Презентація на тему "Діячі української культури. Крушельницька Соломія"

Соломія. Крушельницька

"У перші десятиріччя двадцятого століття на оперній сцені царювали чотири особи чоловічої статі - Баттістіні, Карузо, Тітта Руффо, Шаляпін. І лише одна жінка спромоглася сягнути їх висот і стати врівень з ними. Нею була Соломія Крушельницька. Але у порівнянні із своїми уславленими колегами вона виявилася набагато вищою як особистість. Інколи загадковіша, часами ширша, майже завжди складніша і більш цільна - троїста і єдина особистість актриси-співачки-музиканта", - писав видатний італійський музикознавець і музичний критик Рінальдо Кортопассі.

У широкому світі, де вона тріумфально виступала на кращих оперних сценах, її називали "незабутньою Аїдою", "єдиною в світі Джокондою", "найчарівнішою Чіо-Чіо-сан", "неповторною Галькою", "Ідеальною Брунгільдою", "неперевершеною Саломеєю", "вражаючою Валькірією", "винятковою Лорелеєю". Створені нею образи були справді неповторними. За свідченням великого диригента Артуро Тосканіні в операх Вагнера, Штрауса, Піццетті, Каталані, Пуччіні Соломія Крушельницька була неперевершеною.

Всесвітньо відомі диригенти Артуро Тосканіні і Леопольдо Муньйоне навіть супереничали між собою, щоб забезпечити найкращі умови для цієї славетної співачки, за честь диригувати виставою за участю Соломії Крушельницької. Їй випадало щастя співати разом з Енріко Карузо, Маттіа Баттістіні, Тітта Руффо, Федором Шаляпіним та багатьма іншими великими митцями. Тітта Руффо — італійський оперний співак (баритон)Федір Шаляпін — російський оперний співак (бас)

Народилася Соломія Крушельницька 23 вересня 1872 року в селі Білявинцях Бучацького повіту на Поділлі в сім'ї священика. А дитинство майбутньої співачки проходило в селі Біла під Тернополем, куди незабаром переїхала вся їхня сім'я. Мати Соломії, Теодора Савчинська, енергійна і дуже працьовита жінка, привчила дітей своїх любити, цінувати будь-яку роботу і, можливо, саме їй Соломія завдячувала своїм умінням трудитися постійно, наполегливо, "до памороків".

Про дитячі роки Соломії Крушельницької згадує Марія Михайлівна Цибульська — знайома Крушельницьких: «У нас пам'ятають молоду Соломію, як вона вечорами співала в гурті дівчат десь в садку чи на майдані. Вже тоді голос її був сильний, гарний і дуже відрізнявся від інших».

Соломія завжди вміла настояти на своєму, захистити себе. Ще зовсім малою вона відвоювала у матері право гратися з сусідським Владиком, а не з панським нудним Геником. Пізніше — "виспівала долю" на іспиті у професора Львівської консерваторії Валерія Висоцького, не зважаючи на те, що зі здачею документів запізнилася. Вона зуміла захистити себе й тоді, коли написала відкритого, гордого і буквально розгромного листа польській пресі, що намагалася принизити її, вже відому і вельми шановану у світі.

Співати вона почала з юних років. Основи музичної підготовки отримала в Тернопільській гімназії, в якій здавала іспити екстерном. Тут вона зблизилася з музичним гуртком гімназистів, членом якого був також Денис Січинський — згодом відомий композитор, перший в Галичині музикант-професіонал. Руська гімназія ім. Франца-Йосифа в Тернополі, 1911 р.

У 17 років Соломія постала перед першим вибором. Тодішні галицькі закони визначали, що доньці священика і нареченій поповича не випадає марити співом та музикою; треба думати про господарство і жити як належиться. Коли дівчина зрозуміла, що її майбутній чоловік, Зенон Гутковський, не поділяє її захоплень та поглядів на світ, вона, гірко плачучи, призналась братові, що не хоче того весілля, але боїться зганьбити родину. Батько не дав занапастити свою дитину, наважився піти проти загальної думки, не побоявся осуду та пліток і відправив дочку до старшої сестри Осипи.

У 1883 році на Шевченківському концерті у Тернополі відбувся перший прилюдний виступ Соломії, яка співала в хорі товариства «Руська бесіда». На одному з концертів цього хору 2 серпня 1885 року був присутній Іван Франко, який разом із українськими, російськими і болгарськими студентами та композитором Остапом Нижанківським, художником і поетом Корнилом Устияновичем мандрував тоді краєм. На концерті був також письменник Павло Думка, родом із сусіднього села Купчинці.

У 1891-1893 роках навчалася у Львівській консерваторії. Вона була старанною, дисциплінованою студенткою, з суворим внутрішнім самоконтролем. Соломія завжди пам'ятала, що вчиться на позичені батьком гроші, які він віддав їй, відриваючи від інших дітей. Вона ж могла віддячити тільки справжнім успіхом і тому працювала, невтомно працювала, а в талант свій вірила щиро. Під час навчання в консерваторії Соломія познайомилася з адвокатом Теофілом Окуневським. Вони часто зустрічались, якось він запросив її на вечірку, а згодом — освідчився. Але Соломія не була певна, що Т. Окуневський до кінця розуміє її одержимість співом. Коли ж наступного дня вона збилась, виконуючи арію, чим викликала гнів професора, то більше не дозволила собі дати волю почуттям.

Соломія Крушельницька закінчила Львівську консерваторію (1893 р.) за класом сольного співу професора Валерія Висоцького і спеціального фортепіано за класом професора Владислава Вшелячинського, до того ж закінчила з медаллю і відзнакою. Потім вдосконалювала свою вокальну майстерність у Мілані у прославленого маестро Фаусти Креспі. Після цього вона - примадонна Львівської і Варшавської опер, знаменитої Міланської "Ла Скала". Ла Скала — оперний театр у Мілані (Італія)

Ще під час навчання в консерваторії, Соломія Крушельницька отримала запрошення від польського Львівського оперного театру. Від дебюту С. Крушельницької у ньому всі були в захопленні, родина — щаслива, а сама Соломія, хоч і дуже раділа похвалам, розуміла, що не вистачає їй знань і техніки, відчувала, що її артистичні здібності вартують більшого. Восени 1893 року вона поїхала вчитися до Італії. Там чекала Соломію несподіванка. Знаменита фауста Креспі визначила, що у п. Крушельницької не меццо-сопрано, як вважалось, а лірико-драматичне сопрано. Це був удар долі, це означало, що треба все починати спочатку, все, якщо, звичайно, голос ще не втратив своїх природних можливостей. Соломія почала, змогла почати, чим на все життя вразила, полонила серце фаусти Креспі і стала її найулюбленішою ученицею.

14 Вона тріумфально гастролює Європою та Америкою, співає в багатьох столицях і на кращих оперних сценах світу - Львові, Кракові, Варшаві, Петербурзі, Парижі, Лондоні, Римі, Мілані, Флоренції, Берліні, Відні, Мадриді, Лісабоні, Буенос-Айресі, Сантьяго, Каїрі, Александрії та багатьох інших містах. Соломія Крушельницька виконувала сопрановий репертуар фактично в усіх найкращих операх італійських, німецьких, французьких, польських, російських та інших композиторів.

Цікаві факти 17 лютого 1904 року в міланському театрі «Ла Скала» Джакомо Пуччіні представив свою нову оперу «Мадам Баттерфляй». Ще ніколи композитор не був так упевнений в успіху.., але глядачі оперу обурено освистали. Славетний маестро почувався розчавленим. Друзі вмови­ли Пуччіні переробити свій твір, а на голов­ну партію запросити Соломію Крушельницьку.29 травня на сцені театру «Гранде» в Брешії відбулася прем'єра оновленої «Мадам Баттер­фляй», цього разу - тріумфальна. Публіка сім разів викликала акторів і композитора на сце­ну. Після вистави, зворушений і вдячний, Пуч­чіні надіслав Крушельницькій свій портрет із написом: «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй».

Соломія Крушельницька з чоловіком Чезаре Річчоні. Віареджо, 1920-ті роки. У 1910 році С. Крушельницька вийшла заміж за відомого італійського адвоката, мера міста В'яреджо Чезаре Річчоні, який був тонким знавцем музики й ерудованим аристократом. Вони взяли шлюб в одному з храмів Буенос-Айреса. Після одруження Чезаре і Соломія оселилися у В'яреджо. Тут Соломія купила віллу, яку назвала «Salome». У 1938 році Чезаре Річчоні помер. Соломія Крушельницька на віллі «Salome». Віареджо, 1930-ті роки

Особливе місце у творчій діяльності спі­вачки займали концерти, присвячені пам'яті Т. Г. Шевченка та І. Я. Франка. Для участі в цих концертах вона часто приїжджала в Західну Україну.

У 1929 році в Римі відбувся останній гастрольний концерт Соломії Крушельницької.

Кожного року Соломія Крушельницька проводила літо на Галичині, не став винятком і серпень 1939-го року. Залишивши, як звично, все, окрім двох валізок, на своїй віллі «Salome», співачка, незважаючи на застереження щодо розвитку війни, приїхала до Львова і вирушила на відпочинок із родиною у Дубину (присілок Сколього у Карпатах). Соломія Крушельницька (в центрі) з родиною. Дубина, 1940-і роки

У серпні 1939 року співачка відвідала Галичину і через початок Другої сві­тової війни не змогла повернутися в Італію. Після приєднання в листопаді 1939 року Захід­ної України до СРСР, нова влада націоналізу­вала будинок артистки, залишивши їй тільки чотирикімнатну квартиру, у якій вона жила із сестрою Ганною.

У післявоєнний період С. Крушельницька по­чала працювати у Львівській державній консер­ваторії ім. М. В. Лисенка. Однак її викладацька діяльність ледь почавшись, мало не заверши­лася. Під час «чищення кадрів від націоналістичних елементів» їй інкримінували відсутність консерваторського диплома. Пізніше диплом був знайдений у фондах міського історичного музею.

Мешкаючи й викладаючи в Радянському Со­юзі, Соломія Амвросіївна, не зважаючи на численні звернення, тривалий час не могла отримати радянського громадянства, залишаючись підданою Італії. Нарешті, написавши заяву про передачу своєї італійської вілли й усього майна радянській державі, Крушельницька стала громадянкою СРСР. Віллу відразу продали, компенсувавши власниці мізерну частину від її вартості.

У 1951 році Соломії Крушельницькій присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв УРСР, а в жовтні 1952 року, за місяць до кончини, Крушельницька, нарешті, отримала звання професора.

16 листопада 1952 року перестало битися серце великої співачки. Поховали С. А. Крушельницьку у Львові на Личаківському кладовищі поруч з могилою друга і наставника — Івана Франка.

Померла велика українська діва 16 листопада 1952 року від раку горла. Довідавшись про смерть Крушельницької, Тосканіні в листі до піаністки Джулиани Вентуре, подруги співачки, викликнув: «Смерть Крушельницької вбила мене... Неперевершена співачка, дивна жінка... у тисячний раз дивлюся на її чудесну фотографію... Яка дивовижна Лорелея! Якою вона була милою і прекрасною!..».

Сьогодні ім'я С. Крушельницької носять Львівський оперний театр, Львівська музична середня школа, Тернопільське музичне училище (де виходить газета «Соломія»), 8-річна школа в селі Біла, вулиці у Києві, Львові, Тернополі, Рівному, Бучачі.

Про мистецтво співу і гри Крушельницької можна було б говорити багато, та, мабуть, найкраще буде процитувати уривок із статті американського критика Дж. Дюваля: "Крушельницька - це таке складне явище, що люди навіть не розуміють, що їх найбільше вражає, коли вони слухають її і дивляться на неї. І справді, на неї варто дивитися так само, як і слухати (...) Подібно до Шаляпіна, Крушельницька виконує твір з такою експресією і точністю, що ще довго після концерту ми не можемо забути її голосу і залишаємося під впливом музики і поезії, які ми відчули і зрозуміли глибше... Адже вона має пісенний талант Ліллі Леман, артистичне обдарування Сари Бернар і велику особистість Крушельницької".

«Мої тріумфи? Перемоги у житті не можуть бути занадто часті. Тріумф щовечора? Це забага­то. Найважливішим мірилом моїх успіхів зали­шалось часто власне відчуття, що я проспівала свою партію, як вміла найкраще...».

«Життя оперної артистки трохи нагадує ре­жим атлетів: дисципліна в усьому - строгий розклад годин, поміркована їжа, заборона дава­ти волю своїм забаганкам... Я мала свій режим дня, від якого тільки недуга могла заставити мене відступити. То тільки збоку здається, що професія співака - легкий хліб». ПОРТРЕТ «СОЛОМИЯ КРУШЕЛЬНИЦКАЯ» (ХУДОЖНИК БОГДАН СОЙКА)

«Мільйонери пропонували мені - з умовою, коли вийду за них заміж, — збудувати окрему опе­ру виключно для мене або радили забувати про свою тяжку професію і обрати собі спосіб життя до вподоби в якій завгодно частині світу: на горах Тибету або на золотистому морському піску...».

Фінальдо "Крртопассі, італійський музикознавець.«Соломія Крушельницька - перша з жінок-співачок української народності, вирушила у світ, щоб вчитися і здобути славу. Вона своїм успіш­ним почином додала відваги і вказала дорогу жінкам на поле мистецтва...».

Музей Соломії Крушельницької — музей-садиба у селі Біла Тернопільського району Тернопільської області у приміщенні єдиного уцілілого після війни житлового будинку з маєтку Крушельницьких.

Експозиція музею відкривається цитатою з листа С. Крушельницької до відомого українського письменника і громадського діяча М. Павлика від 23 лютого 1894 року: «Питаєте, звідки я родом?.. Я родилася на Поділлі, підростала в Тисові коло Болехова, а доростала таки на Поділлі, в Білій, коло Тернополя»

Пам`ятник Соломії Крушельницькій у Тернополі

Пам`ятник Соломії Крушельницькій у Тернополі

Скульптурні портрети Крушельницької створили Л. Біганич, В. Власов, Є. Дзиндра, Я. Мотика, В. Одрехівський, Е. Мисько (Львів), О. Пасіка (Київ).

Портрет-барельєф (5х4 мм) великої української співачки вирізано із шматочка вишневої кісточки і розміщено на метеориті.

Меморіальна дошка на будинку, в якому проживала Соломія Крушельницька

Пам'ятна монета НБУ