно оновити змістові та формальні принципи творчості.

Представники авангардизму. Авангардизм виявився в доробку художників і скульпторів — Сальвадора Далі, Пабло Пікассо, Олександра Архипенка, Василя Кандинського, Казимира Малевича, Марка Шагала; письменників Бертольта Брехта, Поля Елюара, Давида Бурлюка, Володимира Маяковського, Пабло Неруди, Михайля Семенка, Гео Шкурупія, Валер’яна Поліщука. Певне відродження елементів авангардизму помічаємо в українській літературі 1960-х років (І. Драч, М. Вінграновський). У 1980—1990-х роках голосно заявив про себе український неоавангардизм — літературні гурти «Бу-Ба-Бу» (Віктор Неборак, Юрій Андрухович, Олександр Ірванець), «Пропала грамота» (Семен Либонь, Юрко Позаяк, Віктор Недоступ), «Лу. Го. Сад» (Іван Лучук, Назар Гончар, Роман Садловський) та ін.

Особливості українського модернізму{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Театр. Музика. Малярство й графіка. Архітектура. Кіно. З 1907 р. в Києві діє перший стаціонарний український театр під керівництвом Миколи Садовського. У 1916 р. Лесь Курбас засновує «Молодий театр», що модернізував сценічне мистецтво. Формується модерний національний стиль у музиці. Це поєднання фольклорної традиції з ускладненням ладотональних відносин, збагачення гармонії (видатні молоді композитори того часу — Микола Леонтович, Кирило Стеценко, Яків Степовий, Олександр Кошиць). Оригінальні модерністські стилі виробляють художники й графіки — Олександр Мурашко, Іван Труш, Василь і Федір Кричевські, брати Михайло та Тимофій Бойчуки, Георгій Нарбут. У цей час в архітектурному стилі почали використовувати нові технології й матеріали: метал, бетон, залізобетонні конструкції. Класичним зразком стилю модерн є Будинок з химерами (1901–1902) архітектора В. Городецького У 1893 р. механік Одеського університету Й. Тимченко спроєктував перший кіноапарат, а в 1896 р. з’являються перші українські фільми. Зокрема, було екранізовано твори І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, М. Гоголя.

Художня література. У цей час на ниві рідного слова виступали представники різних напрямів: продовжували реалістичну традицію Панас Мирний, Іван Нечуй-Левицький, Олена Пчілка, Михайло Старицький, Іван Карпенко-Карий, Марко Кропивницький, Павло Грабовський, Борис Грінченко. Деякі автори (Іван Франко, Михайло Коцюбинський) почали працювати як реалісти, а потім поступово перейшли на позиції нового світосприймання. Молодші ж письменники відразу вибрали шлях модернізму. Це Ольга Кобилянська, Леся Українка, Василь Стефаник, Володимир Винниченко, Олександр Олесь, Богдан Лепкий, Микола Вороний, Архип Тесленко, Гнат Хоткевич і багато інших талановитих митців. Оновлення мистецького світосприймання спричиняло бурхливі дискусії, що було цілком закономірно. Однак нездоланної прірви між традиційниками й новаторами, звичайно ж, не було. Усі вони разом творили прекрасну й багатогранну рідну літературу.

Михайло Коцюбинський. Михайло Коцюбинський — письменник сонячний. І не тільки тому, що «носив у душі сонце», як сам про себе казав… Уся його проза… — це світлий, відкритий простір для душі й духу. О. Логвиненко

Творчий світогляд Михайла Коцюбинського{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Рання творчість. Наслідування попередників; народницький, реалістичний стиль. Перший твір  — оповідання «Андрій Соловійко, або  Вченіє світ, а  невченіє тьма» (1884)Твори для дітей  (з 1890 року) Вірш «Наша хатка» Оповідання «Харитя», «Ялинка» Віршована казка «Завидющий брат» Повість «Дорогою ціною» Повість «На віру»Оповідання Морально-етична проблематика: «П’ятизлотник» Соціальні суперечності в  селі: «Ціпов’яз» Ідейно-художні пошуки: казка  «Хо» Народницькі ідеї: «Для  загального  добра»

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Формування власного стилю. Модерністський стиль (з  початку  XX  століття) Неоромантизм («Тіні забутих предків») Імпресіонізм («Цвіт яблуні», «Intermezzo»)Новела  — улюблений жанр. Події крізь призму героя. Психологічні мотиви. Промовиста назва твору. Удосконалений показ художніх деталей

Поспілкуймося. Назвіть основні ознаки модернізму. Скільки етапів розвитку модернізму виділяють літературознавці? Назвіть їх. Назвіть особливості українського модернізму. Що вас вразило найбільше із життєвого шляху М. М. Коцюбинського?Створіть психологічний портрет письменника.

Домашнє завдання. Опрацювати сторінки 115-120, прочитати «Intermezzo», скласти сюжетний ланцюжок; повторити сторінки 3-10.