Презентація на тему: "Цікаві факти про Марусю Чурай"

Маруся Чурай  Цікаві факти про Марію Чурай.

Марусю Чурай називають малоросійською Сапфо за її страждальницьку життєву трагедію та ті пісні, які вона залишила по собі. Душа дівчини не знала покою. І у віці 28-ми років вона помирає. За одними даними вона померла в Полтаві, а за іншими – у якомусь монастирі Московщини, де намагалась віднайти душевну рівновагу.

Марія Чурай народилась приблизно 1625 року в Полтаві у родині полкового осавула Гордія Чурая, який був знаменитий своїми виступами проти польських загарбників. У 1987 році в місті Полтава було споруджено «Співоче поле Марусі Чурай», а в 2006 році було встановлено пам’ятний монумент, який розмістили навпроти музично-драматичного театру імені М. В. Гоголя.

Вона була закохана в полтавського хорунжого Гриця Бобренка. У них зав’язались романтичні відносини. Дівчина пообіцяла чекати його з війни. Чекала довгих чотири роки. Коли Гриць повернувся, то жодного разу не навідався до дівчини, а згодом одружився на іншій. Марія не змогла пробачити зраду коханого і надумала помститись. Вона отруїла зрадника.

Вона була закохана в полтавського хорунжого Гриця Бобренка. У них зав’язались романтичні відносини. Дівчина пообіцяла чекати його з війни. Чекала довгих чотири роки. Коли Гриць повернувся, то жодного разу не навідався до дівчини, а згодом одружився на іншій. Марія не змогла пробачити зраду коханого і надумала помститись. Вона отруїла зрадника.Марусю Чурай місцевим судом було винесено смертний вирок. В день страти прибув посланець від гетьмана Богдана Хмельницького з буллою, в якій говорилось, що за заслуги її батька та чудові пісні дівчину мають виправдати.

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки — чарівниці. Котра дівчина чари добре знала, Вона ж того Гриця та й причарувала. Інша дівчина чорнобровая, Та чарівниченька справедливая. У неділю рано зілля копала, В понеділок — переполоскала, Як прийшов вівторок — зілля ізварила, У середу рано Гриця отруїла. Прийшов четвер — Гриць уже помер, Прийла п’ятниця — поховали Гриця. А в суботу рано Мати дочку била: — Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла? — Ой мамо, мамо, жалю в Вас не має… Нехай же Грицько нас двох не кохає! Нехай не буде ні тій, ні мені, Нехай дістанеться та й сирій землі. Така тобі, Грицю, за теє відплата — З чотирьох дощичок темненька хата…