Презентація "Мовчазні свідки розповідають..."

Мовчазні свідки розповідають Година спілкування – заочна подорож військовими меморіалами країн учасників другої світової війни, підготовлена вчителем Мар’янівської ЗШ Руденко В. О.

Ніхто не забутий - ніщо не забуте В житті є пам'ять, що ніколи не вмирає. Із забуття нетлінне повертає… Є людський біль, і честь, і слава – Їх забувати ми не маємо права.

І зупинка Білорусія: меморіальний комплекс Брестська фортеця Цей комплекс був створений в честь захисників цитаделі, які перші прийняли на себе удар ворожої армії і місяць утримували оборону. Німецькі війська були вражені мужністю та героїзмом радянських солдат, які не здавалися і в умовах голоду, спраги, мук та болю від поранень до останнього подиху хоробро боролися з окупантами. Саме тому німецькі війська вимушені були оточити цитадель і чекати поки у її захисників закінчаться боєприпаси або вони загинуть від ран та голоду. На фото видно, який шквальний вогонь був спрямований на захисників, навіть камінь не витримував, плавилися стіни цитаделі, а люди на здавалися. Ворожа авіація скидала сотні тон бомб на маленький клаптик землі, казарми та будівлі були зруйновані вщент та все ж герої піднімались із попелу та продовжували боронитися.

ІІ зупинка: Білорусія - Хатинь Скорботна тиша. Вона роками зберігає і гуркіт грізного вогню, і надривний плач дітей, і передсмертний крик матерів, і гнівні прокляття стариків, і автоматні черги, і стогін вмираючих від вогню і куль. І раптом цю тишу розтинає приглушений удар колокола, його підтримує другий, третій…

Мирне населення, яке загинуло від рук катів Трагедія сталася 22 березня 1943 року. Загін карателів оточив село, що мирно простягнулося в низинці біля соснового лісу. Всіх жителів, від малого до старого зігнали в сарай і підпалили, а тих , хто намагався вирватися із вогню розстрілювали впритул. 149 чоловік, із них 75 дітей, загинули в цій жахливій, пекельній, вогняній печі. Тепер на місці кожного двору чорніють згарища від хат та височать пічні труби, як обеліски загиблим. Хатинь не одна, 619 сіл разом із людьми спалені на білоруській землі. Урни із їх землею знаходяться тут же на кладовищі сіл. А поряд знаходиться залізобетонна стіна з гратами – стіна Пам’яті – пам’ятник бранцям Тростянця, Масюковщини, Колдичева і іншим концтаборам смерті. Це не може бути забутим!

ІІІ зупинка: Німеччина - Равенсбрюк В'язні, які визнані нездатними до роботи, ліквідували пострілом у потилицю. Кожен день в таборі вбивали до 50 осіб. Ув'язнених переправляли в Освенцим і інші табори смерті. Так, наприклад, з березня по квітень 1942 року близько 1600 «відсортованих» жінок-в'язнів Равенсбрюка були знищені в газових камерах в Бернбурге.

Стіна націй з братською могилою для 300 в’язнів концентраційний табір Третього рейха, що розташований на північному сході Німеччини за 90 км на північ від Берлина в однойменному селі поблизу мекленбургського кліматичного курорті Фюрстенберг. Існував з травня 1939 до кінця квітня 1945 року. Був визначений як «охраняемый лагерь заключения для женщин».[1] Один із найбільших концтаборів на території Німеччини. Кількість зареєстрованих бранців за весь час його існування складає більше 130 тисяч чоловік. Всього з 1939 по 1945 рік в таборі Равенсбрюк було зареєстровано в якості затриманих 132 000 жінок і дітей, 20 000 мужчин и 1000 дівчат «лагеря охраны прав молодёжи Уккермарк».[1] В Равенсбрюці утримувались бранці більш як 40 національностей. Затриманим видавалось полосате плаття і дерев’яні колодки-шльопанці. За різними оцінками, в концентраційному таборі Равенсбрюк загинуло от 50 000 до 92 000 чоловік.[3] Головними причинами смерті являлись недоїдання, непосильна праця, дуже погані санітарно-гігієнічні умови, що виникли внаслідок розміщення бранців в кількості, що у багато раз перевищує допустимі і систематичні грубі знущання над узниками со стороны штата лагеря.

4 зупинка: Берлін - Трептов-парк Завершилась Велика вітчизняна війна в Берліні підписанням акту про капітуляцію Німеччини та перемогу Коаліції ( у складі Радянського Союзу, Великобританії та США). На честь такої знаменної події був створений меморіал Трептов-парк.

Могил отих не обминай ніколи - поховані у них – для нас живі 8 травня 1950 року в берлінському Трептов-парку відкрився один з найвеличніших символів Великої Перемоги. На многометровой висоту забрався воїн-визволитель з німецькою дівчинкою в руках. Цей 13-метровий монумент став по-своєму епохальною. Мільйони людей, які відвідують Берлін, намагаються побувати саме тут, щоб поклонитися великому подвигу радянського народу. Далеко не всі знають, що за первинним задумом, в Трептов-парку, де покоїться прах понад 5 тисяч радянських солдатів і офіцерів, повинна була стояти велична постать тов. Сталіна. І в руках цей бронзовий ідол мав тримати глобус. Мовляв, «весь світ у нас в руках». Саме такою уявляв собі задумку перший радянський маршал - Климент Ворошилов, коли викликав до себе скульптора Євгена Вучетича відразу після закінчення Потсдамської конференції глав союзних держав.