Урок - практична робота "Українські історичні пісні як чинник формування національної історичної пам’яті."

Про матеріал

Розробка уроку практичного заняття "Українські історичні пісні як чинник формування національної історичної пам’яті" відповідає вимогам програми з історії України. Сприяє реалізації межпредметних зв'язків з українською літературою.Допомагає продовжувати формувати в учнів уявлення про національне відродження в Україні в І половині ХІХ ст., чинники його формування та складові; розвивати навички самостійного здобуття інформації, її аналізу та узагальнення; уміння працювати з історичними джерелами, схемами, таблицями , виділяти головне, висловлювати свою думку.

Зміст архіву

Перегляд файлу

Практичне заняття № 3. Українські історичні пісні як чинник формування національної історичної пам’яті. Дата. Класна робота

Попередній слайд 1 / 5 Наступний слайд

Зміст слайдів

Номер слайду 1

Практичне заняття № 3. Українські історичні пісні як чинник формування національної історичної пам’яті. Дата. Класна робота

Номер слайду 2

Пісня про Богдана Хмельницького Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Ой, той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється. Чи не той то хміль,Що по пиві грає?.. Ой, той то Хмельницький, Що ляхів рубає. Чи не той то хміль, Що у пиві кисне?Ой, той то Хмельницький, Що ляшеньків тисне. Гей, поїхав Хмельницький К Золотому Броду, — Гей, не один лях лежить Головою в воду. "Не пий, Хмельницький, дуже Золотої Води, — Їде ляхів сорок тисяч Хорошої вроди".

Номер слайду 3

"А я ляхів не боюся гадки не маю — За собою великую Потугу я знаю, Іще й орду татарськую За собой веду, — А все тото, вражі ляхи. На вашу біду". Ой, втікали вражі ляхи — Погубили шуби... Гей, не один лях лежить Вищиривши зуби! Становили собі ляхи Дубовії хати, — Ой, прийдеться вже ляшенькам В Польщу утікати. Утікали вражі ляхи, Деякії повки,— Їли ляхів собаки І сірії вовки. Гей, там поле, А на полі цвіти — Не по однім ляшку Заплакали діти. Ген, там річка, Через річку глиця — Не по однім ляшку Зосталась вдовиця...

Номер слайду 4

Відгуки на вихід збірки М. Максимовича. Видавець А. Краєвський«У виданих Вами думах і піснях... я знайшов ціле море нової насолоди: це жива книга буття Малоросії, поетичний літопис в уривках, де кожне слово дихає життям, де цілий народ – поет-історик. Дивно, як до цього часу люди, які бралися писати історію України, не звернулися до цієї багатої скарбниці, не попробували реставрувати цілу будівлю малоросійської історії за цими живими, промовляючими, не вивченими ще уламками»І. Срезневський «Взгляд на памятники украинской народной словесности»«У теперішній час, здається, уже немає потреби доказувати, що мова українська (або, як іншим до вподоби називати, малоросійська) є мова, а не наріччя російської або польської, як дехто доказує; багато хто переконані, що ця мова є однією з найбагатших слов’янських мов»

Номер слайду 5

«Більша частина галицьких пісень не тільки схожа з піснями українськими, але багато пісень навіть одні і ті ж – внаслідок однорідності...». І далі відсилає читача до своєї історичної розвідки у вступі до другого розділу збірника про те, що складовою України є її західна частина – «Червлена (Червона) Русь або Галичина, де південноруська мова і «тепер називається руською»М. Максимович про єдність галицьких українців із загальноукраїнським етнокультурним простором

Перегляд файлу

ЕНЕРГОДАРСЬКИЙ БАГАТОПРОФІЛЬНИЙ ЛІЦЕЙ

$C:\Users\A\Desktop\Єдині тит\Без имени-2.jpg$
ЕНЕРГОДАРСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Творчий звіт

щодо реалізації II етапу науково- методичної теми «Розвиток критичного мислення на уроках історії та

правознавства як засіб реалізації діяльнісного підходу до навчання та виховання».

Виконала Щербина Я.А.

Узагальнені матеріали

(січень 2017)

Енергодар 2017

Перегляд файлу

Додаток 2

«Про Байду»

Козак Байда мед вино спиває ;

Мед,вино спиває

На турецькі землі грозно поглядає.

На турецького султана вельми похватає,

Ой пє Байда,та на своїх кличе :

А нутеж но скоро коліно музиче !

Мед та вино випивайте,

Пляшки спорожняйте,

Коник но сідлайте,

Збройцю наряжайте,

Та підем в Туреччину,

Покарає лихую годину.

Бо вже ми ж ми давно рідненької січі,

Та не бачили в вежи.

Пішов Байда з Козаками,

Турки к нему ідут з дарами;

Шо іх султан присилає,

Байду к собі підмовляє :

Ой ! ти Байдо славнесенький !

Будь ти міні вірнесенький,

Вузми мою султановну дівчину,

І будь паном на всю Україну.

Твоя султане віра проклятая;

Твоя султане дочка поганая;

А я без твоєї султанивни дівчини,

Буду паном на всю України.

Ой ти Байдо ! в що ти дбаєш ?

Чи ти війська тільки маєш,

Щобись мене султана звоював,

Та в країні Козаком панував ?

В мене війська як в морі піску,

Або влізе в одну маківочку.

Мені Байді се байдуже;

Шо ти війська маєш много дуже,

Пісок в морі вода змає,

Мак у полі вітер віє.

Но я своїх Козаченьків дбаю:

Шо я з ними в двору твоїм погуляю:

Ой крикнув султан на свої гайдуки: -

Возміте но Байда добре в руки,

Ой возьміте ,Байду тай звяжіте,

На гак ребром почепіти. -

Висить Байда не день,не два,

Не дві нічки,ні годинки,

Висит Байда, Хреста,прославляє,

І до свого чури,чури молодого словом промовляє :

Ой чуро мій ,чуро молоденький !

Будь ти мені ще трохи вірненький,

За те тобі Бог заплатить много,

А я тобі дарю коня вороного :

Утікай з ним на родину,

Завези од мене поклон в Україну.

Оно міні отдай лучок,

І з сайдака стрілок пучок,

Нех ше хоч раз в моїм житті,

Пущу стрілу по білому світі.

Ой бачу я три голубечки,

Може їх уб’ю для султанскої дочки,

Нехай же я ій уб ю на вечерю.

Ой як стрілив в серце султану...

Було тобі знати , як Байду карати.

Не на гак чипати,а голову зняти,

Вороним конем їздити,

Мого чуру ,чуру молодого собі зголубити

Ой Морозе, Морозенку

Ой Морозе, Морозенку

Ой да ти славний козаче!

За тобою, Морозенку,

Вся Вкраїна плаче!

За тобою, Морозенку,

Вся Вкраїна плаче!

Ой не так вся Україна,

Як рідная мати,

Заплакала Морозиха,

Стоя біля хати.

Заплакала Морозиха

Стоя біля хати.

“Ой не плач же, Морозихо,

Не плач, не журися,

Ходім з нами, козаками,

Мед-вина напийся!

Ходім з нами, козаками,

Мед-вина напийся!”

“Чогось мені, козаченьки,

Мед-вино не п’ється:

Десь-то син мій, Морозенко,

З татарами б’ється!

Десь-то син мій, Морозенко,

З татарами б’ється!”

Із-за гори, із-за кручі

Горде військо виступає,

Попереду Морозенко

Сивим конем грає.

Попереду Морозенко

Сивим конем грає.

Бились зранку козаченьки

До ночі глухої.

Козаків лягло чимало,

А татар – утроє.

Козаків лягло чимало,

А татар – утроє.

Ні один козак не здався

Живим у неволю;

Полягли всі, не вернуться

Ні один додому.

Полягли всі, не вернуться

Ні один додому.

За Сибіром сонце сходить,
Хлопці, не зівайте,
Ви на мене, Кармелюка,
Всю надію майте!
Ви на мене, Кармелюка,
Всю надію майте!

Повернувся я з Сибіру,
Та не маю долі,
Хоч, здається, не в кайданах,
А все ж не на волі.
Хоч, здається, не в кайданах,
А все ж не на волі.

Маю жінку, маю діти,
Та я їх не бачу,
Як згадаю про їх муку,
Сам гірко заплачу.
Як згадаю про їх муку,
Сам гірко заплачу.

Зібрав собі славних хлопців,
Що ж кому до того?
Засідаєм при дорозі
Ждать подорожнього.
Засідаєм при дорозі
Ждать подорожнього.

Не вернувся й Морозенко,

Голова завзята -

Замучили молодого

Вороги прокляті!

Замучили молодого

Вороги прокляті!

Вони, ж його не стріляли

І на чверті не рубали,

Тільки з його, молодого,

Живцем серце взяли.

Тільки з його, молодого,

Живцем серце взяли.

Взяли його, поставили

На Савур-могилу:

“Дивись тепер, Морозенку,

На свою Вкраїну!”

“Дивись тепер, Морозенку,

На свою Вкраїну!”

Чи хто їде, чи хто йде,
Треба їх спитати,
Як не має він грошей,
Треба йому дати.
Як не має він грошей,
Треба йому дати.

Аж тут їде сам владика:

— А здорові, хлопці!

— Ой довго ми вас чекали, Благослови, отче!

Ой відлічив сам владика

Сорок тисяч грошей, Подивився кругом себе —

Все хлопці хороші.

Подивився кругом себе —

Все хлопці хороші.

Ой чи їде, чи хто йде, Треба його ждати.

Ой прийдеться Кармелюку

Марне пропадати, Бо немає пристанища, Ані свої хати.

Асесори, ісправники

За мною ганяють, Більше вони людей б'ють, Як я гріхів маю.

Більше вони людей б'ють, Як я гріхів маю.

Зовуть мене розбійником, Кажуть, розбиваю.

Ще ж нікого я не убив, Бо й сам душу маю.

З багатого хоч я й возьму, Убогому даю.

Отак гроші поділивши, Я гріхів не маю.

Слідять мене вдень і вночі, По всяку годину, Ніде мені подітися, Я од журби гину.

Ніде мені подітися, Я од журби гину.

Чи хто їде, чи хто йде, Часто дурно ждати.

Отак треба в лісі жити, Бо не маю хати.

А. Краєвський писав у 1834 році в листі до М. Максимовича: «У виданих Вами думах і піснях... я знайшов ціле море нової насолоди: це жива книга буття Малоросії, поетичний літопис в уривках, де кожне слово дихає життям, де цілий народ – поет-історик. Дивно, як до цього часу люди, які бралися писати історію України, не звернулися до цієї багатої скарбниці, не попробували реставрувати цілу будівлю малоросійської історії за цими живими, промовляючими, не вивченими ще уламками»
Пішов би я до дітей, Красу мою знають, Аби тільки показався, То зараз впіймають.

Аби тільки показався, То зараз впіймають.

А так треба стерегтися, Треба в лісі жити.

Хоч, здається, світ великий, Ніде ся подіти.

Прийшла туга до серденька.

Як у світі жити?

Світ великий і розкішний, Та ніде ся діти.

У неділю дуже рано

У всі дзвони дзвонять, А мене, Кармелюка, Як звірюку, гонять.

А мене, Кармелюка, Як звірюку, гонять.

Нехай гонять, нехай ловлять, Нехай заганяють, Нехай мене, Кармелюка, В світі споминають.

Нехай мене, Кармелюка, В світі споминають.

Перегляд файлу

ЕНЕРГОДАРСЬКИЙ БАГАТОПРОФІЛЬНИЙ ЛІЦЕЙ

$C:\Users\A\Desktop\Єдині тит\Без имени-2.jpg$
ЕНЕРГОДАРСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Творчий звіт

щодо реалізації II етапу науково- методичної теми «Розвиток критичного мислення на уроках історії та

правознавства як засіб реалізації діяльнісного підходу до навчання та виховання».

Виконала Щербина Я.А.

Узагальнені матеріали

(січень 2017)

Енергодар 2017

zip

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Щербина Ярослава Анатоліївна

Пов’язані теми

Історія України, 9 клас, Розробки уроків

Додано

27 жовтня 2019

Переглядів

1019

Оцінка розробки

Відгуки відсутні