Презентація на тему "Час коли був калі траш"

Час коли був калі траш…

«Ми самі заводимо друзів, самі створюємо ворогів, і лише наші сусіди – від Бога». Г. Честертон На жаль, ми, жителі багатокультурної та етнічно розмаїтої країни, все ж, здебільшого, лишаємося у полоні застарілих формул «ми / вони», «свої / чужі», у ставленні до сусідніх спільнот керуємося звичними усталеними уявленнями, небагато знаємо про культуру та традиції сусідів, керуємось стереотипами. Така ситуація в українському суспільстві впродовж тривалого часу складалася – і дотепер існує – стосовно однієї з давніх меншин, а саме ромського населення. Даний проєкт покликаний розвіяти ті стереотипи, познайомити з традиціями, звичаями, обрядами, культурою ромів, які в роки Другої світової війни винищувались німецьким націонал-соціалістичним режимом і його союзниками. Автори: викладачі Н. В. Кваша, А. В. Мегей, К. В. Бондарькова та здобувачі освіти КВПУ будівництва і дизайну

«Цигани» або «роми» - збірний термін, такий як «слов'яни», «кавказці», «скандинави» або «латиноамериканці». До ромів відносяться кілька десятків народностей: серви, котляри, лаварі, плащуни, крими. Роми мають свій національний прапор та гімн. Національний прапор циган: верхня частина — синя (символізує небо), нижня — зелена (символізує траву), посередині — червоне колесо (символ вічної дороги). Циганський гімн - один з двох загальнонаціональних символів циганського народу, поряд з циганським прапором. Прийнятий 8 квітня 1971 на першому Всесвітньому конгресі циган. Написаний на основі народної пісні «Джелем, джелем». Автор слів і композитор - Жарко Йованович.

Промисли ромів - це не лише ворожіння, співи та танці, а ще торгівля, конярство і ремесла, такі як виготовлення цегли, плетіння кошиків, ювелірне мистецтво, вишивка тощо.

Для ромів характерні культи дитинства, материнства, віку, вірності сім'ї. Думка старших за віком для них є найавторитетнішою. Династією сім'я стає, якщо кілька її членів стали знаменитими в межах циганського співтовариства і хоча б один - за його межами.

Роми й понині неухильно дотримуються своїх весільних традицій. Культ ікони в кочових циган був своєрідним культом берегині сім'ї. Біля них відбувалися всі головні події в житті певного циганського роду. Берегинею ікони завжди виступає найстаріша та наймудріша в таборі жінка.

Кожна ромська спільнота (кумпанія) очолювалася вождем – ром – баро (дослівно - "велика людина") - який, як вважалося переважав усіх мудрістю та силою. Баро одноосібно мав право розв'язувати незначні, невеликі суперечки між членами громади. Правові норми застосовувалися за рішенням суду (крису), який скликався у випадках вчинення серйозного злочину. Скликання крису було надзвичайно важливою подією для рома. Його проводила нейтральна для сторін спору кумпанія на вимогу ображеної сторон. Старійшини родів збиралися і визначали суддю або суддів. Позивач мав право висловити певні преференції щодо особи судді, а відповідач мав право вето щодо такої особи. Судді допомогали члену судової ради (п'ять або більше осіб, найбільш мудрих та шанованих). Жінки ніколи до суду не допускалися. Старший з поміж суддів головував на судовому розгляді.

Позивач та відповідач мали представляти самі себе, будь-яке представництво та адвокатська діяльність були заборонені. Якщо позивач (жертва) за віком або хворобою не могли виступати в суді та заявляти свої претензії, це робив найближчий родич чоловічої статі. Якщо справою зачіпалися інтереси всього роду, увесь рід міг виступати як позивач. Крис, як правило, розглядав три категорії справ: майнові збитки, справи честі, справи з моральних або релігійних питань, включаючи порушення заборон-табу. На суді могли бути присутніми тільки чоловіки-рома. Жінки, неодружені або бездітні чоловіки допускалися до розгляду тільки як сводку. У деяких делікатних справах, таких як подружня невірність, свідки та публіка взагалі виключалися.

Крис міг виносити декілька видів вироків, зокрема штраф, тілесні покарання. В окремих, виключних випадках це могла бути смертна кара, у виконанні якої мали брати участь усі хто побажав, для того, щоб дух страченого не міг переслідувати потім ката. Найбільш суворим видом покарання вважалася мериме - вигнання за межі роду, інакше кажучи - громадянська смерть. Особа, щодо якої застосоване мериме, не могла розраховувати на будь-які відносини з ромами або допомогу з боку свого колишнього роду або взагалі будь-якого цигана, вона навіть не мала права на поховання.

Національне блюдо циган – смажений чи тушкований їжак, а також суп хабі рому. Варять його на м'ясних кісточках і заправляють свіжою зеленню. Якщо в суп додаються баклажани, то він називається хабі мала, тобто темний суп. Циганська кухня славиться своїми коржиками, традиційні циганські коржі увійшли навіть у казки. Є така казка, де граф полюбив циганку за те, що вона пекла надзвичайно смачні коржі - пугачо, прямо на багатті. У ромське меню входить колосальна кількість страв, приготованих на відкритому вогні, всі вони дуже гострі. М'ясо, приготоване на багатті, подають з овочами і бринзою. У пошані у ромів і фарширована риба, а також дичину, до таких страв подають кукурудзяну кашу хивіцій. М'ясні страви запивають вином. З солодких страв можна відзначити улюблений дітьми пиріг сивьяко. Начинкою для сивьяко служить сир, але в цей пиріг кладуть і мак, і родзинки, а також, інші сухофрукти.

«Калі траш» у перекладі з ромської означає «чорний жах». Так цей період в історії ромів за часів Другої світової війни називає частина активістів та представників ромської інтелігенції. Інші надають перевагу терміну «Параймос». Але в побуті обидва слова не використовуються. Для ромів геноцид – це подекуди сліпа пляма, про яку вони розповідають неохоче. Тому і назви він не має. Лише «врямя кала умарнас лэ ромэн» – час, коли вбивали ромів. І це говорить набагато більше, ніж будь-який науковий термін. Точна кількість загиблих під час Голокосту ромів невідома. Вважається, що перед Другої світовою в Європі їх проживало до мільйона. Під час війни від рук німців та їхніх союзників загинули 220 тисяч. На тимчасово окупованій нацистами частині Радянського Союзу було знищено 30 тисяч. Переважна більшість – в Україні.

Нацистська ідеологія розглядала ромів як нижчу расу, схильну до злочинності та соціальних відхилень. Пропаганда інтенсивно поширювала міф про "вроджену кримінальність" ромів. Впродовж тривалого часу, вже у розпал ромського геноциду, нацисти усували ромів як злодіїв, волоцюг, «небажаних, шкідливих елементів суспільства». Ці характеристики приписували їм з народження. Спершу нацисти ізолювали виключно маргінальних поодиноких ромів, але згодом все це перетворилося на знищення цілої нації. Для підтвердження своїх теорій нацисти шукали «наукове підґрунтя». Однією з підстав стала дисертація німецької психологині та расової антропологині Єви Юстін під назвою «Долі циганських дітей та їхніх нащадків, вихованих у чужому середовищі». У цій псевдонауковій праці вона стверджувала, що схильність до крадіжок, неробства, недоумкуватості та інцесту в ромів – у крові. Її праця ще більше зміцнила кліше «циган – злодій».

Так звані "Нюрнберзькі закони" від 15 вересня 1935 р. проголосили єврейський і ромський народ "расово чужими" для німців групами. Їх олосили "асоціальним елементом, який шкодить суспільству" і почали виключати із громадського, культурного та політичного життя. У 1939 р. їм забороняють навчати дітей у школах, а потім – і вільно пересуватися. За задумом вождів Третього Райху, на етнічні мапі Європи ромів не мало бути. При рейхсміністерстві охорони здоров'я заснували "Центр расової гігієни". Він мав виявити і поставити на облік всіх циган, які проживали в Німеччині. Центр допитував родини і складав списки. Поліція допитувала сусідів, щоб уточнити дані. На облік брали навіть тих, хто служив у вермахті, авіації та на флоті. В 1942 р. центр зареєстрував 30 тисяч осіб.

Взятих на облік ромів ділили на "чисту циганську расу", "змішаних циганів" та "мандрівників за циганським зразком". За обліком мало наступити "вирішення циганського питання": популяція ромів підлягала знищенню найменш затратними і трудомісткими засобами. Згідно первинних планів, "вирішення проблеми" мало відбуватися через стерилізацію. Спершу її панували проводити в лікарнях, та згодом вдалися до перевіреного методу: як і євреїв, ромів почали масово звозити у концентраційні табори. Освенцимі стерилізацією ромів до 1944 р. займався доктор Менгеле. У концтаборі Равенсбрюк есесівські лікарі стерилізували 120 дівчат-ромок. Ця практика тривала в таборах до 1945 р.

Більшість ромів з Німеччини та окупованої Європи нацисти направляли до концентраційних таборів у східній Німеччині та Польщі. Разом з гомосексуалістами та свідками Єгови їх вважали найнижчою категорією ув'язнених. Польських, українських, білоруських та російських ромів знищували в газових камерах одразу. Німецьких і австрійських вважали більш "цивілізованими" і поміщали в так звані "сімейні табори" – особливий сектор, де чоловіків не відокремлювали від жінок, а дітей – від батьків. Але і серед них мало кому вдалося вижити. Ті, кого не знищували під час "ліквідацій", вмирали від голоду і тифу. Марцан, перший табір для інфтернованих осіб для ромів в Третьому Рейху

У Латвії вбивства безупинно тривали з квітня 1942 року по березень 1943 року і забрали життя майже двох тисяч ромів. В Естонії в 1941–1943 роках вбито буквально всіх естонських ромів. На півночі Росії наказом по групі армій було визначено різницю між кочовими ромами і осілими. Останнім було дозволено залишитися на місцях проживання за умови, якщо вони прожили там понад два роки. Кочових належало "передати" на розстріл найближчій айнзацкоманді СД. Втім, різниці у ставленні до цих груп не було.

Офіційних даних про винищення українських ромів не існує. У переписи населення до Другої світової війни їх часто не включали. Самі роми, щоб уникнути дискримінації, нерідко називалися представниками інших етнічних груп. На окупованих українських територіях починаються масові страти. У більшості випадків нацисти не створювали для ромів спеціальних таборів. Іноді їх розміщували в єврейських гетто, а потім -знищували. Але найчастіше – вбивали цілими таборами прямо там, де зустрічали. Ромів вбивали навмисно й жорстоко. Винищенням займалися спеціальні каральні загони – айнзатцгрупи кількістю від 1000 до 1200 осіб. Їхні командири могли особисто ухвалювати рішення про розстріли населення. Перші масові вбивства ромів почалися уже восени 1941 року. У Миколаївській області у вересні 1941 року особовий склад айнзацгрупи D ліквідував понад сотню ромів, у тому числі жінок та дітей.

"27 вересня 1942 року на вулиці 1 травня мене затримали під час обходу поліції за перебування на вулиці пізніше встановленого часу… У карантинній камері я бачив, як подвір'ям водять попарно чоловіків, жінок, дітей-циган. Перед тим в Чернігові та всіх населених пунктах області всіх циганів заарештували і доправили в чернігівську тюрму. Цигани, які проходили по двору, були напівроздягнені, всі були босі. Їх було багато і вони проходили, тримаючись за руки. … Наступного дня під час виходу у вбиральню я побачив там двадцять шість порожніх параш. Це означало – двадцять шість порожніх камер. Після розстрілу циганів я бачив у вікно камери, як на подвір'ї тюремники носили вузли з одягом і взуттям. Я зрозумів, чому перед розстрілом цигани були напівроздягнені і босі". В. А. Гребенников, очевидець

2 серпня 1944 року нацисти в концтаборі Аушвіц-Біркенау (Освенцим) влаштували «Циганську ніч», знищивши понад 20 тисяч ромів. Остаточну кількість загиблих під час репресій не встановлено. У ту ніч нацисти офіційно закрили «ромське питання», повністю ліквідувавши ромський табір, та поставили остаточну крапку у цій історії. Цю дату у всьому світі визнали Міжнародним днем ромського геноциду для вшанування пам'яті загиблих. У 2004 році цей День визнали на державному рівні й в Україні.8 квітня – Міжнародний день ромів

Символ пам’яті про ромів, які стали жертвами нацизму в Бабиному Яру в Києві

З 1999 року в Ужгороді циганською, українською та російською мовою виходить газета «Романі Яг» (означає циганський вогонь). На Закарпатському обласному телебаченні створена й працює редакція передач ромською мовою. Активно функціонує Асоціація Ромів України, заснована у 2001 році. На всеукраїнському рівні функціонує спілка громадських організацій «Конгрес Ромен України». Всеукраїнська громадська організація «Центр об'єднання та захисту прав ромів», функціонує з 2006 року. Міжнародна громадська організація ромів «КЄТАНЄ».

Найвідоміші роми світу. Кармен Амайя, «королева фламенго»Хоакін Кортес, «король фламенко»Пако де Лусія, фламенко-гітарист. Джанго Рейнхардта, гітарист - композитор Броніслава Вайс (Папуша), поетеса Софія Ковалевська, математик, журналістка і письменниця. Чарлі Чаплін, король комедії і символ німого кіно. Боб Хоскінс, голівудський актор

Найвідоміші роми світу. Тоні Гатліф, режисер. Ерік Кантона, футболіст і актор. Златан Ібрагімович, футболіст. Вільгельм «Рукелі» Трольман, боксер. Тайсон Ф'юрі, боксер. Ронні Вуд, музикант The Rolling Stones Блажений Серафіно Хіменес Малья, покровитель циган у католицькій церкві

Ось такі вони, справжні роми…