Презентація на тему: "Економіка України в умовах незалежності"

Економіка України в умовах незалежності

План уроку: Утвердження ринкової економіки. Запровадження національної валюти – гривні. Специфіка приватизації. Становлення, прояви олігархічної системи.

1. Утвердження ринкової економіки. Голосуючи за незалежність, українці керувалися не лише політичними, а й економічними міркуваннями. Пропаганда національно-патріотичних сил стверджувала, що УРСР, яка за економічним потенціалом посідала друге місце в СРСР, самостійно зможе забезпечити гідний рівень життя її жителів. Натомість життєві реалії були набагато складнішими, ніж теоретичні міркування та мрії. Економічну ситуацію, що склалася на початку незалежності, можна характеризувати як економічну кризу, яка з різних обставин за перші роки незалежності перетворилася на стрімкий обвал економіки, який тривав до 1999 р. Звичайно, неможливо було уникнути кризи, але можна було скоротити її в часі політикою рішучих економічних перетворень. Головна проблема керівництва Україною — його намагання зберегти командну модель економіки. Воно не допускало вільної конкуренції з підприємцями Заходу, боячись програти у такій конкурентній боротьбі. Практикувало старі схеми злочинного збагачення. Обкрадало державний бюджет, а державні замовлення давало підставним структурам, підпорядковуваним держслужбовцям.

{F5 AB1 C69-6 EDB-4 FF4-983 F-18 BD219 EF322}Позитивні чинники. Негативні чинники. Висококваліфікована й дешева робоча сила (працездатне населення складає більшість населення України);• високий рівень освіти;• значний науковий потенціал (220 тис. науковців), розвиненість мережі наукових установ, розвиток фундаментальнихі прикладних наукових досліджень;• значні природні багатства;• розвиненість транспортної мережі;• великий морський і річковий флот;• здатність промисловості випускати велику номенклатуру продукції, аж до ракет і космічної техніки;• значний потенціал у розвитку сільського господарства (висока природна родючість ґрунтів).• Економіка України була складовою загальносоюзного економічного комплексу;• деформація структури економіки: переважання важкої промисловості та енергетики (70 %);• відсутність у більшості галузей завершеного циклу виробництва товарів (80 %);• 40 % продукції випускали підприємства-монополісти;• висока енергозатратність та енергозалежність;• неконкурентоспроможність більшої частини промислової продукції на світовому ринку;• 80 % підприємств працювало на потреби військово-промислового комплексу (ВПК);• несформованість власної банківської й фінансової системи;• відсутність законодавчо-нормативної бази для функціонування економіки в умовах ринку;• негативні наслідки невдалих економічних реформ періоду перебудови;• відсутність чіткої програми дій із реформування економіки;• хронічна криза й затратність сільського господарства;• відсутність управлінських кадрів і менеджменту, пристосованих до ринкової економіки;• населення звикло до державної опіки, було виховане в дусі зневаги до приватної власності та приватних інтересів. Стартові можливості економіки незалежної України на 1992 р.

Кожний наступний уряд та президент розпочинали діяльність з обіцянок реформування посткомуністичної економіки України. Проте реально практичних кроків у цьому напрямі ніхто майже не робив. Важка промисловість працювала на експорт, і тільки це давало змогу їй триматися на плаву. Йдеться передусім про металургійне виробництво, що було зорієнтоване на іноземного покупця. Але технічний рівень металургійної і машинобудівної промисловості залишався вкрай низьким, що привело до зниження обсягу продукції. Негативно позначилася на стані промисловості енергетична криза. Головні її причини — зменшення поставок енергоносіїв із Росії та розрахунок за них за світовими цінами, до яких Україна не була готова. Вітчизняна промисловість була енергозатратною і в радянський період базувалася на низьких цінах на енергоносії. Негативне ставлення суспільства до атомної енергетики, проблема постачання ядерного палива із Росії та захоронення радіоактивних відходів ускладнили умови роботи атомних електростанцій

Доповнювала негативні тенденції фінансова нестабільність. У 1992 році уряд увів до обігу купони багаторазового використання (купонокарбованці), які були попередниками гривні — української національної валюти. Вони мали забезпечувати захист внутрішнього споживчого ринку. Входження України у світовий ринок показало цілковиту неспроможність українських підприємств витримувати конкуренцію через брак сучасного менеджменту та відстале технічне оснащення. У 1995–1998 рр. здійснювалася сертифікатна приватизація . Її специфікою були непрозорість і підкилимність. Приватизація державних підприємств ніби і давала державному бюджету додаткові кошти, але вони були мізерними. Зросла тіньова економіка — господарська діяльність, яка розвивалася поза державним обліком. Власники тіньових підприємств не сплачують податків, збільшуючи власні прибутки.

Економічна криза, яка охопила всю державу, особливо гостро відчувалась у сільському господарстві. Упродовж 1991–1992 років Верховна Рада прийняла Закони України «Про селянське (фермерське) господарство», «Про форми власності на землю». Вони мали сприяти утвердженню на селі альтернативних колгоспно-радгоспній системі форм господарювання і забезпечити позитивну динаміку розвитку сільськогосподарського виробництва. Але їх впроваджували дуже повільно. У 2002 р. було схвалено Земельний кодекс, який закріпив приватну власність на землю. Проте, діяв мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення. Але різними шляхами було приватизовано понад 1 млн га землі (площа однієї області України). Продавати чи не продавати?!

У роки президентства Леоніда Кучми Україна трохи вийшла з економічного піке. У 1999 р. вперше за останнє десятиріччя чітко окреслилися ознаки економічної стабілізації, а від 2000 р. — зростання. У 2001— 2005 рр. приріст офіційного ВВП був найвищим серед країн СНД. У 2006—2008 рр. зберігалася позитивна динаміка. Водночас в жодній зі сфер економічної діяльності країна не мала логічно завершеного системного законодавчого забезпечення. Постійні зміни чинного законодавства підривали ділову активність і зумовлювали нерівномірність економічних показників. У 2006 році Україна отримала статус країни з ринковою економікою. Важливим кроком на шляху реформування української економіки став вступ України у 2008 р. до Світової організації торгівлі (СОТ). Проте скористатися цими перевагами Україна не встигла. До країни докотилася світова економічна криза 2008— 2009 рр., що висвітлила слабкість банківської системи України й нерозважливість кредитної політики в попередні кілька років. Ознаки пожвавлення української економіки стали проявлятися в другій половині 2010 р. Але деякі галузі, особливо будівельна, так і не вийшли з кризи. Загалом економіка України за 2010 р. показала додатне зростання (близько 4 %). Восени 2010 р. розпочався новий етап економічних реформ, у якому планувалося прийняти Податковий, Митний, Житловий та інших кодекси, впорядкувати бізнес.

2. Запровадження національної валюти – гривніПогіршення ситуації в економіці унеможливило грошову реформу. За рік купонокарбованці знецінилися у 21 раз, за 1993 р. – у 103 рази. Такої гіперінфляції не спостерігалося у ті часи в жодній країні світу. Гіперінфляція – це термін, що описує швидке, надмірне та неконтрольоване загальне зростання цін в економіці. У 1996 р. з’явилися ознаки економічної стабілізації, зміцнилася фінансово-банківська система, була подолана інфляція. Наслідком цих сприятливих зрушень стала грошова реформа. У вересні 1996 р. в обіг була запроваджена гривня. Обмін відбувався у співвідношенні 1 гривня за 100 000 купоно-карбованців. У такій пропорції було змінено й ціни. 

3. Специфіка приватизації. Становлення, прояви олігархічної системи. Грошова приватизація почалася в Україні з 1999 р. Найбільшу вигоду другої хвилі приватизації промисловості отримав прошарок бізнесменів епохи «лихих» 90-х, яких пізніше назвуть олігархами. Вони привласнили підприємства, насамперед, металургійної промисловості та енергетики, і завдяки новим підходам до бізнесу, закріпили свій успіх. Приватизацію за участю олігархічного капіталу в народі назвали «прихватизацією». Олігархи — група осіб, що набула статків чи збагачується завдяки контролю влади в цілому або її гілок, корупції та іншими нелегальними шляхами, яка з'явилася на економічній і політичній арені України після здобуття нею незалежності в 1991 році. До 2004 р. було приватизовано переважну більшість підприємств. У країні сформувалися потужні фінансово-промислові групи Р. Ахметова, І. Коломойського, В. Пінчука, Д. Фірташа та ін. Термін олігархія походить з давньогрецької мови, що означає буквально «влада небагатьох». В сучасному світі це означає тіньову владу кількох промислово-фінансових груп.

Передумовою становлення олігархічної системи були: непослідовна  економічна перебудова в державі у 1990-тих роках (відхід від планової економіки до формування ринкових механізмів); приватизація державних і комунальних підприємств (у народі цей процес отримав назви «прихватизація» або «дерибан»); зрощення владних і бізнесових кіл. Часто новоспечені українські бізнесмени були пов’язані з кримінальними та колишніми партійно-номенклатурними колами. Такі люди не гребували нечесними методами збагачення (ухиляння від податків, хабарництво, незаконна приватизація, рейдерство тощо). Тому вони стали українськими олігархами, далекими від успішних підприємців західного типу. Особливо великого впливу в економіці та політиці окремі фінансово-промислові групи набули за роки президентства  Л. Кучми (1994–2004). Олігархічні угрупування виникали за регіональною ознакою. Найбільші з них пов’язані з Києвом, Харковом, Донецьком і Дніпром. Українські олігархи з метою створення позитивного іміджу в очах громадян часто удаються до благодійництва, фінансують спортивні клуби, культурні заходи тощо. Також створюють або купують готові засоби масової інформації, зокрема окремі телевізійні компанії. Часто такі ЗМІ активно працюють під час виборчих перегонів. Олігархат бере участь у політичному житті за допомогою власних парламентських політичних партій або/та окремих депутатів.

Пригадайте! Так чи ні?Одна з серйозних проблем полягала у спробі збереження командної економіки?Економічна криза гостріше відчувалася у сільському господарстві?Українськими олігархами ставали шляхом економічної діяльності та росту промисловості?Власники тіньових підприємств не сплачують податків, збільшуючи власні прибутки?Олігархат оформився за часів Януковича?І купонокарбованці, і гривні запроваджені у 1992 році?Виходити з економічної кризи Україна почала за президентства Л. Кучми?До СОТ Україна вступила у 2006 році?

Основні дати та поняттявересень 1996 р.- запровадження національної грошової одиниці – гривні. 2008р. - вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ). Приватизація, тіньова економіка, олігархічна система, гіперінфляція.

Домашнє завдання. Опрацювати навчальну презентацію. Знати основні дати та вміти пояснювати поняття теми.