Презентація на тему "Діячі української культури. Леся Українка"

Л е с я. Українка

Леся Українка (1871 – 1913) – найславніша українська поетеса, послідовний та енергійний борець за утворення українського народу, за його консолідацію в політичну націю. Вся сукупність її творів – це образ ідеальної землі, земного раю, що зветься «Україною». З’явився цей образ – і цілі маси людей збагнули, що вони не просто обивателі, а українці, що це звання їх зобов’язує, що їм є за що боротись і віддавати життя. Як кожен ідеал, цей образ не може бути повністю втіленим у земному житті, але він і сьогодні зобов’язує нас випростатись і вірно служити тій високій ідеї, що зветься «Україною».

Лариса Петрівна Косач. Леся Українка. Окраса і гордість української нації, одна з фундаторів новітньої української літератури. Вона давно посіла чільне місце в світовій літературі, стала народною в найширшому розумінні цього слова.

Історія її життя могла б стати основою для величної драми. Водночас могла б прислужитись і найсвітлішій поезії «во славу міці духу людського». Ніхто не будив у людини почуття власної гідності з такою гостротою й ніхто не кликав до бою в оборону своєї свободи так, як вона: «Я честь віддам титану Прометею, Що не творив своїх людей рабами».

Опір, який Леся Українка чинила всьому, що робить людину рабом, був співмірний з її талантом. Вихована в дусі кращих європейських літературних традицій, одночасно просякнута національним духом, вона своїми творами і сьогодні залишається сучасною. Її поезія спонукає до вершинної досконалості, до справедливості й добра. Тож не дивно, що читачі й сьогодні можуть тамувати спрагу з джерел Лесиної поезії.

Петр Косач – батько Лесі Українки. Ольга Косач – мати Лесі Українки. Псевдонім Олена Пчілка. Народилася Лариса Петрівна Косач в невеличкому по­ліському містечку Звягелі (тепер Новоград-Волинський ). Предки її, як по лінії матері – Драгоманови, так і по лінії батька – Косачі були носіями духовного аристократизму.

Зі всіх шістьох дітей, що були в Косачів (два сини і четверо дочок), Леся найбільше вдалася в батька: і вродою, і характером, і звичками. Обидва вони були однаково лагідні та безмежно добрі, стримані, терплячі, однаково наділені виключною силою волі. 

Дитячі роки поетеси минали на Поліссі. Взимку Косачі жили в Луцьку, а літом — у с. Колодяжне. Леся спочатку зростала здоровою та веселою. Вона не одержала систематичної освіти, тому що не відвідувала гімназії. Її єдиним і досить суворим домашнім учителем була мати, Ольга Петрівна. Вона розробила власну програму навчання доньки. Лесі 7 років

Вплив на світогляд майбутньої письменниці мав її рідний дядько – видатний український мислитель Михайло Драгоманов. Саме від нього Леся запозичила свій псевдонім «Українка» (свої праці за кордоном Драгоманов підписував: «Українець»).

Першу школу національного самоусвідомлення Леся Українка пройшла саме в сім’ї, під впливом матері, відомої письменниці Олени Пчілки. Отримавши лише домашню освіту – в чотири роки «вже зовсім справно читала», постійно займалась самоосвітою. Енциклопедичні знання дозволили дівчині вільно володіти французькою, німецькою, англійською, російською, польською мовами. Добре знала грецьку, латинську, болгарську, італійську, іспанську, грузинську та інші мови.

Леся дуже любила музику і мала великі здібності до гри на фортепіано. Вона не могла їх розвинути через хворобу кісток. Але мала дуже хороший слух і голос. 220 народних мелодій записано з її голосу.

Кохалася в музиці, особливо органній, була першорядною піаністкою, створила справжню музичну ораторію «Лісова пісня». «Мені часом здається, – писала в листі до М. Драгоманова, – що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет, та тільки біда, що «натура утяла мені кепський жарт».

Відтоді, як все перекреслила безжальна хвороба, життєвий шлях Лесі Українки проліг через Голгофу нестерпних фізичних страждань. Ще в дитинстві почалася, як вона сумно жартувала, «тридцятилітня війна» з туберкульозом, який спочатку вразив кістки, а потім перекинувся на нирки та легені. Тридцять років безупинного болю, безнастанної боротьби з «кепським жартом натури»!

Аналізуючи життєвий і творчий шлях Лесі Українки, подивовуєшся не тільки феноменом людської стійкості, а й високістю та незглибимістю її творчості, розмаїттям і багатогранністю зацікавлень – поезія, проза, літературна критика, публіцистика, історія, етнографія і фольклор, музикознавство й драматургія.

Дмитро Донцов називав її «поеткою українського рисорджименто». Так, українське відродження багато в чому зобов’язане Лесі Українці, у чиїх творах постали монументальні образи самовідданих звитяжців, Прометеїв духу, здатних в ім’я високої мети стати на оборону упосліджених і жертвувати собою. Леся Українка з братом Михайлом

«Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої, хворої дівчини», – ці хрестоматійно-осяжні слова Івана Франка – ключ до розуміння всього огрому творчої спадщини одного з найвидатніших митців в історії людської цивілізації. Спадщини, що не надається до легкого читання. Якщо поезії Лесі Українки, особливо юних літ, сприймаються без зусиль, то її пізніші твори, насамперед драматичні, потребують особливо напруженої роботи душі й розуму.

Кінець ХІХ – початок ХХ століття, – саме на цей складний час припадає розквіт таланту Лесі Українки як драматурга-новатора, твори якої ні тогочасний театр, ні глядач ще не готові були сприймати. Її драматургія відкрила нову сторінку в історії українсь­кої літератури й театральної культури, стала справжнім явищем у письменництві Східної Європи.

Змістом драматичних творів письменниці стає боротьба ідей, розкол світоглядів, розвінчування войовничого індивідуалізму. Звертаючись до минулого, беручи з них сюжети, світові образи, Леся Українка наснажує їх сучасною політичною думкою, пристрасною ідеєю, які адресовані всім і кожному.

Багато часу й сил письменниця присвятила збиранню фольклору. Любов до народних дум, пісень, кобзарства переросла в наукову працю. Разом зі своїм чоловіком, етнографом Климентом Квіткою, записала десятки пісень на Волині, в Карпатах, на Полтавщині. Вона організувала й субсидіювала перші фонографічні записи кобзарських дум і народних пісень, які зробив на Полтавщині західноукраїнський музичний етнограф і композитор Філарет Колесса.

Неволя рідного краю гостро боліла Лесі Українці. Тому проблема національного визволення, пошуку шляхів виходу із казематів полону – одна з провідних у художній спадщині письменниці. Своєю творчістю й громадською діяльністю поетеса поклала початок новій течії в українській суспільній думці – переходу від українофільства до українства.

Можна без перебільшення сказати, що Леся Українка стояла на чолі нового покоління національної інтелігенції, української як за культурою, так і за ідеологією. Ті, хто разом з нею почали зватися українцями намагалися поставити на законні підвалини існування народу, і не лише як етнографічного утворення, але й нації – рівної між рівних.

Але ж значення творчості Лесі Українки незрівнянно ширше. В ідеологічних змаганнях своєї доби вона стала першопроходцем фемінізму. Майже все XIX століття жінка – «покритка», «бурлачка», «повія» – квінтесенція горя, нещастя й немочі. І раптом «лісовою царівною», «бояринею», «одержимою духом» зійшла вона у кінці XIX – початку XX століття в Лесиній твор­чості. Звідси, значною мірою, й розпочався наш національний ренесанс.

Творчий набуток Лесі Українки в усьому невичерпний і неосяжний. За сміливість думки й глибину поглядів, за громадянську мужність і суворе подвижництво Лесю Українку в різний час називали по-різному. То вона була Жанна д’Арк української поезії та дочка Прометея, то ніжна, блакитноока Леся і поетеса поступових ідей. Але вже пора озвучити її істинне імення – геніальна дочка України! Своєю винятковістю і своєю звичайністю, своїм великим ім’ям «Леся Українка» вона нам, українцям, і досі торує дорогу до самих себе: до мови, до родини, до рідної землі, до України.

«Єдиний мужчина в українському письменстві» – саме такими словами охрестив колись Лесю Українку Іван Франко. За своє недовге життя письменниця створила чималу кількість поетичних та драматичних творів.

Практично з народження її переслідували важкі хвороби. Одна з них коксит, дуже неприємна форма туберкульозу кісток, через яку Леся терпіла нестерпний біль. У 1899 році, коли в Берліні їй було зроблено вдала операція, Леся змогла нарешті ходити відносно вільно. Згодом лікувалася в Єгипті 1909 - 1910, 1911, 1912 - 1913 роках. від іншої хвороби - важкої форми туберкульозу нирок. Кліматичне лікування допомагало хоч ненадовго зупинити прогресуючу хворобу.

Застудившись ,Леся з 1881 стала важко хворіти. Спочатку боліла нога, потім ліва рука. Дівчинку лікували по-домашньому від ревматизму та її вразив туберкульоз кісток. Свою журбу, що довелося відмовитися від музичних занять, Леся вилила у своєї автобіографічній елегії “ До мого фортеп’яно “. Письменниця вимушена була виїжджати на лікування в Крим, Єгипет, Грузію, Німеччину, Італію, Польщу. Лікування Леся Українка в Криму

В стані крайнього виснаження від поганої роботи нирок Леся згасла на 43-му році життя в містечку Сурамі в Грузії. А приїхала вона в Сурамі разом зі своїм нареченим Климентом Квіткою у вересні 1903 р. Кльоня, як вона його ласкаво називала, страждав від сухот, вона - від туберкульозу кісток. Навіть сьогодні ці хвороби вважаються важкими, а тоді були невиліковними. Тому пара знала справжню ціну життя, любові і часу.

Художник Володимир Слєпченко зобразив Лесю Українку з терновим вінцем на голові. За його словами, це символ страждання і болю, з якими жінка пройшла своє життя.

Леся Українка в останні роки життя. Серце Лесі Українки перестало битися 19 липня 1913 р. в грузинському місті Сурамі. Тіло письменниці перевезли до Києва й поховали на Байковому цвинтарі поряд із могилами батька й брата.

Жалобна процесія з тілом Лесі Українки на Байковому кладовищі, 7 серпня 1913 року

Загальний вигляд могили Лесі Українки на старому Байковому цвинтарі в Києві

Загальний вигляд могили Лесі Українки на старому Байковому цвинтарі в Києві

Творча спадщина Лесі Українки

Література про Лесю Українку

Марки із зображенням Лесі Українки

Банкноти із зображенням Лесі Українки

Ювілейна монета Національного банку України

2004 року встановлена Премія Кабінету Міністрів України ім. Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва.

Іменем Лесі Українкиназвані бульвари, площі,вулиці, театри, парки,бібліотеки в різних містах України. На честь Лесі Українки названо астероїд «2616 Леся» (2616 Lesya), який відкрили 28 серпня 1970 року.

Її життя і творчість вивчає Науково-дослідний інститут Лесі Українки.

Будинок в Новограді-Волинському, де народилась Леся Українка 

Бюст Лесі Українки перед будинком, в якому вона народилась 

Панорама садиби-музею Лесі Українки в Колодяжному

Садиба-музей Лесі Українки в Колодяжному

Музей Лесі Українки, с. Колодяжне

Музей Лесі Українки в Києві

Будинок-музей Лесі Українки в Ялті

Будинок-музей Лесі Українки в Ялті

Будинок в Балаклаві, де мешкала Леся Українка

Будинок у Луцьку, де жила Леся Українка

Будинки в Києві, де в різні роки мешкала Леся Українка

Будинки в Києві, де в різні роки мешкала Леся Українка

Пам’ятник Лесі Українці у Клівленді (США). 1961 р.

Пам’ятник Лесі Українці в Маріїнському парку в Києві.

Пам’ятник Лесі Українці у парку ім. Лесі Українки (Луцьк).

Пам’ятник Лесі Українці у Львові

Пам’ятник Лесі Українці у Батумі (Грузія). 

У місті Телаві (Грузія) знаходиться найтендітніший пам'ятник українській поетесі Лесі Українці

Пам’ятник Лесі Українці у Ялті (АР Крим).

Пам’ятник Лесі Українці в Києві (площа Лесі Українки). 

Пам’ятник Лесі Українці в Києві (площа Лесі Українки).

Пам’ятник Лесі Українці в Києві (площа Лесі Українки).

Пам’ятник Лесі Українці у Торонто (Канада). 

Пам’ятник Лесі Українці у Саскатуні (Канада).

Пам’ятник Лесі Українці на Театральному майдані (Луцьк)

Пам’ятник Лесі Українці на Театральному майдані (Луцьк)

Пам’ятник Лесі Українці на Театральному майдані (Луцьк)

Пам’ятник Лесі Українці у Новограді-Волинському (пл. Лесі Українки). 

Пам’ятник Лесі Українці у Новограді-Волинському (пл. Лесі Українки). 

Пам’ятник Лесі Українці у Новограді-Волинському (пл. Лесі Українки). 

Пам'ятник Лесі Українці в місті Стрий Львівської обл.

Погруддя Лесі Українки перед корпусом Волинського національного університету ім. Лесі Українки на вул. Винниченка, 30 в Луцьку.

Київ. Сад України на території МАУП.

Ковель - бульвар Лесі Українки

Пам'ятник Лесі Українці в кримському місті Саки

Пам'ятник Лесі Українці в кримському місті Саки

Пам'ятник Лесі Українці в Москві

Пам'ятник Лесі Українці в Москві

Г. Петрашевич. Скульптурний бюст Лесі Українки. Теракота.

Г. Кальченко. Скульптура Лесі Українки. Мармур.

Охоронці барикад під час Революції Гідності створили портрети українських класиків в сучасній інтерпретації

Мурал «Леся Українка»

Арт-проект «Класики в моді»

Леся Українка - найславніша українська поетеса, послідовний та енергійний борець за утворення українського народу. Вся сукупність її творів – це образ ідеальної землі, земного раю, що зветься «Україною».