Презентація "Музичне мистецтво епохи романтизму"

«Музичне мистецтво епохи романтизму»Презентація вчителя «Мистецтва» Михайлової В. В.

Музичний романтизм, як художній напрямок, постав на початку XIX століття під впливом раннього німецького літературно-філософського романтизму (Ф. В. Шеллінг, Жан Поль Мартіні та ін.); надалі розвивався в тісному зв'язку з різними течіями літератури, живопису і театру (Дж. Г. Байрон, Делакруа, Г. Гейне, А. Міцкевич та ін.).

Романтичний ідеал -Це культ пристрастей, прагнення до піднесеного, до свободи, де романтичним героєм є особистість зі сталевим характером. Лише музика могла передати голос серця, почуттів та вражень від навколишнього світу з підвищеною емоційною виразністю.

Музичний романтизм умовно поділяють на три етапи: Ранній, пов'язаний із творчістю Шуберта, Паганіні, Россіні тощо. Зрілий (1830 — 1850-ті рр.), пов'язаний з творчістю Шопена, Шумана, Берліоза, Ліста. Пізній етап продовжувався до кінця XIX століття і представлений творчістю Брамса, Брукнера, Вагнера тощо.

Характерні риси романтизму в музиціглибоке розкриття індивідуального світу особистості; висуванням психологічно складного, відзначеними рисами роздвоєності ліричного героя. Програмність;

Провідні теми: особиста драма самотнього, незрозумілого художника;безмовна любов;соціальна нерівність; у творчості ряду композиторів ця тематика набуває рис автобіографічності (Шуберт, Шуман, Берліоз, Ліст, Вагнер).

Інтерес композиторів: Народна творчість;Національно-самобутня культура;Формування національних композиторських шкіл;Синтез мистецтв;Розвиток традицій професійної музики Італії (Н. Паганіні), Німеччини (Р. Шуман, Р. Вагнер), Франції (Г. Берліоз), Австрії (Ф. Шуберт);Нові національні музичні школи: польська (Ф. Шопен, С. Монюшко), чеська (Б. Сметана, А. Дворжак), угорська (Ф. Ліст), норвезька (Е. Гріг), іспанська (І. Альбеніс), фінська (Я. Сібеліус), російська (П. Чайковський, М. Римський-Корсаков та ін.), українська (С. Гулак-Артемовський, М. Лисенко та ін.).

Музичні мови: Лейтмотив (Р. Вагнер);Монотематизм (Ф. Ліст). У симфонічній творчості спостерігається тенденція до розширення складу симфонічного оркестру за рахунок введення видових дерев'яних духових, а іноді й розширення групи мідних та ударних інструментів. Гармонічна система збагачується натуральними ладами, барвистими зіставленнями у мажорі й мінорі й т.д., а в кінці XIX століття процес її розширення підготував повну відмову від неї наступників німецьких романтиків — композиторів нововіденської школи.

Музичні жанри романтизму: вокальна і фортепіанна мініатюри (пісня й романс, музичний момент, експромт, пісня без слів, ноктюрн й ін.) - образна характерність, портретність, психологічна деталізація, нескінченна мінливість і контрастність життєвих вражень ; симфонія, соната, квартет, опера - психологічне і лірико-драматичне трактування; балада, фантазія, рапсодія, симфонічна поема - тяга до вільного самовираження, поступової трансформації образів, наскрізного драматургічного розвитку породила вільні й змішані форми.

Франц Петер Шуберт. Франц Пе́тер Шу́берт (31 січня 1797, Ліхтенталь — 19 листопада 1828, Відень) — австрійський композитор, один із основоположників романтизму в музиці, автор понад тисячі музичних творів, серед яких понад 600 пісень, дев'ять симфоній, велика кількість творів камерної та літургійної музики. Творчість: Опери;Зінгшпілі;Увертюри;Ансамблі для фортепіано в 2 та 4 руки;Та інше.

Нікколо Паганіні(27 жовтня 1782 — 27 травня 1840) — італійський скрипаль-віртуоз, композитор та гітарист. Одинадцятирічним хлопчиком Паганіні вперше виступив привселюдно в Генуї. Своєрідність манери гри, ні з чим не порівнянна легкість володіння інструментом незабаром принесли йому популярність в обширах усієї Італії. З 1828 до 1834 він дав сотні концертів у найбільших містах Європи, заявивши про себе як про найдивнішого віртуоза цілої епохи. Паганіні грав у Німеччині, Франції, Австрії, Англії. В Німеччині він купив собі титул барона. Мав колекцію скрипок стародавніх майстрів Італії, серед яких витвори Аматі, Гварнері, Антоніо Страдіварі, Карло Бергонці.

Джоаккіно Антоніо Россіні(29 лютого 1792, Пезаро — 13 листопада 1868, Париж, Франція) — італійський композитор, автор декількох десятків опер. Він зумів вдихнути нове життя в традиційні для Італії види опери — комічну (буфа) і «серйозну» (серіа). Реалістичність життєвих замальовок, влучність у зображенні характерів, стрімкість дії, мелодійне багатство й блискуча дотепність забезпечили його здобуткам величезну популярність. У його дієво оптимістичному, демократичному за духом мистецтві сучасники відчували голос свого бурхливого часу, бачили вираження італійського національного характеру. Період інтенсивної творчості Россіні тривав усього близько двадцяти років. За цей час він створив понад тридцять опер, багато з яких у короткий час поставили в усіх столичних театрів Європи й принесли авторові всесвітню славу.

Фридерик Франсуа́ Шопе́н (22 лютого або 1 березня 1810, с. Желязова Воля, Мазовецьке воєводство, Польща — 17 жовтня 1849, Париж, Франція) — видатний польський композитор та піаніст французького походження, якого вважають національним героєм Польщі. Пам'ятник Фредерику Шопену у вигляді білого роялю (коли поруч проходять люди, починає лунати тиха музика Шопена). У Варшаві встановили 15 «Шопенівських лавочок». Натиснувши кнопку на лавочці, можна послухати фрагмент популярного твору композитора. Лавочки оснащені QR-кодами, на них вигравірувані схематичну карту з прогулянковою трасою і коротким описом.

Антонін Леопольд Дворжак(8 вересня 1841 — 1 травня 1904) — чеський композитор i диригент, розвивав національні традиції й затвердив світове значення чеської музики та чеської музичної школи. Твори Дворжака, де часто проявляються мотиви та елементи народної музики Моравії та Богемії, відрізняються мелодійністю, багатством, розмаїтістю ритму й гармонії, барвистістю інструментування, стрункістю форми. До найвідоміших творів Дворжака належать Stabat Mater (1877), «Слов'янські танці» (1878, 1886), Реквієм (1890), Симфонія № 9 «З Нового світу» (1893), «Американський» струнний квартет (1893), Концерт для віолончелі з оркестром (1895) та опера «Русалка» (1900).

Ференц Ліст(22 жовтня 1811, Добор'ян (Райдинг), Австрійська імперія — 31 липня 1886, Байройт, Німеччина) — угорський композитор, піаніст, педагог, диригент, публіцист, представник музичного романтизму, засновник угорської композиторської школи. Франц Ліст — перший піаніст, що виступав із сольними концертами, через них заслужив визнання професіоналів і публіки. Його визнано одним з найвпливовіших піаністів своєї епохи. Допомагав жертвам стихійних лих, сиротам, учив безкоштовно талановитих студентів, сприяв фонду пам'яті Бетховена, пожертвував значні кошти на відкриття консерваторії в Будапешті. Багато із його фортепіанних творів увійшли до «традиційного репертуару» — зокрема «Угорські рапсодії», «Соната сі-мінор» та два фортепіанні концерти. Зробив численні фортепіанні транскрипції популярних сцен із опер, симфоній, каприсів Паганіні, пісень Шуберта; окремі його фортепіанні твори вважаються найвидатнішими прикладами фортепіанної майстерності. Був автором хорової, вокальної та симфонічної музики, а органні твори Ліста посіли чільне місце у репертуарі органістів.

Роберт Шуман(8 червня 1810, Цвікау, Рейнський союз (Німеччина) — 29 липня 1856, Енденіх, передмістя Бонна, Німецький союз) — видатний німецький композитор-романтик, диригент, музичний критик та громадський діяч. Його твори тісно пов'язані з традиціями німецької музичної класики. При цьому Шуман увійшов до історії музики як один з найсміливіших новаторів. Розширюючи межі і засоби музичної мови, він прагнув з повнотою і точністю передати, з одного боку, процеси духовного життя, з іншої — життя «зовні» — зв'язки і контрасти явищ, створюючи «драматургію» життя. Звідси, зокрема, його прагнення тісно зближувати музику з літературою, поезією.

Калачевський Михайло Миколайович(26 вересня 1851 — †1907) — український композитор, піаніст, музично-громадський діяч та юрист. Автор «Української симфонії» (1876), в якій використав українські народні теми, а також Реквієму, Струнного квартету, ряду фортепіанних п'єс, романсів та духовних хорів. «Українська симфонія» стала найголовнішим твором композитора. Написана як дипломна робота, вона прозвучала на випускному екзамені та в публічному концерті, програма якого складалася з творів випускників консерваторії. В Україні симфонію Калачевського неодноразово виконував оркестр під керуванням Д. Ахшарумова в Полтаві, а потім у Харкові й Кременчуці. За радянських часів цей твір міцно ввійшов до репертуару оркестрів. Він звучить по радіо, його записано на грамплатівку; опубліковано також партитуру.

Гектор Берліоз(11 грудня 1803, Ла-Кот-Сент-Андре — 8 березня 1869) — французький композитор, диригент, музичний письменник. Член Інституту Франції (1856). Художник-новатор, Берліоз сміливо запроваджував нововведення в області музичної форми, гармонії і особливо інструментування (видатний майстер оркестровки), тяжів до театралізування симфонічної музики, грандіозних масштабів творів. Берліоз був видатним диригентом. Разом з Ріхардом Вагнером він заклав основи нової школи диригування. Берліоз вніс істотний внесок у розвиток музично-критичної думки. Автор багатьох симфоній, концертних творів, опер, духовних та вокальних творів, увертюр та кантат.

Ріхард Вагнер(22 травня, 1813, Лейпциг — 13 лютого, 1883, Венеція) — німецький композитор, диригент, теоретик музики, письменник-публіцист. Художній напрям — «Веймарська школа». Відомий насамперед завдяки своїм операм, або «музичним драмам», як він назвав більшість своїх опер (крім кількох перших). Вагнер зробив значний вплив на європейську культуру межі ХІХ і ХХ ст. (на модернізм). Містицизм та ідеологічно забарвлений антисемітизм Вагнера вплинули на німецький націоналізм та на націонал-соціалізм (який оточив його творчість культом, що викликало значну «антивагнерівську» реакцію після краху гітлерівського режиму) початку XX ст.. Важливе значення Вагнер віддавав вибору сюжетів. Композитору належить кілька театральних інновацій, розроблених у театрі у Байройті. Це — затемнення аудиторії під час виступів, а також розміщення оркестру у ямі поза полем зору аудиторії. Постановки опер Вагнера в Байройті мали далекосяжні наслідки в практиці театру в цілому.

Йоганнес Брамс(7 травня 1833 — 3 квітня 1897) — німецький композитор, піаніст і диригент, один із головних представників епохи романтизму. Брамс писав музику камерну і симфонічну, для фортепіано, а також для голосу і хору. Як піаніст-віртуоз, він часто виконував прем'єри своїх творів; він також співпрацював з провідними музикантами свого часу, в тому числі з піаністкою Кларою Шуман і скрипалем Йозефом Йоахімом. Багато з його творів стали основними в сучасному концертному репертуарі. Брамс був безкомпромісним перфекціоністом, він знищив частину своїх робіт, а деякі залишив неопублікованими. Був почесним членом Галицького музичного товариства.

Петро Ілліч Чайковський25 квітня (7 травня) 1840, В'ятська губернія, Російська імперія — 25 жовтня (6 листопада) 1893, Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський композитор, диригент і педагог. Автор 10 опер, 3 балетів, 6 симфоній, великої кількості романсів та інструментальних творів. Музиці Чайковського властиве мелодійне багатство, пов'язане з інтонаціями народної пісні та міського романсу. Водночас Чайковського вважають одним з найбільших симфоністів романтичної епохи. Втілюючи той чи інший сюжет у музиці, він прагнув не стільки детальної передачі звуками ходу подій, скільки концентрованого виразу основного конфлікту за допомогою зіткнення і розвитку контрастних музичних образів. Видатним є внесок Чайковського у розвиток концертного жанру. Його фортепіанні та скрипковий концерти поєднують симфонічний розмах з віртуозністю, темпераментністю і яскравістю колориту.

Лисенко Микола Віталійович(10 (22) березня 1842, с. Гриньки (нині Глобинський район) — 24 жовтня (6 листопада) 1912, Київ) — український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч. До найвідоміших творів Лисенка належать музика гімнів «Молитва за Україну» та «Вічний революціонер», котрі зокрема виконував хор К. Стеценка під час Свята Злуки, опери «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка» та інші. Лисенко створив численні аранжування народної музики для голосу й фортепіано, для хору та мішаного складу, а також написав значну кількість творів на слова Тараса Шевченка.

Семен Степанович Гулак-Артемовський(4 (16) лютого 1813, Городище — 5 (17) квітня 1873, Москва) — український композитор, співак, баритон (бас-баритон), драматичний артист, драматург, небіж письменника П. П. Гулака-Артемовського, автор однієї з перших опер на україномовне лібрето опери «Запорожець за Дунаєм». Окреме місце у творчій спадщині Гулака-Артемовського посідають українські пісні, зокрема «Стоїть явір над водою» (присвячена Тарасу Шевченкові, з яким автор товаришував з 1838 року), «Спать мені не хочеться», «Ой на горі та й женці жнуть» — рапсодія зі збірки із семи пісень під загальною назвою «Українська свадьба». В Україні Гулак-Артемовський побував у 1843 році з метою добору співаків та у 1850 році, коли гастролював з італійською оперною трупою.

Микола Андрійович Римський-Корсаков(6 (18) березня 1844, Тихвін, Новгородська губернія — 8 (21) червня 1908, маєток Любенськ, поблизу Луги, нині Ленінградська область) — російський композитор, педагог, диригент, громадський діяч, музичний критик; член Могутньої купки, автор 15 опер, 3 симфоній, симфонічних картин, камерно-інструментальної музики. Микола Римський-Корсаков народився у Росії, в Новгородській губернії, але написав на українські мотиви оперу «Травнева ніч» за Гоголем, та оперу-колядку «Ніч перед Різдвом».

Ви прослухали: М. А. Римський-Корсаков – «Шехеризада»;Ф. П. Шуберт – «Віденський вальс»;Н. Паганіні – «Каприс №24» соло для скрипки;Дж. А. Россіні – «Арія Фігаро»;Ф. Ф. Шопен – Ноктюрн №2 мі бемоль;А. Л. Дворжак – «Славянський танок»;Ф. Ліст – «Угорська рапсодія»;Р. Шуман – «Сон (спогади з дитинства)»;М. М. Калачевський – «Українська симфонія» 4 частина;Г. Берліоз – «Фантастична симфонія»;Р. Вагнер – «Політ Валькірій»;Й. Брамс – «Угорський танок»;П. І. Чайковський – «Вальс квітів»;М. В. Лисенко – «Арія Наталки» з опери «Наталка-Полтавка» (І. П. Котляревський);С. С. Гулак-Артемовський – «Український танок» з опери «Запорожець за Дунаєм»;М. А. Римський-Корсков – «Політ джмеля» з казки «Про царя Салтана» (О. С. Пушкін).

Дякую за увагу!