Презентація на тему "Балет "Спартак""

Історія створення балету «Спартак»Виконала:студентка ІІ курсу 24а групифакультету мистецтв. Вусата Ірина

У Великому театрі приблизно 50 років тому відбулася прем'єра балету радянського композитора Арама Хачатуряна «Спартак» в постановці Юрія Григоровича. До того моменту свої сценічні втілення даної партитури вже представили Ігор Моїсеєв і Леонід Якобсон. Однак саме «Спартак» Григоровича став візитною карткою театру і радянського балету в цілому. Арам Хачатурян. Юрій Григорович

Ідея створити балет «Спартак» прийшла Араму Хачатуряну  в непростий час, в грудні 1941 року. Цією роботою, композитор хотів показати героїчний образ людини давньої історії, що було особливо актуально в умовах військових подій, для підтримки вольового духу народу в боротьбі за свою свободу і незалежність.

9 квітня 1968 року в Великому театрі відбулася прем'єра балету радянського композитора Арама Хачатуряна «Спартак» в постановці Юрія Григоровича. На виставі була присутня вся творча еліта столиці: письменники, художники, музиканти, працівники кіно, мистецтвознавці. Вони зустріли вийшли на уклін артистів тривалими оваціями. На наступний день в пресі почали з'являтися захоплені рецензії. Театральні критики називали постановку Григоровича подією, «новим тріумфом радянського балету» і «важливою віхою на шляху освоєння великих тим загальнолюдського масштабу».

«Трудно сказать, что более впечатляет в этом превосходном спектакле: развёрнутые массовые танцевальные сцены, поразительные по своей образности и богатству хореографической фантазии, рельефные, многогранно вылепленные индивидуальные характеры или пластические метафоры... Но бесспорно, что редко появляются у нас балеты, где глубокое идейно-образное содержание раскрывалось бы в столь новаторских и художественно совершенных формах», —  зазначав мистецтвознавець Віктор Ванслов в статті для газети« Радянська культура ».

Першим «Спартака» Хачатуряна поставив Леонід Якобсон. Прем'єра відбулася 27 грудня 1956 року в Ленінградському театрі опери і балету (нині Маріїнський театр). Навесні 1958 року спектакль, вже в постановці Ігоря Моїсеєва, показали в Великому театрі. Через чотири роки там поставили і балет Якобсона. Партію Спартака тоді виконував Дмитро Бегак, а Фрігії - Майя Плісецька.«Спартак» Якобсона користувався неабиякою популярністю. Однак щось дирекцію театру все ж не влаштовувало: через кілька років після першого спектаклю в Великому театрі прийшли до висновку, що він «виконав свою історичну місію». Змінити стан речей повинен був Юрій Григорович. Леонід Якобсон

За словами Григоровича, вже тоді він розумів, що цей балет дуже складно втілити на сцені. І справа була не в музиці: вона як раз «вливалася в танець». Труднощі полягали в перевантаженому подіями сценарії.«Тому в моїй постановці« Спартака »виникла необхідність пошуку нової композиції, єдиного драматургічного ходу, організуючого дію навколо теми повстання - вирішальною і головною в партитурі», - пояснив хореограф. Юрій Григорович репетирує сцену з балету Арама Хачатуряна «Спартак» з виконавицею партії Фрігії заслуженою артисткою РРФСР Катериною Максимової 

Головні герої балету «Спартак»Спартак, гладіатор, ватажок повсталих рабів. Красс, римський полководець

Фрігія, кохана Спартака. Егіна, куртизанка

«Ця музика ще довго буде з нами»За півстоліття існування постановки Григоровича змінилися 21 Спартак, 15 Крассів, 17 Фрігій та 19 Егін. Але сам балет не змінювався жодного разу. Сьогодні він йде в точності так, як було поставлено 50 років тому.

«У меня ощущение, что премьера была если не вчера, то неделю тому назад. Этот полувековой отрезок пролетел настолько быстро! Может быть, из-за того, что этот спектакль никогда не сходил со сцены Большого театра, — зізнався Володимир Васільєв. — «Спартак» — спектакль, конечно, знаковый. Он стал визитной карточкой балета Большого театра и нашего советского классического балета. Мне очень приятно, что моя фамилия к нему как-то причастна».

За словами Григоровича, для всієї трупи робота над «Спартаком» була справжнім щастям, «любов і підтримка панували за лаштунками і переливалися в зал».