Розробка заняття гуртка на тему "Витинанка "

          КЗ ТМР          “Центр творчості дітей та юнацтва”

Розробка заняття гуртка декоративно-ужиткового мистецтва на тему: “Витинанка – вид народного мистецтва.  Виконання композиції «Дерево життя».”

підготувала  методист

Катира І. П.

м. Тернопіль.

Тема.  Витинанка – вид народного мистецтва.  Виконання композиції «Дерево життя».

Мета:   Ознайомити дітей з історією мистецтва витинанки в Україні. Формувати навички роботи з папером та ножицями, формувати знання про форму, композицію, колористику, орнамент. Розвивати естетичні смаки, творчі здібності, уяву, почуття ритму, креативне мислення. Формувати  ціннісне ставлення до історії, культури власного народу, ціннісне ставлення до себе та оточуючих, до праці.

Техніка виконання: витинання.

Обладнання: кольоровий папір, картон, клей ПВА,                                         ножиці,  простий олівець, гумка.

Зоровий ряд:  репродукції  витинанок П. Глущенко, М. Павлової та інших майстрів, роботи  гуртківців попередніх років і педагога.

 Очікуваний результат: Отримані знання і навички дадуть можливість створювати різні декоративні роботи з паперу, виготовляти подарунки, листівки.

                                      Хід заняття.

1. Організаційний момент:
2. Повідомлення теми заняття
3. Мотивація навчальної діяльності:

4. Теоретична частина.

 Керівник гуртка:    В Україні   зустрічаються  найрізноманітніші форми народного декоративно-прикладного мистецтва. Його ще називають ужитковим, тому, що всі його витвори перш за все є предметами, що використовуються в побуті людини, у повсякденному житті.

 Серед розмаїття форм народного ужиткового мистецтва України виділяється витинанка. Українські народні витинанки – яскравий, своєрідний вид народної декоративної творчості, що має глибокі й багаті традиції. Сьогодні на нас чекає подорож у чарівний світ народного декоративного мистецтва – Світ Витинанки. Калейдоскопом людської уяви називають витинанку. Це справжнє вікно у таємничий  світ вигадки і краси. 

Мабуть, не всі  знають, що в кожному аркуші паперу ховаються витинанки – невидимки. Як же їх виманити звідти? Раніше це робили так: фарбували папір соком з ягід бузини або червоного буряка, а вже потім починали витинати, виманювати з паперу візерунки, квіти, сонечка. Ними прикрашали в домівках печі, стіни, вікна, мисники. Витинанки пов’язували з основними подіями в житті селянина, і кожній  відповідала певна традиційна композиція. До жнив клеїли «врожайну», на заручини –  «заквітчану»,  яку потім змінювали на «весільну». За витинанкою можна було "прочитати", які події відбувались чи відбуватимуться у селі або в якійсь хаті.
  А ви, мабуть, уперше познайомилися із цім стародавнім видом декоративно-прикладного мистецтва, коли вирізали сніжинки до Нового року.

   Сьогодні ми  познайомимося з історією виникнення витинанок й навчимося техніки  витинання.

 Хто придумав її, витинанку?

Оживають в ній трави і квіти,

Завмирає на вітах пташина…

На папері, талантом зігрітім,

Витинає природу людина.

То що ж таке витинанка? Термін "витинанка" вперше з'явився у літературі 1913 року, до цього використовувалися інші назви. Слово „витинати” походить від слова „вирізати”.

 Витинанки – орнаментальні й фігурні прикраси житла, ажурно витяті ножицями з білого або кольорового паперу.

    Цікава історія виникнення витинанок. Надамо слово групі  краєзнавців – пошуковців, які підготували нам цікавий матеріал про витинанку.                                     Виступи дітей :

    1. Перші витинанки зі шкіри прикрашали одяг людини,  взуття та інші речі ще задовго до того, як люди винайшли папір. Археологічні знахідки датують появу ажурних візерунків зі шкіри та хутра V ст. до н е.  Перші паперові прикраси пов’язані з Китаєм, а саме із  винаходом паперу в цій східній країні.  Письмові згадки про них зустрічаються в VII – XII cт. У ХІІІ ст. ажурні вироби з паперу з’явилися в Персії, а у ХV ст. через Туреччину потрапили в Європу. У країнах Західної Європи паперові витинанки були здебільшого сюжетно розповідними. У Німеччині витинанки використовували для оздоблення обкладинок книг.

  2. В Україні витинанки з’явилися в середині ХІХ ст. Папір був значно дешевший за тканину, і селяни охоче прикрашали витинанками  свої оселі. Нескладні прийоми витинання і недорогий матеріал дали чудові зразки прорізного паперового декору, у якому втілені вічні символи природи, колективний досвід пізнання світу.

3. За технологічними та художніми особливостями витинанки поділяють на ажурні ( зображення міститься в прорізах) і силуетні ( зображення виступає силуетом), одинарні (виготовленні з одного аркуша паперу), складні (аплікаційні – з кількох аркушів паперу).

                 ( Демонстрація витинанок різноманітних груп)

4.    Силуетні витинанки, де зображувались пташки, вершники, ляльки тощо ще називаються фігурками. Такі узагальнені фігурні зображення в кожному регіоні мали інші назви -  «лялечки», «баби», «хлопці», «козаки» та «постаті». «Іграшки» – це витинанки яскраво вираженого декоративного і тематичного характеру. Такі витинанки були ілюстраціями до казок та оповідань.

5. Є ще одна група витинанок – це Дерева – група витинанок, що охоплює кілька композиційних типів настінних прикрас дзеркальної симетрії: дерево, дерево з пташками, гілка, букет, вазон, квітка.

З листка паперу дерево звелося,

І дивно якось все переплелося:

Минувшина людська і майбуття.

Його назвали – дерево життя.

В землі коріння, крона в небо пнеться.

Хто зна, чого вже так воно ведеться –

Нитки незримі все буття сплели,

В мінливості щось стале ми знайшли.

Вмирає щось, щоб знову відродитись,

Живим дощем через віки пролитись.

Зернята правди, мудрості, добра

Народна витинанка зберегла.

 Керіник гуртка: Дерево життя – це найголовніший символ рослинного світу майже у всіх народів планети. В українців воно існує практично у всіх видах мистецтва, зокрема широко оспівується в колядках, де йому надають надзвичайного значення у створенні світу й інших важливих Божих і людських справах. Дерево давало життя не тільки людям, а й птахам (більшість із них живуть саме на деревах), тваринам. Під деревом майстри мали на увазі всяку рослину.

Деревам поклонялися, більшість із них були святими й окремо щось символізували: верба – прадерево; липа – матір, вода; дуб – прадерево, Перун, Сонце, сила, авторитет, житло Першобога; береза – Лада; клен – Лель; вишня – чарування, дівоча краса; калина – коляда, Різдво світу, дівоча краса; смерека – вічне життя, юність; явір – прадерево, юнак; яблуня – жіноче начало, материнство. Також вважалися священними бузина, терен, ялина, сосна, кедр, виноград, черешня, ожина, малина, горіх, черемха та ще чимало рослин.

Але справжні митці-витинальники, як правило, «узагальнювали» свої дерева, тобто не визначали їх породи, бо мислили і переживали символічно й глибинно, а не копіювали бачене. На своїх деревах вони розміщували птахів, богів, людей і Сонце. Будь-який виріб мав потрійну символіку: форми, орнаменту та кольору.

Ці символи відображали міфологічні уявлення наших предків про будову Всесвіту. Світове дерево знаходиться в центрі світу і має триєдину будову: вершина його – небесне царство (світ богів), стовбур – земля (світ людини і тварин), коріння – підземне царство (світ підземних божеств і померлих предків).

Отже, на сьогоднішньому занятті створимо своєрідний власний оберіг – «Дерево життя». В ньому об’єднуються Дійсність, Майбутнє і Минуле людини. Ми ознайомимося з технологією виготовлення витинанок. Наше з вами завдання – відродити і зберегти традиції стародавнього художнього промислу.

5. Робота з технологічною карткою. Виготовлення витинанок «Дерево життя» відносно вертикальної осі симетрії.

1.   Доберіть сюжет.
2.   Підготуйте кольоровий папір та картон, гарне за кольоровим контрастом тло.
3.   Складіть аркуш навпіл кольором всередину
4.   Нанесіть малюнок на кольоровий папір залежно від осі симетрії.
5.   Охайно виріжте за малюнком усі елементи композиції (птахів, квіти, листя, стовбур тощо).
6.   Покладіть під прес.
7.   Визначте положення кожного елемента композиції на картоні. Зробіть помітки олівцем.
8.   Наклейте всі елементи витинанки на кольоровий картон.

6. Практична робота

1. Повторення правил техніки безпеки:

- різати папір ножицями тільки від себе;

- передавати ножиці ручками вперед, а зімкнуті леза тримати в долоні;

- після завершення роботи прибрати своє робоче місце і скласти ножиці;

- з клеєм працювати обережно, щоб не потрапив до очей і рота.
2. Розповідь з демонстрацією техніки виготовлення витинанки. (Діти стежать за послідовністю виконання і за схемами, які лежать у них на столах).

3. Самостійна діяльність гуртківців. (Педагог, у разі потреби, надає індивідуальну допомогу дітям).

7.Узагальнення вивченого матеріалу. Бесіда-опитування:

1. Коли з’явились перші витинанки?

2. З якою метою створювали витинанки?

3. Як оздоблювали ними житло?

4. Які оберегові символи зустрічаються у витинанках?

5. Яку витинанку ми сьогодні робили?

8. Підведення підсумків заняття.

(Оцінювання дитячих робіт за такими критеріями, як оригінальність роботи, ажурність витинанки, правильність композиційного й кольорового рішення).

1. Виставка кращих робіт.

2. Прибирання робочого місця.

Немов відтворення серпанку,

З паперу вирізані всі,

Ось перед вами витинанки

Зразки чудової краси.

Легкі, прозорі, мов пушинки,

Цілком нагадують вони

Серветки, зірочки, сніжинки

Казковий витвір давнини. 

Ажурні, витончені стрічки,

Барвисті півники й квітки,

На вікна клеять та полички,

На сволок – хрест святий, зірки.

Ми –симетричні візерунки,

І ми –мережені стрічки,

Картинки легкі, як цілунки,

Прийшли сюди через віки.
                                                    І.Дубинський
Додаток.
 

Література

1. Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є. Декоративно-прикладне мистецтво. – Львів, 1992.

2. Антонович Є.А., Проців В.І., Свид С.П. Художні техніки у школі. – К., 1997.

3. Побережнікова Т.Г. Українські витинанки. – Білгород-Дністровський, 1997.

4. Ковальчук Т.П., Резниченко Н.И. Виды художественной работы с бумагой. – Одесса, 1998.

5. Мельник В. Мистецтво витинанки та аплікації. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2006.