ЧОРНОБИЛЬСЬКА КАТАСТРОФА

▸     26 квітня 1986 року сталася одна з найбільших аварій на атомних електростанціях –

аварія на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС).  

▸ Чорнобильська катастрофа – найбільша за всю історію

ядерної енергетики.  

▸ У житті українців Чорнобиль є незагоєною раною болю та втрат. 

▸ Вдень 25 квітня 1986 року було заплановано провести випробування на 4-у енергоблоці.

▸ Експеримент почався 26 квітня о

01:23. 

▸ Ситуація вийшла з-під контролю. О

01:25 з інтервалом у кілька секунд прогриміли два вибухи. Реактор повністю зруйнувався. 

▸     Спалахнуло понад 30 вогнищ пожежі. Основні погасили через годину, а повністю ліквідували

загоряння до 5-ї ранку 26 квітня. 

▸ Проте пізніше виникла інтенсивна пожежа у центральному залі 4-го блоку з якою боролися до 10 травня.

▸                На момент аварії в

приміщенні 4-го енергоблоку перебували 17 працівників. 

▸ 11 працівників одержали дози опромінення. Від

променевої хвороби всі вони

померли до 20 травня 1986-го в москвовській лікарні № 6.

ОФІЦІЙНА ВЕРСІЯ

▸ «Вибух стався внаслідок ряду грубих порушень правил роботи, технології та недотримання режиму безпеки

при роботі реактора 4-го блоку АЕС», – документ КДБ

УРСР, № 31 від 11 травня 1986 р. Все намагалися списати на людський фактор.

▸ Ці помилкові висновки комісії були зроблені під тиском авторитету великих вчених та адміністративних

працівників науки і інших відомств, задля захисту Радянської науки і честі свого мундира.

▸ Оператор натиснув кнопку, яку було потрібно натиснути при необхідності заглушити реактор при плановому або аварійному його зупинці. Це передбачено проектом і інструкціями. Але сталося те, що не повинно було. Натискання кнопки аварійного захисту викликало не зупинку реактора, а його розгін. Помилка в конструкції системи захисту. 

▸ Персонал багато років наполягав на тому, що про небезпечний режим реактора їх не повідомляли: жодна посадова інструкція і сам регламент реактора РБМК не містив прямої заборони на роботу в такому режимі.

▸          У 1991 році провели ще одну експертизу.

▸ У висновку було сказано, що система захисту реактора була спроектована невдало, і про це розробники мовчали.

▸ Пізніше Міжнародне агентство з атомної енергії, яке раніше зробило ідентичний радянському висновок, звинуватило владу СРСР в дезінформації.

ПЕРШЕ ОФІЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ

▸ Інформаційна політика в перші тижні після катастрофи посіяла недовіру до влади. Вона, разом із пресою, телебаченням зберігали мовчання про аварію аж доки про неї почали говорити за кордоном і стало зрозумілим, що приховати аварію неможливо.

▸ Отже, перше в СРСР офіційне повідомлення під тиском міжнародної спільноти було зроблено аж 28 квітня.

Тоді головна телевізійна програма новин “Врємя” о 21:00 лаконічно повідомила: 

▸ “На Чорнобильській атомній електростанції сталася аварія. Пошкоджено один із атомних реакторів.

Вживаються заходи щодо ліквідації наслідків аварії. Постраждалим надається допомога. Створено урядову комісію”

▸      1 травня кияни вийшли на демонстрація до дня солідарності трудящих, і їх ніхто не попередив про високий рівень радіації.

▸ Повідомлення про радіацію надійшло не з СРСР, а з Форсмарської АЕС, що у Швеції. Там виявили радіоактивні частинки, і оцінили масштаб зараження.

▸ В той час, як багато іноземних ЗМІ говорили про загрозу для життя людей, а на екранах

телевізорів демонструвалася карта повітряних потоків в

Центральній і Східній Європі. 

▸ «Правда» мовчала про неї до

30-го квітня. Вкутку другої сторінки з’явилось повідомлення про аварію.

ЕВАКУАЦІЯ

▸ Перше офіційне місцеве повідомлення про аварію на Чорнобильській АЕС

зʼявилося лише через 36 годин – опівдні 27 квітня на припʼятському радіо оголосили про “тимчасову евакуацію” мешканців Припʼяті.

▸    Рекомендували зачиняти вікна, балкони, вимкнути електроприлади, перекрити воду та газ і взяти з собою

особисті речі, цінності, документи та продукти харчування на перший час. Інші речі, наприклад, посуд і дитячі

іграшки, а також свійських тварин вивозити не дозволили.

▸    Зі спогадів Людмили Харитонової: 

▸              “Трагічним було прощання з домашніми тваринами:

котами, собаками. Кицьки, витягнувши хвости, заглядали в очі людям, нявчали, собаки вили, прориваючись до

автобусів. Але брати тварин категорично заборонялося.

В них була дуже радіоактивна шерсть”.

▸ До 6 травня евакуювали понад 115 тисяч людей із 30кілометрової зони навколо ЧАЕС. Від радіації ця

територія постраждала найбільше. Пізніше її назвали

Чорнобильською зоною відчуження

ЦІНОЮ ВЛАСНОГО ЖИТТЯ

▸ Ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС— громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.  

▸   Героїзм ліквідаторів урятував мільйони життів, врятував світ.

▸   Майже одразу ж на місце аварії прибули рятувальники.  Що горить не просто приміщення на AEC, а повністю зруйнований

четвертий реактор їх навіть не попередили.  До Чорнобиля спрямовують сотні тисяч пожежників, правоохоронців, добровольців і навіть мобілізованих.  

▸                                 Основне завдання – погасити реактор та зібрати розкидані навколо шматки ядерного палива.

▸ Учасники тих подій із жахом згадують: палало так, що плавився бетон.  Але ліквідаторам не видавали жодних засобів захисту.  Уламки збирали практично голими руками.

▸ Полум'я на ЧАЕС гасили понад 200 тисяч ліквідаторів. Усі вони отримали високі дози радіації. Десятки тисяч з них смертельні.

▸ Трьом ліквідаторам вдалося врятувати світ вiд ще серйознішої катастрофи - сильного водневого вибуху на місці зруйнованого реактора.

Не допустити повторного вибуху вдалося, вiдкачавши так звану важку воду, яка накопичилася під реактором. Для цього добровольці за шаленоï радіації вручну пробивали стiни реактора та прокладали туди шланги.

▸ У 2018 році нагороджено трьох ліквідаторів орденом "За мужність" III ступеня. 

▸                             Оскільки Борис Баранов помер в 2005 році, його нагороду вручили його онукові.

НАСЛІДКИ КАТАСТРОФИ

▸             2 дні світ нічого не знав про вибух. 

▸ 8,5 мільйонів жителів України, Білорусі,

Росії в найближчі дні після аварії отримали значні дози опромінення. 

▸                    Понад 600 тисяч осіб стали

ліквідаторами аварії – боролися з вогнем і розчищали завали.

▸ 10 днів – з 26 квітня до 6 травня – тривав викид активності із пошкодженого

реактора на рівні десятків мільйонів

кюрі на добу, після чого знизився у тисячі разів. Фахівці називають цей період активною стадією аварії.

▸             В атмосферу Землі вирвалась хмара

радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід

небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на

землю, проникали у воду. За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу.

▸ Було зареєстровано 134 випадки гострої променевої хвороби серед людей, що виконували аварійні роботи на четвертому енергоблоці. У багатьох випадках променева хвороба ускладнювалася променевими опіками шкіри. 

▸ Перелік хвороб і патологічних станів, ризик виникнення яких підвищується в результаті впливу на організм дитини іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС: 

▸ Новоутворення (лейкімія, рак щитовидної залози, рак молочної залози тощо)

▸ Ендокринні хвороби, розлади харчування та обміну речовин (цукровий діабет, порушення щитовидної залози тощо)

▸ Розлади психіки та поведінки 

▸ Хвороби крові й кровотворних органів 

▸ Хвороби органів травлення

▸ Природжені вади розвитку, деформації та хромосомні аномалії.

ВИСНОВКИ

▸                       Найбільша техногенна аварія в історії – аварія на Чорнобильській АЕС у 1986 році.

▸      Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до непоправних медичних, економічних, соціальних і

гуманітарних наслідків. За екологічними наслідками аварія переросла у планетарну катастрофу:

радіоактивним цезієм було забруднено 3/4 території Європи.