Презентація "Музична культура України ХХ ст."

Музичне мистецтво України ХХ століття. Презентація вчителя «Мистецтва» Михайлової В. В.

Українська музика XX ст. позначена інтенсивними новаторськими пошуками. У 1923—1928 роках в Україні діяло республіканське Музичне товариство ім. М. Леонтовича. Навколо нього гуртувалися композитори-новатори, які орієнтувалися на поєднання у своїй творчості національних традицій із досягненнями європейської музичної культури,— Л. Ревуцький, Б. Лятошинський, В. Косенко, М. Вериківський та ін. У 1932 році товариство було перетворено на Спілку композиторів УРСР.

Леонтович Микола Дмитрович. Український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог. Автор широковідомих хорових обробок українських народних пісень «Щедрик», «Дударик», «Козака несуть». Його обробка «Щедрика» відома у всьому світі як різдвяна колядка (англ. «Carol of the Bells»). Тематика хорових мініатюр композитора надзвичайно різноманітна. Це обрядові, церковні, історичні, чумацькі, жартівливі, танцювальні, ігрові пісні, побут.

Хорова музика. Від тріумфальної поїздки за кордон 1919 року Української республіканської хорової капели під керуванням О. Кошиця розпочалося знайомство світової громадськості з професійним хоровим мистецтвом України.

Національну хорову й музично-пісенну культуру розвивали професійні колективи«Думка» (з 1930 року — Державна заслужена академічна хорова капела України), «Трембіта» (з 1951 року — Державна заслужена хорова капела України), Український народний хор, організований і керований Г. Верьовкою.

Розвиток хорового мистецтва 1930-1960-ті роки. Здійснювали визначні хормейстери Г. Верьовки, М. Вериківського, П. Козицького та ін. Верьовка Григорій Гурійович. Вериківський. Михайло Іванович. Козицький Пилип Омелянович

Національний академічний народний хор імені Г. Верьовки. Протягом всіх років свого існування був і залишається центром народної музичної культури. Основна його заслуга полягає у відродженні української хорової культури та завоюванні світового визнання українського хорового виконавства.

Новими барвами розквітла хорова музика у творчості Лесі Дичко, В. Зубицького, І. Шамо, О. Яковчука. У 1989 році було започатковано конкурси хорів ім. М. Леонтовича. Увесь подальший розвиток мистецтва хорового співу в Україні пов’язаний із творчістю провідних хор мейстерів: А. Авдієвського, Л. Венедиктова, В. Іконника та ін. Виступи в різних країнах світу таких відомих колективів, як Національна заслужена академічна капела «Думка», Державна чоловіча капела ім. Л. Ревуцького, сприяли відродженню шедеврів української духовної музики та пропаганді в світі музики видатних українських композиторів.

Одне з чільних місць у сучасному українському хоровому мистецтві посідає визнаний у світі камерний хор «Київ» під керуванням М. Гобдича. Цей колектив виборов найпрестижніші премії на конкурсах у різних країнах світу і є, за численними відгуками в пресі, непересічним явищем у сучасній хоровій культурі. Гідно представлене українське хорове мистецтво також у творчості хорів «Фрески Києва», «Хрещатик» та ін.

Борис Лятошинський. Видатний український композитор, диригент і педагог. Творчі пошуки композитора у напрямі модернізму найяскравіше позначилися в його опері «Золотий обруч», написаній у європейському стилі на основі національних музичних традицій. Починаючи з Другої симфонії, в музиці Лятошинського особливо відчутними є героїчні образи, поєднані з інтонаціями українського фольклору. Творча спадщина композитора включає п’ять симфоній, сюїти, симфонічні поеми, твори для фортепіано з оркестром, для духового оркестру, романси, обробки народних пісень та ін.

Лев (Левко) Ревуцький. Послідовник творчих методів М. Лисенка і М. Леонтовича щодо нерозривного злиття музичного фольклору з досягненнями професійної музики кінця XIX ст. Л. Ревуцький — автор творів великих музичних форм, композитор, педагог, музичний і громадський діяч. У його доробку соната для фортепіано, дві симфонії, два концерти для фортепіано. Камерні інструментальні твори композитора вирізняються свіжістю музичної мови й оригінальними технічними прийомами. Серед вокальних творів Л. Ревуцького особливе місце посідає кантата «Хустина», а також обробки народних пісень для голосу з фортепіано. До золотого фонду української класики увійшли Друга симфонія і фортепіанний концерт Л. Ревуцького — перші значні твори цих жанрів в українській музиці.

Станіслав Людкевич. Видатний український композитор, музикознавець, фольклорист і педагог, один із організаторів Вищого музичного інституту імені М. Лисенка у Львові,майстер великих музичних форм. Найграндіозніші твори належать: чотиричастинна кантата-симфонія «Кавказ» (поема Т. Шевченка) та кантата «Заповіт», симфонічні поеми, опера «Довбуш», фортепіанні та скрипкові концерти, хорові композиції, обробки народних пісень, солоспіви та ін.

Василь Барвінський. Композитор, піаніст, музичний критик, педагог, диригент, провідний діяч Союзу українських професійних музик. У творчості відчутні мотиви імпресіонізму. Працював у різних жанрах, відомий своїми інструментальними творами, головним чином камерного характеру. Спадщина В. Барвінського: вокально-інструментальні етнографічні картини «Українське весілля», хорові твори а капела «Шевченкова хата» й «Колосися, ниво», солоспіви для голосу в супроводі оркестру та ін. Є у композитора також симфонічні та вокальні твори.

Віктор Косенко. Український композитор, піаніст, лірик і представник неокласицизму. Його вокальна, камерна й симфонічна творчість сповнена романтичних інтонацій народної пісні. Твори належать до золотого фонду української фортепіанної музики. Творчий стиль: глибока ліричність та емоційність, органічне поєднання досягнень західноєвропейської та вітчизняної професійної музики, творче переосмислення національного фольклору. Твори: «Героїчна увертюра», Концерти, камерні інструментальні твори, 24 дитячих п’єс, хорові композиції, романси, пісні, обробки українських народних пісень. У 2001 р. Національною спілкою композиторів України засновано Премію ім. В. С. Косенка (щорічно вручається композиторам за видатні досягнення в галузі музичної творчості для дітей і юнацтва.

Музичній культурі 50—60-х років XX ст. Виокремились дві художні системи: «офіційна музика» доби соціалістичного реалізму, в якій переважали твори, написані на «соціальне замовлення»; інша художня система представлена творчістю Б. Лятошинського та його послідовників. У ній переважали інструментальна непрограмна музика, камерність, навіть у традиційних великих музичних формах. Послідовники: В. Годзецький, Л. Грабовський, В. Сильвестров та ін. Вони прагнули вийти у своїй творчості за межі традиціоналізму. Збільшилася кількість різновидів симфонічної музики завдяки творчості Є. Станковича, В. Губаренка, М. Скорика.

Скорик Мирослав. Композитор і музикознавець, лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка, співголова Національної спілки композиторів України. У розмаїтому творчому доробку композитора — опера «Мойсей», балети «Каменярі» за однойменним твором І. Франка та «Повернення Баттерфляй», «Реквієм», концерти, твори для оркестру, ансамблів, музика до понад сорока фільмів, зокрема «Тіні забутих предків» режисера С. Параджанова за повістю М. Коцюбинського, до театральних вистав, джазова і популярна музика та ін.

Євген Станкович. Композитор, голова Національної спілки композиторів України, лауреат багатьох національних та міжнародних премій. Автор фольклорної опери «Коли цвіте папороть», чотирнадцяти симфоній, інструментальних концертів, п’яти балетів, камерно-вокальних і камерно-інструментальних творів, сонат, п’єс для різних інструментів, романсів, пісень, музики до спектаклів і фільмів та ін. Музика Є. Станковича — це яскраве відтворення світлих, героїчних і трагічних сторінок життя українського народу.

Завдання: Прослухати найвідоміші твори всіх вище названих виконавців та композиторів. Написати про власні почуття, які виникли під час прослуховування.