Презентація на тему "Кульчицький Юрій-Франц"

ЮРІЙ КУЛЬЧИЦЬКИЙ

Хтозна, чи пахли б нині кавою Відень, Париж і Прага, якби не настирливий український козак, що вперто переконував європейців: “Скуштуйте, це смачно!”Нині у Відні красується бронзова статуя козака-галичанина у повний зріст, вбраного в турецький одяг. У лівій руці він тримає піднос із невеликими чашечками кави. Біля його ніг — турецькі трофеї: корогви, ятагани, бунчуки. З-поміж них в'ються лаврові гілочки — символ слави. Скульптура присвячена Юрієві-Францеві Кульчицькому, її встановлено на вулиці, що має його ім'я. За що ж козакові така шана?

Юрій–Франц Кульчицький народився у 1640 році в шляхетській родині в селі Кульчицях, що на Самбірщині (крім майбутнього героя, це містечко уславилось і тим, що є батьківщиною легендарного гетьмана Петра Конашевича–Сагайдачного).

Кульчиці були засновані осадниками, що походили з лицарів герба Драго-Сасів. Рід Кульчицьких також мав свій родинний герб “Сас” (за іншими джерелами – герб “Роля”.)

Служив він у війську уславленого короля Речі Посполитої Яна Собеського, котрий спільно із запорозькими козаками блискуче боронив східні рубежі Речі Посполитої від турецької навали. Тож устиг повоювати Юрій–Франц проти воїнів пророка на Буковині і в Молдавії.

У ролі військового аташе, а заодно й перекладача, він опинився в австрійській дипломатичній місії у Стамбулі. Головна ж місія його під дипломатичним прикриттям полягала у вивченні підготовки турецької армії до планованої війни з Габсбургами. Після чергового «тлумацького рейду» до ворожого стану він подав у Відень докладний рапорт про мілітарну підготовку Туреччини, у якому застерігав цісаря про загрозу скорої війни.

Невдовзі й справді грянула війна. 15 липня 1683, року стотисячне турецьке військо взяло в облогу Відень, котрий боронило 15 тисяч вояків. За місяці облоги кількість оборонців стрімко скоротилася до п’яти тисяч. Сам Відень охопили паніка й хвороби, бракувало харчів. Перестрашені віденці, аби переказати листа австрійським полководцям із проханням невідкладної допомоги, вирішили вислати кур’єра. Охочих, як можна здогадатись, було катма. Та й затягувати операцію часу не було — підганяло катастрофічне становище столиці, бомбардованої турецькою артилерією.

Виступити «бетменом» погодився наш земляк, зрештою ліпшого кандидата годі було знайти — він блискуче володів турецькою мовою, чудово знаючи східні штучки ще з часів свого балканського перекладацтва. Інших добровольців – «самогубців» не виявилось. Перед «неможливою місією» Кульчицького представили верхівці австрійського гарнізону та бургомістру, котрим він із гордістю заявив, що є шляхтичем із Самбора.

Тож самбірському Джеймсу Бонду та його товаришу, вдягненим у турецькі строї, вдалося прослизнути крізь облогу і ворожу варту просто до османського табору. Відчайдухам поталанило — їх перепинили молдавани, що воювали за Порту. Згодом до молдавської «контррозвідки» долучився і турецький офіцер. На руку нашим героям зіграла злива — турок запросив Кульчицького «на каву» до свого шатра. За цей час Юрій–Франц цілком зібрався з духом, розповівши туркам цілком вірогідну історію «про белградського купця». Довірливі турки «торгових людей» відпустили. Коли ж за пару днів Кульчицький із депешею таки дістався своїх, себто цісарських вояків, то ледь не нарвався на австрійські кулі. Перевтіленого Кульчицького варта сприйняла за шпигуна. Щоправда, за турецького.

За кілька днів Кульчицький повернувся до Відня, принісши «благу вість» про невідкладну військову поміч. Після повернення, під час оборони кріпосних мурів Відня від турецьких атак, Кульчицький також не пас задніх і був тяжко поранений.

Допомога Відню не забарилась. 12 вересня відбулася легендарна Віденська битва, яка зупинила турецький наступ на цивілізовану Європу. І мимохіть настановила австріяків на шлях пиття кави.

Завдяки несподіваному наскокові українських козацьких і лицарських полків, що були при армії Яна Собєського ІІІ, на турецький табір і його погромові, Відень вдалося врятувати від знищення і поневолення, а з ним і всю Західну Європу. Ця перемога і розгром турецької армії об’єднали європейські сили так, що турки вже ніколи і ніде не могли їм успішно протистояти. Від того часу вплив і престиж християнської віри сильно зріс не лише в Європі, але й на інших континентах.

У столиці Кульчицький отримав неформальний статус героя. Отже, коли Кульчицького запросив до себе комендант міста ґраф Штаргемберґ і поцікавився, яким чином може він винагородити героя за його жертовність. Окрім грошової винагороди, йому запропонували трофей на вибір. А вибір був величезний — у турецькому таборі лишилося 20 тисяч шатер, 20 тисяч буйволів, верблюдів і мулів, 10 тисяч баранів, 100 тисяч мішків зерна, а також зброя, коштовності... Серед іншого добра знайшли і триста мішків із зеленкуватими зернами.

- Віддайте мені оті мішки і- сиво-зеленими зернами. Таким чином, у нагороду, крім будинку від магістрату і медалі від цісаря, рятівника ощасливили трьома сотнями мішків кави. Каву лишили в обозі турки, щоправда австрійці вважали ці зернята кормом для верблюдів, іменуючи «турецькою пшеницею». Хоча «полонені» верблюди кавові зерна навідріз відмовлялися їсти. Тож, якби не вроджена підприємливість Кульчицького, кава могла би так і лишитись прикрасою якогось етнографічного музею австрійської столиці. Кмітливий козак виявив такий талант рекламіста, що його піар-ходи й зараз можна було б включати до підручників із маркетингу.

Спершу Кульчицький просто ходив вулицями Відня з тацею і кавником, пропонуючи перехожим безкоштовно (!) скуштувати напій. Він був перебраний у турецькі шати, і кавник мав теж справжній, турецький. 13 серпня 1684 року, тобто рівно за рік після своєї переможної вилазки (теж чудовий хід!), Юрій відкрив у центрі міста, на вулиці Домгассе, 4, кав’ярню «Під синьою пляшкою». Вона стала першою у Відні та однією з найперших у Європі.

У Центральній та Східній Європі каву продовжували вважати лише лікувальним засобом. Кульчицький і сам зіткнувся з тим, що чорний гіркий трунок не полюбився віденцям, і якщо вони й приходили до кав’ярні, то насамперед щоб на власні очі побачити славетного героя. Тоді кмітливий українець вдався до нових маркетингових заходів. Він почав додавати до кави цукор і вершки, винайшовши таким чином «каву по-віденському», що нарешті припала до смаку городянам. Пізніше він став додавати до неї й мед.

Віденцям кава засмакувала. Не останню справу у цьому відіграла колоритна постать рятівника Відня, котрий засолодив гіркий напій. За переказом, саме експериментатор Кульчицький і винайшов напій, що згодом дістав італійську назву «капучино».

Невдовзі «на каву» до Кульчицького почала заходити місцева аристократія, зокрема й керівник оборони Відня граф Штаремберг та герцог Савойський. До кави подавали й круасани, за легендою, винайдені сусідом–булочником, намовленим до цього Кульчицьким; тоді круасани мали й символічний геополітичний підтекст — у такий спосіб ласуни споживали імітацію турецького півмісяця. Зазвичай відвідувачі їх вмочували в каву, що згодом стало навіть певною віденською традицією.

На довершення Кульчицький видав захопливу книжку спогадів «Розповiдь очевидця, який в турецькому одязі пройшов через ворожi табори та повернувся назад, першим принiсши звiстку», що моментально стала бестселером.

Розкрутивши справу, Кульчицький відкрив пару кав’ярень, найпопулярнішою з яких була «Під синьою фляшкою» — у ній частувалися кавою навіть Шуберт та Штраус. На назву кнайпи, за переказом, вплинуло те, що Леопольдина, котра виходжувала пораненого на мурах Відня Кульчицького, ліки тримала у синьому бляшаному пуделку.

Триста трофейних мішків із кавовою придалися. «Не піти» бізнес не міг, адже кавовий герой не лише отримав почесне громадянство, а й на все життя був звільнений від сплати податків. Помер Юрій Франц Кульчицький – герой Відня і засновник першої в Європі мережі кав'ярень – 19 лютого 1694 року у віці 54 роки від сухот і був з почестями похований на центральному кладовищі Відня біля собору Св. Стефана (це кладовище й могила не збереглися).

У 1862 році іменем Юрія Кульчицького назвали віденську вулицю, а у 1865 встановили і пам’ятник простому «шляхтичу з Самбора». Тож на Заході «скромний» галицький герой більш знаний, ніж вдома. Планується навіть зняти фільм про Віденську битву за участі Мела Гібсона, котрий грав би короля Яна Собеського, й подвиг бравого галицького шпигуна також мав бути екранізованим. Європейські кавовари, зокрема фірма «Якобз», певний час торгувала «кавою Кульчицького». Юрій–Франц навіть фігурував у творі за мотивами Й. С. Баха «Кавова карміна», поставленому у Відні у 2002 році...

У 1885 році на цьому будинку, над кав'ярнею, на висоті першого поверху, встановлено бронзову статую козака-галичанина Юрія Кульчицького в повний зріст. Скульптор зобразив Кульчицького в турецькому одязі, що нагадує про його славний подвиг. У лівій руці він тримає тацю з чашечками, а в правій – кавник. На обличчі каварника – типові козацькі вуса. Під ногами у нього повергнуті турецькі воєнні хоругви, зброя, щити і трофейний мішок з кавою.

В Україні зацікавилися походженням Кульчицького і визнали його «своїм» відносно недавно. Епізод про порятунок Відня та відкриття там першої кав’ярні змальований у популярному в радянський час козацькому романі Володимира Малика «Таємний посол», де Юрій Кульчицький став прототипом головного героя. Писав про нього і Юрій Винничук у своїх «Таємницях львівської кави» 2001 року.

На честь віденської кав’ярні «Під синьою пляшкою» назвали одну з перших приватних кав’ярень Львова, що ховається у старовинному подвір’ї біля площі Ринок. Кілька років у центрі міста існувала кав’ярня «У Юрія Кульчицького».

Львівська кав’ярня «У Юрія Кульчицького».

В Кульчицях вшановується пам’ять земляка. 2010 року, до 370-ї річниці від дня народження Юрія Кульчицького перед музеєм встановили його пам’ятник, створений громадським коштом, за допомоги Вільного українського козацтва у діаспорі та підприємців з України

Пам'ятник Кульчицькому у Львові

Пам'ятник Кульчицькому у Львові

Пам'ятник Кульчицькому у Львові

Пам'ятник Кульчицькому у Львові

23 лютого 2010 року в Олеському замку, що на Львівщині розпочалися зйомки художнього фільму "Юрій Кульчицький"  (Робоча назва "Два дні, що змінили світ). Автор сценарію і режисер заслужений працівник культури України Дмитро Ломачук. Фільм створюється за мотивами одноіменної повісті молодого письменника Ярослава Яріша. Ця двосерійна стрічка розповідає про славного українського козака,  який  завдяки  своїй мужності та кмітливості спас не тільки столицю Австрії Відень, а й  усю Європу від турецького поневолення.

Пам'ятник українським козакам - учасникам Віденської битви

Пам'ятник українським козакам - учасникам Віденської битви

Пам'ятник українським козакам - учасникам Віденської битви

Пам'ятник запорiзьким козакам у столицi Австрiï

Пам'ятник запорiзьким козакам у столицi Австрiï

Мова піде про знаного в Європі і не знаного на Батьківщині, уродженця Самбіршини Юрія Кульчицького. Галичанину судилося не лише відкрити першу в Україні та Австрійській імперії кав’ярню, а й стати героєм–рятівником Відня...