Презентація на тему "14 грудня - День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС"

14 грудня – день, коли Українська держава вшановує героїчний подвиг учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Насамперед, це день мужніх та самовідданих людей, які у 1986 році прийняли доленосний виклик, щоб захистити не тільки Україну, але й усе людство від руйнівного впливу зруйнованого внаслідок аварії на Чорнобильської АЕС 4-го енергоблоку.

Щодня, протягом останніх 35 років у зоні відчуження продовжують боротьбу з наслідками Аварії на ЧАЕС.

Силами понад 600 тисяч ліквідаторів за рекордно короткий термін, 206 днів, у 1986 році було побудовано об’єкт «Укриття». Це перша захисна споруда, яка дозволила пом’якшити згубний вплив мирного атома, що вийшов з-під контролю. Сьогодні наш обов’язок – пам’ятати про учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які є прикладом мужності, самовідданості та високого професіоналізму. Значок ліквідатора

У перші дні аварії основні зусилля спрямовували на зниження радіоактивних викидів зі зруйнованого реактора, аби запобігти серйознішим наслідкам.

Ліквідатори працювали в небезпечній зоні позмінно: ті, хто набирав максимально допустиму дозу радіації, виїжджали, а на їхнє місце приїжджали інші.

Крім чоловіків на службу було взято багато жінок: кухарки, медики, дозиметристи. Їх робота межувала зі смертельною небезпекою.

Основна частина ліквідаційних робіт була виконана у 1986–1987 рр. У них брали участь приблизно 240 тисяч людей. 

Влада тривалий час навіть не визнавала факту використання мобілізованих у ліквідації аварії на ЧАЕС. І в історію ці майже 700 ліквідаторів увійшли як "зниклий батальйон". Усього ж на атомній станції в перші роки працювали понад чверть мільйона ліквідаторів.

Наприкінці 1986 року реактор накрили спеціальним "саркофагом", задля запобігання розповсюдженню радіоактивних часток. Укриття було збудоване добровольцями та мобілізованими солдатами, яких пізніше назвуть ліквідаторами. За весь час будівництва "саркофагу" їх нараховувалось близько 600 тисяч осіб з усього тодішнього СРСР.

Деякі рятувальники працювали у радіоактивній зоні без респіраторів. Спецодяг видавався та змінювався раз на тиждень.

Зупинити активне виверження радіоактивних речовин зі зруйнованого реактора вдалося лише ціною масового опромінення тисяч ліквідаторів.

Зараз у Києві діє національний музей "Чорнобиль", в якому можна дізнатися про подробиці аварії, переглянути особисті речі ліквідаторів, історичні фото, документальні фільми про Чорнобиль.

Пам'ятники ліквідаторам і жертвам Чорнобильської аварії є в багатьох містах України. Зокрема, 25 квітня 2011 року у столиці відкрито скульптуру пам'яті пожежних-ліквідаторів аварії на Чорнобильській атомній станції.

Сьогодні щиро дякуємо і ліквідаторам, і міжнародній спільноті, яка допомагає Україні та українцям у нелегкій боротьбі із наслідками аварії на ЧАЕС. Завдяки надійній підтримці та розумінню міжнародної спільноти глобального виклику, який випав на долю України, нам вдалося побудувати Новий безпечний конфайнмент, захисну Арку, яка на 100 років захистить людство від негативного впливу 4-го зруйнованого енергоблоку на життя, здоров’я людей та навколишнє середовище.

Водночас у житті українців Чорнобиль є і буде незагойною раною. Цей день вкотре нагадує про важливість особливих заходів безпеки у сфері використання мирного атома. Адже світ такий крихкий, а людство, впроваджуючи винаходи, має бути пильним, щоб не знищити планету.