Презентація. "Музична культура України ХVІІ – ХVІІІ ст."

Тема уроку: Музична культура України ХVІІ – ХVІІІ ст.

Музично-поетичний літопис народу

Епічні пісні, які український народ складав упродовж тривалої боротьби за національне й соціальне визволення, за козацько-гетьманської доби досягли вершин свого розвитку. В думах та історичних піснях народ опоетизував героїчні сторінки вітчизняної історії, образи реальних історичних осіб – гетьманів, козацьких ватажків, народних месників

Найпоширенішим жанром української музичної епіки були історичні пісні. З-поміж кращих зразків історичних пісень особливої популярності набула “ Ой на горі та женці жнуть ”, в якій оспівуються реальні історичні герої Петро Дорошенко та Петро Сагайдачний

Авторство пісні “ Засвіт встали козаченьки “, ймовірно, належить Марусі Чурай – напівлегендарній співачці-полтавчанці, чиї твори здобули всенародну любов завдяки глибині почуттів, щирості, чарівності мелодій

В іншому епічному пісенному жанрі – баладі – поєдналися особливості західноєвропейської фольклорної традиції й типові національні риси

Соціально-побутові пісні – козацькі, кріпацькі, чумацькі, бурлацькі тощо – відображували професійну спрямованість діяльності українців. У піснях цієї групи переважала тематика соціальної нерівності, тяжкої людської долі

Родинно-побутові пісні Є віддзеркаленням морально-етичних ідеалів українського народу. В них усебічно відображено родинні взаємини, підневільне становище жінки, тяжку сирітську долю, лунають мотиви співчуття до кохання, на шляху якого постали різні перепони

Музична мова українських танців, з-поміж яких найпопулярнішими були метелиця, гопак, козачок, коломийка, вирізняються простими мелодичними зворотами, чіткою ритмічною структурою

Умовно родинно-побутові пісні можна поділити на такі жанрові різновиди, як ліричні, жартівливі та танцювальні

Нотні записи українських ліричних і жартівливих пісень уперше було надруковано в збірках, виданих у Петербурзі наприкінці ХVІІІ ст.

Професійна музична культура

В історії української культури другу половину ХVІІ ст. називають “ золотим віком української музики ”. Класичних вершин досягає хорова творчість блискучого тріо українських композиторів Максима Березовського, Артемія Веделя і Дмитра Бортнянського

Максим Березовський – основоположник жанру духовного хорового концерту. Твори М. Березовського поєднують традиції західноєвропейської музики з українською мелодикою. Вони вирізняються високою емоційністю і виразністю, художньою досконалістю

Артемій Ведель –композитор, співак, хоровий диригент і педагога. Писав виключно сакральні хорові твори. Він не мав тісних зв'язків з західноєвропейською музикою і розвивав традиції української хорової культури, народної творчості

Дмитро Бортнянський –класик української хорової музики. В історію музичної культури він увійшов як реформатор церковного співу. Нині хорові твори Д. Бортнянського звучать у багатьох країнах світу, набули популярності у США

Водночас було зроблено важливий прорив у галузі світських музичних жанрів симфоніїсонатиконцертуоперитощо

Поступово під впливом західноєвропейської професійної музики одночастинний партесний концерт доби бароко змінюється циклічним духовним концертом періоду класицизму

У творчості М. Березовського, А. Веделя і Д. Бортнянського жанр концерту за глибиною образів та їхнього розвитку набуває рис своєрідної хорової симфонії

В Україні в міському побуті виник і набув поширення кант – світський вокальний жанр. Канти виконували вокальні ансамблі найчастіше на три голоси без інструментального супроводу. За змістом поетичного тексту і характером музики канти розподіляли наліричніурочистігумористичнісатиричнікант

Канти включали до репертуару мандрівних дяків, виконували учні Києво-Могилянської академії, лірники

Лірник співав зазвичай канти з хлопчиком-поводирем або з іншим лірником, акомпануючи на лірі

Разом з кантом у міському середовищі побутували пісні-романси, які виконували у супроводі клавікорда, бандури, торбана (різновид бандури), згодом – фортепіано, гітари.Імена авторів українських кантів та старовинних пісень-романсів за великим винятком до нас не дійшли

Григорій Сковорода. Одне з провідних місць у царині створення кантів належить Григорію Сковороді – видатному українському філософу, просвітителю, поету, митцю, педагогу

Він був різнобічним музикантом, грав на багатьох тогочасних інструментах, укладав своєрідні пісні-роздуми про навколишнє життя людей, сатиричні твори, що викривали соціальну несправедливість тогочасного суспільства

Збереглися канти філософа “ Пастирі милі ” та “ Ангели, знижайтеся ”, збірка “ Сад божественних пісень ”

Його мелодії дійшли до нашого часу в різноманітних усних версіях бандуристів і лірників як “ сковородинські пісні “. Чимало його творів, яким притаманні прості мелодичні звороти, поступово стали народними, тобто фольклоризувалися

Наприклад, “ Ой ти, птичко жовтобоко “, “ Стоїть явір над водою “, “ Про правду і кривду “

Одним з перших в Україні Г. Сковорода створив сольну пісню філософсько-сатиричного змісту з інструментальним супроводом. Прикладом є пісня “ Всякому городу нрав і права “, яка увійшла до численних пісенних збірок

Її використав у своїй творчості І. Котляревський в опері “ Наталка-Полтавка “

Наприкінці ХVІІІ ст. пісні-романси витісняють з виконавської практики канти

Дякую за увагу